«Фелікса та Хаверца возив, а в УПЛ толком і не грав»: екс-динамівець Янаков хоче допомогти Вересу в оренді з Полісся
1210 
Верес минулого туру вийшов переможцем у битві аутсайдерів з Оболонню (3:0). Герой нашого сьогоднішнього інтерв'ю в першому таймі заробив пенальті, який вдало реалізував, а потім міг робити дубль, проте взяття воріт було скасовано після перегляду VAR.
Янаков у матчі проти Оболоні нагадав своїм перформансом часи, коли він вважався одним з найобдарованіших вихованців академії Динамо, які робили різницю на юнацькому та молодіжному рівні. Його талант дуже знадобиться Вересу в матчі з іншим амбітним новачком УПЛ – ЛНЗ, який відбудеться сьогодні о 15:30 в Черкасах.
Денис Янаков в інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про:
- Дебютний гол за Верес;
- Зустріч із двома президентами, яка вилилася в оренду;
- Бійку з гопниками в часи динамівської академії;
- Конкуренцію за місце в Поліссі;
- Чому не зміг закріпитися в Динамо;
- Із якої херні все негативне почалося.
«Тінь Гайдучика падала так, що була в офсайді, от мій гол і відмінили»
– Три матчі рівняни не могли виграти вдома, а ви ніяк не могли відкрити рахунок своїх голів за нову команду. Переконлива перемога над Оболоні може стати доленосною для Вереса та вас?
– Дуже важливі три очки. Ми зробили вагомий крок до нашої мети – залишитися в УПЛ. Приємно завжди перемагати, особливо проти прямого конкурента.
– З яким планом на гру виходила команда?
– Турнірна ситуація змушує нас грати на перемогу в кожній грі. Перші хвилини починаємо з пресингу. Швидкий гол додав впевненості, в тому числі і мені. В першому таймі вдалося забити два м'ячі. Мій другий гол не зарахували.
– Епізод справді на тоненького...
– Я передивився епізод. Тінь Гайдучика падала так, що була в офсайді, а тіло – ні. Головне, що ми виграли та заробили три очки.
– Ваша безгольова серія тривала з серпня. Вдалося скинути цей психологічний тягар?
– Так. Дуже хотів забити. Кажуть. що я під чисту програв конкуренцію в Поліссі, але той, хто не в команді, не знає всієї ситуації.
«У моїй кар'єрі не було такого, щоб я одразу почав грати»
– Розповідайте.
– Так, були проблеми, але винен в цьому лише я. Не тренер під тебе підлаштовується, а навпаки. Хтось приходить і починає грати. В моїй кар'єрі не було такого, щоб я прийшов і одразу почав грати.
Ти не можеш всім подобатись. Без цього нікуди. Я не шукаю справедливості в футболі. Ніякі гроші не можуть дати тобі ті емоції, ніж просто виходити і грати.
Як мене рвало, коли я не можу вийти на поле, хоча Геннадій Владиславович [президент Полісся Буткевич] вірить в тебе.
– Чому не вийшло повністю проявити себе в Поліссі? Це суто особисті причини?
– Так. Тут я нікого не можу звинувачувати, крім себе.
– Одному було б складно впоратися з таким тиском.
– Я дуже вдячний моїй дружині Крістіні, яка стала моєю опорою. Буває так, що я сам себе боюся на емоціях, а вона вміє мене збалансувати. Ти розумієш, що несеш відповідальність не лише за себе, але й за другу половинку. Не дає розслабитись. Вона може переборщити, але розумію, що вона хоче кращого для нас обох. Вона допомогла подивитися на речі іншими очима, стати більш дорослішим.
– Наскільки вона обізнана в футболі?
– До знайомства зі мною дуже була далека. Зараз може пояснити, що таке офсайд.
«Надєїн і Буткевич переживають за кожного в своїх клубах»
– На ваш погляд, чому Полісся забуксувало?
– Команда, яка виходила в УПЛ, змінилася кардинально. Залишилися тільки Кудрик, Будківський, Козак, Грицук із тих, хто виходив раніше в основі.
Пилип Будківський, фото: ФК Полісся
Зрозуміло, що команду під УПЛ треба було підсилювати, а тут все сталося одномоментно. Я дуже радий, що Полісся обіграло Минай. Переживав за хлопців, як вони впораються після вильоту з Кубка України.
– Відставка Юрія Калитвинцева – виправдане рішення?
– Ніхто не знає, де правда. Вам краще запитати Геннадія Владиславовича та Юрія Миколайовича про це. З головним тренером у мене були хороші стосунки поза полем та на ньому.
– Ви приєдналися до Вереса на правах оренди, але не пройшли з командою весь етап підготовки. Це десь могло позначитись на адаптації? Ви вже освоїлися в новій команді й готові давати всі 100%?
– На даний момент я себе кепсько почуваю з двостороннім бронхітом.
– Одужуйте!
– Дякую! Якщо відповідати на питання, то десь був потрібен час звикнути до команди побуту, притертися. Я дуже запальний гравець, легко можу завестися.
Перехід вийшов спонтанним. Тільки приїхавши до Рівного, усвідомив, що я в новій команді.
– А як усе відбувалося?
– Іван Надєїн прилетів в Іспанію. Ми все проговорили з ним і Геннадієм Буткевичем на трьох. Всіх все влаштувало. Хочеться, щоб таких людей в футболі було побільше, які з тобою на зв'язку, десь підтримають.
Навіть попри те, що я зараз у Вересі, Геннадій Владиславович може поцікавитись, як у мене справи в новій команді. Іван Олексійович так само переживає за кожну людину в своїй команді.
Іван Надєїн, фото: НК Верес
– Що вимагає від нападників наставник Вереса Олег Шандрук?
– Цей головний тренер досить молодий для УПЛ. Багато нових ідей. Раніше я, здебільшого, працював зі старшими тренерами, в яких всюди однакові умови. Я, як і кожен футболіст, маю під це підлаштовуватись. У Вересі мені подобається тренувальний процес.
– Яка атмосфера в команді зараз?
– Перемоги додають тобі позитиву. Все йде, як треба. От тільки поки всі відпочивають, я лікуюсь.
– Далі на Верес чекає матч проти ЛНЗ. З яким настроєм команда готується до матчу?
– Їдемо в Черкаси за перемогою.
– Черкащани суттєво посилилися взимку. Прийшло багато легіонерів. За рахунок чого Верес може створити проблеми ЛНЗ?
– Ми так само підсилились взимку. В кожної команди є свої задачі. Я думаю, шо гра буде цікавою.
«Раніше купляли чудаків, що якщо він пас на свого віддасть – це вже за щастя було»
– У вас досить яскрава біографія в юнацькому та молодіжному футболі. На тому рівні для вас не було авторитетів. Що завадило це перенести в дорослий футбол?
– Великий вплив залишила робота з іспанцями в Динамо. Всі пацани 1997-98-99 року народження – подивіться, скільки хлопців грають на високому рівні. Унаї та Вісенте були дуже вимогливими.
– Не довелося потрапляти їм під гарячу руку?
– Горбилів з ними не було. Тренувальний процес – крик, зупинка, тобі все «розжовують» до дрібниць. Дуже фанатичне ставлення до футболу.
– З ким із екс-партнерів по Динамо на зв'язку?
– Ми завжди на зв'язку з хлопцями. Дуже переживаю за них, особливо за Миколенка, що з Евертона знову очки познімали.
Віталій Миколенко, фото: Getty Images
– Кейс Миколенка із потраплянням в першу команду Динамо можна назвати нетиповим. Не маринували в орендах, дублі, а одразу заграв після травми Піварича.
– Микола з U-19 одразу потрапив в першу команду. Футбол завжди тобі дає шанс, а він ним сповна скористався.
– Зараз молодим гравцям простіше заявити про себе на дорослому рівні. Ваше покоління за умов відсутності легіонерів могло б вийти на новий рівень?
– Всі почали грати – і подивіться, як свої вихованці почали приносити гроші. Динамо з Шахтою входять в топ-10 рейтингу за кількістю вихованців в дорослих командах. А раніше купляли чудаків, що якщо він пас на свого віддасть – це вже за щастя було.
Легіонерів купляють за великі гроші. Він не хоче тренуватися, бігати – і нічого. Багато чого дозволялось, особливо в Шахтарі при Луческу. А українці бігали і «ригали». Замість того, щоб своїх підтягувати. А не чекати – стрельне той чудак чи ні. Скільки пацанів через це розчинилося, не заграло! Я багато прикладів знаю.
«Бувало таке, що могли з місцевими гопниками побитися»
– Булеца, Цитаїшвілі під ваш опис потрапляють, а чому вам не вдалося закріпитися в Динамо?
– Молодий та дурний. Я б такої херні б не робив, як раніше. Саме через побутові моменти в мене було багато оренд.
– Зальоти серйозні були?
– Бувало таке, що могли з місцевими гопниками побитися. Це в підлітковому віці. Ми ж ходимо в екіпіруванні, а вони до нас домахувалися. На всю школу 5 дівчат нормальних, а хлопців 20.
– Не відбивали подруг один в одного?
– Ні-ні. В Динамо жодних таємних відносин, відбивань дівчат, відскоків. У нас була джентльменська домовленість, що навіть коли розходились, то рік часу дистанції повинно було пройти.
– За який зашквар соромно найбільше?
– Найбільшу помилку в кар'єрі я зробив, коли сам захотів піти в оренду в Арсенал. Тоді Раванеллі був тренером. Я бачив, що Дубінчак, Осман, Оріховський пішли грати в УПЛ, а я чим гірший? Вся херня почалася з цього.
– Ви багато пограли проти майбутніх суперзірок на рівні юнацьких збірних. Можна згадати Жоау Фелікса (Барселона), Кая Хаверца (Арсенал), Маттейса де Лігта (Баварія). Хто з них вже тоді яскраво виділявся?
– В житті буває так: по юнаках їх всіх возили. Пацани зараз грають в топах, а ти в УПЛ толком не грав в 25 років. Фелікс дуже запам'ятався, адже завдяки його грі в Юнацькій лізі УЄФА Бенфіка підтягнула його в основу і за півроку його продають в Атлетіко за божевільні гроші – прогрес неймовірний! Це повертаючись до теми, чому варто ставити на своїх. До себе також багато питань. Шкода, що час назад не повернеш.
Денис Янаков проти Кая Хаверца, фото: особистий архів Д.Я.
– Футболками не обмінювались?
– Та ні. Хто ж міг подумати… [що вони стануть зірками].
«Чому не став чемпіоном світу? Багато зайвого собі дозволяв»
– Як один із найбільш забивних вінгерів серед молоді не став чемпіоном світу? Чи мав місце конфлікт з Петраковим?
– Так, було. Багато зайвого собі дозволяв. До Васильовича питань бути не може. Тільки через свій характер я не поїхав ні на Євро U-19, ні на ЧС U-20.
– Ваше ставлення до того, що Васильович подався на заробітки до Вірменії, яка в геополітично в орбіті країни-агресора, та викликає в місцеву збірну легіонерів із російського чемпіонату?
– Ми давно з Васильовичем не спілкувались, а той факт, що русня – під*раси й так всі знають.
– Супряга, Сікан, Устименко, яких тоді взяли на чемпіонат світу-2019, не можуть похизуватися стабільністю або стріляють відрізками. Це все йде з голови?
– Некоректно з мого боку буде говорити за хлопців.
– Не кожен хлопець може витримати, коли на тебе постійно кричать, знаючи методи виховання Петракова. Як у такі моменти не зламатись психологічно?
– Якщо на тебе кричать – значить, в тебе вірять. Гірше, коли до тебе ставляться байдуже. Хтось ображається, а хтось з посмішкою реагує.
Олександр Петраков, фото: УАФ
– А що в Динамо? Кому з тренерів вдавалося до вас достукатися?
– Юрій Леонтійович Мороз багато в чому дав мені поштовх в дорослий футбол, навчив. Можна сказати, що завдяки йому мій шлях у футболі продовжується.
– В структурі Динамо ви, окрім Мороза, також попрацювали з Ігорем Костюком. За своїм потенціалом обидва фахівці можуть бути затребуваними в дорослому футболі?
– З Морозом і Костюком працював. Вони вже давно могли заявити про себе на дорослому рівні.
