«Футболісти повинні мати при собі зброю»: Ігор Кондратюк — про футбол під час війни та зрадників України

Переглядів 414
Андрій Піскун
Андрій Піскун
6 голосів
«Футболісти повинні мати при собі зброю»: Ігор Кондратюк — про футбол під час війни та зрадників України
Колаж: Український Футбол
Ігор Кондратюк дав відверте інтерв’ю для «Українського футболу». Ми обговорили багато тем.

Якщо ви запитаєте, що на футбольному сайті робить інтерв’ю із шоуменом, продюсером та телеведучим, відповідь буде проста. Ігор Кондратюк є давнім вболівальником Динамо та розбирається у футболі подекуди краще ніж деякі експерти.

Але редактор УФ поспілкувався з Кондратюком не тільки про футбол. В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» ми зачепили тему війни, зірок шоу-бізнесу, мовчання росіян та наших заробітчан, а також не оминули болючу тему тимчасово окупованої Херсонщини, родом з якої пан Ігор.

Моїм життям зараз керує війна

— Ігоре Васильовичу, чим ви зараз займаєтесь?

— Моя сфера професійної діяльності (ТБ та кіно) зараз на паузі, займаюсь тільки волонтерством. Це основна наша задача до перемоги. Але якщо підвернеться щось по професії, то буду поєднувати: працювати та волонтерити.

 На телебаченні зараз суттєво зменшились бюджети, власники закривають канали. Навіть матчі збірної транслювались не на ТРК «Україна» а на «Індіго». Багато каналів транслюють тільки «Телемарафон» або повтори передач, нові програми знімають одиниці, та й то — вони копієчні. 

До розважальних шоу черга дійде не скоро. Я так розумію, що під час війни вони просто неофіційно заборонені. До того ж на них потрібно витрачати великі кошти, яких у інвесторів просто немає, тому що вони теж постраждали. Найвідоміша історія — це Ахметов, який втратив увесь свій бізнес в Маріуполі. 

І зараз невідомо, як будуть існувати його медіа-активи і футбольний клуб Шахтар. Скоріше за все, будуть пару років проїдати запаси Ахметова, які в нього ще є. А далі все буде залежати від того, чи вдасться нам швидко повернути контроль над Маріуполем. 

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от Ігор Кондратюк Igor Kondratiuk (@kondratiuk_official)

— Як змінилося ваше життя після 24 лютого?

— Життям усіх українців зараз керує війна. Всі дії громадян спрямовані або на допомогу ЗСУ, або на власне виживання. Іноді потрібно відгукуватись на прохання про допомогу від зовсім незнайомих людей та робити речі, які навіть не планував, наприклад, ремонт свого будинку, в який влучив снаряд. Слава Богу, ніхто не постраждав. Зараз планую навчання дітей мого брата на наступний рік, адже вони виїхали з тимчасово окупованої Херсонщини. 

— Розкажіть про евакуацію ваших рідних, адже з Херсонщини до цих пір немає офіційних зелених коридорів.

— Так, доводиться їхати на свій страх та ризик. Невістка з двома дітьми і моєю матір’ю виїхали на початку квітня через Снігурівку. Невістка на своїй зовсім не новій машині вперше за кермом проїхала таку довгу дорогу, та ще й через купу блокпостів окупанта.

Брат в кінці травня виїхав через Василівку Запорізької області з перевізником. Він чотири дні ночував в степу, була колосальна черга. Українського зв’язку на Херсонщині вже не було, мережу ловило тільки в Запоріжжі. Кажуть, що вже більше половини жителів Херсонської області евакуювалось. Серце крається з того, що відбувається в моєму рідному краю.

Сподіваюсь, що Сальдо повісять на якомусь стовпі партизани, а можливо, після звільнення Херсону, і самі городяни

— У вас на караоке співав Володимир Сальдо, котрий став гауляйтером окупованої Херсонщини. Яке він тоді враження на вас справив?

— Коли Сальдо був мером, ми двічі приїжджали в Херсон. Одного разу ми знімали «Караоке» на набережній у Парку Слави, другий раз — на вулиці Суворова. Маю надію, що після вигнання російських нацистів з Херсону, цю вулицю дерусифікують. 

Я ввів таке правило, що якщо запрошує місто, ми дозволяємо владі міста вручати свої призи учасникам програми. Сальдо тоді нагородив переможців і сказав якісь слова про талановиту молодь. Якщо б я знав, що ця людина у майбутньому продасть країну, то ніколи б не дозволив йому зайти у коло в нашій програмі. 

До речі, ми ніколи не дозволяли нагороджувати переможців місцевим начальниками, про яких була дурна слава хабарників або зашкварених політиків. Особливо ретельно проводили «фільтрацію», коли при влади була Партія регіонів. Я достатньо вибірковий у цьому плані.

Ось така історія зі скотиною Сальдо. Сподіваюсь, що його повісять на якомусь стовпі партизани, а можливо, після звільнення Херсону, і самі городяни. І не тільки його, а й Ковальова та Стрємоусова.

— Писали, що на Ковальова, як і на інших колаборантів, був здійснений замах, але він вижив.

— Це могло бути просто інсценування, коли він зрозумів, що вихід у нього тільки один: добровільно здатись або чекати доки підстрелять. Думаю, йому неодноразово погрожували його однопартійці зі «Слуги народу» та казали, що він ганьбить партію. Він міг інсценувати замах на себе та сказати, що вони підіслали кілера. 

Ковальов ‒ поки що єдиний народний депутат, який відкрито перейшов на бік окупантів, та ще й від партії влади. Тому цей вчинок міг неабияк збісити його однопартійців. Кажуть, що він пройшов в депутати через близького приятеля Зеленського. Я під час війни не критикую Президента, зараз нам всім потрібно працювати задля перемоги, а от його друзяки набрали дещицю лайна до лав Слуг Народу

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от Ігор Кондратюк Igor Kondratiuk (@kondratiuk_official)

— Коли ви в останній раз були на Херсонщині?

— Восени минулого року, на 40 днів від смерті мого батька. 

— Вірите, що ще повернетесь в українську Херсонщину?

— Мої рідні місця — це села Пригір’я, Кочубеївка, Заградівка Високопільського району та Каланчак, у Голій Пристані зараз багато близьких родичів. Я впевнений, що повернусь туди. Хер їм буде, а не Херсон! Херсонщина — це дуже проукраїнська область, росії там і близько ніколи не було. 

В НАТО нас приймуть, у них не буде іншого виходу

— Якою ви бачите нашу перемогу у війні?

— Повне повернення всіх територій згідно Конституції України. Все інше не може бути перемогою, може бути лише заморожений багаторічний конфлікт, поки не сконає Путін. Після того, як він здохне, ситуація може різко змінитись, але якщо він не почне готувати свого наступника вже зараз.

— Так проблема лише у Путіні?

— Там дуже зазомбована верхівка на чолі с Путіним. Не в плані, що вони такі наївні, що піддаються власній пропаганді, а тому, що вони – злочинні імперці, які свідомо ведуть антиукраїнську політику. Вони під себе налаштували телевізор, який дуже класно працює в якості зомбоящика. Саме тому переважна більшість росіян зараз є українофобами. Вони ненавидять нашу країну та радіють з кожного терористичного акту, який творить Росія на нашій землі. 

Але є прекрасний приклад, як відбулося розвінчання культу Сталіна після приходу Хрущова. Буквально за рік всі міста та вулиці були очищені від імені Сталіна. Те ж саме буде з Путіним, якщо йому не вдасться підготувати свого наступника, якого прийме публіка.

Сподіваюсь, він не встигне цього зробити і його кончина буде раптовою. Можливо, він здохне у результаті теракту або інсульту чи інфаркту, хоча він живуче падло.

— Як, по-вашому, Україні гарантувати свою безпеку після війни?

— Нам потрібна повна модернізація армії, щоб всі проходили курси мілітарної підготовки, як це робиться в Ізраїлі. У тому числі і футболісти. 

Я не розумію, чому наші футболісти не проходять мілітарну підготовку. Їм потрібно збиратись хоча б раз на тиждень у військовій формі (яку вони можуть купити за свої кошти, до слова!) вчитись збирати-розбирати автомати та стріляти. Вони всі призивного віку. 

Зробити послаблення можна буде тільки тоді, коли нас приймуть в НАТО.

— Думаєте, Україну приймуть в НАТО? Мені здається, Альянс не особливо-то й хоче брати нас до себе.

— В НАТО нас приймуть, у них не буде іншого виходу. До того ж, у нас це прописано в Конституції. На останньому саміті уповноважена від України особа завірила, що наша кінцева мета безпеки для України— це вступ у НАТО. 

Навряд чи Україну приймуть найближчим часом в Альянс, але якщо у нас після Перемоги над російським нацизмом залишиться велика кількість їх зброї і пріоритет купівлі, то можна йти в НАТО і 30 років, це вже не матиме значення. 

Також НАТО прекрасне своєю п’ятою поправкою (колективна оборона, — прим. А.П.). На сьогоднішній день на планеті Земля немає іншого великого озброєння, ніж у країн-членів НАТО, а нам це озброєння потрібно для перемоги. Крапка!

З подачі Оксани Марченко я став другом Євро-2012, але зараз її сім’я обрала бік росії

— Що можете сказати про масове мовчання росіян, серед яких і зірки шоу-бізнесу, спортсмени?

— На їхніх руках також кров вбитих українців і тінь злочинів путінізму, починаючи з березня 2014 року. Серед росіян немає миролюбних людей, усі вони імперські вбивці: і ті – хто промовчав; і ті – хто підтримав. 

— У вас в росії є досить багато знайомих ‒ і кум Андрій Козлов. Хоч хтось із них зателефонував або написав с початку війни?

— Після 24 лютого мені ніхто не писав та не дзвонив. Пам’ятаю, після 2014 року деякі мої російські підписники у Фейсбуці висловили мені підтримку України. Інші – називали «бендерою, нациком, укрофашистом». 

Зараз слів підтримки від тих росіян, хто має мізки і дещицю честі, вже майже немає. Вони зрозуміли, що мені до дупи підтримка «хороших» росіян, починаючи від Нєвзорова і закінчуючи ким хочете. Каспарови, ходорковські та інші повинні їздити по світу та просити Захід робити більш жорсткі санкції для того, щоб путін втратив владу і росія припинила свою агресивну вбивчу політику. Але вони цього не роблять.

Що стосується Козлова. З березня 2014 року ми тільки пару разів переписувались, вітали один одного з днем народження та новим роком. У цьому році я з ним не спілкувався. Навіть коли розх*рячили Маріуполь, він тримав паузу.

— Козлов же родом із Маріуполя, невже він не розуміє, що тут коїться? 

— Ми з вами живемо в Україні і нам не зрозуміти, чому так званий інтелектуальний клуб «Що? Де? Коли?» не виступив проти війни. Хоча відповідь, як на мене, ‒ очевидна. Якщо сьогодні вони виступлять проти війни, завтра їх не буде в ефірі російських телеканалів. 

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от Ігор Кондратюк Igor Kondratiuk (@kondratiuk_official)

— Ви довгий час працювали з дружиною Віктора Медведчука Оксаною Марченко на «X-Factor». У той час у неї не проявлялися антиукраїнські погляди?

— Я не бачив. І не тому, що сліпий. Це вже потім сталася еволюція зради України. Чи деградація, якщо точніше. Але якщо ви згадали Оксану Марченко, то в контексті нашої розмови про футбол розкажу одну історію. 

З подачі Оксани Марченко я став «Другом Євро-2012». Якось ми навесні 2012-го пили з нею чай перед ефіром «Україна має талант», і я сказав: «скільки років я є відданим футбольним вболівальником, а вчора «Другом Євро-2012» став якийсь зовсім невідомий мені персонаж». Сказав – і забув про нашу розмову. На наступну зйомку вона приходить і каже: «Я поговорила з Грішею Суркісом, підказала ідею зробити тебе «Другом Євро», йому твоя кандидатура сподобалась». Отак я отримав свою поки що найбільшу відзнаку футбольного фаната:) 

До слова, відповідний значок і вимпел я отримав у Донецьку, на Олімпійському, разом з легендою «Шахтаря» Віктором Грачовим. А з братами Суркісами я не знайомий. Я розмовляв одного разу тільки з їхнім батьком, ми сиділи поруч на одному матчі. 

Що я можу сказати про Марченко зараз? Її сім’я з березні 2014-го обрала бік росії, бік агресора. Сумно, що є українці, які зробили саме такий вибір у складний момент нашої історії…

— Інші ваші колеги по «X-Factor» підтримували вас після початку війни?

— Окрім Ніно Катамадзе та українських колег, ні. Якось розмовляли із Серьогою після 2014 року, зараз вже ні. Та мені й не потрібна їх підтримка. 

— А Йолка? Вона ж родом з України.

— Ну то й що? Вона великий пацифіст і веган, але життя так стало для неї, вибачте, раком, що вона де-факто підтримує Росію. З цим нічого не можна вдіяти. Їй просто немає чого сказати. Нам з вами не зрозуміти людей, які змінили країну проживання або громадянство. Вони все одно пішли на якісь жертви, у більшості є ностальгія за батьківщиною. 

Вони досягли успіху в іншій країні, але зараз ця країна просто посадила їх в купу лайна. Путін випорожнився, посадив в цю кучу всіх українців, які зараз живуть в Росії, і сказав: «Нюхайтє, а ми пока будєм ваших хохлов біть». І вони нічого не можуть із цим вдіяти. У кращому випадку – бояться, в гіршому – вже думають так само, як «бучанський м’ясник» Путін. 

Ви ж читали про історії, як вихідці з України в лавах російської окупаційної армії бомблять рідні міста і хати батьків! Манкурти….

Ярмоленко повинен грати за збірну до тих пір, поки не перевершить рекорд Тимощука

— Що скажете про українських футболістів та тренерів, які там залишились працювати, наприклад, Анатолій Тимощук? Він же був капітаном збірної, завжди ходив у жовто-блакитних стрічках, його батько в теробороні Луцька. Чому він мовчки працює в Зеніті?

— Толік виявився банальним нерозумним гівнюком. На жаль, він багато разів одягав капітанську пов’язку збірної України та є рекордсменом по кількості матчів за національну команду. 

Я думаю, що Ярмоленко повинен грати за збірну до тих пір, поки не перевершить рекорд Тимощука, щоб цю позицію зайняв проукраїнський гравець. Толік просто продався. Мовчить, заробляє гроші Газпрому та вважає, що це єдина правильна позиція для нього.

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от Yarmolenko Andriy (@yarmolenkoandrey)

— Ще один футболіст, який залишався у Росії після повномасштабного початку війни, це Іван Ордець. Роман Яремчук і Микола Васильков казали, що він допомагає фінансово ЗСУ. Як вважаєте, можна так робити – працювати у росії, але допомагати нашій армії?

— Така допомога має бути публічною! Скажу чесно, мені не подобаються такі історії. Про Свєту Лобода також після 2014-го розповідали: «Що ви на неї гоните, у неї в росії контракт, але вона допомагає ЗСУ». Як так? І - нашим, і – вашим? Співати для вбивць захисників України, і казати, що ти допомагаєш ЗСУ??? Маячня! 

Навіть якщо у Ордеця мільйонний контракт, і він допомагає тишком-нишком, він – колаборант! ФІФА дозволила іноземним футболістам піти з українських та російських клубів. Він же не розвідник, а футболіст. Я допускаю тільки роботу українських розвідників в коридорах російської влади. 

— Що скажете про Ракицького? Він довгий час виступав у росії після 2014 року, але з початком повномасштабного вторгнення покинув країну-агресора. Чи варто його пробачати?

— Хай його пробачають ті, у кого він попросить пробачення. Так, хлопець перестав лізти в дупу. Він був уже по плечі у дупі російської воєнщини, а потім сказав: «Стоп, так ето же говно», і виліз звідти. Хоча, коли він переходив у Зеніт, то був дорослим хлопцем, статевозрілим, у нього були діти. Також він родом не із зазомбованої частини Криму та Донбасу, а з Дніпропетровської області. 

Тут є більш прекрасний приклад людини, яка поїхала мізками — шахіст Сергій Карякін. Він був наймолодшим гросмейстером у світі, переїхав із Криму до Росії ще до 2014 року і прийняв російське громадянство. Я не розумію, як він став відвертим українофобом. У шахах він безумовно талановитий, але це ніяк не пов’язано з інтелектом, гідністю, сучасністю. 

Таке собі диво у світі шахів: живе у ХХІ столітті, а світогляд – з ХVI століття. А що вже говорити про футболістів?

— Якщо Ракицького викличуть у збірну, ви будете раді його там бачити чи вам буде неприємно?

— Не думаю, що він ще гратиме у збірній. Там є молодші і не гірші захисники. Як для футболіста, він зробив досить розумний (і мужній, мабуть) вчинок, поїхавши з росії. Ми ж не знаємо, що стало причиною. А раптом, не дай Бог, хтось із родичів Ракицького, яких він любив, загинув у наслідок російських бомбардувань? 

Все пізнається у порівнянні. Ракицький у порівнянні з Тимощуком виявився розумнішим та поряднішим, ось і все. 

Ви ж чули, що американські так звані вчені довели, що потрапляння м’яча в голову з дитинства для гравців у футбол не проходить без наслідків для мізків (сміється, — прим. А.П.). Хто виправляється, той робить якісь висновки.

— Що скажете про Макса Барських, який також виступав у росії, але потім поїхав звідти та видалив усі пісні для мешканців країни-агресора?

— Я йому респектую за цей вчинок, а ще більше за те, що він записався в ряди ЗСУ. Хоча потім я так і не зрозумів, що відбулося, тому що читав про концерти у Європі. На концертах, де артисти збирали кошти для України. 

Знову ж таки, я не знаю, в яку частину ЗСУ він потрапив. Може, його взяли в ансамбль і сказали: «У нас таких, як ти, мільйон. Краще збирай кошти, щоб наш ансамбль міг підтримувати бійців на передовій».

Коли я дізнався, що він пішов в ЗСУ, то я написав, що пробачаю йому виступи в росії після березня 2014 року. Подивимось, як буде далі… 

Ми всі помиляємось у своєму житті. Якщо молодий хлопець видалив усі свої пісні, втратив на найближчі роки можливість заробляти у росії, значить, він щось усвідомив. За такі вчинки я кажу Барських і Ракицькому: молодці!

На жаль, у слюсарів немає міжнародних змагань, де підіймається прапор України

— Багато спортсменів та співаків вступило в тероборону та ЗСУ. Як вважаєте, це потрібно, чи кожен повинен займатись своєю справою, тим, що він краще вміє?

— Кожен наближає Перемогу на своєму місці. Зараз Україна повинна поділитись на три частини: одна – в ЗСУ та теробороні, друга – волонтерить, і третя – жінки з маленькими дітьми та керівництво держави, вони займаються своїми справами. Але, якщо чесно, я не розумію, чому зараз українським футболістам та іншим спортсменам не викладають військову підготовку. 

Путін не зупиняється, росія заявляє, що їх основна мета – захопити більшу частину або всю Україну. Куди виїдуть футболісти? На кордоні стоять такі ж самі хлопці, вони їх просто не випустять і скажуть: «Розвертайтеся і беріть зброю в руки», — «А ми не обучені». — «А чого ви не обучені? У вас же йде підготовка до сезону».

Я вважаю, що футболісти мають мати при собі зброю. У кожній команді повинна бути збройова кімната. Цим повинен керувати навчений військовий із ЗСУ чи тероборони.

— Співакам та спортсменам повинні давати дозвіл для виїзду закордон для міжнародних матчів або благодійних концертів?

— Потрібно! Я ще не чув жодного випадку, щоб український співак чи співачка виступав на власному комерційному заході під час війни. Зате я знаю безліч прикладів, коли наші артисти виступали з благочинними концертами та збирали кошти, іноді досить значні, на підтримку ЗСУ. Це їхнє волонтерство, яке неможливе без виїзду за кордон. В основному там виступають дівчата, але є і хлопці: Монатіку, Жені Хмарі дали спеціальний дозвіл, Андрій Данилко виступав на акції в Амстердамі.

Що стосується спортсменів, то вони захищають честь України. Там, де підіймається наш прапор, українські спортсмени мають виступати! З кращими результатами, ніж є зараз, додам від себе як вболівальник:) 

Наші спортивні функціонери повинні проводити виховну роботу з молоддю та наголошувати, що їх завдання, окрім виступів – апелювати до спортивних федерацій, що усі без винятку російських спортсмени росії – країни-агресора – були поза законом. Вигнати їх з усіх спортивних федерацій і виключити з усіх змагань на планеті! Російські спортсмени, як правило, відмовчуються щодо загарбницької війни їхньої країни, але ж більшість із них є членами спортивних клубів збройних сил Росії! 

Росія стала країною агресором та терористом і всі її мешканці повинні отримувати поразку на планеті Земля. 

— Якщо випускати з країни співаків та спортсменів, чи буде це справедливо стосовно представників інших професій: слюсарів, кухарів і т.д.?

— На жаль, у слюсарів немає міжнародних змагань слюсарів, де підіймається прапор України. На мій погляд, ті, хто виступають на змаганнях, де підіймається прапор України, роблять внесок і спільну згуртування світової спільноти проти російської агресії. 

Спортсмени прославляють (як мінімум – рекламують) країну, робили це і в мирний час. А зараз дехто з них пішов зараз до лав ЗСУ, наприклад, Підручний та інші. Одного біатлоніста, на жаль, вбили під Харковом (Євген Малишев, — прим. А.П.)

Якщо в Лізі чемпіонів будуть грати Динамо та Шахтар і прапор України буде здійматись на європейських стадіонах — це правильно.

Але слюсарі, кухарі, вчені та військові, які залишаються в Україні, повинні розуміти, що спортсмени у будь-яку мить готові вступити до лав ЗСУ чи тероборони. Це обов’язкова умова для їх виїзду. Тому – повторюю – я вважаю, що футболісти, баскетболісти, гандболісти повинні проходити зараз військову підготовку, і в будь-який момент готові стати на захист України. Як і кожен з нас, громадян України.

А ще щодо виїзду кухарів. От Євген Клопотенко, наш славетний шеф-кухар, з’їздив у ЮНЕСКО, і добився визнання борщу нашою національною спадщиною Перемога? Перемога!!! :)

Ми могли пройти Уельс, але в них є фактор Бейла, якого у нас немає

— Чи є у вас зараз час та настрій дивитись футбол?

— Звичайно! Футбол для мене це віддушина, яка завжди підіймає настрій. Я не відмовлюсь від футболу навіть, якщо ворог буде біля воріт, головне — щоб була трансляція та інтернет.

— Тоді ви дивилися стикові матчі збірної. Як думаєте, чого нам не вистачило для виходу на чемпіонат світу?

— Нам не вистачило майстерності у заключній стадії атак і фарту. Ми могли їх пройти, але в них є фактор Бейла, якого у нас немає. Фарт зіграв з нами по-ідіотськи — їх найкрутіший гравець забив гол за допомогою нашого найкрутішого гравця. 

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ФУТБОЛУ (@uafukraine)

— Можливо, нам потрібно було дати пряму путівку на мундіаль, зважаючи на те, що у нас в країні війна?

— Це була б хороша ідея, якби дотримувався спортивний принцип. А так постає питання: яку команду слід позбавити участі у чемпіонаті світу? Я не хочу справедливості за рахунок когось. При діючому форматі чемпіонату світу у Катарі немає змоги включити ще одну команду. Якби туди потрапила росія, її виключили і ми потрапили замість них, тоді я сказав би тільки «спасибі». Бо це було би правильно. 

Таке рішення ФІФА може прийняти на наступний чемпіонат світу, якщо росія буде продовжувати агресію, а її все-таки допустять до відбіркових матчів. Або варіант з двома шансами ля нашої збірної: якщо ми програємо стик, щоб зіграли з шостою командою Південної Америки. Маю надію, що росія надовго буде відлучена від футболу, а ми будемо чесно вигравати відбори на футбольні форуми. 

— Після матчу з Уельсом ви написали у Фейсбук, що думаєте про Реброва.

— Дивіться, команда Блохіна показувала не кращий футбол, ніж сьогоднішня збірна у матчі з Шотландією, але Блохін вивів команду на чемпіонат світу. Він гарний мотиватор. 

Петраков також непоганий тренер і мотиватор. Він один із небагатьох наших спеціалістів, хто здобув трофей для України під час незалежності — виграв чемпіона світу з юнаками. У нас є ще один тренер, який вигравав чемпіонат Європи з юніорами — це Калитвинцев. 

Щодо мого допису про Реброва, то я написав його емоційно, як уболівальник. На мою думку, Ребров був би непоганим тренером для збірної. За два роки в Динамо, коли його ще не вважали класним тренером, він виграв два титули у Шахтаря. Але на чолі збірної залишився Петраков і нам треба сподіватись на його тренерський талант і фарт (куди ж без цього!)

Мій розум експерта каже, що чемпіонат виграє Динамо, мій розум вболівальника каже, що Динамо виграє чемпіонат взагалі без варіантів

— Давайте поговоримо про УПЛ. Ви підтримуєте проведення чемпіонату в Україні?

— Я підтримую, ми повинні грати тільки в нашій країні! Футболісти повинні своєю грою підіймати настрій тим, хто сидить в окопах. 

Але повторюю, щоб не виникало питання: чому 22 великих бугаї бігають по полю, а їхні однолітки призивного віку гинуть, потрібно робити з усіх футболістів, як мінімум, бійців тероборони. 

— Чи реально буде грати в таких умовах в Україні, коли прилетіти може куди завгодно?

— А реально сидіти в окопі під постійним артобстрілом, чи коли йде злива і його заливає на півметра? Футбол зараз — це не просто гра, він повинен стати віддушиною для наших воїнів. Це питання вам краще задати не мені, а хлопцям, які боронять нашу країну: чи потрібно нам грати в Україні?

— Більшість легіонерів не повернуться в Україну. Хто, по-вашому, буде фаворитом УПЛ?

— Безумовним фаворитом точно має бути Динамо. Мій розум експерта каже, що чемпіонат виграє Динамо, мій розум вболівальника каже, що Динамо виграє чемпіонат взагалі без варіантів (сміється, — прим. А.П.).

Думаю, якби не почалася активна фаза війни і ми б дограли друге коло минулого чемпіонату з легіонерами, то Динамо б виграло у Шахтаря чемпіонство. В мене немає сумнівів з цього приводу. Ми по-дурному віддали їм лідерство. Але зазначу, що правильно визнали Шахтар чемпіоном, а золотий матч треба було проводити тільки тоді, якщо би була рівна кількість очок.

В даний момент Динамо найбільша кількість високоякісних українських гравців серед інших команд, хоча ми не знаємо, чи залишаться у клубі Циганков, Сидорчук, Забарний.

— Навряд чи вони підуть. Ігор Суркіс казав, що задешево нікого не відпустить і пропозицій зараз немає.

— Зрозуміло, що Забарного, якому 20 років виповниться тільки восени, ніхто задешево не відпустить. Не думаю, що Забарний з цього приводу буде сильно «кочевряжитись» і битись в істериці. А от Циганкова, напевно, вже варто відпускати, якщо надійде гарна пропозиція. Треба, щоб він ріс як футболіст, адже рівень чемпіонату деградує. 

Мені б хотілося, щоб Динамо тренував Ребров і вигравав з киянами всі можливі титули

— Що скажете про Луческу біля керма Динамо? Ультрас до цих пір його не сприймають, згадуючи його роботу в Шахтарі.

— Луческу, як і будь який інший зарубіжний спеціаліст, не може бути таким патріотично налаштованим, як ми. Але дорослий дід Луческу вчинив просто по-ідіотськи, коли поїхав тренувати Зеніт після березня 2014 року. 

В нього вже мали бути мізки, щоб думати про щось інше, окрім грошей. А ще випадки, коли тренер переходить тренувати команду найзатятішого суперника – дуже рідкісні у світовому футболі. Тут повністю розумію ультрас.

При цьому Луческу ще й робив неоднозначні вислови: що українці та росіяни — один народ, що російських спортсменів не треба дискваліфікувати. Гравці одного з провідних клубів Росії ЦСКА практично всі числяться в збройних силах Росії. Луческу що, не знає, як формувалась команда Стяуа в Румунії? Звичайно, знає! 

Хоча він щось там вибачався, типу – неправильно його зрозуміли – щось типу, що був неправий. Коротше, таке. Напевно, у Суркіса зараз і близько немає кращої кандидатури, ніж Луческу. До того ж він дає певний спортивний рівень.

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от FC Dynamo Kyiv official (@fc_dynamo_kyiv)

— Кого б ви хотіли бачити головним тренером Динамо?

— Гвардіолу, кого ж іще! :) Мені б хотілося, щоб Динамо тренував Ребров і вигравав з киянами всі можливі титули, достойно виступав в Лізі чемпіонів. Але, наскільки я розумію, при нинішніх власниках Динамо він не буде тренером.

Ахметов — це хлопчик, якому йде 9-й рік, у нього відібрали ще одну іграшку і він заплакав

— Яке ваше ставлення до братів Суркісів?

— Свого часу вони врятували Динамо від банкрутства, був час прогресу. Брати Суркіси є представниками типового олігархічного бізнесу, який живе по принципу: гроші понад усе. Я би хотів, щоб брати Суркіси були в авангарді борців за незалежність української держави. Але після 2014 року вони продовжили контактувати зі всякими сраними гінерами та абрамовичами. 

Добре, що УЄФА та ФІФА заборонили росіянам брати участь у змаганнях під їхньою егідою і сподіваюсь, що так буде й надалі, поки вони не підуть з України.

— Що думаєте про Ахметова?

— Недавно, читав, що Ахметов подав якийсь позов до Росії. Але я чомусь не пам’ятаю, щоб він подавав позов у 2014 році, коли в нього якісь «лугандонські» бандюки за допомоги ФСБ віджали «Донбас Арену» та інші бізнеси у Донецьку. 

Ринат Леонідович нагадує хлопчика, якому йде 9-й рік, у нього відібрали ще одну іграшку, він тримався, і нарешті – заплакав. Десь так я бачу цю ситуацію. Потрібно було подавати в суди з весни 2014-го! 

На його штиках, в тому числі Ахметова і близьких до нього депутатів, прийшов до влади найбільший малорос сучасності — Янукович, який виявився звичайним злочинцем і волоцюгою. Вони догралися у свою олігархічну політику, а страждає Україна

— Олігархи — це добро чи зло в українському футболі?

— Олігархи — очевидне зло українського футболу. Чехія не гірше за нас виступає в єврокубках, але найбагатший чеський олігарх навряд чи увійде в десятку найбагатших олігархів України. 

Якби якийсь наш клуб купив, наприклад, Безос — це одна історія. Інша — це українські олігархи, які переважну частину своїх статків отримали в часи перебудови і переділу власності.

— Динамо та Шахтар зможуть існувати без Суркісів та Ахметова?

— Думаю, що зможуть, якщо або прийдуть інші власники, або зміниться структура клубів. Барселона ж існує без суттєвого впливу олігархів. Акціонерами там є вболівальники. Ман Сіті, МЮ та майже всіма британськими клубами також володіють олігархи, але там бізнес побудований по-іншому. Завжди є варіанти.

В Динамо немає забивного форварда, і це велика печаль

— Хто вам зараз імпонує з гравців Динамо?

— Буяльський мені імпонує, але йому чомусь не знаходять місця у своїх схемах ні Шевченко, ні Петраков. Трохи образливо за хлопця. Також мені імпонують Забарний, Бущан, Циганков, Сидорчук. 

Коли Сергій він грає гарно — молодець, а буває грає в шо попало, робить обрізки, тупі обводки під себе. Я цього не розумію. Якби Сидорчук повністю використав свій футбольний інтелект, то зараз був би мегаопорником. Але ні, іноді він допускає факапи.

— Мені здається, Степаненко кращий опорник, ніж Сидорчук.

— Так, Тарас Степаненко стабільніший, але Сидорчук, як на мене, потенційно був кращим. Зараз вони майже зрівнялись. Може тому, тому що Степаненко старший? :) [Тарас старший Сергія майже на 2 роки]. Я пам’ятаю того молодого Сидорчука, якого взяли із Запоріжжя. Він повинен був стати офігєнним футболістом європейського рівня, але наразі – ні фіга. 

— Яку позицію хочете, щоб Динамо підсилило?

— В Динамо немає забивного форварда і це велика печаль. Якби у нас було б кому забивати, ми точно виграли минулий чемпіонат. Форвард, який вміє забивати – це, я вважаю, 40% команди!

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от FC Dynamo Kyiv official (@fc_dynamo_kyiv)

— Назвіть топ-5 українських гравців на даний момент?

— Однозначно Зінченко та Ярмоленко. Третім ризикну назвати Забарного. Я б ще додав Матвієнка. Десь під ними: Миколенко (якщо проведе вдало наступний сезон у Евертоні) і Яремчук, але Роман повинен більше забивати за Бенфіку та збірну. Яремчук зараз є гравцем, який має ідеальне співвідношення ціна-якість. 

— Ви не назвали найдорожчого нашого гравця попередніх років за версією Трансфермаркт — Малиновського.

— Щось мені він дуже рваний. У нього були феєричні епізоди в Аталанті, а у збірній таких епізодів хочеться від нього більше, ніж пас на Ярмолу з Шотландією. 

— Топ-3 українських тренери?

— Ребров, Петраков і Вернидуб. Четвертим можу назвати Кучера, який вивів Металіст із Другої ліги в УПЛ і тепер спробує свої сили в Дніпрі-1.