Артем ГРОМОВ: «Не відчуваю довіри з боку тренерського штабу»

Атакувальний півоборонець «Ворскли» розповів про власні та командні виступи, а також недовіру з боку тренерів

— Артеме, цього сезону ви брали участь практично в усіх матчах. Відчуваєте довіру з боку тренерського штабу?

— Чесно кажучи, не відчуваю. Ви краще візьміть до уваги, в скількох поєдинках я потрапляв у стартовий склад, а не загальну кількість появ на полі. А таких за 16 турів налічите лише сім. Мені здається, це не можна назвати довірою. Так, Василь Сачко говорить, що розраховує на мене, проте якщо він не знаходить для мене місця у старті, то це радше недовіра.

— Практично в половині матчів ви виходили на заміну. Вам не подобається, що на вас, либонь, сподіваються як на джокера?

— Та ну, звання джокера мене не влаштовує. Мені не подобається тавро гравця, який виходить переважно на заміни. Як на мене, кожен футболіст прагне щоматчу виходити на поле з перших хвилин. А коли гравець бажає постійно перебувати на лавці та забиває гряди-годи, то краще взагалі не займатися футболом.

— Якщо пам’ятаєте, в «Манчестер Юнайтед» був такий нападник Оле Гуннар Сульшер, який майже весь манкуніанський етап провів на лаві запасних. Виходи на поле лише на заміну не завадили йому багато забивати та, зрештою, стати легендою клубу. Вам така доля не підходить?

— Якщо б я грав за МЮ та постійно виходив на заміну, то я теж був би не проти. Проте «Ворскла» — все ж не англійський гранд, відтак хотів би виходити завжди серед одинадцяти кращих у полтавському ФК.

— Зміна тренерів якось вплинула на вашу статистику виходів на поле?

— У кожного тренера своє бачення футболу. Хтось довіряє більше, дехто — менше. Якщо пригадати попереднього наставника, то за Свистуна я виходив частіше. Але такий вибір Сачка, тому я повинен його поважати. Звичайно, що я не маю права звинувачувати у чомусь Василя Вікторовича.

— Відчуваєте впевненість, що кожного поєдинку можете виходити на поле?

— Так, і не лише впевненість. Якщо поглянути на це об’єктивно: я забив найбільше м’ячів у команді — п’ять. Віддав чотири голеві передачі. І це, зважаючи на те, що на полі провів не так уже й багато часу. Уважаю, що я не суб’єктивно дивлюся на дану ситуацію.

— Нагадали про п’ять забитих м’ячів. Чи ставите перед собою якусь бомбардирську планку?

— Звичайно, як і всім, мені хочеться завжди забивати. Проте таке бажання — утопія. Навіть Мессі не відзначається в кожному матчі. Якщо ж говорити про наш чемпіонат: тяжко тягатись із такими форвардами, як Девич чи Селезньов. Тим більше, що вони — гравці національної збірної та топ-клубів. Хоча пригадую Гладкого, котрому вдалося, будучи футболістом ФК «Харків», стати головним голеадором першості. Варто намагатися повторити досягнення Олександра.

— Чотири голеві паси свідчать, що асистувати не менш приємно?

— Звісно, відчуття, що ти доклав зусиль для того, щоби твій товариш відзначився, також утішає. Одне діло, коли ти робиш акцентований пас чи врозріз віддаєш м’яч партнеру. Інше, як було в матчі проти «Карпат», коли мені прос­то пощастило: я подавав, м’яч нікого не зачепив, а Даллку вже заштовхав його у ворота.

— У цілому за схемою гол+пас ви вже набрали дев’ять балів — стільки ж, як і за весь минулий чемпіонат. Можете сказати, що у цьому розіграші ви додали?

— Напевне, я просто змужнів і подорослішав. Погоджуся, що набута практика додала впевненості, майстерності. Хоча до завершення цього сезону в мене ще є час продовжувати фахове зростання. На даному ж етапі я проводжу не так багато часу на полі, зате, на щастя, результативно.

— Чому або кому ви можете завдячувати із цього приводу?

— У будь-якому випадку, грає команда, а не один гравець. Нові тренери прищеплюють нам атакувальну гру, що, безперечно, йде мені на користь. Здається, лише «Шахтар» після нашої зустрічі залишив свої ворота сухими. Унаслідок того, що команда добре грає, в мене виходить забивати та асистувати партнерам. Увесь колектив впливає на розвиток кожного окремого виконавця.

— Якщо зачепити тему вашої команди, то «Ворскла» проводить нині доволі непоганий сезон.

— Навіть не згадаю, з яким сезоном його можна порівняти. Можливо, ще хороший сезон був, коли тріумфували в Кубку України. Цьогоріч ми дуже успішно виступаємо. Із кожним суперником за грою на рівних. Лише двом донецьким ФК поступилися — «Металургу» та «Шахтареві». На мою думку, ми суттєво додали порівняно з минулими розіграшами прем’єр-ліги. Тому «Ворскла» об’єктивно перебуває на своєму місці в турнірній таблиці.

— Шоста сходинка повністю задовольняє амбіції колективу?

— Поки що так. Знаєте, раніше дивилися за тим, хто перебуває поруч із нами в турнірці, а тепер — хто попереду. У тому ж напрямку намагаємося й прямувати, без озирання на минуле. Якщо продовжимо так же грати та прогресувати, то зможемо посісти місце навіть вище шостого.

— Думки про єврокубки часом не відвідують вас?

— Та поки ще навіть рано думати про це! Знову ж таки можу навести приклад, коли «Дніпро» дуже сильно проводив осінню частину, а друга частина сезону повністю змінила картину. У «Кривбасі» також щось схоже було. А так, безумовно, хочеться потрапити в єврокубкову зону та наступного року грати в Лізі Європи. Хоча загадувати наперед не варто.

— У чому вбачаєте успіх Василя Сачка в дебютному для нього сезоні?

— Одверто кажучи, Василь Вікторович мене здивував. Та, мабуть, не лише мене. Не міг собі уявити, що в полтавській команді буде такий тренувальний процес. Запросили до нас дуже хороших фахівців: тренер із фізпідготовки, з тактичних побудов тощо. Зараз ми значно менше приділяємо уваги якійсь там біганині. Натомість учать працювати з м’ячем, більше атакувати, швидше відбирати м’яч. Усе проходить абсолютно по-іншому. Саме через це, мабуть, «Ворскла» так піднялась.

Хоча ніколи би не подумав, що Сачко, котрий пограв у Кварцяного та Павлова, прищеплюватиме своїм підопічним зовсім інший футбол. Адже його наставники дуже багато часу приділяли фізичній підготовці.

— Можете назвати Василя Вікторовича головною «причиною» того, що цього сезону полтавський клуб — справжнісінька гроза фаворитів?

— Авжеж! Я вже вище перерахував, завдяки чому ми цього досягли. Приємно виходити на одне поле з Коноплянкою та Ярмоленком, а потім йти з нього непереможеним. Хоча скажу, що грозою авторитетів ми були ще за Павлова.

— Як гадаєте, колектив зможе в тому ж руслі завершити першу частину змагань?

— Зараз, поки збірна готується до матчів із французами, матимемо нагоду добре попрацювати. У двобої з «Карпатами» відчувалося, що в кінці основного часу ми притомилися. Після останнього туру нам дали три дні на відпочинок, а у середу (розмова відбулася у вівторок. — Є. Д.) уже всі з’їдемося на базу. Далі, після паузи, на нас чекають поєдинки із «Чорноморцем» і «Металургом». Гадаю, нам до снаги взяти очки у цих матчах. Взимку ж продовжимо плідно готуватися, відтак навесні, сподіваюся, матимемо не гірший вигляд.

Євген ДЕМЯН.