Український футбол
Ігор СТОЛОВИЦЬКИЙ: «У мене немає права на помилку»
В.о. головного тренера «Черкаського Дніпра» — про стан справ у колективі, останні результати та подальші плани команди

Ігоре Михайловичу, яка нині атмосфера панує у команді після звільнення Юрія Бакалова з посади головного наставника?

— Атмосфера в нас нині нормальна, власне, вона й була такою — хорошою. Як знаєте, хлопці за останні дні виграли два матчі поспіль, а отже, піднеслися духом. Я дивлюся, що в них, як кажуть, загорілися очі. Вони хочуть грати й перемагати — це головне. Але це ніяк не пов’язано з уходом Юрія Бакалова, хочу вас запевнити. На сьогодні завдання одне — вигравати якомога більше матчів, аби напрацювати психологію переможців.

Тобто, з мотивацією в гравців, на даний момент, проблем немає?

— Із мотивацією немає проблем у тому сенсі, що є 24 гравці в заявці клубу на сьогодні, яким я сказав, що кожна гра — це вже історія, ми зіграли цей матч, забули про результат і готуємося до наступного. Розслаблятись у жодному разі не можна, адже вже завтра на поле можуть вийти зовсім інші гравці. За великим рахунком, у нас 24 людини, і в мене болить голова, кого саме поставити на наступний матч. Чому? Усі футболісти — майже однакового рівня, тож у нас немає явних лідерів. Усіх футболістів у команді цінують, і я нікого не списую з рахунку. Вони всі перебувають у повній концентрації, і жоден із них не має права розслаблятися. Логічно, що конкуренція в команді велика, відтак од цього, впевнений, виграє саме колектив.

Чи можна сказати, що команда вже вкомплектована, чи можливі ще якісь кадрові зміни?

— Скажу так — хотілося би доукомплектуватися. Хоча, як я сказав хлопцям: я нічого не хочу змінювати, й те, що було, все залишається. Усе залежатиме від того, як саме вони будуть виступати надалі. Якщо все буде нормально, жодних змін не буде. Я завжди казав, що кожен тренер бажає бачити у своїй команді лише сильних футболістів, бо це, найперше, результати й обличчя команди. Однак переконаний, що саме цим футболістам до снаги вирішувати будь-які завдання в другій лізі, тому, повторюся, не прагну щось міняти. Якщо мені дадуть час працювати, то взимку будемо думати, як саме посилити склад. На сьогодні у нас закриті всі позиції.

Скажіть, за рахунок чого вдалося здобути згадані перемоги, особливо в непростому двобої з «Кременем»?

— Відповім так: після гри ми спілкувались із футболістами, я подивився в їхні очі й побачив моральне задоволення від цієї гри. Перший тайм, поки в нас були рівні склади, вони грали агресивно, й все було добре. Згодом, на початку другого тайму, коли в нас усунули з поля Бурліна, ми в підсвідомості вже хотіли втримати рахунок таким, яким він був — на нашу користь. Хоча навіть удесятьох ми мали досить хороші нагоди, щоби знову відзначитись. Я сказав гравцям, що саме у таких матчах виховується командний дух і впевненість у власних силах. Хлопці досить добре зіграли в меншості проти «Кременя», в якому, переконаний, дуже хороший і достойний колектив. Підсумовуючи, скажу, що футболісти нашої команди зіграли на досить пристойному рівні. Особ­ливо радий за Захаревича, який дуже добре виглядав у цих протистояннях. Власне, усі гравці засумували за хорошим футболом, за справжньою грою. Вони хочуть грати й перемагати. Згоден, що, можливо, немає єдиного малюнка гри чи відлагоджених дій у лініях команди, але є бажання, характер, а це — найголовніше. Ми можемо програти в якихось тактичних аспектах, але в жодному разі не можна програвати в плані зарядженості на гру. Сам бачу, що вони вийшли на ці поєдинки з великим бажанням, прагненням перемогти.

Вам, як тренеру, в якому компоненті гри хотілося б, щоби команда додала?

— Буду відвертим: уже давно хочеться, щоби в нас у грі була присутня остання точна передача. Цього дуже не вистачає. Маю на увазі останню точну передачу із флангу чи центром у розріз, наприклад. Розумієте, ми створюємо моменти, але вони більше такі спонтанні, хаотичні. Саме тому хочеться, щоби це все виглядало солідніше, щоби була присутня думка в атаці, і футболісти втілювали в грі всі задуми.

Мета на сезон залишається тією ж — вихід до першої ліги?

— Для мене найголовніше — стабілізувати гру та склад команди. Звичайно, хотілося би піднятися в класі, але є проблеми з тим, що багато місцевих футболістів, наприклад, не потрапляють у основний склад. Зрозуміло, що вболівальники хотіли би бачити в команді більше місцевих вихованців. Скажу чесно, мені самому так хочеться, адже я сам виріс у цьому місті, грав у цій команді, тому дуже хочеться, щоби глядачі повернулися на стадіон. У мене немає права на помилку, тому доводиться корегувати склад. Якби не було таких максимальних завдань, я би віддавав перевагу саме місцевим футболістам. На сьогодні, в основному складі місцевих футболістів грає всього двоє. Є кілька молодих виконавців, які, на мою думку, не гірші за інших. Але вони часто нестабільні, відтак я поки що не наважуюся підпускати їх до основного складу. Хоча така задумка є, потрібно лише їх награвати й давати хлопцям шанс.

У третьому турі ваша команда грає проти «Арсеналу-Київщини» (інтерв’ю відбувалось у неділю. — В. Б.). Чого сподіваєтеся від цього матчу?

— Я чекаю лише перемоги. Ті матчі, які ми виграли, вже давно історія, треба виходити й просто перемагати. У нас немає іншого варіанту, адже від нас очікують лише вікторії, тому ми будемо працювати лише на результат. Як вийде — невідомо, але ми намагатимемося здобути три пункти.

Володимир БОБИР.


стрічка новин