Український футбол
Микола ПАВЛОВ: «На відміну від інших команд, у нас немає преміальних»
Інтерв’ю «УФ» дав головний тренер «Іллічівця», який, зрештою, збирається передислокуватися в інше місто

«Останнім часом тренери нічого не вирішують»

Миколо Петровичу, що зараз вас найбільше турбує?

— Найбільше наші мандрівки. Якось не дуже хочеться весь час грати на виїзді. Зараз якраз займаємося питанням, аби знайти нейтральне поле, де могли би якийсь час приймати суперників. Якщо наш президент Володимир Бойко дасть добро, то найближчими днями це повинно вирішитися. Є варіанти, але поки не хотів би про них говорити.

— Мабуть, добре знайомий стадіон у Полтаві міг би стати для вас домашнім?

— До Полтави далеко. Більше придивляємося до ближчого до нас Дніпропетровська.

— Чи не останньою краплею стало те, що в Маріуполь відмовилася їхати «Говерла»?

— Попереджав, що наші суперники будуть відмовлятися їхати в Маріуполь, ще коли «Волинь» не захотіла до нас завітати. Сказав про це відкритим текстом. Мені дуже шкода, що мої слова стали пророчими. А щодо ужгородців, то генеральний директор клубу Іван Шиц відверто заявив, що не збираються грати в Маріуполі. Про що можна після цього говорити? Прикро, що подібні питання в компетенції функціонерів, останнім часом тренери нічого не вирішують.

«Щоразу повертаємося додому майже о шостій ранку»

Яка у вас ситуація з травмованими?

— Тяжка. Як і в інших команд, де немає постійного місця дислокації. Думаю, це якраз пов’язане з тривалими роз’їздами. Щоразу повертаємося додому майже о шостій ранку. Усю ніч у дорозі. І це триває тиждень за тижнем. Як це може не позначатися? Якщо конкретизувати, то в нас досі відновлюється після операції Олександр Мандзюк, який працює індивідуально, проблеми зі здоров’ям у В’ячеслава Чурка, який точно не зіграє в найближчому матчі. Не готуються до гри із «Шахтарем» Іван Цюпа та Богдан Бутко, якому ще потрібен час на реабілітацію. У деяких інших гравців невеличкі ушкодження, але, сподіваємося, вони зможуть допомогти команді.

— У кубковій грі виступило чимало гравців із найближчого резерву, і хлопці, зрештою, зуміли взяти гору над «Миколаєвом». Хтось із вашої молоді може посилити першу команду?

— Справді, деякі молоді гравці непогано себе зарекомендували з «Миколаєвом», і не виключаю, що хтось із них може потрапити в заявку на найближчі поєдинки. Але не хотів би називати імена, нехай ще доведуть на тренуваннях, що можуть уже бути корисними команді в офіційних матчах. Що стосується гри з миколаївцями, то вона виправдала мої сподівання. Ми перемогли непростого суперника, причому, за відгуками моїх помічників, команда провела хорошу гру, мала перевагу й показала високу самовіддачу. Хоча були моменти й біля наших воріт, але, в підсумку, забили й зіграли на «нуль».

— У Кубку України жереб учергове звів вас із полтавцями. Як це сприйняли?

— А чому учергове? У Кубку країни «Іллічівець» і «Ворскла», скільки я працював у Полтаві та Маріуполі, зіграють уперше.

— Мав на увазі, що вкотре зустрінетеся з вашою колишньою командою.

— Звичайно, мені приємно, що наші шляхи з «Ворсклою» знову перетнулися. Про роки, проведені в Полтаві, в мене залишилися найкращі спогади. Окрім того, як поставилися в полтавському клубі до мого уходу.

«У мене є документ, який не показував за життя Олега Бабаєва»

— Ця тема вже закрита?

— Її закрив суд у Швейцарії, я, але не «Ворскла». Полтавці продовжують домагатися свого в Палаті по вирішенню спорів ФФУ.

— Не намагалися домовитися з «Ворсклою», щоби більше не піднімалося це питання?

— Наступного понеділка буду у Федерації футболу України. У мене є документ, який не показував за життя Олега Бабаєва. Тому що він обіцяв мені допомогти владнати цю справу мирним шляхом. Але не вийшло. Тепер, після того як Олег Мейданович спочив, і у мене перед ним совість чиста, зможу показати цей документ.

— Артема Громова, якого ви відкрили для вищого дивізіону, викликали в нашу національну збірну. Вас це радує?

— Радує так само, як і виклик Павла Ребенка, який провів, мабуть, найкращі роки своєї кар’єри у «Ворсклі», коли ми працювали разом. Це не може не тішити. Про Громова я казав ще покійному Марку Левицькому, який відвідував матчі дубля в Докучаєвську: подивіться, за два-три роки цей хлопчина буде гравцем основного складу й потрапить у збірну. Дуже шкода, що Марка Юрійовича немає в живих, він підтвердив би мої слова.

— У чемпіонаті ви постійно використовуєте в грі молодих Дмитра Мишньова та Сергія Гриня. Яке враження вони справляють?

— У мене немає іншого виходу. Повинен опиратися на гравців, які є в моєму розпорядженні. А молодим виконавцям, по-моєму, я завж­ди довіряв. Головне, щоби вони це виправдовували і не думали, що вони грають, бо кращі. Просто нині так склалися обставини, й їм виявлено довіру через те, що немає під рукою основних виконавців. Кажу хлопцям, що треба використовувати свій шанс і посилювати конкуренцію за місце у складі, тим більше, з весни наш колектив залишили майже десять футболістів, які претендували на місце не просто в заявці, а серед перших 11. Перераховувати не буду.

«За два роки не купили жодного футболіста»

— А чому не вдалося втримати досвідчених Руслана Фоміна й Олексія Полянського? Це було їхнє бажання?

— У нас лише ті, в кого є бажання захищати кольори «Іллічівця». А з тими, в кого великі фінансові апетити, великі амбіції, які не підкріплюються, нам не по дорозі. Нехай шукають використання в іншому місці. У нас матеріальні умови, може, й не захмарні. На відміну від інших команд, у нас немає преміальних, зате все стабільно в плані отримання зарплатні. Нехай і не такої, як у клубах, де опинилися ці футболісти.

— Можете купувати виконавців? Чи лише запрошувати вільних агентів?

— За два роки не купили жодного футболіста. У всякому разі, за моєю рекомендацією. Переконаний, тренер повинен черпати резерв із того, що має, а вже потім удаватися до купівлі. А в тому становищі, в якому опинилися зараз ми, про покупки мова взагалі не йде. Утримати бодай тих молодих хлопців, які в нас є.

— Тобто жодних новачків у «Іллічівці» найближчим часом не буде?

— Ні, звичайно.

— Навколо ваших матчів із «Шахтарем» останнім часом різні розмови. Зараз готові дати бій «гірникам»?

— Можу відповісти лише одне: собака гавкає — караван іде. Ті, хто гавкають, ні на що не впливають. Достеменно знаю лише те, що ще у вівторок ми повинні були грати з «Шахтарем» у Львові, а вже у середу нам повідомили, що матч відбудеться в Києві. Отож довелося переключитися на питання, пов’язані з вильотом у столицю.

— У заявку «Шахтаря» не потрапляє Рустам Худжамов. Вам би він не завадив?

— Без сумніву. Але рівень заробітної платні Худжамова «Іллічівцю» не по кишені.

— Воротарське питання, як і напад, мабуть, найболючіші теми для вас на даному етапі?

— У нас не все так сумно. Якщо говорити про напад, то отримав ушкодження й не грав із «Динамо» Владислав Кулач. Але якщо зважати на оцінки гри команд, то Кулач у п’ятірці найкращих форвардів прем’єр-ліги. А наш молодий голкіпер Євген Гальчук тільки починає свій шлях у футболі. Судячи з усього, свої голи він ще повинен пропустити. Але в попередньому турі Гальчук був визнаний одним із найкращих воротарів. А те, що пропускає, вина не тільки його, а всієї команди.

— Наостанок: нічия із «Шахтарем» буде вам за щастя?

— Якщо не помиляюся, «Іллічівець» двічі в історії грав із «Шахтарем» унічию: вперше, коли я в попередній раз керував командою, зіграли 2:2 в Донецьку, іншого 
разу — вже без мене, коли Іван Кривошеєнко встановив рівновагу на зак­лючних хвилинах. Так що нічия нас точно не засмутить.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.


стрічка новин