«ЛНЗ, Полісся та Динамо мають усі шанси пройти далі»: Дулуб оцінив виступ клубів УПЛ в єврокубах

У четвер, 23 липня, три українські клуби зіграли в другому кваліфікаційному раунді єврокубків. Полісся та ЛНЗ на рівні Ліги конференцій розписали мирові з данським Копенгагеном (3:3) та бельгійським Гентом (0:0) відповідно. Водночас Динамо не зуміло втримати перевагу над грецьким ПАОКом та поступилося (2:3) в рамках Ліги Європи.

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський про виступ вітчизняних клубів у кваліфікації єврокубків поговорив з колишнім головним тренером ЛНЗ, Карпат і Чорноморця – Олегом Дулубом.

«Сподобалося, як ЛНЗ грав до останніх хвилин на 120%»

– Хочеться почути вашу думку щодо дебютного поєдинку ЛНЗ в єврокубках. Чи справдилися ваші очікування від гри з Гентом?

– Я так скажу: абсолютно цілісної картини щодо гри ЛНЗ у мене немає, адже забагато українського футболу транслювалося ввечері. Було важко за всім практично одночасно спостерігати. Спершу я стежив за матчем Динамо, потім було дуже цікаво подивитися, як Полісся гратиме з Копенгагеном, ну а ЛНЗ залишив, так би мовити, на десерт.

– З того, що побачили, що можете відзначити по грі команди Пономарьова?

– Передусім – дуже велике бажання. Системної гри поки в ЛНЗ не проглядалося, але це, в принципі, очікувано, оскільки в команді велика група новачків. У будь-якому футбольному колективі командна гра не будується миттєво. Проте дуже важливо, що ЛНЗ у своєму дебюті в єврокубках психологічно не зламалося під натиском досвідченішого суперника, який має набагато більший досвід виступів у Європі.

– Який позитив узагалі можете виокремити з побаченого в матчі ЛНЗ з Гентом? Можна сказати, що в грі було все-таки забагато хаосу?

– Гра справді була дещо хаотичною. Але знаєте, що мені сподобалося? Те, як команда грала до останніх хвилин. Самомовіддача та бажання були на 120 відсотків у кожного. Навіть ті гравці, хто виходив на заміну чи отримував якісь пошкодження, все одно поверталися в гру, билися, нав'язували боротьбу на кожному клаптику поля. Тому шанси залишаються. Варто враховувати, що це й перша гра оновленого ЛНЗ в цьому сезоні. Буде цікаво подивитися, як складеться матч-відповідь у Бельгії.

– Чи під силу ЛНЗ пройти більш досвідченого та іменитого суперника у своєму дебютному єврокубковому сезоні та вийти до третього раунду Ліги конференцій?

– А чому б і ні? Будь-яка гра на вибування складається з чотирьох таймів. Перші два тайми завершилися з рахунком 0:0. Залишаються ще два тайми на виїзді в Бельгії. Але там буде трохи інша гра. Напевно, відрізнятиметься якість газону, м'яч ходитиме швидше. З того, що я побачив по телевізійній картинці, поле у Плоцьку в першому матчі було не надто високої якості.

Епізод матчу ЛНЗ – Гент. Фото: ФК ЛНЗ

«У Полісся, як і в ЛНЗ, все ще попереду»

– Тоді перейдімо до Полісся. Вийшов дуже насичений поєдинок і на забиті м'ячі, і на події загалом. Що особисто вам сподобалося найбільше?

– Звісно ж, сподобалася кінцівка. Коли на поле вийшли Брагару, Філіппов, Гайдучик замінив Краснопіра, з'явилися Велетень та Емерллаху – гра відразу перевернулася. До цього, як мені здалося, весь другий тайм йшов під диктовку Копенгагена: вони перехопили ініціативу, зрівняли рахунок і вийшли вперед – 3:2. 

Але мені найбільше сподобалося, як житомиряни дотиснули в кінцівці за рахунок агресії і, можливо, певного везіння Філіппова. Це наче винагорода йому за минулий сезон: він терпів, чекав, виходив на поле, робив свій внесок, і тут забив такий важливий м'яч, звівши матч до нічиєї. Думаю, як і в матчах ЛНЗ, у них ще все попереду.

– Після жеребкування багато хто списав з рахунків наші команди. Але зараз ми бачимо далеко не провальний виступ від клубів УПЛ. Як ви оцінюєте розстановку сил у парі Полісся з Копангагеном: шанси 50 на 50, чи все ж данський колектив є фаворитом?

– Напевно, 40 на 60 на користь Копенгагена, оскільки попереду виїзна гра. У кубкових форматах першу гру завжди краще проводити на виїзді. Тоді команда більш зібрана, є змога придивитися до суперника зблизька, «відчути його руками». Перегляд відео та аналітика не дають такої цілісної картини, як безпосередня зустріч на полі. 

А коли перший матч уже зіграно, є цілий тиждень на підготовку, щоб внести корективи, які можуть реально змінити розклад сил. Єдиний мінус – це фактор домашнього поля і швидких газонів європейських команд. Лише через це я віддаю 40 на 60. А якщо відштовхуватися суто від рахунку, то це 50 на 50.

– Щось здивувало у грі житомирян у першому матчі нового сезону, чи ви побачили приблизно те, на що й очікували?

– Мені було цікаво подивитися на новачків, адже я раніше не бачив у справі ні Томандзото (який мало грав у тому сезоні), ні Андраде. Якщо почати з Андраде – він залишив дуже позитивне враження. По-перше, його передгольова передача в першому таймі, а потім прохід по флангу хвилині на 62-й із націленою подачею на дальній кут воротарського, де суперників просто врятувало диво, що вони не пропустили. Він діє агресивно, хоча зрозуміло, що потрібен час на притирку. 

Щодо Томанзото – трохи інша історія. Опорна зона – це взагалі проблемне місце команди. Коли там грав Андрієвський, він не завжди встигав. Був момент, коли перелаштувалися на двох опорних. Але під час гострих випадків, коли забивався третій м'яч, Томандзото іноді взагалі не було в кадрі, а Андрієвський змушений був бігти і повертатися. У мене складається враження, що питання швидше у функціональній готовності цього гравця. Знову ж таки, потрібен час.

Полісся проти Копенгагену. Фото: Полісся

«До виходу Ярмоленка та Буяльського здавалося, що буде 1:4 на користь ПАОКа»

– Пропоную перейти до Динамо, де опорна зона також стала слабким місцем. Попри забитий м'яч Бражка, в усіх трьох пропущених голах можна знайти його недопрацювання, а другий м'яч у ворота киян – це взагалі гольова помилка від Володимира. Як оціните виступ оборонної лінії Динамо загалом?

– Я для себе намалював три проблемні зони в захисті Динамо. Перша – зона за спиною Дубінчака, куди ПАОК виходив за рахунок діагоналей, плюс підключення крайніх захисників. Доки грав Герреро, він узагалі не допрацьовував під час гри в обороні. Друга зона – між Кендзьорою та Біловаром. І третя – безпосередньо опорна зона.

Але я б не списував усе на Бражка. Його помилка мала швидше тактичний характер – є залізне футбольне правило: у підкатах м'яч у бік власних воріт не вибивається. На мій погляд, це був просто нещасний випадок. Я б подивився ширше: в опорній зоні були ще Шапаренко та Піхальонок. Суперник забив свої м'ячі саме звідти. Зрозуміло, що був програш безпосередньо в цій зоні. 

Усе змінилося, коли з'явився Буяльський та Лонвейк. Почали виникати моменти, і та весела кінцівка могла взагалі завершитися розгромом. У Пономаренка на 83-й хвилині протягом однієї хвилини було два залізних моменти, причому Буяльський виводив його на шикарну ударну позицію.

– Чи не стає тренерський штаб заручником ситуації, коли єдиним дієвим рішенням, якщо гра не йде або йде не за планом, є вихід Ярмоленка та Буяльського?

– Я не думаю, що тренери є чиїмись заручниками чи відчувають якийсь тиск. Вони самі ухвалюють рішення. Є досвідчені гравці з креативом, і ми бачимо, що Буяльського та Ярмоленка вистачає фізично. Будь-яка команда – це пошук ідеального поєднання виконавців. 

Наприклад, ми раніше говорили, що Дубінчак дуже погано поєднується з Редушком, бо вони діють однопланово, закривають зони один одному, і у Влада немає свободи дій. Коли вийшов Герреро, у Дубінчака відкрився фланг – і пішла гольова передача. Але при цьому відразу просів правий фланг, де діяв Волошин. 

Мені було дуже цікаво порівнювати цю гру з матчем проти Університаті. У першому таймі вся гра будувалася через Дубінчака, Шапаренка, Герреро на лівому фланзі. Але щойно з'явилися Ярмоленко та Буяльський, відразу іншим став Кендзьора, якого до цього тягнуло в центральну зону. Пішла його передгольова передача на Буяльського, скидання і завершення Лонвейка. Це і є та футбольна «хімія», взаємодія гравців. Поява одного-двох таких виконавців здатна перевернути всю гру з ніг на голову. Тому що ось до виходу Буяльського та Ярмоленка мені здавалося, що, скоріше, 1:4 буде. А тут просто з ніг на голову все перевернулося.

– Фінальне запитання по всіх трьох наших клубах. Як гадаєте, яка кількість пройде до наступного раунду? Ваш прогноз.

– З мене слабкий віщун, але я щиро бажаю всім трьом командам проходу далі. Це очки в скарбничку України, які підіймають наш єврокубковий рейтинг. І, дай Боже, щоб наші клуби грали в основних стадіях єврокубків. Дуже цього хочеться.

– Тобто зараз і ЛНЗ, і Полісся, і Динамо мають усі шанси на прохід далі, безвиході ви ніде не бачите?

– Так, я ж кажу, немає таких ігор, щоб можна було сказати «тут без шансів». Можливо, десь співвідношення 40 на 60 через виїзні матчі, бо ЛНЗ, Полісся і Динамо перші поєдинки грали номінально вдома. Перша гра завжди йде на розвідку. Ти аналізуєш опонента від бровки, придивляєшся. 

Наприклад, тактичний хід суперників Полісся з грою у три центральні захисники – не знаю, очікували на це чи ні, але потім вони перебудувалися на 4-4-2, і житомиряни відреагували так само. Йдуть своєрідні тренерські ігри. Протягом одного тижня фізику ти не піднімеш, тому все вирішуватимуть тактика та внутрішні резерви. Психологічний план виходить на перше місце. Чи зможе Динамо провести аналіз над помилками та виправити недоліки? Чи зможе ЛНЗ витримати планку щодо самовіддачі та концентрації? Загалом, повторюся, шанси є в усіх трьох команд.

Матвій Пономаренко. Фото: Динамо