Чому Малиновський і Коваленко не виграли Лігу Європи з Аталантою: як українці попрощалися з Гасперіні

Переглядів 3680
Кирило Круторогов Кирило Круторогов
3 голоси
Чому Малиновський і Коваленко не виграли Лігу Європи з Аталантою: як українці попрощалися з Гасперіні
Гасперіні, Коваленко і Малиновський, колаж: «Український футбол»
Бергамаски здобули свій перший євротрофей в історії. Але – без Руслана Малиновського та Віктора Коваленка. Чому так сталося – в матеріалі «УФ».

Колись в Аталанті виблискував Малиновський і підписувався з серйозними очікуваннями Коваленко. Один українець відігравав вагому роль в команді і, очевидно, це був його найкращий період в кар’єрі. Але мав певні непорозуміння з тренером та хотів піти на підвищення, але отримав пониження. Інший дотепер залишається на контракті в Аталанти, однак за три роки в клубі провів у складі команди аж 3 хвилини.

Загалом український слід у клубу цілком відчутний – чого варті двоє юних українців у юнацькому складі, один із яких – півзахисник юнацької збірної України Олександр Драган – дав ексклюзивне інтерв’ю «УФ». У наших легіонерів гарне майбутнє. Проте на перших ролях у команді Гасперіні – нігерієць Лукман, італієць Скамакка, голландець Копмайнерс, бельгієць Де Кетеларе. Але не Малиновський, який і в Дженоа грає небагато, недавно лише відновившись після травми. А колись його ім’я трибуни в Бергамо вимовляли з повагою та любов’ю…

Коментатор Кирило Круторогов у статті на сайті «Український футбол» аналізує чому сталося так, що Малиновський та Коваленко ніяким чином не дотичні до тріумфу Аталанти, хоч мали шанси на це. 

Малиновський класно проявляв себе в Бергамо, пішов на піку, але не отримав бажаного і погодився на пониження 

Як про помітного та майстерного за європейськими мірками футболіста, Руслан заявив про себе в Генку і переїздив у Бергамо за 13,6 мільйонів євро. Абсолютно не секрет, що і йому, і його дружині Роксані подобалося життя в цьому місті і їхня родина добре асимілювалася там. 

У складі Аталанти гравець нашої збірної провів 143 матчі (30 голів, 28 асистів). Очевидно, що він проявив себе настільки, щоб отримати пропозицію вищого рівня, зокрема, багато писали про інтерес до нього від клубів АПЛ, що, звісно, спокушало.

Руслан Малиновський у Аталанті, фото: Getty Images

Однак через 3,5 роки в Бергамо, взимку 2023 року, він переїхав не в Англію, а в Марсель. Це була оренда з обов’язковим правом викупу. В підсумку французький клуб заплатив за Руслана 10 мільйонів євро… і попрощався. Аталанта отримала за футболіста, який дійсно якісно проявляв себе і був на піку менше, аніж заплатила за нього. Марселю він виявився непотрібним через зміну тренера, а Малиновський втратив, щонайменше, можливість виступати в єврокубках. Адже повернувся в Італію у скромне Дженоа. 

Гасперіні постійно хотів від українця іншого, їм навіть приписували конфлікт 

Весь час виступів Руслана за бергамасків зі сторони постійно виникала думка про якусь упередженість до нього з боку Гасперіні. Він міг добре проявити себе, забити, зробити асисти, але це все одно не гарантувало йому місце в основі на найближчі хоча би два-три матчі. 

В останні місяці його виступу за Аталанту виникали чутки про буцімто конфлікт з Гасперіні та/або спортивним директором клубу, однак пізніше футболіст відхрестився від них, заявивши, що ніколи не мав складнощів у стосунках з алленаторе та функціонером. З іншого боку, Руслан не приховував, що тренер хоче бачити його не на його природній позиції в центрі поля, де місця фактично заброньовані за нідерландцем Де Рооном і швейцарцем Фройлером – потужними машинами руйнівного характеру, надзвичайно сильними фізично і дисциплінованими тактично.

До речі! Читайте на «УФ» велике інтерв’ю про юність і становлення Руслана Малиновського. 

Замість цього Гасперіні хотів використовувати українця в атаці. Де, своєю чергою, мав інші вимоги до характеристик футболістів, аніж є у Малиновського. Тож по суті виникало замкнене коло, яке унеможливило подальше перебування Малиновського в Аталанті. 

Джан П'єро Гасперіні і Руслан Малиновський, фото: Getty Images

Коваленком із юного віку цікавилися топ-клуби, але Шахтар не був готовий продавати дешево, тож варіант з Аталантою став для нього соломинкою надії опинитися в топ-чемпіонаті 

Віктор Коваленко довгий час вважався великим талантом Шахтаря. Ще з часів Юнацької ліги УЄФА, коли «гірники» дісталися фіналу у 2015-му, до нього проявляли інтерес клуби з топ-чемпіонатів і безпосередньо топ-клуби, зокрема, Ювентус. Однак «гірники» були готові продати талановитого хлопця виключно за великі гроші. 

За п’ять років у донецькій команді Коваленко провів 199 матчів. Моментами дуже добре проявляв себе, моментами не вражав – особливо якщо говорити з огляду зміцнення інтересу з боку топ-клубів і їхню готовність заплатити солідну суму. 

З 2019 року Аталанта почала гідно про себе заявляти – здобувала бронзу Серії А, ефектно виступала в Лізі чемпіонів, зокрема, і обійшовши Шахтар в груповому етапі сезону 2019-2020 років. Тож коли наступного року бергамаски виявили предметний інтерес до Коваленка, знаючи, що його контракт добігає кінця, він зачепився за цей варіант і відмовився продовжувати угоду з рідним клубом. 

Взимку 2021-го, щоб не чекати ще півроку до завершення чинного договору з «гірниками», Аталанта викупила контракт півзахисника за скромні 600 тисяч євро. Мовляв, якраз стільки часу знадобиться йому для адаптації і до нового сезону він зможе готуватися як повноцінний гравець обойми. Хоча насправді це рішення було неправильним і для бергамасків, і тим більше для самого футболіста. 

Гасперіні від початку не розраховував на Коваленка і майже не приховував цього

З ігрової точки зору було очевидним, що шансів у Коваленка заграти в команді Джан-П’єро майже немає. Гасп – надзвичайно вимогливий алленаторе, якому потрібні роботи-атлети на полі, здатні виконувати важку фізичну роботу, особливо без м’яча. 

Крім того, в його робочих тактичних схемах просто не було чіткої позиції для гравця профайлу Коваленка. Гасперіні говорив, що бачить його в ролі центрального півзахисника. Але поставало те ж питання, що й відносно Малиновського – де Роон та Фройлер – стовпи, на яких ледве не сповна тримається гра всієї команди. 

Віктор Коваленко і Руслан Малиновський, фото: ФК Аталанта

Вище цієї зони Гасперіні використовував Малиновського, Пессіну, Пашалича та Міранчука. І попри те, що Коваленко – універсал, здатний зіграти фактично будь-де в середній лінії, він тотально відрізнявся ігровими якостями від кожного з цієї п’ятірки. 

Тоді для чого цей трансфер став потрібним бергамаскам? Про всяк випадок – «а раптом вистрілить». На той час у них на контракті було понад сорок розданих по орендах в різні клуби футболістів. Вітя став одним з них. 

До речі! На «УФ» виходило велике інтерв’ю про перші кроки в футболі Коваленка, де перший тренер Віктора, зокрема, дав свою версію, через які комбінації той не заграв у Аталанті. 

Коваленко і зараз є гравцем Аталанти, однак навряд чи дуже потішився вчорашньому тріумфу

Ігрові перспективи Віктора в Бергамо від початку були на поверхні. Проте він все одно погодився на перехід в Аталанту. Тож або наївно думав, що здатний конкурувати, або прекрасно все усвідомлював, але пристав на пропозицію, припускаючи, що це буде ледве не остання можливість вирватися з УПЛ і потрапити в топ-чемпіонат. В іншому варіанті – або нова довготривала угода з «гірниками», які, за чутками, не планували збільшувати зарплатню. Або перехід в клуб з умовної Греції/Туреччини. А від Аталанти була пропозиція саме з топ-ліги. 

Як наслідок, за 3,5 роки на контракті – 15 матчів у запасі Аталанти і 3 зіграні хвилини після виходу на заміну замість Малиновського. А далі оренди – в Спецію та Емполі, також зовсім нерегулярна ігрова практика, роль гравця ротації в командах, що ведуть боротьбу за збереження прописки, але вже понад 60 матчів загалом на рівні Серії А. 

Контракт Коваленка з Аталантою діятиме ще рік – до липня 2025-го. Тож у теорії влітку Вітя може повернутися до команди-володаря євротрофея. Проте там на нього й надалі не розраховують.