«Михайличенко не дав мені можливості показати себе в Динамо»: Фран Соль – про Україну, Кіпр і війну

Переглядів 13340
Артем Войцеховський Артем Войцеховський
8 голосів
«Михайличенко не дав мені можливості показати себе в Динамо»: Фран Соль – про Україну, Кіпр і війну
Фран Соль. Фото: ФК Динамо
Ексклюзивна розмова «УФ» з іспанським нападником Франом Солем, який не зміг розкритися в Динамо, а зараз розриває чемпіонат Кіпру у складі АЕКа з Ларнаки.

Для українського вболівальника кіпрський футбол асоціюється переважно з Романом Безусом, який є одним з провідних гравців Омонії і періодично тішить фанатів неймовірно красивими голами. При цьому мало хто знає, що лідером бомбардирських перегонів нинішнього чемпіонату Кіпру є ще один колишній гравець київського Динамо.

31-річний Фран Соль виступає за АЕК з Ларнаки з минулого літа, коли він, нарешті, отримав від київського клуба статус вільного агента. Нова команда іспанця йде третьою в турнірній таблиці, а сам форвард з 13-ма голами очолює снайперські перегони.

Він прийшов у Динамо за 3,5 мільйони євро, як головний снайпер нідерландського Віллема. На початку своєї української кар’єри Фран забив два м’ячі в трьох матчах, але невдовзі отримав серйозну травму, через яку пропустив півроку. 

Коли нападник повернувся в загальну групу, командою керував вже не Олександр Хацкевич, а Олексій Михайличенко. Згодом почалася орендна історія іспанця, яка тривала три роки і охопила три іспанські клуби – Тенерифе, Ейбар та Малагу.

Сайт «Український футбол» зв’язався з Солем, щоб розпитати його про те, що завадило йому розкритися в Динамо, чому Фран любить Хацкевича, не любить Михайличенка та поважає Луческу, як він приймав у себе вдома переселенців з України.

«В Україні є три-чотири сильні команди, які ведуть боротьбу за чемпіонство, а на Кіпрі за перемогу борються сім клубів»

– Фран, як ви? Вам подобається на Кіпрі? Чому для продовження кар’єри ви обрали саме цю країну?

– Дякую, я у порядку. Мені дуже подобається на Кіпрі. Це мила країна, у якій мешкають добрі люди. Я задоволений тим, що граю тут. АЕК – великий проект з довготривалою стратегією розвитку, тому я і обрав цей клуб.

– Які задачі стоять перед АЕКом у цьому сезону?

– Керівництво поставило перед нами задачу фінішувати якомога вище в турнірній таблиці, тому що наша команда має склад, який може впоратися з найамбітнішими завданнями і заслуговує на це. Ми непогано розпочали цей рік і продовжуємо зберігати шанси на чемпіонство.

Фран Соль. Фото: ФК АЕК

– У цьому чемпіонаті ви забили вже 13 голів і очолюєте снайперські перегони. Плануєте стати найкращим бомбардиром?  

– Так, я забив чортову дюжину м’ячів і зараз очолюю суперечку бомбардирів місцевої першості, але найголовніше, що мої голи допомагають команді здобувати перемоги і продовжувати боротьбу за чемпіонство.   

– Який чемпіонат сильнішій – Кіпру чи України?

– Ці ліги схожі між собою і не дуже відрізняються. Хіба що в України є три-чотири сильні команди, які ведуть боротьбу за чемпіонство, а на Кіпрі за перемогу борються сім клубів. 

«Хацкевич завжди був поруч, багато що мені пояснював і допомагав якнайшвидше звикнути до нової команди і нової країни»

– Ваш контракт з Динамо закінчився влітку минулого року. Динамо пропонувало вам повернутися? 

– Ні, я не отримував пропозицій щодо повернення в Київ чи продовження контракту. Думаю, що я не заслужив на це, тому що не виправдав очікувань керівництва клубу.  

– За час у Динамо ви провели не так багато матчів. Що заважало розкритися?

– Звісно, моя кар’єра в Динамо склалася не так, як того всі очікували. Я не зміг стати основним форвардом, забивав недостатньо, щоб команда могла вирішувати поставлені завдання на внутрішній і європейській арені.

Переламним моментом стала травма плеча, яку я отримав вже за два тижні після свого дебюту і через яку пропустив майже всю другу частину сезону-2018/19. Мені так і не вдалося повернутися до своєї найкращої форми, через що я був дуже засмученим, бо мені здавалося, що я саме той форвард, який потрібен Динамо. 

Коли команду очолив Олексій Михайличенко, він не розгледів мого потенціалу, через що я майже не грав. Він не дав мені можливості показати себе. Я поважаю його вибір. Можливо, справа дійсно була в мені. 

Олексій Михайличенко. Фото: Google

– Вболівальники Динамо згадують ваші голи у ворота Олімпіакоса в ЛЄ та Шахтаря в Суперкубку. Які спогади у вас залишилися про УПЛ і про Україну взагалі?

– Звісно, я пам’ятаю ці голи. Це були приємні спогади. Мій гол допоміг Динамо пройти Олімпіакос і кваліфікуватися до 1/8 фіналу Ліги Європи. Мені дуже подобалася атмосфера на наших домашніх іграх. Та й взагалі про час, що я провів у київському клубі, у мене залишилися найкращі та найтепліші спогади.

– В Україні ви працювали з Хацкевичем, Михайличенком і Луческу. Який із цих тренерів подобався вам найбільше і чому?

– Звичайно, я назву Хацкевича, бо у нього я був гравцем стартового складу. Він – класна людина і чудовий тренер. Хацкевич завжди був поруч зі мною, багато що мені пояснював і допомагав якнайшвидше звикнути до нової команди і нової країни. Це була серйозна допомога, враховуючи, що я не знав української. Я досі вдячний йому за це.

Мої відносини з Михайличенком склалися не так, як мені того хотілося б. З Луческу ми спілкувалися дуже добре, але моя ігрова форма на той момент залишала бажати кращого. Тож не дивно, що румун не розраховував на мене і робив ставку на інших нападників. У мене немає ніяких претензій до нього.

«Я витратив багато грошей на переселенців з України, але ні про що не жалкую»

– З ким із колишніх партнерів по Динамо ви підтримуєте зв'язок? 

– Безумовно, я залишаюся на зв’язку з деякими зі своїх колишніх одноклубників з Динамо, хоча й спілкуюся з ними не дуже часто, бо зараз ми граємо за різні команди, де спілкування теж вистачає. На контакти за межами АЕК часу залишається, на жаль, не дуже багато.

– На початку повномасштабного вторгнення ви у своєму домі приймали біженців з України. Розкажіть про це подрібніше. Як їх звали, звідки вони і як довго у вас жили? 

– Так, я приймав у себе вдома дві родини українських переселенців. Зокрема, це була жінка мого київського водія, а також персональна тренерка моєї дружини. Я не міг вчинити інакше, бо ці люди опинилися дуже в складній ситуації. 

Не назву вам їх імена, але вони були дуже щасливі опинитися в Іспанії. Зі свого боку, мені приємно, що мій будинок став для них порятунком від війни. Я повністю взяв на себе всі їх витрати. Це були великі гроші, але ні про що не жалкую, бо люди ці люди дійсно опинилися в дуже поганій ситуації.

– Чи слідкуєте ви за ситуацією в Україні зараз? Можливо, ви допомагаєте комусь? 

– Так, я уважно слідкую за подіями в Україні і допомагаю чим можу. Переважно це стосується фінансовою допомоги. Коли я бачу в інстаграмі посилання на збори, які репостять мої колишні динамівські одноклубники, я радо до них долучаюся.

X