Дірявка: «Знав, що не буду далі в Гірнику-Спорт. Ми втратили всі шанси. Але гравці з повагою поставилися до мене, себе і футболу»
41704 
Дев’ять років поспіль Гірник-Спорт виступав у Першій лізі. У дебютному сезоні завоював бронзові медалі, проте пізніше дещо знизив рівень очікувань – і на це були свої причини.
Перше: хто розкривався в Гірнику-Спорт – як Андрієвський, Батюшин, Петрусенко, Твердохліб – уже невдовзі йшли на підвищення. Друге: титульний спонсор клубу та містоутворююче підприємство – гігант індустрії гірничо-збагачувальний комбінат – перманентно потрапляє в новини в зв’язку з обшуками та розслідуваннями.
За таких обставин не дивно, що фахівці вважали Гірник-Спорт найбіднішим клубом дивізіону з найбільш скромними можливостями в плані комплектації та матеріальному стимулюванні гравців. Закономірно, що клуб все-таки вилетів. Проте Сергій Дірявка все ж залишив пост головного тренера, хоча за вісім турів весняної частини сезону набрав вісім очок – стільки ж, як його попередник Ігор Жабченко – за 14 ігор на першому етапі.
Мій телефонний дзвінок застав екс-головного тренера Гірника-Спорт Сергія Дірявку на Заході України, під час тренування його нової команди. В інтерв’ю сайту «Український футбол» фахівець розповів усе про складний досвід сольної роботи.
«В Чернівцях вирішальний гол нам забили з офсайду»
- Насолоджуюся краєвидами, можу так сказати, ‒ розпочав бесіду пан Сергій. ‒ Але є можливість і попрацювати в одному з проектів. Ця робота пов’язана з футболом, з амбітними людьми. Поки що я не готовий сказати, що це за команда, де вона базується. Скажу лише, що це не професіональний клуб.
Тренерам дуже важко зараз влаштуватися: в командах велика конкуренція. Причому, з кожним роком стає все складніше. Тут багато чинників: агенти, зв’язки, знайомі. Хтось за когось слово замовить. Така в нас реальність. В мене ніколи не було агента. Мені лише допомагав Микола Петрович Павлов і все. Однак у мене було багато своїх ідей, які я спробував цього року перевірити. Намагаюсь рухатись далі у напрямку сучасного футболу
- Ви попрацювали у Першій лізі. Які враження від цього турніру?
- Загалом яскраві, багато емоцій. Приємно, що отримав пропозицію попрацювати саме головним тренером. Кожна хвилина для мене – це яскраві враження. Я мало бачив матчів першої «Чемпіонської» групи, втім, вважаю закономірним, що Полісся посіло перше місце, Оболонь – друге. Мені дуже сподобалася команда ЛНЗ ‒ те, яку вони показували гру. Звичайно, вразив і Металург.
Вважаю, що рівень більшості команд УПЛ і Першої ліги майже вирівнявся.
Щодо групи «Вибування», то мені дуже сподобались команди ФСК Маріуполь і Діназ. Чим? Тим, що у цих командах є ідея. Видно, що у тренерів – Олега Краснопьорова і Олександра Головка ‒ добре налаштований тренувальний процес. Тактично, ментально ці команди досить сильні та по-творчому підходять до кожної гри. Мені було дуже цікаво грати проти цих команд.
- А що стосується вашої команди ‒ Гірника-Спорт?
- Спочатку нам було дуже тяжко, але ми боролися до останнього. Намагалися зачепитися за місце у Першій лізі, однак свій шанс втратили (саме у грі з Маріуполем). Нам два м’ячі забили з 11-метрової позначки. Програли ‒ 1:2.
Потім у Чернівцях, в передостанньому турі, Буковина забила нам переможний гол уже в додані арбітром хвилини з офсайду. Якби не це, то ми би зараз грали стикові матчі з ФК Хуст за місце у Першій лізі.
Команда у Гірника-Спорт непогана. Молоді хлопці прогресували, але останнє місце в таблиці дуже тиснуло на них психологічно. Тому завдання на чемпіонат ми не виконали. У мене була розмова з президентом клубу, за підсумками якої ми вирішили, що далі будемо йти різними шляхами.
Він на чолі клубу бачить іншу людину, зі своєю філософією гри і стратегією розвитку клубу, і я тільки можу побажати йому успіху. Скажу лише те, що мені в Горішніх Плавнях дуже класно працювалося.
- Яка гра у виконанні вашої команди вам особливо сподобалась?
- Остання проти Маріуполя. Я знав уже, що надалі не буду працювати з командою. Ми втратили всі шанси. Але футболісти з повагою поставилися, в першу чергу, до себе, до футболу і, найголовніше, до мене, адже грали хлопці до кінця – перемогли 1:0.
До речі, вдома ми не програли жодної гри. Вважаю, це досягнення для молодої команди.
У нас лише четверо гравців мали раніше досвід ігор в Першій лізі.
Проте ми збудували команду, вона розвивалася. Можливо, тому домашні матчі нам вдавалися краще, ніж на виїзді.
- Вам важко було зібрати цю команду?
- Ні. Аматорський рівень і рівень тих команд, що грали в нашій зоні «Вибуття», плюс-мінус рівний. В аматорському футболі зараз є багато класних команд, яким створені гарні умови. Це добре.
В Горішніх Плавнях для розвитку молодих гравців є всі умови: гарний стадіон, професійні люди, тренувальне поле зі штучним газоном. Мені сподобалось відношення молодих місцевих гравців – Шептіцького, Воропа, Яковенка… Вони працювали, грали. У мене з хлопцями був зворотній зв'язок, а це найголовніше для тренера.
Дякую всім їм за працю і бажаю хлопцям подальших успіхів. Тільки треба повірити в себе, тоді вони гратимуть на більш високому рівні. Але потрібно ще і дуже багато працювати.
«На сьогодні Полісся ‒ це команда УПЛ, причому, верхньої частини»
- В вашій роботі вам давав хтось поради, наприклад, Дмитро Михайленко з яким ви працювали в Дніпрі?
- Так. З ним ми були на постійному зв’язку. А ще спілкувався з друзями, які, звичайно, також давали поради.
- А з Миколою Павловим?
- Звичайно. Він так за мене переживав, коли мені довірили команду. Ми з ним спілкувалися постійно. Радів, коли наша команда перемагала. Він дуже ретельно слідкує за своїми вихованцями, за тими, з ким поруч працював.
- Що надалі очікує Гірник-Спорт?
- Знаєте, Олексій Едуардович Шалаєв ‒ дуже амбітна людина. Завзято любить футбол, багато приділяє йому уваги. Вважаю, на наступний сезон у них буде завдання повернутися у Першу лігу з першого місця. Умови, щоб виконати це завдання, в Горішніх Плавнях є, навіть для того, щоб стати командою УПЛ. Можливо, з часом все так і буде.
- Полісся ‒ дійсно найкраща команда Першої ліги?
- Так. Можливо, по грі вони не були на голову сильніші за інші команди, але за складом виконавців, за умовами, вони стоять значно вище. Мені здається, що команда не загубиться й у Прем’єр-лізі, навіть там будуть претендувати на високі місця. Тому що у Поліссі в керівництві клубу дуже амбітна людина.
В інфраструктуру клубу вкладаються великі кошти: заміська база, академія. Полісся – це довгостроковий проект. Мені подобається, коли люди підходять до футболу з перспективою. Тому і ставляться перед командою високі завдання. На сьогодні, вважаю, це команда УПЛ, причому, верхньої частини.
- Геннадій Буткевич родом з Дніпра - наш з вами земляк. Чому, на ваш погляд, він вкладає гроші в Полісся, а не в рідний Дніпро? У нього ж там, у Поліссі, всі зірки Дніпра працюють – Литовченко, Назаренко…
- Риторичне питання ‒ не до мене, скоріше, до нього. На мій погляд, неважливо, хто і куди вкладає свої кошти. Головне, щоб таких людей було більше ‒ тих, які фанатично люблять цю гру, вкладають кошти в час, коли в нашій країні їде війна. Коли наші хлопці на передовій боронять від ворога всіх нас.
«Довбик і Піхальонок ‒ це як Венглинський і Рикун, один без одного – не той ефект»
- Давайте поговоримо про Прем’єр-лігу. Які у вас враження від чемпіонату, якій щойно закінчився?
- Дуже цікавим. Дніпро-1 гарно стартував, першим фінішував на проміжному етапі. Але досвід Шахтаря дався взнаки. Шахтар у заключній стадії змагань нагадував мені Манчестер Сіті. Пам’ятаєте, як у лондонського Арсеналу було вісім очок відриву від Манчестер Сіті, проте у команди Пепа була така впевненість, що саме вони стануть чемпіонами. Так воно і вийшло.
Мені здалося, що Дніпру-1 не вистачило глибини складу. Особливо це було помітно в кінцівці чемпіонату в ключових матчах. У команди не було свіжості. Сподобалась мені Зоря: те, який футбол демонструвала ця команда. Ворскла виконала своє завдання на сезон. Імпонує, як працює Віктор Скрипник. В нього чітка ідея, свій стиль.
- А що ми все про успіхи? Динамо ось вперше з часів Блохіна залишилося без медалей.
- Здається, криза у клубу дещо затягнулась. Певні перепади в їхній грі були. Мені здається, що коли Шовковский почав виконувати обов’язки головного тренера, у футболістів з’явилась якась легкість. Вважаю, у Динамо все буде добре. Президент клубу і тренерський штаб знають рецепт, як із цієї кризи скоріше вийти.
- Рідкісний випадок: інтрига зберіглася до заключного туру, й кожен матч мав турнірне значення.
- У нижньої частини таблиці була якісна інтрига та конкуренція. Мені здається, що у перехідному турнірі дуже непросто буде і Вересу, і Інгульцю відстояти свої місця в УПЛ.
- Яких гравців, на ваш погляд, відкрив цей чемпіонат?
- З тих, хто прогресував, відзначив би Довбика та Піхальонка. На мій погляд, цих гравців треба розглядати у парі. Чому? Тому що Довбик і Піхальонок ‒ це як Венглинський і Рикун, один без одного – не той ефект. Приємно, що в Зорі прогресує Арсеній Батагов. Знаю добре цього хлопця, його потенціал. У Шахтаря сподобався Бондаренко, для мене цей футболіст – відкриття чемпіонату.
- Як думаєте, Довбик і Піхальонок готові грати за кордоном?
- Тут багато чинників. Треба пробувати і дивитися, наскільки це доречно на даний час. Особисто мені дуже подобається Піхальонок. Це гравець з футбольним інтелектом. Зараз у нашому футболі дуже багато однакових гравців, а тих, які виділяються своїм інтелектом, - обмаль. Це моя думка.
Олександр Петров
