Чи зіграє Гладкий за Авангард? Пояснює колишній тренер Металіста та Довбика, який із лозівчанами дебютував у ААФУ

Свого часу лозовський Авангард вигравав Кубок УРСР серед колективів фізкультури, чотири рази ставав чемпіоном рідної області та вісім разів здобував Кубок Харківщини. 

Родом із Лозової воротарі Микола Павленко (ФК Суми, Волинь, ФК Харків, Кримтеплиця, Арсенал Київ), Сергій Сарана (Металіст-2, Арсенал Харків, Атирау, Шахтьор Караганди, Акжайик), Максим Тельнов (Шахтар-3, Олімпік, ФК Полтава), Богдан Друзь (ФК Львів, ФК Суми), нападник Денис Скотаренко (Металіст 1925, Гурія Ланчхуті, ФК Ужгород, Авангард Краматорськ, Буковина).

Найвідоміший земляк – 36-річний колишній нападник збірної України, Металіста, Шахтаря, Дніпра, Карпат, Динамо, Чорноморця, Зорі та низки інших вітчизняних і зарубіжних клубів Олександр Гладкий – підтримав відродження футболу на малій батьківщині, цієї зими розпочавши роботу в Авангарді в якості спортивного директора. 

А сам клуб із Лозової єдиним зі всієї Харківщини відважився стартувати в чемпіонаті України серед аматорів, паралельно виступаючи в змаганнях Дніпропетровської області. В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» головний тренер Авангарду (Лозова) Ігор Рахаєв, який раніше також очолював харківські Металіст і Авангард, а також вітчизняні й зарубіжні команди, розповів про:

• відродження клубу в Лозовій і великі плани
• де Авангард вимушено виступає після повномасштабного вторгнення
• чи вийде на поле спортивний директор клубу
• звідки родом футболісти Авангарду
• чи є серед них нові Довбики та Клейтони Шав’єри

«Гладкий нам потрібен як граючий спортивний директор»

– Ігорю Володимировичу, перш за все, розкажіть, як проводить Авангард зимовий антракт?

– Ми стартували на зимовому турнірі Асоціації футболу Дніпропетровської області – Кубку Єдності. В стартовому турі переграли СК Дніпро-1 U-19 (4:0), потім – команду FRAIT (8:0). Очікуємо, що це змагання буде корисним для нас, адже традиційно на цьому турнірі збираються непогані суперники. 

Це був не перший наш спаринг у Новому році. Встигли зіграти з земляками – випускним класом академії Металіста (1:2) та аматорським колективом ФК Харків (2:4). Проте ми не ставимо завдання на контрольні матчі – для нас важливо було в січні-лютому зібрати хлопців, підтягнути їхню форму, переглянути новачків. Бувало, що на другий тайм ми взагалі одну молодь виставляли. Тож, ясна річ, вже пізніше будуть матчі, по яких можна буде робити якісь висновки.

Гравці Авангарду, фото: ФК Авангард (Лозова)

– Чи є вже зміни в складі команди?

– Так. Пішли від нас двоє захисників – 21-річні Іоанн Махайов і Дмитро Шабалтас. Обидва восени взяли участь у 8 із 9-ти наших матчів у чемпіонаті України. 

Посилилися ми двома гравцями: 17-річний захисник Максим Топоров із юнацького складу Металіста 1925 і 20-річний півзахисник Кирило Науменко із команди Донбас, яка виступала в чемпіонаті Дніпропетровської області. Кирило став срібним медалістом Суперліги Дніпропетровщини. 

– У вашій команді не так багато гравців зі всеукраїнським досвідом, але ті, кого я знаю, це саме місцеві вихованці. Звідки комплектуєтеся?

– Дійсно, у нас всі в команді з Харківщини, а абсолютна більшість – це саме гравці з Лозової. От зараз Науменко стане першим футболістом з іншої області, проте він переселенець, вважаю, в цій ситуації всі команди в Україні підуть назустріч такому хлопцеві, який у важкий час хоче підтримувати форму та розвиватися. 

– Спортивним директором Авангарду став відомий бомбардир Гладкий. Він працюватиме суто як функціонер чи до посади додасться «граючий»?

– Ну, звичайно, ми дуже сподіваємося, що Саша нам допоможе на футбольному полі! Для молодих хлопців сама можливість з ним пограти – це вже неоціненний досвід. Та й сам Гладкий, думаю, за грою скучає. Ви пам’ятаєте, скільки голів він провів – і немала ж кількість забита вже в пізні роки виступів. 

Олександр Гладкий, фото: ФК Авангард (Лозова)

Отже, він трішки піднабере форму, тож уже на Кубку Єдності спробуємо його попросити, щоб допоміг нам на полі. Безперечно, нам потрібен такий граючий спортивний директор.

«Здобули Кубок Дніпропетровщини, боролися за чемпіонство, проте для медалей сил і кадрів десь не вистачило в кінцівці»

– Двоє гравців прийшли, двоє – пішли. Це ваше бажання стабілізувати склад невеличкими змінами чи такі реалії в плані можливостей Авангарду на трансферному ринку?

– Самі розумієте, в наші місця не так багато футболістів хочуть їхати. А ті, хто пройшов хорошу школу в Металісті чи обласному спортінтернаті, мають вибір – багато хто пішов у професіональні клуби інших областей. Тож ми, безперечно, знаємо наших земляків, хто й де, кому вдалося прогресувати за останній рік. Але є свої нюанси, тож наразі зібрати можемо не всіх тих, про рівень кого знаємо.

І я, і Гладкий дзвонили деяким футболістам – але вони не готові наразі їхати сюди.

– А на які позиції ви ще шукатимете підсилення?

– Та ми б з радістю доукомплектували кожну лінію. От так, коротко кажучи, від воротаря до опорника всю центральну вісь би підсилили. 

– Наскільки місто Лозова постраждало від війни? В тому числі й конкретно спортивна інфраструктура.

– На щастя, бойових дій тут нема. Проте були прильоти. Зокрема, ворог поцілив у центрі міста в новий торгово-розважальний центр. Зокрема, там були й дитячі секції, різноманітні атракціони та снаряди для занять фізкультурою. Такі-от справи.

Стадіон, слава Богу, цілий. Загалом, Лозова планувала реконструкцію міського стадіону, збільшити місткість трибун, збудувати необхідні спортивні споруди. Було розроблено план, але, на жаль, повномасштабне вторгнення далося взнаки.

– Чемпіонат Харківщини із зрозумілих причин на паузі, а ваша команда (як і Колос із Сахновщини) підтримує форму в сусідній Дніпропетровській області. Умови в Юр’ївці можна співставити із тим, що було в рідному місті Авангарду?

– Ми безмежно вдячні за можливість грати там. Це місто за якихось півгодини їзди від Лозової. Але інша область, змагання з футболу дозволені. У Юр’ївці добротний сучасний стадіончик, єдине – що на штучному полі важкувато грати влітку, але загалом хороші умови та можливість проводити домашні матчі. 

Ігор Рахаєв, фото: ФК Авангард (Лозова)

– І як вам змагання Дніпропетровщини? Особливо якщо врахувати, що ваша команда здобула Кубок області та лише по пенальті поступилися в матчі за Суперкубок.

– Ми і за чемпіонство боролися практично до останнього. Десь за пару турів до фінішу не вистачило сил і кадрів, щоб здобути медалі. Кубок здобули, так. Загалом, команда старалася гідно себе проявити в іншій області, де з більшістю суперників ми лише знайомилися після початку великої війни.

«До повномасштабного вторгнення Авангард мав бажання вийти на всеукраїнський рівень, у Другу лігу»

– Цікава боротьба в цьому сезоні аматорського футболу України. В першій групі взагалі від дев’ятого місця до другого лише два очка, в вашій другій групі п’яте та перше місце лише чотири очка розділяють. Ваші враження?

– Справді, є рівність між суперниками, а тому напружена та важка боротьба. Знову ж таки, багато знайомих облич – практично в кожній команді, яка вище за нас, є гравці, хто спробував не лише змагання ПФЛ, а й УПЛ. Для нашої команди це досить цікавий досвід, ми ще до повномасштабного вторгнення хотіли спробувати сили на всеукраїнському рівні. Жаль, звісно, що нині обставини не дозволяють проводити матчі в рідному місті, комплектуватися тими гравцями, яких ми давно примітили для цього.

– Ви – багаторазовий призер Прем’єр-Ліги України з Металістом, володар Кубка Молдови на чолі бельцівської Зорі, працювали в єврокубках. Яка ваша особиста мотивація – очолювати Авангард в аматорських змаганнях?

– Взагалі, ми з президентом клубу обговорювали співпрацю ще до повномасштабного вторгнення росіян. Було велике бажання розвивати Авангард, щоб більше лозівчан вивести в великий футбол, щоб вийти на всеукраїнський рівень – з часом аж до професіонального рівня…

Тож мені прикро, що так вийшло. Проте на сьогодні, вважаю, клуб робить багато, щоб зберегти наш футбол у місті та на Харківщині. Чемпіонат України серед аматорів – хороший турнір, тут хлопці бачать, над чим їм ще треба попрацювати. 

– 25 років тому ви з Красніковим були футболістами харківського Арсеналу – учасника змагань ААФУ. Зараз дебютуєте тут, як головний тренер. Є дуже велика різниця між Авангардом, який на старті сезону програвав з розгромом на Київщині (Штурм виграв 7:2), а під кінець осені вже давав серйозний бій іншим фаворитам сезону, де долю матчу вирішували 1-2 голи. Це історія про прогрес футболістів?

– Звісно, хлопці прогресували під час сезону. Багато для себе переосмислили. Проте є ще й обставини. Ну, скажімо, в далекі виїзди ми не завжди могли взяти всіх гравців, у когось робота, у когось – інші обставини. Скажімо, мені подобається команда Агротех із Тишківки. Сильні гравці, хто з Зіркою та Олександрією грав навіть в УПЛ. Але на Кіровоградщині вони обіграли нас 3:2 при тому, що Авангард двічі виходив вперед. Були і в нас вольові результати, матчі, де ми докладали серйозних зусиль, щоб здобувати очки.

При цьому, повторюся, наразі в нас не стільки турнірні завдання, як внутрішньокомандні. Хлопці вчаться: всього кілька з них раніше грали на такому рівні. 

Ігор Рахаєв, фото: ФК Авангард (Лозова)

«Довбик, з яким я працював, і нинішній – це небо і земля»

– До вашої роботи. У 2016 році ви здобули Кубок Молдови на чолі Зорі (Бєльци), маючи серед підопічних 8 українців: захисників Ігоря Ощипка, Андрія Нестерова та Андрія Слінкіна, півзахисників Євгена Пісоцького, Андрія Яковлєва, Богдана Бойчука та Олександра Єрмаченка, того самого нападника Артема Довбика. Як вдалося зібрати таку барвисту компанію та чи нормально працювалося з гравцями різного походження та віку?

– За той період маю подякувати Євгену Красникову, який допоміг укомплектувати команду. Там тоді багато тренерів змінилося, існувала певна нестабільність – гравці йшли, приходили. І за цих обставин якраз талант хлопців допоміг в вирішальних матчах.

– Щось видавало в Довбику майбутнього лідера бомбардирських перегонів Ла-Ліги, автора голу, який вивів збірну України в чвертьфінал чемпіонату Європи?

– Це такий працелюбний і скромний хлопець, який постійно себе вдосконалював і старався. Оглядаючись назад, можна сказати, що тодішній Довбик і нинішній – це небо і земля. Тоді Артему було 18 років, він всього кілька матчів за Зорю провів. Але такий старанний був, працьовитий футболіст. Радий, що в нього вийшло розвинутися та прогресувати. 

– Ваш останній клуб у професіональному футболі України – Геліос. Найкращі його роки пройшли, та й ви працювали там недовго. Спогади не з приємних?

– Звісно, в Геліоса були значно успішні сезони. Відчувалося, що колишніх лідерів уже не було. Надто багато втрат відбулося. За короткий період награти оновлений склад було б важко. 

– Ви, безперечно, стежите за змаганнями в УПЛ і ПФЛ. Ми відштовхнулися від дна чи до цього ще далеко?

– Тільки єврокубки дадуть відповідь на це питання. Ось восени в наступному сезоні й подивимося. Звісно, пішли дуже сильні гравці – як провідні українці, так і легіонери. Ми варимося у власному соку, образно кажучи. Підтримуємо футбол молоддю, шукаємо посилення там, де ніколи не шукали. 

Проте дуже важливо зараз зберігати регулярні спортивні змагання, визначати чемпіонів і володарів Кубка України, делегувати представників у єврокубки, комплектувати збірні. Важко уявити наслідки, якби це все зупинилося – тоді й після війни футбол довелося б підіймати багато-багато років.

Авангард (Лозова, Харківська область)

• Рік заснування: 1969 (відновлено 2021)
• Кольори клубу: жовто-чорні
• Стадіон: Шкільний стадіон Юр’ївського ліцею, смт Юріївка, Дніпровська область (місткість 250 чоловік)
• Керівництво та тренерський штаб

Президент: Левченко Василь Олексійович

Головний тренер: Рахаєв Ігор Володимирович

Спортивний директор: Гладкий Олександр Миколайович

Тренери: Романенко Олексій Анатолійович, Зеленський Максим Олександрович, Федулов Дмитро Дмитрович.

Адміністратор: Грєкова Каріна Ігорівна

• Досягнення

(етап до 2008 року)

Володар Кубка УРСР 1988, фіналіст – 1989 року.

Чемпіон Харківської області 1982, 1983, 1988, 1992 років, срібний призер Харківської області – 1975, 1976, 1979, 1986, 1987, 1989, 1997, 2002, 2003, бронзовий – 1977, 1994/95, 1995/96, 2004.

Володар Кубка Харківської області 1974, 1983, 1986, 1987, 1988, 1990, 1991, 1992/93 років, фіналіст – 1978, 1982, 1995/96, 1999, 2005

Володар Суперкубка Харківської області 1991 року.

Срібний призер Першої ліги Харківської області 1971 року, бронзовий – 1970.

(етап від 2021 року)

Володар Кубка Дніпропетровської області 2023 року.

Учасник матчу за Суперкубок Дніпропетровської області 2023 року.

Переможець турніру Дніпропетровської області «Пам`яті М. Білого» 2023 року.

• У змаганнях ААФУ дебютує.

Читайте також

«Я надіслав відео із Соболем в Академію Барси, але швидко втрутився Шахтар»: купа вогняних історій від Жилмара