Ігор ЖАБЧЕНКО: «Сенсація? Може, це — закономірність?»

— Ігоре Валентиновичу, якщо покласти руку на серце, на який результат сподівались у дебютній грі з «Полтавою»?

— Не секрет, що ми налаштовувалися на максимальний результат. Чи погодився би перед матчем на нічию? Ну, це виїзна гра. Звичайно, що нічия в такому випадку — не найгірший варіант. Головне — позитивний підсумок.

— Чи вплинуло на підготовку, що зустрічаєтесь із суперником у рамках полтавського дербі?

— Авжеж! Тим паче, що це для нас — дебютний матч у першій лізі. До того ж, для нашого клубу, котрий незабаром святкуватиме 20-річчя, — історична подія. Приємно, що виграли в «Полтави», котра цьогоріч завершила минулий сезон на четвертій сходинці. Як бачите, все накопичилося, тому мали безліч психологічних факторів, аби налаш­туватися на поєдинок. Єдине, що засмутило, — смерть Олега Мейдановича Бабаєва.

— Говорили, що не бачили першу лігу з 2011-го року. На вашу думку, чи зазнав дивізіон якісних змін або змістовності протистоянь?

— Коли був тоді у «Зірці», то здавалося, що першість була сильніша. Зараз пішла тенденція на омолод­ження колективів. А раніше дорослі чоловіки переважно виступали. Відтак у командах були майстровитіші виконавці, тому рівень ліги був дуже високим. Вочевидь, позначається фінансове становище в нашому футболі. Як бачите, вже нікого не дивує, що українські футболісти масово їдуть у казахстани та білорусі чи ще кудись. Додам, що тоді, чотири роки тому, було чотири-п’ять клубів, які переважали над іншими. Зараз же чемпіонат вирівнявся. Багато залежить од настрою та налаш­тування команди.

До прикладу, були в «Полтави» свої моменти, але вона їх не реалізувала, а ми, у свою чергу, зуміли одну нагоду використати, тому й перемогли.

— На початку двобою підопічні Близнюка не реалізували пенальті. Чи можна це назвати переломним моментом у зустрічі, котрий додав упевненості комсомольцям?

— Безумовно, що такі епізоди додають віри в свої сили. Хоча й до цього виникали голеві моменти: Кирієнко не реалізував вихід сам на сам, суперник також не міг забити у своїх атаках.

— За вашу команду забив Анд­рієвський — екс-гравець «Металіста». Якщо виконавець забиває в першому ж матчі в новій команді, чи означає це, що він уже вписався в колектив?

— Справа в тому, що Олександр у нас із початку зборів. Хоча певний час він перебував на перегляді в «Говерлі», однак повернувся. Ми серйозно розраховуємо на нього, адже йому до снаги підсилити нашу гру та вирости у хорошого футболіста. Поясню, чому він не вийшов у старті: Саша напередодні матчу погано почувався (температура була), тому вийшов на поле лише в другому таймі та, зрештою, виконав роль «джокера».

— Чи допомогло вилучення в полтавців утримати переможний рахунок?

— Скажу, що в епізоді з Кирієнком, коли його відверто збивали, було «залізне» вилучення. Після цього візаві залишилися вдесятьох, а в нас з’явилося більше простору для атак. Думаю, що вони вже не вірили, що зможуть урятувати матч.

— Чи не здалося, що гра часом набувала рис брутальної боротьби?

— Розумію, про що ви. У тому моменті наш воротар Ситников зіткнувся головою із футболістом «Полтави» Парамоновим. Наш кіпер уже був на м’ячі, а захисник полтавців набігав на нього. На жаль, вони невдало зіткнулися, через що Парамонова виносили з поля зі струсом мозку. Плюс нашому Алексанову розсікли брову, його також довелося транспортувати в лікарню. Здається, була не дуже брутальна гра, проте ушкоджень гравці все одно не уникли.

— Ваш суперник зіграв так, як ви й очікували?

— Так, «Полтава» нас нічим не здивувала. Пощастило, що випала нагода стежити за товариським матчем «Полтава» — «Олександрія». Вони аналогічно діяли в тому й у нашому поєдинку. Таким чином, ми були готовими до діагональних і вертикальних передач. Зрештою, нам удалося захистити свої ворота. Зрозуміло, що в нас багато чого не виходило, позаяк це — перша офіційна гра. Помічав, що підопічні дещо невпевнено почувалися. Думаю, що із часом це все пройде, тому ще додаватимемо в якості гри.

— Чи вважаєте перемогу дебютанта першої ліги над командою, котра минулої першості посіла четверте місце, сенсаційною?

— Навіть не знаю, що відповісти: сенсація це чи ні? Як на мене, далі все буде видно. Може, це — закономірність узагалі?

— Помітили, що всі дебютанти не програли? Про що це може свідчити?

— На мою думку, торішній склад другої ліги був дуже сильним, відтак клуби, котрі підвищились у класі, достойні виступати в сильнішому чемпіо­наті. Різниці, як такої, я не помічаю. Тим паче, що майже всі команди, що вийшли в перший дивізіон, підсилили свої лави. Хіба в психологічному аспекті нам складно.

— Чи допоможе набута впевненість у наступній грі з «Нафтовиком-Укрнафтою»?

— Сподіваюся на це, адже кожна перемога додає віри у свої сили. Після цього команда зростає професійно та розвивається. Голов­не — вчасно провести роботу над помилками.

— Чи позначиться на «Гірнику-Спорті» загибель Олега Бабаєва?

— Смерть Олега Мейдановича — велика втрата. Не лише для полтавців, а й для всього українського футболу. Він душею і серцем любив гру мільйонів. Як знаєте, він працював у «Ворсклі» президентом, у «Кремені» — почесним президентом, утримував команду ветеранів. Помітно було, що він любить свою справу. Думаю, що для нас, «Кременя» та «Ворскли» — це особлива втрата, адже Бабаєв відстоював і вкладав гроші в полтавський футбол.

Євген ДЕМЯН.