«Я б не поспішав казати, що Мудрик винен 1,3 млн»: юрист Скоропашкін про суд гравця Челсі з агентом

За інформацією ТаТоТаке, вінгер Челсі та збірної України Михайло Мудрик програв справу своєму ексагенту Олексію Альохіну в Палаті з вирішення спорів УАФ. Мова йде про стягнення величезної, майже рекордної для нашого футболу суми – 1,3 мільйона євро. 

Аби розібратися в юридичних нюансах цього конфлікту, шансах на успішну апеляцію в CAS та реальних ризиках арешту активів футболіста, сайт «Український футбол» звернувся за детальним коментарем до відомого спортивного юриста Іллі Скоропашкіна.

«Сума справді виглядає рекордною для української футбольної юрисдикції»

– Чи стало для вас як для спортивного юриста несподіванкою рішення УАФ проти Михайла Мудрика у справі на таку рекордну суму?

– Ні, сам предмет спору не став для мене несподіванкою. Щодо суми, вона справді виглядає рекордною для української футбольної юрисдикції, але не є абсурдною для трансферу футболіста рівня Мудрика до клубу рівня Челсі.

Михайло Мудрик, фото: Getty Images

Але на цьому етапі я б не поспішав казати: «Мудрик точно винен 1,3 мільйона». Коректніше казати так: за інформацією медіа, Палата з вирішення спорів УАФ частково задовольнила позов ексагента. А далі все залежить від мотивувальної частини рішення.

– Що найчастіше стає причиною подібних масштабних фінансових конфліктів між топгравцями та їхніми колишніми агентами, і де тут зазвичай ховається головна юридична пастка?

– Головна причина майже завжди одна: спортсмени на старті не до кінця розуміють, що саме вони підписують. Маючи гарні, а іноді й професійно побудовані близькі особисті стосунки з агентом, спортсмен часто не звертає уваги на незручні умови договору, не кажучи вже про «підводні камені», яких він просто не бачить. 

А коли виникає спір, вирішує не загальна справедливість, а дуже суха юридична математика: що підписали, коли підписали, хто що виконав, які документи збереглися і чи можна щось довести, коли, наприклад, були інші усні домовленості або гроші передавались готівкою без жодних розписок.

І тут є системна українська проблема. Багато футболістів звертаються до спортивного адвоката вже тоді, коли конфлікт вибухнув. Умовно кажучи, коли вже є позов, борг, санкції або публічний скандал. У Європі я майже не бачив ситуацій, коли гравець підписує контракт без попереднього аналізу адвокатом. Агенти радяться з юристами, клуби мають штатних юристів, кожна умова договору шліфується до підписання.

В Україні ж досі часто працює логіка: «Та ми домовились, потім розберемось». А потім виявляється, що футболіст підписав мільйонний договір, але не має в себе копії контракту, додатка, додаткової угоди або листування, яке пояснює домовленості сторін. І після цього правовий захист стає в рази складнішим і дорожчим.

«Арешт активів в Англії – це не кнопка, яку агент може просто натиснути»

– Мудрик зараз живе в Англії та перебуває на контракті з Челсі. Як рішення української інстанції (УАФ) може бути виконане на практиці, якщо гравець є резидентом іншої країни?

– Кожен професійний футболіст є суб’єктом футболу. Поки він не вирішив закінчити спортивну кар’єру і повністю відійти від футболу, система має можливість впливати на нього.

Михайло Мудрик, фото: Getty Images

Якщо рішення не виконується добровільно, можуть запускатися дисциплінарні механізми футбольної юрисдикції. УАФ не є класичним державним судом, але в межах футболу її рішення може створювати дуже серйозні наслідки для суб’єкта футболу незалежно від місця його реєстрації.

– Наступний очевидний крок – апеляція в CAS у Лозанні. Які реальні шанси у футболіста скасувати рішення національної асоціації у Спортивному арбітражному суді?

– Реальні шанси можна оцінювати тільки після аналізу повного тексту рішення Палати з вирішення спорів УАФ і матеріалів справи. Без цього будь-яка оцінка буде гаданням.

Загальна логіка така, що CAS має повноваження переглядати і факти, і право, тобто може не просто перевірити процедуру, а фактично заново оцінити суть спору і ухвалити нове рішення.  

Але CAS не скасовує рішення лише тому, що сума велика або футболіст відомий. Якщо є підписаний договір, зрозуміла формула винагороди, підтвердження роботи агента і строк платежу настав, шанси на повне скасування будуть невисокими.

– Чи повинен Мудрик виплачувати кошти вже зараз, чи вся сума заморожується на час розгляду справи в Лозанні, і чи є ризик арешту його активів?

– Рішення Палати УАФ є обов’язковими та набирають чинності після спливу строку на оскарження. Апеляція до CAS може бути подана протягом 21 дня з моменту отримання повного тексту рішення. 

Якщо сторона подає апеляцію до CAS, вона зазвичай окремо просить зупинити виконання оскаржуваного рішення. Це не завжди відбувається автоматично. У CAS є процедура тимчасових і забезпечувальних заходів, і при вирішенні таких питань враховуються, зокрема, ризик непоправної шкоди, попередні шанси на успіх та баланс інтересів сторін. 

Щодо арешту активів. На цьому етапі я б не драматизував. Арешт активів в Англії або в іншій юрисдикції – це не кнопка, яку агент може просто натиснути. Для цього потрібна відповідна правова процедура, переконливі підстави, ризик невиконання, а часто і забезпечення з боку заявника.

«Справа Ракицького — це правильний приклад поведінки»

– В історії нашого футболу є успішний прецедент, коли Ярослав Ракицький виграв суд проти свого колишнього агента. Чи може захист Мудрика спиратися на кейс Ракицького і які юридичні зачіпки чи нюанси з контрактами зазвичай дозволяють гравцям перемагати у таких спорах?

– Кожна справа тримається на конкретному договорі, конкретних обставинах і конкретних доказах. Не існує такого правила: якщо один футболіст виграв спір з агентом, то інший теж виграє автоматично.

Ярослав Ракицький, фото: ФК Шахтар (Донецьк)

Кейс Ярослава Ракицького справді є дуже показовим для українського футболу. Це була набагато ширша історія, ніж просто конфлікт футболіста з агентом. З відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що спори тривали роками, стосувалися агентських договорів, значних фінансових вимог і активної позиції родини футболіста щодо захисту сімейних майнових інтересів.

Кейс Ракицького також добре показує, що футболісту і його родині потрібно бути активними з першого дня виникнення конфлікту, а ще краще – до його виникнення. У європейському футболі це стандарт. Гравець не підписує серйозний документ, поки його не перевірив особистий адвокат. 

В Україні, на жаль, досі часто інша культура: футболіст підписує контракт, додаткову угоду, агентський договір, розписку або комерційний документ, а до адвоката приходить вже тоді, коли конфлікт створює реальні фінансові та репутаційні проблеми. Іноді у спортсмена навіть немає повного пакета документів: немає копії контракту, немає додатка, немає листування, немає підтвердження, хто саме і що обіцяв.

Тому справа Ракицького – це правильний приклад поведінки. Якщо на кону великі гроші, треба захищатися системно, документально і стратегічно. Не чекати, поки проблема сама зникне, а розбирати кожну умову, кожен платіж і кожен доказ.