Кримський футбол – це треш: застигли в часі, грають 40-річні, клуби поповнюються кавказцями та ноунеймами з російських нижчих ліг

Це колись кримський футбол процвітав настільки, що в УПЛ грали Таврія та ФК Севастополь, у складі яких поруч із зірковими ветеранами рівня Левандовського, Дуляя та Калиниченка грали молоді Малиновський, Караваєв. На різних рівнях грали ‒ та ще й непогано! ‒ Кримтеплиця (Молодіжне), Титан (Армянськ), Динамо (Саки), Портовик (Керч) і багато інших клубів. 

Пройшло дев’ять років із часу злочинної анексії АР Крим, і час там наче зупинився. Все ще грають люди, які виступали в нижчих лігах чемпіонату України до 2014 року, а із місцевих гравців пробилися в професіонали одиниці – та й ті далеко від позбавленого майбутнього півострову.

Навіть до дебюту в росіянському чемпіонаті ФК Севастополь та Рубін (Ялта) не змогли позбутися спадку «проклятої України». Сайт «Український футбол» розбирає самоназваний чемпіонат Криму – в них було два клуби в УПЛ та гравці рівня Малиновського, Караваєва та Дуляя, а залишилися карикатурні ветерани з пивними животами та «понаїхавші» низькопробні аматори.

Плювали на заборону, адже більше покарання не можливе?

Днями футбольні команди Севастополь та Рубін (Ялта) з тимчасово окупованого Криму дебютували в Другій лізі Б чемпіонату росії, що є четвертим дивізіоном за рангом у країні-агресорці. Попри те, що ще в грудні 2014 року УЄФА заборонило тамтешнім клубам грати в турнірах під егідою російського футбольного союзу, після чого вони були звідти виключені.

Однак, враховуючи, що наразі весь російський футбол отримав бан від ФІФА та УЄФА, мабуть, там вирішили плювати на заборони і дозволили кримським командам грати. На росії посилаються на те, що змагання в Другій лізі Б відбуваються не під егідою РФС, а під егідою ФНЛ (Футбольна національна ліга), ба більше – цей рівень вони називають навіть не напівпрофесійним, а аматорським, і взяти участь в ньому може будь-хто охочий. 

Тим не менш, УАФ звернулося до ФІФА та УЄФА з проханням відреагувати на включення клубів з Криму до російського турніру та покарати РФС. Чекаємо реакції.     

Купа зрадників України, є серед них і відомі кадри, які грали в УПЛ та за наші збірні

Виступають за кримські команди і футболісти, які мали паспорт громадянина України (в декого на Transfermarkt значиться подвійне громадянство – українське та російське, хоча це заборонено в нашій країні). Наприклад, Редван Мемешев відіграв 94 поєдинки в УПЛ (6 голів, 11 асистів) за луцьку Волинь та Карпати. Вважався перспективним хавбеком та відіграв 7 матчів за молодіжну збірну України часів тренерства Сергія Ковальця. Парадоксально, але коли у 2019-му Мемешеву було лишень 26 років, (здавалося би, все ще попереду) він обрав виступ за Кримтеплицю в ніким не визнаному чемпіонаті Криму. Наразі уродженець Джанкоя виступає за Кизилташ з Бахчисараю. 

Редван Мемешев, фото: ФК Кизилташ

Нападник Олексій Бабир провів 5 матчів за нашу молодіжку, граючи за Волинь. Після анексії Криму він поїхав до російського Тосно, згодом грав за тамтешні команди з нижчих ліг, а наразі опинився в ялтинському Рубіні.  

Сімферополець Антон Шендрик відіграв в УПЛ під сотню матчів за Закарпаття, Оболонь та Олександрію, а ще понад 100 ‒ у Першій лізі. В 2020-му він переїхав до Криму, де грав за Кримтеплицю, потім Гвардєєц, а минулого літа опинився в ТСК-Таврія. Там він взаємодіє в центрі захисту з 41-річним Антоном Монаховим. На його рахунку 141 матч в українській Прем’єр-лізі у складі Кривбаса, Ворскли, Нафтовика, Таврії та запорізького Металурга. А ще здобутий Кубок України з сімферопольцями у 2009 році. В 2015-му він повернувся до анексованого Криму. За цей період встиг попрацювати тренером Кримтеплиці і повернутися в ігрову кар’єру (де ще можна побачити подібне?!). 

Голкіпер Максим Старцев виступав за Дніпро, Кривбас, Таврію та інші наші клуби, а ще провів 2 матчі за національну збірну України в 2005-му під керівництвом Блохіна. Кар’єру завершив через десять років у запорізькому Металурзі. А невдовзі почав тренувати кримські команди Кримтеплиця, ТСК-Таврія та Євпаторія. Захисник Денис Голайдо в УПЛ відіграв майже 250 поєдинків за Таврію та донецький Металург, провів 5 ігор за збірну України, але після анексії Криму повернувся на півострів, де виступав за фейкову Таврію. За його словами – через відсутність інших пропозицій. 

Смішні зарплати, але вищі ніж у Другій лізі росії 

Екс-гравець московського цска Алан Короєв в травні цього року розповів, що коли грав у друголіговій Коломні (Московська область), то отримував мінімальну зарплатню в 13 тисяч рублів (приблизно 142 долари), а у Севастополі – 55-60 тисяч рублів (максимум 660 доларів). У коментарях під цим матеріалом російські вболівальники зійшлися на думці, що саме такою має бути зарплатня їхніх футболістів ще й в елітному дивізіоні, адже вона відповідає їхньому рівню гри. 

Вже згаданий вище Денис Голайдо три роки тому в інтерв’ю зауважував, що після анексії Криму футбол на півострові помер. Зокрема, зарплати футболістів дуже низькі: «За останній рік перед завершенням кар’єри мені двічі зламали ребра, а потім – гомілкостоп. Вирішив, що досить. Це не ті гроші, які коштують ці переломи, щоб потім залишитися інвалідом». Людей на стадіони ходить дуже мало (в кращому випадку – по кілька сотень), тож грати йому та й просто ходити на матчі не цікаво. А 100 рублів за квиток на тамтешню «Прем’єр-лігу» на думку Голайдо – задорого. 

Олександр Гайдаш, який є найкращим бомбардиром Таврії у вищіх лігах України, багато років тому отримав російське громадянство і працює директором ТСК, розповідав, що в їхній команді був молодий талановитий гравець, який згодом вирішив не будувати футбольну кар’єру, адже працюючи офіціантом в Алушті, може заробляти більше. 

Селекція проста – грають ті, хто виявився нікому не потрібен

В абсолютній більшості за кримські команди виступають футболісти, які пограли в російській трясовині і не зачепилися на професійному рівні. Чимало серед них гравців з іменами та прізвищами, що видають дагестанське або чеченське походження. Зокрема, випускники академії Терек/Ахмат з Грозного, що належить Рамзану Кадирову. Тобто і в цьому можна побачити заселення українського Криму жителями цих російських регіонів. 

Найголовніше ж ‒ у кримського футболу вкрали роки нормального розвитку. Якби в 2014 році не прийшли «вєжлівиє люді», якби пропаганда не позбавила мізків місцевих «ватників», ФК Севастополь цілком спокійно доріс би до єврокубків, а Таврія і так бувала там – грала навіть із ПСЖ і братом Роналдіньо. Хтозна, скількох кримських юних футболістів за останніх дев’ять років позбавили шансу проявити себе в легальних футбольних клубах і збірних України, змусивши бігати «на першість бані» без жодних перспектив.