Нива (Вінниця) 1995/96: «отруєний півфінал» із Шахтарем, фінал Кубка України без Косовського, Нагорняка чи Порошенка

«Їхній найкращий сезон»: частина 3. Нива (Вінниця) 1995/96. Найбільш симпатичний аутсайдер

Футбол у Вінниці завжди був непростим. Ще в кінці 50-х група зіркових ветеранів Динамо (Київ) – Щегоцький, Ідзковський і Жилін – допомогла депутату – знатному залізничнику Кривоносу під вибори створити футбольний клуб. Локомотив (Вінниця) їздив на змагання в причіпному комфортабельному вагоні, обкатував перспективних динамівців і навіть стояв за крок від союзної Вищої ліги (вона міняла назви – клас «А», перша група і т.д.). Фактично волюнтаристське рішення чинуш поставило шлагбаум перед прагненнями, як тоді вважалося, провінційної команди – «як це так, якийсь невеликий обласний центр буде грати із союзними столицями?» Локомотив залишився в нижчих лігах, а в радянському чемпіонаті залишили команду т.зв. «першої столиці», та ще й перевели туди тодішнього першого тренера…

Далі великі тренери – Жилін, Школьников, Томах – створили кілька досить сильних команд на базі Локомотива та перейменованої Ниви. Саме тут перезавантажився «Валет» Трояновський – талантище покоління Лобановського. Звідси в великий футбол вийшли такі самобутні майстри, як Стефан Решко, Віктор Прокопенко, Вадим Тищенко, Василь Рац, Іван Вишневський, Сергій Попов, Віталій Косовський, Олег Надуда, Олександр Горшков, Сергій Нагорняк. Дуже різні персонажі – хтось із Києва, хтось із Одеси, хтось – із Макіївки чи Закарпаття. Але хороша селекція Ниви та можливості Вінниці як обласного центру збирали їх у потрібний момент. Хай не всі з цих талантів зіграли за Локомотив або Ниву навіть більше одного сезону, проте вінницька команда допомогла їм – дала імпульс у кар’єрі. 

П’ять із шести перших чемпіонатів Незалежної України Нива провела в Вищій лізі, проте ніколи не підіймалася вище 10 місця. І при цьому в кожному сезоні прокачувала через свій склад пацанів із дублів, нижчих ліг, аматорів. Багато сенсацій піднесла Нива, проте найбільшу – в розіграші Кубка України 1995/96.

Рекламували турпоїздки, перегон машин і «царство шоколадних виробів»

Як виживала тодішня Нива – окрема історія. Про неї в інтерв’ю «УФ» відверто розповідали начальник команди Ігор Гатауллін, воротар Володимир Циткін (особливо пасах про менші в 70 разів преміальні, ніж у того ж Дніпра), а також захисник Леонід Гайдаржи (про 50 баксів призових за таке історичне звершення, як вихід у єврокубки та непогашені борги). 

Володимир Циткін, Ігор Гатауллін і Леонід Гайдаржи перед матчем з Сіоном, фото: надане В.Циткіним для «УФ»

Вінницький футбол виживав – на той час чим могли, допомагали місто, область, бізнес. «Крутився-вертівся» і сам клуб. Просто гортаючи програмки, побачимо оголошення типу: «АТ ФК Нива реалізує оптом та в роздріб розмаїття смаку та царство шоколадних виробів», «З нами – в бізнесі! Якщо хочете поїхати в Німеччину, щоб придбати там машину, звертайтеся в Ниву», «Нива пропонує казковий відпочинок і шоп-тури в Туреччину, ОАЕ та Угорщину».

Загалом ми нарахували добрих два десятки різних товарів, якими торгувала вінницька Нива – від електрообігрівачів до прального порошка. Проте Нива (Вінниця) не була в цьому плані першопрохідцем чи винахідником: запорізьке Торпедо торгувало автомобілями та сидіннями на стадіон, луцька Волинь в якийсь момент стала ексклюзивним дистриб’ютором пива з Нідерландів і торгувала нафтопродуктами, а інтерв’ю з великим «тіньовим» футбольним менеджером Геннадієм Жиздиком про госпрозрахунковий клуб Металург (Запоріжжя) мало промовистий заголовок «Фірма і віники в’яже».

«Будеш першим капітаном клубу в єврокубках» – «Дай, Боже, щоб не останнім»

Той сезон не можна назвати особливим або унікальним для Ниви – традиційно небагатий вінницький клуб готувався до важкої боротьби за виживання. Проте співпали кілька факторів: дуже якісна селекція, свіжі ідеї досить молодого на той час головного тренера Сергія Морозова та – це варто окремо відзначити – потужний воротарський сезон Володимира Циткіна. Він дуже здорово зігрався із обороною та допоміг команді-аутсайдеру за кількістю пропущених м’ячів стати найкращою в нижній половині Вищої ліги. Більше того! Навіть дехто з претендентів на єврокубки в сезоні 1995/96 напропускав більше, ніж вінничани, які боролися за виживання.

Володимир Циткін, фото: надане В.Циткіним для «УФ»

Часто буває, що команди, які хочуть уникнути вильоту з Вищої ліги, створюють собі «один фронт» – тобто, «зливають» інші змагання, щоб сконцентруватися на головному завданні сезону. У зізнаннях ветеранів Ниви бачимо, що команда свідомо відмовилася від такої тактики. Тягнучи матч за матчем у Кубку України, вінничани ризикували вильотом у чемпіонаті. 

Проте ризик виправдовували для себе двома факторами: історичністю моменту та можливістю заробити звання «майстрів спорту», якби вийшли в фінал. Чесно скажемо, в Україні скромним клубам завжди було непросто здійснити таке диво. За всю історію тільки одна команда з нижчих ліг – Інгулець сезону 2018/19 – змогла дійти до фіналу. Ніхто й ніколи масово не «зливав» Кубок України, тому цей турнір і зараз залишається, скажімо так, не другорядним. 

А тут ще й чуйка Циткіна, який так здорово працював при пенальті…

Довідка «УФ»

Шлях Ниви (Вінниця) у Кубку України в сезоні 1995/1996 років

1/16 фіналу. Газовик (Комарне) – Нива – 0:0. пен. 6:7

1/8 фіналу. Галичина (Дрогобич) – Нива – 0:2. 

1/4 фіналу. Нива (Вінниця) – Нива (Тернопіль) – 1:0. 

1/2 фіналу. Нива - Шахтар – 0:0. пен. 3:0

Фінал. Динамо (Київ) – Нива – 2:0

Шлях Ниви (Вінниця) у Кубку володарів Кубків європейських країн у сезоні 1996/1997 років:

Кваліфікаційний раунд. Садам (Естонія) – Нива – 2:1

Кваліфікаційний раунд. Нива - Садам (Естонія) – 1:0

1/16 фіналу. Сьон (Швейцарія) – Нива – 2:0

1/16 фіналу. Нива - Сьон (Швейцарія) – 0:4

По ходу турніру Нива (Вінниця) виграла дві серії післяматчевих пенальті, в багатьох матчах сезону вигравала з мінімальною перевагою. Це все – Циткін і його захисники. Можливо, найкращий сезон у кар’єрі проводив досвідчений Гайдаржи. Виходив на сильний рівень Сосенко, яким на той час починали цікавитися провідні клуби. Врешті-решт, конкуренція на воротарській позиції була якісна – одесит Немодрук і доморощений талант, бронзовий призер юнацького Євро-94 Остапенко, не давали Циткіну розслабитися…

Апогей турніру для Ниви та Вінниці – півфінал Кубка України з Шахтарем. У призначений день він не відбувся через отруєння «гірників», але невдовзі вони все ж зіграли і тут Циткін «виконав Шовковського», допоміг Ниві всуху вибити донеччан із Кубка. У фіналі проти Динамо шансів у скромної команди було небагато. Вона привернула увагу, скоріше, новенькою формою (багато років, не роздивившись нормально з трибун, я намагався вияснити виробника – дізнався, це була італійська Virma, яка в ті роки обшивала багато команд Серії «А» на чолі з Фіорентиною). 

Нива і Динамо у фіналі Кубка України, фото: надане В.Циткіним для «УФ»

Вихід у єврокубки для Вінниці – це одна з головних сенсацій вітчизняного футболу 90-х і яскравий приклад усім, що можна за скромного фінансування та комплектації за залишковим принципом перевищити рівень амбіцій. Нива відкрила багато нових імен, і ці хлопці скористалися своїм шансом – більшість відбулася в футболі всеукраїнського рівня. 

Із Вінниччини вийшли Циганков, Буяльський, Дубінчак, Крупський і багато інших – але сама Нива в аутсайдерах Другої ліги

Після всіх вражень із перемогою над Шахтарем, програним фіналом Кубка України Динамо, а також недовгою – на два раунди – участю в Кубку кубків УЄФА, вінницька Нива провалила наступний сезон 1996/97. Втративши Морозова та більшість основних гравців, Нива вилетіла з останнього місця й більше ніколи не грала в Вищій лізі.

При цьому сама Вінниччина – досить футбольний край. Просто перерахувавши такі імена, як Циганков, Буяльський, Дубінчак, Борячук, Крупський, Нагорняк, ми в цьому переконаємося – і це не рахуючи іногородніх талантів, яких так чи інакше перезавантажувала Нива. Різні приходили як президенти чи спонсори в вінницький клуб – сам Петро Порошенко допомагав йому в 2003 році, мер Дворкіс, той самий Лавренко (Поліграфтехніка, Лівий Берег), Продивус, Караванський… Зараз граючий президент клубу – одеський футболіст Загорулько, зять потужного місцевого бізнесмена Барцьося. Нинішня Нива не має змоги запрошувати майстрів під завдання, але взялася за клубну базу, про що тут і не мріяли десятиліттями.

Проте при цьому Нива за останніх 25 років ніколи не підіймалася вище п’ятого місця Першої ліги, після рестарту бренду була третьою в своїй групі Другої ліги. Зараз – дев’ята серед 11 учасників Групи «Б», нижче – тільки вчорашні школярі «двієчок» клубів із вищих ліг…

Чи нормально це, що така область не має команди навіть у Першій лізі? Чи не муляє нікому, що Центральний стадіон, який бачив Динамо, бразильців і топових гравців рівня Решка чи Косовського, зараз виглядає, як після бомбардувань? Чому найкращі місцеві таланти змушені юними їхати в інші клуби та академії? Риторичні питання.

Принаймні, є що згадати вінницьким вболівальникам, і хай ці спогади когось надихнуть на значне підсилення амбіцій і завдань сучасної Ниви.

Використана статистика Юрія Ландера та Дмитра Трощія.

Нива (Вінниця) – 1995/96

 Божевільна історія Ниви (Вінниця) сьогодні доступна на сайті «Український футбол» в текстовому серіалі – в ексклюзивних інтерв’ю безпосередніх учасників подій:

• Ігор Гатауллін – про дивну історію з отруєнням Шахтаря: «Президент ФФУ зібрав нас із Сафіулліним і суддями»
• Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці»
• Костянтин Сосенко: «Забивши пенальті Шахтарю, капітан вінницької Ниви Гайдаржи побіг у найближчі мікрорайони»
• Володимир Циткін: «Охоронці Кучми так відтіснили вінницьку Ниву, що ми й диплом фіналіста Кубка України не отримали»

***

Фото надані «УФ» ветеранами вінницького футболу. При використанні прохання посилатися на ukrfootball.ua