Український футбол
Микола КОЛЮЧИЙ: «Якщо підвищуватимуть у класі два ФК, звертатимемося до наших акціонерів»
Віце-президент дніпродзержинської «Сталі» відверто розповів про цьогорічні результати команди та ймовірні перспективи клубу

Про результати сезону

— Миколо Семеновичу, за три тури до завершення сезону «сталевари» гарантували собі принаймні срібні медалі чемпіонату. Вочевидь, як для дебютанта першості, результати вражаючі?

— Я буду з вами нещирим, якщо скажу, що це не так.

— Якою мірою ваші сподівання реалізувалися впродовж останнього року?

— Особисто мої бажання співпали на 100 відсотків! Не вірите — запитайте в головного тренера. До старту першості я висловив свою думку щодо фінального місця — як мінімум, третя сходинка. Можу розповісти, чому?

— Цікаво почути.

— Я до того бачив гру колективів, яких уважали лідерами першої ліги. Відтак я зробив припущення, що дніпродзержинський ФК не буде посідати нижче третьої позиції в табелі команд. Це, звичайно, викликало чимало посмішок у певних людей. Проте я всім сказав: «Давайте зачекаємо до завершення сезону».

— Що стало запорукою досягнення такого результату?

— Організація гри.

— Тобто завдячувати у цьому контексті потрібно, насамперед, Володимиру Мазяру?

— Так, це наслідки його роботи. Ми взяли гравців, які нікому не були відомі. Нехай зараз вони не ображаються на мене. Більше того, низка виконавців просто не підійшли за якимись параметрами іншим клубам. А ми повірили й запросили їх.

— Можливо, психологія також зіграла свою роль? Певне, вам хотілося довести, що дарма ті люди насміхалися над вашими словами, а гравцям, що з ними не продовжили співпрацю колишні роботодавці.

— Відповім по-іншому. У нас так історично склалося, що дніпродзержинці організовують бойовий і конкурентоспроможний колектив. Отож настрій і морально-психологічний клімат — завжди на найвищому рівні. Тому в нашій команді побутує такий принцип: кожен, починаючи від водія і завершуючи президентом, має право говорити про все, що стосується футболу, коли збираються всі разом.

Про можливу участь у прем’єр-лізі

— За нашою інформацією, футбольна влада серйозно розглядає можливість підвищити в класі зразу два ФК. Що вам відомо із цього приводу?

— Якщо скажу, що нічого не чув, погрішу проти істини. Я чув різні розмови щодо цього. Проте офіційної інформації досі немає. Відтак усі наші розмови — на рівні здогадок і домислів. Утім, випереджаючи ваші запитання, на кшталт: «Що буде, якщо таке трапиться?», додам: ми будемо звертатися до наших акціонерів. Люди вони прогресивні. Дуже люблять спорт: абсолютно всі види, без винятку. Також люблять і футбол, отож завжди йдуть назустріч трудовому колективу. Тим паче, що команда належить металургійному комбінату. Зважаючи на рішення акціонерів, знати­мемо загальний вердикт. Сьогодні, зрозуміло, конкретніше відповісти не можу.

— Наскільки дніпродзержинський ФК готовий до такого кроку на даний момент?

— Якщо виходити з технічних критеріїв (приміром, роздягалень і будівель), то маємо низку проблемних моментів. Що стосується колективу: ми розуміємо, якщо все буде гаразд із економікою, відповідний стан справ буде і з футболом. Мовиться про виплату зарплатні, тренувальний процес і психологічний настрій (теж важливий нюанс). Відтак, якщо працюватимуть підприємства, буде економіка й буде футбол.

— Пам’ятаємо гідний рівень «Сталі» в кубковому матчі із «Чорноморцем», коли там іще був Григорчук і низка класних виконавців. Чи це протистояння може відповісти, наскільки команда готова за спортивними критеріями до підвищення в класі?

— Сьогодні потрібно реально усвідомити, чого ми варті: для таких цілей ми ще слабенькі. Утім, це поправно. Уже зараз маємо бачення дій, які потрібні для того, щоби підсилити потенціал колективу. Ми це все прекрасно розуміємо, тому опускати голови не збираємося.

Як щодо цього може змінитися склад «сталеварів»?

— Усі ці питання взаємопов’язані. Якщо буде рух уперед — порушуватимуться одні питання. Якщо залишимося на місці — другі. Усі футболісти прагнуть виступати на вищому рівні. Однак не приховуватиму факт: майже 50 відсотків складу має пропозиції з команд прем’єр-ліги.

— Певне, вже вивели алгоритм дій, як їх утримати?

— Так.

— А ця інформація для загального розголосу?

— Ні.

— Чи є обумовлені преміальні за здобуття призових місць?

— Немає. У нас навіть за нічийного результату немає премій. Бонуси передбачені лише за перемоги.

Про комплектацію, суддівство й тоталізатор

— Раніше заявляли, що бюджет «Сталі» — на рівні другої ліги. Як же вдавалося запрошувати пот­рібних виконавців?

— Насамперед, відштовхувалися від того, чи гравець підходить для нашого бачення організації гри. Також були інші важливі фактори: самовіддача та ставлення до своїх обов’язків. Ці критерії мали більшу вагу, ніж те, де футболісти виступали раніше.

— Цьогоріч уже було кілька резонансних подій, пов’язаних із суддівством. Яке у вас бачення щодо рівня арбітражу? Чи впливає він на підсумковий результат?

— Судити матчі в нас є кому, і судити рефері вміють. Це — найосновніше, попри те, як хтось до когось ставиться. Як арбітри користуються своїм набором умінь — інше питання. Уважаю: щороку рівень арбітражу стає вищим. Буду відвертим. Навіть візьмемо інцидент у матчі з «Полтавою»: комітет арбітрів уже розібрався: тих суддів я більше не бачив. Отож покращення рівня служителів Феміди, безумовно, є.

— До речі, щодо матчу з полтавцями. Після того поєдинку з команди пішов Василь Білий. Прокоментуйте це кадрове рішення.

— Футбол — не лише гра. Спорт має виховувати молодь. Ми, як старше покоління, повинні повчати гравців. Скажіть, як можна говорити про виховання, коли футболіст на полі б’є ногою суперника? І не важливо, коли це було: після свистка, після гри… Знаючи наше ставлення до таких вчинків, Василь Білий сам прийшов до нас із заявою про звільнення і сказав, що залишає команду. Ми не заперечували. Швидко домовилися, оскільки такі дії не можуть бути прикладом для наслідування підростаючого покоління. Звертаю увагу: ми вчинили дуже жорстко. Проте в будь-якому випадку не має права гравець так чинити на полі.

— Іще одна неприємна тема — тоталізатор. Однак не подумайте, що я на щось натякаю конкретно…

— Ні-ні. Усе нормально. Я добре знаю ставлення президента клубу пана Завгороднього та наших акціо­нерів до подібних речей. Отож думаю, що у вас навряд чи є запитання з приводу цього до нашого клубу. Я впевнений в цьому. Бували різні матчі, різні домисли. Інколи телефонували й питали: «А що ви там, а що ви це?». Мовляв, «Сталь» зіграла не так, як хтось очікував. Отож, повірте, в подібних темах дніпродзержинці ніколи не братимуть участь. Якщо відповідним органам потрібна допомога, щоби боротися із цим злом, ми готові спільно займатися боротьбою проти цієї вади, котра заволодіває нашим футболом. Однак, знову ж таки, часто відповідають: «Немає грошей, отож клуби намагаються бодай якось заробити». Це все — маячня. Як свого часу батьки виховали дітей, так воно відбуватиметься все життя.

Про перспективи

— Які бачите перспективи дніпродзержинського ФК?

— Вони повністю залежать од економічної ситуації нашого підприємства. Отож умови, в яких працюватимемо, також відштовхуватимуться від цього. Не буде економіки — нічого не буде.

— Як нинішнє становище країни впливає на життєдіяльність клубу?

— Не дуже добре. Іще не найгіршим чином, але й, очевидно, не позитивно. Це не означає, що в нас краще, ніж у когось. Повірте, ми затягуємо паски. Проте не можна зараз кидати спорт напризволяще — це гра мільйонів. «Сталь» грає для вболівальників. Футболісти — приклад для наслідування молоді. Відтак до останнього займатимемося футболом, допоки в нас є здоров’я та сили.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин