Де зараз Едмар? Бразильський українець пояснив, що робив у Києві та Рівному: «Хочеться бути в Україні весь час»

Бразилець Едмар став по-справжньому своїм в українському футболі. Спочатку в якості гравця: в Україні встиг пограти за Таврію, Металіст, ФК Дніпро, Металіст 1925, а також провести 15 матчів за національну збірну України після натуралізації. Вже у ролі тренера він разом з Олегом Голодюком рятував Металіст 1925 від вильоту з УПЛ.

Після цього Едмар Галовський де Ласерда поїхав до Казахстану, де частково зник з українських радарів. А нещодавно бразильський українець був помічений в Україні – поруч з іншими українськими і не тільки фахівцями тренерського цеху у київському Будинку футболу. Чим не привід для ексклюзивного інтерв’ю сайту «Український футбол»? Так подумав і кореспондент нашого сайту Ігор Лисенко та обговорив з Едмаром наступні теми:

• Що робив Едмар в Україні? З ким бачився з головних тренерів команд УПЛ?
• Які пригоди були в бразильця у Казахстані? Як він оцінює рівень цього чемпіонату?
• Які пропозиції роботи тренером йому надходили?
• Як бразилець оцінює виступ України проти Бельгії та паралель з яким відомим матчем збірної він провів?
• За ким Едмар слідкує в УПЛ? Що думає про боротьбу за перші дві місця та зону виживання?
• Який Металіст у Першій лізі ближчий до серця Едмара? 
• Що думає про Патріка ван Леувена та Володимира Носова?
• Які спогади легенди Металіста про період виступів у Дніпрі? Як його сприйняли у клубі-конкуренті?
• Які найближчі плани Едмара?

«На тренерських курсах дуже цікава компанія, можна навіть заявити команду в УПЛ»

‒ Едмаре, ми побачили вас в Україні. Розкажіть про ваші подорожі та їхню мету.

‒ Спочатку знаходився у Києві, потім заїхав у Рівне. 

‒ З якою метою ви вирішили відвідати саме ці міста? 

‒ У Києві зустрічався зі знайомими та разом заїжджали відвідати військових. У Рівне приїжджав з цією ж метою.

‒ Бачив ваше спільне фото з іншими українськими тренерами в київському Будинку футболу. В якості кого туди завітали?

‒ В якості тренера, який навчається на ліцензію ПРО. У наступному році закінчу навчання та отримаю відповідну ліцензію.

‒ З ким ще з відомих футбольних людей ви навчаєтесь у групі?

‒ У нас дуже цікава компанія, можна навіть заявити команду в УПЛ 😊 

Зі мною навчаються більшість головних тренерів клубів УПЛ: Василь Кобін (Інгулець), Олексій Бєлік (Шахтар U-19), Олег Шандрук (Верес), Олександр Максимов (Полісся U-19), Григорій Ярмаш (екс-Металіст 1925), Владислав Лупашко (Карпати), Младен Бартулович (Зоря), Олександр Поздєєв (екс-Колос) і Віталій Первак (Лівий Берег).

Едмар. Фото: ФК Металіст 1925

«Мав бути призначений головним тренером Тоболу, але…»

‒ Розкажіть чим ви займалися після того, як покинули посаду головного тренера Металіста 1925?

‒ Після Металіста 1925 я поїхав до Казахстану. Спочатку мав бути призначений головним тренером Тоболу, але керівництво вирішило залишити головним серба Міліча Чурчіча. 

‒ Чому вас запросили як головного тренера Тоболу, а потім зробили помічником?

‒ Команда пробилася в єврокубки й керівництво вирішило залишити чинного тренера, дати йому шанс закріпити успіх. Однак старт чемпіонату був невдалим, тому його звільнили. Мені не довірили команду, бо в мене не було досвіду тренерської роботи в єврокубках.

‒ Чим тоді ви займались?

‒ Президент Тоболу сказав: «Едмаре, допоможи сформувати команду». Я займався селекцією, працював поруч із Чурчічем. Потім, коли серба звільнили, я саме був на турнірі «Kings League» (медіафутбол в Іспанії, – прим. І.Л.). Вони знову запросили мене повернутись до Казахстану, щоб допомагати новому головному тренеру – казаху Нурболу Жамаскалієву, і я пів року працював його асистентом.

‒ Але ви вже там не працюєте?

‒ Так, з Тоболом ми закінчили співпрацю наприкінці 2024 року. Мій контракт закінчився, і я повернувся до родини у США.

Зараз навчаюсь на тренерську ліцензію ПРО та буду шукати собі команду.

‒ Читав інформацію, що вас запросив до Казахстану генеральний директор Тоболу Андрій Канчельскіс?

‒ Ні, це не відповідає дійсності. Я його навіть не знав і жодного разу з ним не бачився, він тут не до чого. 

‒ А хто ж запросив?

‒ Президент Тоболу. Я прилетів до нього, ми поговорили та домовились.

«Голодний до роботи, особливо в Україні»

‒ Що можете сказати про Тобол?

‒ Це стабільний середняк КПЛ, але прагне пробиватися до єврокубків. Є традиції, структура, команда при нас грала в комбінаційний футбол. Минулого року ми обіграли всі топ-клуби: Астану, Актобе, Ордабаси, але втратили очки з аутсайдерами, тому не пробилися в єврокубки.

Цікавий досвід для мене, приємні спогади. Дякую їм, що відкрили для мене свої двері.

‒ Що можете сказати про чемпіонат Казахстану?

‒ Чемпіонат конкурентний – до останнього туру не було зрозуміло, хто фінішує на якому місці, багато команд боролися за чемпіонство. 

Мене дуже здивувало, що я до цього не чув багато про цей чемпіонат, лише грав проти місцевих команд на зборах. Можу судити лише по сезону, коли я був, але рівень мені сподобався.

‒ Якщо порівнювати рівень чемпіонатів Казахстану й України?

‒ Казахи грають у трохи інший футбол. Інфраструктура в Україні набагато краща: стадіони, поля. В Казахстані буває, що команди грають на поганих газонах, що не відповідає рівню гравців.

Була ситуація, що приїхало багато легіонерів непоганого рівня, але вони грали на жахливих поля і не змогли розкрити свій потенціал.

‒ Зараз ви у пошуках нового клубу?

‒ Так, я відкритий до пропозицій і готовий працювати.

‒ Пропозиції після Казахстану надходили?

‒ Конкретних – ні, тільки теоретичні. У тому числі клуби з України, але до чогось конкретно не дійшло. А я голодний до роботи, особливо в Україні. 

«Якби пройшли бельгійців, то всі б казали, що Ребров зробив правильно»

‒ Як вам виступ збірної України в плей-офф проти Бельгії?

‒ Дуже складні матчі. В таких іграх важлива психологія. Наше покоління гравців переживало схожі моменти, коли ми грали з Францією у 2013 році – у першому матчі виглядали добре, а в другому відчувалося психологічне навантаження. Це важливий аспект.

Так само і в цій ситуації. Коли твоя команда попереду на два м’ячі, то трохи розслабляєшся. Хлопці добре тримались до 70-ї хвилини, а потім втратили концентрацію. Іноді в футболі стаються такі речі, які неможливо пояснити. Більше того, коли граєш проти таких футболістів, як Лукаку та Де Брюйне, то розумієш, що вони самостійно можуть зробити гру. Можу похвалити наших хлопців за перший матч, зіграли взагалі ідеально. Могли так само провести й другий матч.

‒ Чи допустив штаб Реброва помилку, коли вийшли грати у 5 захисників у другому матчі?

‒ Ні. Якби пройшли бельгійців, то всі б казали, що Ребров зробив правильно. Критика завжди буде. Після матчу розповідати легше за все.

‒ Систематичні проблеми українців в плей-оффах ментальні?

‒ Не знаю. Коли грали проти французів у 2013 році, вже під час тренування перед початком матчу стадіон був заповнений. Це дуже сильно на нас тиснуло. Налаштування збірної Франції було шалене, я такого ніколи не бачив і вже, напевно, не побачу. Психологічний момент дуже важливий: трохи не дотерпіли, все могло бути по-іншому.

Сергій Ребров. Фото: УАФ

«Вася Кобін казав, що буде боротися до останнього»

‒ Дивитеся УПЛ?

‒ Звісно, дивлюсь. ФК Олександрія демонструє хороший футбол, Динамо зараз теж у формі. Чемпіонат цікавий, як зверху так і знизу таблиці.

‒ Чи зможе Олександрія Ротаня, переможця референдуму «УФ» в номінації «найкращий тренер України 2024 року», зайняти друге місце?

‒ Думаю, що зможе, якщо так і буде продовжувати. Я знав Руслана Петровича, ще як гравця. Йому дали час для впровадження своєї філософії та ідей. Футбол Олександрії мені дуже подобається. Цілком реально, що можуть поборотися як за єврокубки, так і за друге місце.

‒ Якщо говорити про боротьбу за виживання в УПЛ, хто вилетить, а хто залишиться?

‒ Дуже складно сказати. Вася Кобін, наприклад, точно не здається. Він сам нам це говорив на тренерських курсах, що буде боротися до останнього. Хто менше буде помилятися та втрачати очки, той і залишиться в УПЛ. Якщо головний тренер Інгульця, команда якого ще нещодавно була у жахливому становищі, каже, що буде боротьба до кінця, то що казати про інші клуби? 

‒ Як думаєте, чи вийде у Кучера у Чорноморці?

‒ Так. Він уже показав себе у Дніпрі-1, коли вони зайняли друге місце. В нього наявний досвід, він сучасний тренер, буде цікаво.

Коли приходить новий тренер, гравці намагаються показати все на що вони здатні, щоб заслужити місце у складі. 

‒ Стежите за Металістом 1925 у Першій лізі?

‒ Так, там цікава боротьба. Будь-яка перемога однієї команди – і ти можеш обігнати конкурентів. Щільність у таблиці дуже велика. Слідкую за обома Металістами 😊

‒ Ось зараз Судаков привітав у харківському дербі з перемогою «справжній Металіст». А який Металіст вам ближчий – Краснікова чи Носова?

‒ Для мене ‒ Металіст, за який я грав. Це найкращі роки кар’єри, ностальгія та приємні спогади. 

Металіст 1925 – зовсім інший клуб, я там пограв, як гравець, а потім мені надали шанс у ролі тренера у важкій ситуації, коли у Харків прийшла війна. Тому мені важко однозначно відповісти.

Ми ж уже грали проти Металіста та перемогли. 

‒ Які емоції відчували у тому матчі?

‒ Це – футбол. Той же Френк Лемпард грав проти Челсі, тому нічого такого не бачу в цьому, треба продовжувати жити. Головне, щоб все було з повагою.

«Ось що робило ФК Дніпро таким сильним»

‒ Як сприйняли у свій час перехід у ФК Дніпро, враховуючи довгу ворожнечу між Металістом та Дніпром?

‒ Супер! Я дуже сильно хвилювався, думав, як до мене будуть ставитись у команді та місті. Дуже здивувався, що жодних проблем не було. Тоді зрозумів, за рахунок чого той Дніпро був такий сильним. 

– Розкажіть же відверто.

– Дніпро був сильний колективом! У мене чудові спогади про Дніпро, адже це останній клуб УПЛ в моїй кар’єрі. Можу сказати лише добрі слова. Вболівальники також нормально віднеслись до мого переходу.

‒ Чим вам запам’ятався період у Дніпрі?

‒ Трохи важко вже гралось на такому рівні, бо вже був у поважному футбольному віці. Через травму я тоді пропустив збори, але все одно встиг ще трохи пограти. Потім у клубу стало ще більше проблем, гроші зовсім не платили й команда згодом розвалилась.

‒ Повертаючись до Металіста 1925, що думаєте про роботу Патріка ван Леувена?

‒ Про його роботу не можу багато говорити, у нього власні ідеї та завдання. З Зорею у нього добре вийшло, але в Шахтарі йому не дали багато часу для результату. У Металісті 1925 ван Леувену потрібен час, щоб зробити команду, яку він хоче.

‒ Що скажете про думку фахівців, які кажуть, що Металіст 1925 сильніший за всіх у Першій лізі, але при цьому провалив старт сезону й ледве потрапив у чемпіонську групу?

‒ Казати можна що завгодно. Головне, що Металіст 1925 потрапив у чемпіонську гру. Все найцікавіше лише починається. Там і побачимо, наскільки команда готова. На папері ти можеш бути найсильнішим, але на практиці все по-іншому. 

Коли ми боролись разом із Голодюком на чолі Металіста 1925 за виживання в УПЛ, то у нас на лавці було сім чоловік з дубля. Багато людей говорили, що ми вилетимо, але Металіст 1925 залишився в еліті. Імена не грають у футбол, все вирішується виключно на полі.

‒ З президентом Металіста 1925 Володимиром Носовим бачились?

‒ У часи, коли повідомлялось, що Металіст 1925 припинить існування, ми з ним спілкувались онлайн. Тоді відбулися збори команди, де повідомили, що він купляє клуб.

‒ Яке враження він на вас справив?

‒ Амбітна людина: він хоче зробити команду топрівня. У нього є бажання, це одразу видно. Він не залишить команду й хоче, щоб вона грала на високому рівні.

Володимир Носов. Фото: ФК Металіст 1925

«Хочеться знаходитися в Україні весь час»

‒ Ви мешкаєте у Флориді?

‒ Так, все вірно. Разом із родиною.

‒ Чув про велику діаспору українців в США, з ким контактуєте?

‒ З Сергієм Пшеничних (в Україні більш за все відомий виступами за Карпати та Металіст, – прим. І.Л.), Андрієм Березовчуком (відомий за виступами за харківські Металіст та ФК Харків, – прим. І.Л.), але він живе у Чикаго. Зі Станіславом Богушем (ексворотар запорізького Металурга та Динамо, – прим. І.Л.) спілкувались одного разу. Всі – люди зайняті, самі розумієте, сімейні справи, не виходить постійно спілкуватись.

‒ Які у вас найближчі плани?

‒ Живу день за днем. Завершую навчання, дивлюсь футбол, шукаю команду. Хочу повернутися в Україну. Коли я тут, то почуваюсь по-особливому, дуже комфортно, не зважаючи на війну. Хочеться знаходитися тут весь час.

‒ Ваша сім'я у Флориді, а ви будете працювати в Україні? Це не проблема?

‒ Ні. Я ж у Казахстані теж працював рік і дружина мене підтримувала.