«Мій дебют на стадіоні відбувся в хуртовину»: ведуча Олександра Кучеренко ‒ про MEGOGO, коханого та жінок у футболі

Вітчизняний спортивний телеефір не дуже щедрий на нові імена – а тим більше якщо ми говоримо про такий консервативний жанр, як матч-студії в футбольних трансляціях. Проте на MEGOGO з’явилася й за ці два сезони встигла привернути до себе загальну увагу нова зірка ‒ Міс Україна ’2016 Олександра Кучеренко. Та сама ведуча студій єврокубків і збірних, чия манера виступів, ton of voice та стиль луків стали вже візитівкою футбольних трансляцій на інтернет-платформі. 

При цьому сама Олександра – людина, яка не випадково з’явилася на телебаченні та спортивних трансляціях. Вона сама займалася спортом і, зокрема, досягла успіхів у бальних танцях, пройшла фаховий відбір і навчання на напрямку телевізійного мистецтва, а також має в родині палких футбольних вболівальників. 

Сайт «Український футбол» записав ексклюзивне інтерв’ю з Олександрою Кучеренко.

Фото надане прес-службою MEGOGO

«Особлива подія для мене – потрапляння ФК Дніпро до фіналу Ліги Європи»

‒ Передовсім – про ваші враження від чемпіонату України з футболу, виступу наших у єврокубках і збірної в Лізі націй. Як вам гра наших футболістів у такі складні часи?

‒ Повномасштабна війна в країні впливає абсолютно на кожного українця. Чинить великий тиск і на наших футболістів. Звісно, психологічно їм зараз дуже важко, і це відображається на якості гри. 

Проте в цілому, як на мене, збірна України в Лізі націй виглядала непогано. І ті три матчі точно пішли збірній на користь. Хотілося, щоб між поєдинками був більший інтервал – був дуже жорсткий графік матчів і переїздів. Шкода, що Україна втратила нагоду вдруге зіграти в дивізіоні А.

Особливо запам’ятався, звичайно, емоційний матч Шахтаря та Реала в груповому етапі Лізі Чемпіонів. Незважаючи на прикрий пропущений гол, українські вболівальники отримали задоволення від гри.

Нам зараз дуже потрібно більше перемог! І на футбольному полі в тому ж числі. Кожен наш футболіст, думаю, відчуває на собі цю відповідальність.

‒ Ви і футбол: чи мали ви з цим видом спорту якісь перетини, перш ніж почати працювати на телебаченні? Чи мали родичів-спортсменів, чи вболівали ваші батьки за якусь команду, яка ваша особиста футбольна історія?

‒ Хоча в моїй родині немає професійних футболістів, ми завжди стежили за матчами збірної України та раділи успіхами наших команд. Незалежно від того, грає донецький Шахтар чи київське Динамо, наприклад, в Лізі чемпіонів, були небайдужими до результатів. Я родом з Дніпра і тому для мене особливою подією було потрапляння ФК Дніпро до фіналу Ліги Європи УЄФА у 2015 році, коли команда з мого рідного міста досягла такого результату в єврокубках.

‒ Як почалася ваша співпраця з MEGOGO? Хто запропонував спробувати себе в якості модератора передматчевих студій і як довго шукали свій образ і ton of voice? 

‒ На телебаченні я почала працювати у 2017 році, коли стала ведучою програми «Зірковий спорт» на ICTV. Далі вела «Факти.Спорт», розповідаючи у прямому ефірі про головні спортивні новини. А всі матчі завжди дивилася на MEGOGO:) І коли дізналася про кастинг на роль спортивної журналістки і ведучої передматчевих студій, зрозуміла, що хочу бути ще більш зануреною у захоплюючий світ футболу. Я зраділа, коли пройшла конкурс, і одразу відчула на собі велику відповідальність – наш ефір дивляться мільйони глядачів.

‒ Нинішні передматчі – це студійна робота. Якби не війна, хотілося б працювати безпосередньо зі стадіонів? Такий досвід у вас є?

‒ Якраз наша співпраця з MEGOGO розпочалася з мого включення з кромки футбольного поля на НСК «Олімпійський», коли зустрічалися Динамо і Баварія у листопаді 2021-го. Я ніколи на забуду той матч! Погодні умови були просто жахливі: випав перший сніг і ближче до гри перетворився в справжню хуртовину. Тремтячи від холоду, я намагалася втримати в руках одночасно парасолю, мікрофон та планшет. Та все вийшло: адреналін і захоплення від присутності на стадіоні не дали мені захворіти:)

Такі емоції живого спостереження за грою неповторні, і я мрію, що матиму шанс ще не раз попрацювати безпосередньо зі стадіону.

Фото надане прес-службою MEGOGO

«Мій чоловік, Діма Комаров, навіть навчався в школі з вікнами на НСК “Олімпійський”»

‒ Грозний, Воробей, навіть Хачеріді… Різні люди футболу бувають у вас у студіях. Як спрацювалися з експертами? З ким зручніше – з колишніми тренерами та футболістами чи блогерами, які також дивляться футбол як вболівальники?

‒ На наших студіях працює найкраща команда. Ми запрошуємо експертів, які завжди мають свою професійну думку стосовно гравців та гри, і, що мені найбільше подобається, – з величезним азартом дивляться футбол і обговорюють його, не тільки в студії, а і поза нею. З колишніми тренерами та футболістами розмова зазвичай глибока і обґрунтована, з представниками шоу-бізнесу та блогерами – сповнена жартів і суперечок, адже вони є справжніми фанатами футболу.

‒ А як щодо нефутбольних гостей студій? Які блогери, артисти, представники інших видів спорту у вас встигли побувати? Можливо, є такі персони, яких ви хотіли б запросити?

‒ До нас у студію приходять блогери та телеведучі, як от Костянтин Трембовецький, Сергій Лиховида. Зі спортсменів, наприклад, у прямому ефірі спілкувалися з Михайлом Романчуком. Також регулярно робимо прямі включення з футболістами та тренерами: нещодавно з Олександром Зінченком, Русланом Ротанем.

Я знаю, що серед українських співаків є багато вболівальників футболу, хотілося б, щоб і вони частіше долучалися до наших ефірів.

‒ Як ви підвищуєте власний рівень спортивної ерудиції? Як готуєтеся до ефірів і чи взагалі потрібно це, коли поруч колишні збірники, чемпіони?

‒ Я намагаюся постійно залишатися у темі: регулярно читаю новини і статті у спортивних медіа і телеграм-каналах, стежу за футболістами у соцмережах. І до кожного ефіру готую матеріали, спираючись на актуальні публікації. До того ж, коли поруч з тобою справжні футбольні фахівці, це вимагає особливого рівня підготовки, коли треба не лише апелювати термінами і знати всі нюанси, а ще і «вивести» гостя на цікавий напрямок розмови.

‒ Про вас особисто. Знаємо, що ви також займалися спортом – зокрема, бально-спортивними танцями. Що винесли для себе зі спортивного життя, що допомагає, можливо, і зараз?

‒ Моя професійна танцювальна кар’єра тривала 15 років. І я з впевненістю можу сказати, що саме цей вид спорту сформував мене як особистість. Виснажливі тренування, збори, змагання, поразки і перемоги – було все. Цей досвід навчив мене спортивної витримки, володіння собою, впевненості в публічних виступах, дав багато життєвих уроків. Спорт – це важлива частина мого життя. Я продовжую різностороннє ним цікавитися. І зараз знайшла себе у плаванні – тренуюся в басейні, щоразу пропливаючи 2 кілометри.

‒ Ваш чоловік – відомий журналіст Дмитро Комаров. Які його спортивні інтереси? 

‒ Діма – фанат футболу з дитинства. Навчався у школі, вікна якої виходять на «Олімпійський». І вболівав за київське «Динамо» – не пропускав жодного домашнього матчу команди у чемпіонаті України. Розповідав, що навіть розмальовував щоки літерами «Д» на честь улюбленого клубу, а одного разу його забрали у поліцію через запалений, після голу киян, бенгальський вогник на стадіоні. Зараз каже, що тоді і уявити собі не міг, що його дружина вестиме матчі Ліги Чемпіонів:)

‒ Дмитро нині сміливо веде свою журналістську діяльність, відвідуючи гарячі точки нашої країни. Вам не страшно? 

‒ Мій чоловік завжди працював в небезпечних та екстремальних умовах. Проте, все ж, те, що зараз відбувається в Україні, – найжахливіше, що може бути. Я пишаюся своїм чоловіком і кожним українцем, хто бореться за правду, захищає країну і наближає нас до перемоги.

Фото надане прес-службою MEGOGO

«Надихаюся прикладом Ділетти Леотти»

‒ Якою ви бачите роль жінки в, стереотипно кажучи, «чоловічих» передачах, до яких належать спортивні трансляції? Як уявляєте для себе подальший розвиток? 

‒ Знаєте, я теж чула вираз, що футбол має, нібито, чоловіче обличчя. Та це не завжди так... Стереотипи про те, що жінки не розуміються в спорті, поступово залишаються минулому. Все частіше в телетрансляціях різноманітних футбольних, баскетбольних, боксерських поєдинків можна спостерігати за неймовірними журналістками, які професійно виконують свою роботу, і саме цим приваблюють глядачів.

Спорт залишається цікавим та затребуваним, навіть в найскладніші часи. І саме в цьому напрямку я бачу свій розвиток як телеведучої. Мрію у прямих ефірах стати свідком найгучніших футбольних подій за участі українських команд!

‒ Неминуче порівняння ролей ваших попередниць у телеефірі. Є один жанр – як у Поліни Логунової, Наталі Розинської, Олександри Лободи, Даші Савіної. Є інший жанр – як у Алли Бублій, Елі Іванюкович або ж Аліни Войтової. Є Влада Зінченко, яка здається, поєднала різні напрямки ролі жінки в футбольній журналістиці. Хто з ваших попередниць вас надихав, з кого, можливо, десь брали приклад?

‒ Усі ті, кого ви зараз перерахували, проторували цей шлях – ролі жінки в українському футболі. І я дуже поважаю цих дівчат. Кожна з них – індивідуальна за своїм стилем і подачею. Хтось – більш вільна і зухвала, без обмежень у поведінці. Або більш стримана та глибока. Я би не стала нас порівнювати між собою, особливо якщо взяти до уваги той факт, що серед українських спортивних журналісток є дружини футболістів, чиє життя цілком складається з футболу і рівень їхньої залученості у спорт максимальний.

Особисто я ще надихаюся прикладом відомої італійської тележурналістки Ділетти Леотти, яка популяризує футбольну лігу Італії. Навіть посеред величезного стадіону з тисячами футбольних вболівальників вона почувається вільно, легко і виглядає дуже енергійною. До речі, у неї теж є бекграунд, пов’язаний з моделінгом та конкурсами краси.

‒ Хто з українських футболістів вам найбільше імпонує?

‒ Мене щоразу вражає молоде покоління наших футболістів. Вважаю, що Довбик та Мудрик – це майбутнє нашої збірної. Вони дуже талановиті, неординарні, швидкі. Хлопці ще тільки йдуть до найкращих моментів у своїй кар’єрі, а ними вже цікавляться топ-клуби. І у мене немає сумнівів, що це майбутні зірки світового рівня, які прославлять Україну.

‒ Які ваші улюблені клуб, гравець, тренер? Вас можна назвати вболівальницею, чи, зважаючи на роботу в кадрі, відсторонюєте від себе власні симпатії?

‒ Мені подобається спостерігати за процесом становлення команд, гравців, тренерів. І найбільше у футболі напевно приваблює сам футбол: коли команда грає як цілісний механізм. Моє серце завжди б’ється за українські команди. Але я також з інтересом стежу за європейськими клубами, які є рушіями прогресу в футболі. Свої симпатії залишу в секреті:)

Фото надане прес-службою MEGOGO

«Якби ж у конкурсах краси можна було давати жовті картки…»

‒ Ви брали участь у конкурсах краси, навіть у «Міс світу». Наскільки жорсткий цей красивий світ? Наскільки він чесний щодо суб’єктивних результатів?

‒ Більшість історій про жорстокість конкурсів краси – це міфи, але конкуренція там справді дуже сувора. Якби хоча б в цих змаганнях можна було би давати жовті картки і підраховувати статистику:) Можливо, тоді б і результати були справедливіші. Бо дійсно, краса – це дуже суб’єктивна річ. Проте, окрім фізичних даних, можна оцінити, наприклад, рівень знань, поведінку, таланти. З цього теж великою мірою складається краса. І тут зі мною багато хто погодиться – недостатньо однієї лише вроди, щоб досягти успіхів у професійному середовищі.

‒ Ви добре обізнані зі світом моди, брали участь у модних показах. Хто із українських футболістів і тренерів найбільш стильно одягається? 

‒ Першим на думку все ж спадає наша легенда – Андрій Шевченко. Він дотримується одної стилістичної лінії, яку виробив для себе за роки: це зручний, спокійний і респектабельний одяг. Він має багаторічну дружбу з модним домом Джорджо Армані і навіть брав участь в показах та ставав обличчям нових колекцій бренду. Отже Андрія Шевченка можна ставити в приклад не лише як топ-футболіста, а й стильного чоловіка, який розбирається в модних трендах.

‒ Ліга чемпіонів, закордонні чемпіонати... На яких ще футбольних подіях хотілося б побувати?

‒ Найбільше я мрію потрапити на українські стадіони! На домашні матчі, які знову будуть проводити в мирній щасливій Україні. І всі ми, українці, як одна велика сім’я, вболіватимемо за наших вдома. Ну і попрацювати в ефірі Чемпіонату світу 2030! На проведення якого Україна вже подала заявку.

‒ Ваше побажання любителям футболу з України та діаспори.

‒ Нехай ваші найбільші переживання в житті будуть лише ті, що з’являються під час гри улюбленої футбольної команди. Миру і злагоди кожній вашій родині. Вдалих футбольних і життєвих матчів! Нехай український футбол розвивається попри будь-що і дарує футбольних зірок міжнародного рівня. А красивих голів у ворота наших суперників тільки більшає! Перемог нам – маленьких, великих і головної!