«Бабич не бачив мене в Маріуполі: на словах одне, а робив інше»: вихованець Шахтаря тягне Інгулець назад в УПЛ

Переглядів 3295
Олександр Карпенко Олександр Карпенко
10 голосів
«Бабич не бачив мене в Маріуполі: на словах одне, а робив інше»: вихованець Шахтаря тягне Інгулець назад в УПЛ
Віталій Кольцов (крайній ліворуч). Фото: ФК Лівий берег
Опорний півзахисник Інгульця Віталій Кольцов ексклюзивно для «УФ» підбив підсумки першої частини сезону для команди з Петрового, яка навесні боротиметься за вихід в УПЛ.

29-річний випускник академії Шахтаря Кольцов став одним з ключових гравців Інгульця, який прагне за рік повернутися в УПЛ. Команда з Петрового Виграла Групу Б у Першій лізі та потрапила до групи «Чемпіонська», а сам Віталій (опорник за амплуа) ухитрився з 9 голами ввійти в трійку найкращих бомбардирів осінньої частини сезону в своїй десятці команд.

Сайт «Український футбол» записав інтерв'ю з півзахисником Інгульця, в якому піде мова про:

  • Шанси Інгульця повернутися в УПЛ
  • Хто переконав його поїхати на росію
  • Скандальний матч Маріуполь – Гірник-Спорт та ін.

«Лупашко пропагує в Інгульці агресивний футбол»

– Як провели відпустку?

– Відпустка пройшла добре. Весь час провів в Харкові. Намагалися підтримувати форму. Тренери дали індивідуальну програму.

– У Харкові ви застали масовані удари перед Новим роком?

– Так. Днів 3-4 були постійні обстріли. Нарахували за один день понад 20 вибухів.

– Як проходить підготовка Інгульця до рестарту Першої ліги?

– Зібралися зараз. У нас дворазові тренування. Всі скучили за футболом. Збори проходять добре.

– Ваша оцінка виступам команди в першій половині сезону?

– Оцінюю добре. У нас був невдалий відрізок, де не могли виграти три тури. Добре, що ми це перетерпіли, повернули впевненість. Завжди хочеться грати краще в кожній грі.

 – Як команда вибиралися з кризи?

 – Переговорили між собою з хлопцями, підтримували один одного, Тренерський штаб вказав на наші помилки в тих іграх, щоб ми сильно не переймалися. Якщо будемо працювати з такою самовіддачею, все стане на свої місця.

– Найпам'ятніша гра цього півріччя?

– Проти Вікторії (3:0), коли залишилися вдесятьох, та не залишили їм жодних шансів.

– Які враження справив на вас головний тренер Інгульця, ваш колишній колега за амплуа, Владислав Лупашко? В часи ігрової кар'єри він заробив собі репутацію тренера на полі.

– Працює над собою, вдосконалюється, щоб і ми ставали щодня кращими. Він та його тренерський штаб знають, що потрібно молодим і більш досвідченим футболістам. Працювати одне задоволення. Беру для себе щось нове і стараюсь працювати, що продовжити свою кар'єру.

Владислав Лупашко. Фото: ФК Інгулець

– Що вимагає тренерський штаб від футболістів?

– Комбінаційний стиль гри, контроль м'яча, агресивна гра попереду, швидкісний футбол. Навіть якщо ми втратили м'яч, то одразу його повертали собі, щоб нав'язувати свою гру. 

Граючи опорного півзахисника, підказую нападникам, як діяти в пресингу.

– Президент Інгульця Олександр Поворознюк вийшов за межі навколофутболу. Наскільки він зараз інтегрований в процеси команди?

– Григорович постійно був присутнім на важливих матчах Інгульця. На тренуваннях нечасто бачилися. Зараз він зосереджений на інших справах.

– Грати в комбінаційний футбол для вас не є щось новим, бо ви свого часу пройшли школу Шахтаря. Цей досвід допомагає вам зараз?

– Так. Приємно грати в розумний футбол, а не просто бити м'яча вперед.

– У вас є цікава історія з шахтарського періоду, про яку ніхто не чув?

– Історій таких не було. Коли я грав за дубль та Шахтар-3, переїхав на квартиру. Я не так багато часу жив у Кірші, як решта хлопців. Почав грати за U-17. В мій час ми жили за містом, тоді як раніше хлопці мешкали в гуртожитку у центрі Донецька.

– Можете пригадати, хто з вашої команди мав божевільний потенціал, але так і не заграв на дорослому рівні?

– З 94-го року половина заграла на високому рівні – Юрченко, Безбородько. Під ваш опис підходить Сергій Гринь, який так і не знайшов себе.

– Що на вас справило найбільше враження в академії?

– Гадаю, всі вже знають про те, що хлопцям доводилося грати в чорних бутсах. Це ще від ван Леувена пішло.

– Хто з тренерів академії Шахтаря вплинув найбільше?

– Валерій Кривенцов, Сергій Попов, Євген Рудаков, Михайло Старостяк. Кожен з них вплинув на моє становлення.

«Фарм-клуби дають гравцям практику, але для турнірів – це зло»

– З Кривенцовим ви навіть попрацювали в Маріуполі та Металісті 1925. Валерія Сергійовича часто заносило в плані емоцій до гравців?

– Щоб сильно палку перегнув – ні. Ми старалися грати в той футбол, який він вимагав. Хотів, щоб ми комбінували. Коли хтось там робив помилки, то міг зірватися на футболістів, які не виконували його вимоги, щоб все було без помилок.

– Ви були учасником скандального матчу Іллічівець – Гірник-Спорт, який визнали договірним. Ви помітили, що в якийсь момент суперник кинув грати?

– Я брав участь в тому матчі. До нас ніхто не підходив і не говорив, що має бути нечиста гра. Ми готувалися до гри і нічого не підозрювали.

– У вашій біографії було коротке відрядження до Олександрії. Чому не вдалося себе проявити в команді Володимира Шарана?

– На той момент була домовленість з Богдановичем, що я побуду в команді кілька місяців. Я не міг залишатися в Маріуполі і він мені допоміг, за що я йому буду вдячний. Можливо я не підходив під його футбол, але вдячний за те, що допоміг в цій ситуації.

Володимир Шаран. Фото: ФК Минай

– А чому ви не могли залишитися в Маріуполі?

– Сан Санич Бабич не бачив мене в команді: хоча на словах говорив одне, а робив інше. Навіть перед початком зимових зборів сказав шукати команду. Поїхав з ними на зборах, після чого сказав мені. що я не потрібен.

– Чому Бабич вас забракував?

– Деякі моменти доходили через треті руки. Я сам не розумів. Коли підходив – говорив, що все добре. Навіщо говорити одне, а потім робити по-іншому? Навіть не хочу згадувати про такі моменти.

– В складі Маріуполя ви дебютували на рівні УПЛ, коли команду очолював Олександр Севідов (пожиттєво відсторонений через причетність до договірних матчів, – прим. «УФ»). Після голу у ворота Олімпіка за Маріуполь після переходу ви забивали у ворота колишньої команди. У вас особлива мотивація на такі матчі?

– В УПЛ ти на всі матчі налаштовуєшся однаково. Просто співпадіння.

– Не секрет, що ФК Маріуполь був фарм-клубом Шахтаря, де молодь обкатувалася в УПЛ. Фарм-клуби – це зло?

– Для молодого гравця є практика. Вони грають, розвиваються, прогресують. На юнацькому рівні нема такого розвитку, коли ти в 19 років граєш в УПЛ. А для високого рівня конкуренції в чемпіонаті – це зло.

«Гельзін видав премію, коли Олімпік залишився в УПЛ»

– В Олімпіку ви провели сезон 2018/19, коли команда боролася за виживання, а її встигли потренувати три тренери – Роман Санжар, В'ячеслав Шевчук, Ігор Климовський. З ким було комфортно працювати?

– Кожен тренер мав свій стиль. Роман Миколайович робив ставку на вертикальний, агресивний футбол. Шевчук хотів прищепити стиль Шахтаря. Не скажу, що була погана команда. Не йшла гра, не могли виграти. Коли в кінці прийшов Климовський останні ігри грали на результат, щоб залишитися в УПЛ.

– Екс-президент Олімпіка Владислав Гельзін тоді на поле вже не виходив. Часто перетиналися на полі в тренувальному процесі?

– На зборах міг приїхати, зіграти в двосторонці, чи якісь турніри. Цілком непогано виглядав на полі.

– Того сезону були випадки, коли Гельзін міг струсонути команду, давши премію?

– Останній матч чемпіонату з Ворсклою, коли ми стояли на виліт. Ми там програвали, зіграли 2:2 – й отримали подвійну премію.

Владислав Гельзін. Фото: ФК Олімпік

– Олімпік тоді багато скаржився на суддів. Упереджений арбітраж мав місце?

– Погано, коли сторонні фактори мають безпосередній вплив на результат. Коли я був в команді, то ситуація не така була критична.

– Після Олімпіка ви потрапили в Металіст 1925, якому допомогли вийти до УПЛ. Чому команда в ковідний сезон не виконала завдання?

– В плані інфраструктури все було добре. Я прийшов в команду на запрошення Андрія Анатолійовича Демченка (новий чемпіон Грузії з Динамо Батумі, – прим. «УФ»), який ставив завдання виходу в УПЛ. В нас бракувало обойми. Грали 12-13 чоловік. Після приходу Кривенцова додалася обойма, що допомогло виконати задачу.

– Від Демченка не було запрошень поїхати в Грузію?

– Ні.

«Зробив помилку, що поїхав на росію. Думав, Юран ставить гру на контролі м'яча, а по ділу – бий-біжи»

– Влітку 2021 року ви обрали для себе варіант поїхати на росію, а не залишитися в Металісті 1925, який тільки-но вийшов в УПЛ. Що переконало вас за півроку до повномасштабного вторгнення поїхати туди?

– Не домовився з Металістом 1925 про новий контракт. Поїхав туди. Не потрібно було такого робити, а залишатися в Україні. Час назад не повернеш. Жалкую про це.

– Як взагалі виник цей варіант?

– Дуже зацікавлений в мені був головний тренер Юран. В них ставилися серйозні цілі на той сезон. Ми з ним говорили. Телефонував ледь не щодня переконувати. Від нього була ініціатива.

– Чим він вас переконав?

– Йому сподобалась моя гра. Але після кількох місяців в Хабаровську зрозумів, що все зовсім по-іншому. В грудні вже повернувся назад в Україну.

– Очікування та реальність не зійшлися?

– Я думав, що Юран хоче ставити гру на контролі м'яча, а по ділу – бий-біжи. Ніяк не міг перелаштуватися, коли м'яч літає від одного захисника до іншого. І вже зрозумів, що зробив помилку. що туди поїхав.

«Лупашко допоміг мені повернути впевненість в собі»

– Давайте повернемося на півроку назад. Як ви з друголігової Ниви опинилися в Інгульці?

– З Нивою закінчився контракт. Хотілося піти на підвищення. В Інгулець мене запросив Владислав Вікторович. Потім не виходило, щоб я приїхав, але все закінчилося хеппі-ендом. Нічого мені не було гарантовано. Лупашко допоміг мені повернути впевненість, а я своєю грою хочу допомогти йому та команді. Я дуже цьому радий зараз.

– Що могло завадити вашому переходу в Інгулець?

– Напевно, те, що після 2022 року я не показував високий рівень. Але я хотів довести всім і самому собі, що я можу повернутися і грати в команді з задачами.

– В Ниві ви робили свої перші кроки у футболі. Минулого сезону до останнього боролися за вихід в Першу лігу через перехідні матчі. Чого не вистачило?

– Вдома й стіни допомагають. В нас була хороша команда, але наприкінці сезону десь нас не вистачило. Відпускали матчі, в яких могли перемагати. Вигравали в Чайки 3:1, а потім два пропустили. Психологічно це дуже прибиває. Не вистачило одного балу, щоб вийти в стикові матчі.

– Граючий президент Ниви Артур Загорулько зіграв велику роль у перезапуску кар'єри?

– Ми добре знали один одного по Шахтарю. Я дуже йому вдячний, що він простягнув руку допомоги.

– Перша частина сезону в Інгульці видалася для вас досить успішною, зокрема в плані результативності – 19 матчів, 9 голів. Зможете витримати планку навесні?

– По голах – точно успішний, хоча більшість з них була забита з пенальті. Хочу продовжувати так само в другій частині сезону.

Фото: ФК Інгулець

– У вас була серія з 5 голів в 5 матчах. Можна стверджувати, що вам поперло?

– Для мене це було незвично, якщо чесно. Зовсім інший досвід:)

– Ви більше кайфуєте від голів чи асистів?

– Забиті голи – результат всієї команди. Вдвічі приємніше, коли твої результативні дії приносять результат, але вони не так важливі, якщо команда не перемагає.

– Інгулець в другій частині сезону боротиметься за вихід в УПЛ. Кого з суперників по Чемпіонській групі вважаєте найскладнішим?

– У тій групі всі команди будуть битися. Я не хочу нікого виділяти. Ми будемо дивитися на свою гру та від неї відштовхуватися.

– За рахунок чого Інгулець планує оформити камбек в УПЛ?

– Ми хочемо повернутися в УПЛ. Для цього ми тут і зібралися. За рахунок командної гри можна досягнути своєї мети, конкурувати з іншими командами. В другій половині сезону чекають хороші ігри. На нас будуть налаштовуватися, так само як і ми.

– Перехід в Інгулець можна назвати переломним моментом в кар'єрі?

– Я не знаю, скільки ще буду грати в футбол, але хочеться провести їх на достойному рівні. Зараз я повністю сконцентрований на завданні допомогти Інгульцю повернутися в УПЛ, а по закінченні сезону думатиму про майбутнє.

X