«Кривбас в порядку. На нас, Металіст 1925, чекає важка гра»: Сидоров про свій гол Оболоні та перехід із Першої ліги в УПЛ
793 
Металіст 1925 минулого туру розписав нічию з Оболонню (1:1), яка не була потрібна жодній з команд. Рятівником команди Віктора Скрипника став герой нашого сьогоднішнього інтерв'ю, який забив лише другий м’яч цього сезону.
Сидоров, який минулого сезону став найкращим бомбардиром запорізького Металурга у Першій лізі, проводить свій перший сезон в УПЛ. Олексій зіграв найбільше матчів серед номінальних форвардів команди Скрипника, яка відчайдушно бореться за виживання, – відразу 20, проте при цьому забив лише двічі, віддавши ще пару гольових передач. Тим цінніший кожен яскравий спалах 22-річного нападника, який цього сезону дебютував на найвищому рівні.
Олексій Сидоров в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про:
- Рятівний гол у ворота Оболоні
- Чому обрав Металіст 1925
- Та ін.
«Могли забивати Оболоні більше»
– Ти пропустив початок весняної частини сезону УПЛ через травму. Зараз проблеми зі здоров'ям не турбують?
– Все добре. Поки не тренувався в загальній групі – працював індивідуально з реабілітологом, три тижні в тренажерному залі, потім почали робити бігову роботу. Повернувся не розібраним, а був більш-менш готовим. Відмінно почуваюся зараз.
– Гол у матчі з Оболонню додав впевненості у власних силах?
– Нападник завжди хоче забивати, і я – не виняток. Хотілося б у кожній грі. Буду намагатися приносити користь команді на тренуваннях і в матчах.
– Психологічно не заганяв себе через те, що в тебе лише два голи за сезон?
– Важко, коли не забиваєш, хоча завжди намагаєшся. Завдяки команді, підтримці сім'ї це все нормально переноситься.
– Для тебе це дебютний сезон в УПЛ. Як воно?
– Команди, які борються за виживання, можуть обіграти лідера. Ти не можеш спрогнозувати, як закінчиться матч. УПЛ стала непередбачуваною.
Олексій Сидоров. Фото: Металіст 1925
– У попередній грі нічия не влаштовувала ні вас, ні Оболонь. Результат закономірний?
– Якщо дивитися по грі, нічия закономірна. Я вважаю, що в другому таймі ми могли забити більше одного голу. Ми виходили грати на перемогу. Нам потрібні були три очки. Вперше за довгий час на нашій грі були вболівальники. Почали не дуже, підвела реалізація. Моменти були в обох команд, але не змогли здобути перемогу, яка була потрібна.
– Команда не може виграти 12 матчів. Це якось тисне на команду?
– Дуже хочеться перервати цю серію, щоб нам стало легше. На кожного з нас тисне морально і психологічно, що ми в зоні прямого вильоту. Тільки разом ми можемо вийти з цієї ситуації. Усі були засмучені після гри, що не змогли виграти у прямого конкурента. Є п’ять матчів, щоб виправити ситуацію.
– Досвід боротьби за вихід в УПЛ та битва за виживання якось відрізняється?
– Ти виходиш на кожну гру однаково, незалежно від задач.
«Минуло достатньо часу, щоб зрозуміти вимоги Скрипника»
– Що змінилося в Металісті 1925 після зміни тренера?
– Прийшли нові гравці з тренером. Почали грати в більш агресивний футбол, ніж із попереднім тренерським штабом.
– Капітан Металіста 1925 Артем Габелок говорив, що ромб, який полюбляє Віктор Скрипник, може не працювати, коли потрібен результат тут і зараз. Команда вже зрозуміла вимоги нового тренера?
– Минуло достатньо часу, щоб зрозуміти вимоги головного тренера. Я думаю, що всі вже знають, як грати в цій схемі.
– Як психологічно балансувати між тиском за результат та задоволенням від футболу?
– Це стресова ситуація. Якщо ми з неї виліземо, це буде дуже приємно. Кожен переживає за результат. Тільки разом ми можемо виправити наше становище.
– Пропоную здійснити подорож в часі. Ти переходив в Металіст 1925 в статусі найкращого снайпера запорізького Металурга в Першій лізі, хоча писали про зацікавленість з боку Карпат, Дніпра-1. Як так сталося?
– Це питання вирішував мій агент Роман Демчишин. Вам краще в нього запитати всі нюанси. Я особливо не вникав. Готувався до сезону з Металургом. Як тільки стало відомо, що клуби домовились, я погодився на перехід в Металіст 1925.
– Металіст 1925 був під загрозою зникнення, коли попередній інвестор через збитки від російської агресії був змушений згорнути фінансування. Не шкодував в той момент про свій вибір?
– Керівництво тримало нас у курсі подій. Ми всі переживали, ясна річ. Слава богу, що клуб продовжив існування.
«Металург рік тому боровся за УПЛ, а зараз програє кожну гру»
– МФК Металург, який дав тобі путівку в дорослий футбол, так само перебуває в скрутній ситуації після скорочення фінансування владою Запоріжжя. Слідкуєш за колишнім клубом?
– Металургу без спонсорської підтримки досить важко. Запоріжжя – прифронтове місто, і витрати на його оборону куди важливіші. Прикро, що команда рік тому боролася за УПЛ, а через 8-9 місяців програє кожну гру.
Олексій Сидоров. Фото: Металург Запоріжжя
– Життя вдруге тебе випробувало війною, адже вперше ти зіткнувся з нею ще під час АТО на Донбасі. Як це вплинуло на твоє становлення, як футболіста?
– Я не один, хто через це пройшов. Не хочеться, щоб помирали люди, але таке життя. Віримо, що перемога України вже зовсім скоро. Я в 13 років виїхав із Макіївки. Жив без батьків, рідних. Довелося рано подорослішати.
– Твій футбольний шлях розпочався в філіалі академії Шахтаря – Азовсталь (Маріуполь). Багато хлопців, хто починав з тобою, змогли пробитися у великий футбол?
– Ми грали філіями з на рік старшими хлопцями. Коли вони випустилися, нас заявили під Азовсталлю. З тієї команди вийшли Толік Трубін (Бенфіка), Валера Дубко (Оболонь), Алан Ауссі (ЧФР Клуж).
– Вибір між Шахтарем і Динамо в тебе не стояв на той час?
– Я завжди хотів грати за Шахтар. Добре пам'ятаю, як відвідував «Донбас-Арену», заповнену на кожній грі. Я на власні очі бачив суперзірок.
– Які були умови?
– Я жив у Макіївці і тренувався в Донецьку. На Кіршах жили іногородні та хлопці, починаючи з U-14.
– Що можеш згадати про час в академії Металіста?
– Перші два місяці було все нормально. Далі ситуація ставала гіршою. Не було гарячої води, опалення на базі у Високому. Відіграв перше коло та поїхав в Металург.
– В Запоріжжі у вас цікава банда зібралася. Здається, ти міг застати Олександра Драмбаєва (Осієк), Володимира Бражка (Динамо)...
– Бражко поїхав в Динамо, коли я прийшов. Драмбаєва ще застав. Хочу, щоб у Сані вийшло в Хорватії.
– Ну, він там уже протримався довше за Гармаша :)
– Я впевнений, що Гармаш в Металісті 1925 проведе найсильніший відрізок кар'єри.
– Поруч із такими майстрами, як Гармаш, Габелок і Юрченко, швидко ростеш в розумінні футболу?
– Багато підказують. Можуть завести команду. Коли такі хлопці в команді, це тільки в плюс.
– У вашій команді досить серйозна конкуренція в атаці. Як тобі боротися за місце з Юсовим, Борячуком, Фрімпонгом?
– Якщо гравець на твоїй позиції сильніший, тобі нічого не залишається, як ще більше працювати, щоб на рівні з хлопцями бути конкурентоспроможним. Конкуренція – це позитив.
Андрій Борячук. Фото: Металіст 1925
– Далі на Металіст 1925 чекає гра з Кривбасом. Готові дати бій претенденту на єврокубки?
– Кривбас у порядку. Сильний тренер і гравці. На нас чекає важка гра.
– Кінцівка чемпіонату для Металіста 1925 буде складною. Все може вирішитися в очних поєдинках. За рахунок чого команда готова брати очки у суперників?
– Важкі матчі будуть. Виходитимемо на кожну гру з таким налаштуванням, щоб виправити становище.
