Мілетій БАЛЬЧОС: «Війна в країні спонукала нас відійти від бюрократичного підходу до розв’язання багатьох питань»

«Війна на південному сході України напряму вплинула на хід змагань»

— Мілетію Володимировичу, попри останні події на сході України, як би ви підсумували вже минулий сезон?

— Найважливіше, що за складної ситуації в нашій країні, попри всі проблеми та негаразди, нам удалося зберегти цілісність змагань. До фінішу дійшла майже та кількість учасників, яка й стартувала, за винятком трьох ФК із другої ліги, що знялися впродовж сезону. Дуже прикро, що війна на південному сході України напряму вплинула на хід змагань. І водночас вона залишила негативний слід на функціонуванні самих клубів. У цей нелегкий період низкою своїх рішень ми взяли всю відповідальність на себе й, гадаю, гідно подолали проблеми, з якими довелося зіштовхнутися. Приховувати не буду, ці рішення були непопулярними й ухвалювалися всупереч регламентним і статутним нормам. Але коли йшли на цей крок, то, в першу чергу, думали про збереження життя глядачів, футболістів, працівників і керівників клубів. Війна в країні спонукала нас відійти й від бюрократичного підходу до розв’язання багатьох питань. Якби не пішли на цей крок, то могли би втратити багато клубів.

Загалом же, чемпіонат залишив позитивні відгуки. І це при тому, що змушені були вдатися, як я говорив, до непопулярних рішень. Цього сезону, як ніколи, йшла напружена боротьба як на горі, так і в підвалинах турнірної таблиці. У підсумку, дійшли висновку, що той формат змагань, який ухвалили на минулій, ХХІІ Конференції, себе цілком виправдав.

Судіть самі: хто би міг подумати, що в другій лізі розгорнеться неабияка боротьба за підвищення в класі та звання чемпіона. За кілька турів до завершення змагань ми не знали, хто фінішує в першій четвірці та вийде до першої ліги. Одразу вісім колективів претендували на путівки. Напружені перегони були в першому дивізіоні, а претенденти на підвищення в класі змінювалися ледь не щотуру. Звісно, такі тенденції не можуть не радувати.

— На позитивній хвилі хотілося би повернутися до дещо призабутої теми, яка останнім часом відійшла на другий план. Мова — про телетрансляції. Уже не перший сезон глядачі мають змогу за одним матчем туру спостерігати в прямому ефірі. Що змінилося за ці роки: яка динаміка спостерігається, чи варто очікувати на збільшення кількості поєдинків, коли клуби почнуть на цьому заробляти?

— Ви правильно акцентували увагу на тому, що ця тема останнім часом дещо відійшла на другий план. Хоча, для того, щоби піднімати бренд ліги, нам потрібні телетрансляції. Багато зараз говорять і про заробіток клубів на показах матчів. Але у цьому питанні я би не радив поспішати рахувати гроші. Наскільки мені відомо, навіть не всі клуби прем’єр-ліги отримують кошти за трансляції від каналів.

Але приємно, що, проаналізувавши два останні сезони, дійшли виснов­ку, що показники перегляду не падають. На продовження теми хотів би розвіяти й міф, що, мовляв, якщо матч йде в прямому ефірі, то на стадіон приходить набагато менше глядачів. Як показав аналіз, на відвіду­ваність це не впливає.

Ви запитували про збільшення кількості трансляцій. Ми обома руками — «за». Скажу навіть більше: розпочали переговори з каналом «Футбол». Сподіваюся, що після чемпіонату світу, до якого зараз прикута вся увага працівників ТБ, ми детальніше розглянемо це питання. Але, говорячи про роботу у цьому напрямку, не потрібно забувати, що фактор війни на сході України може нам завадити. Кількість трансляцій напряму залежатиме від кількості учасників. А на сьогодні відомостей щодо формату змагань у новому чемпіонаті поки немає. Не забуваємо, що політико-економічна ситуація залишила свій слід і на бізнесі. Нині ведемо переговори з комерційними компаніями щодо нашої подальшої діяльності та наявності титульного та інших спонсорів чемпіонату. І, на жаль, поки більшість компаній перебувають у стані очікування стабілізації ситуації в країні. Але я з оптимізмом дивлюся в майбутнє. Упевнений, зуміємо знайти нових партнерів і зберегти старих. Навіть попри всі проблеми, наш партнер «Фавбет» не припиняв із нами співпрацю.

«Зірка» та «Полтава» в перспективі ставлять завдання підвищитися в класі»

— Перейдемо до чи не найцікавішої теми — переможців. За підсумками сезону, дві команди мали би підвищитися в класі. Одна з них — «Олімпік», який без питань із цим завданням впорався, відтак готується до еліти. На вашу думку, у чому запорука успіху донеччан?

— Основний фактор успіху «Олімпіка» — фанатичність президента клубу Владислава Гельзіна. Це реально хвора (у хорошому розумінні цього слова) на футбол людина з бажанням, аби його команда грала в прем’єр-лізі. Перебуваючи в Донецьку, часто з ним спілкувався. Так ось, якось він поділився зі мною кришталевою мрією — зіграти з «Олімпіком» на «Донбас Арені». Та перш ніж втілити її в життя, була проведена титанічна робота з розбудови інфраструктури. Доки вони не вийшли до рівня еліти, про підвищення в класі не могло бути й мови. На сьогодні обсяг виконаних робіт вражає: сучасний критий стадіон, де добудовуються два кутові сектори, чотири тренувальні поля, в планах — розпочати будівництво критого манежу та гуртожитку, де базуватиметься не лише основна команда, а й вихованці Академії. До речі, Гельзін мені ще раніше говорив, що допоки його клуб не навчиться готувати свої резерви, до прем’єр-ліги команда не вийде. Минув час, і що ми маємо — кілька вихованців «Олімпіка» грають у «Шахтарі» та інших клубах. Важливо, що ФК поступово йшов до мети, й на сьогодні виконав усі стандарти й вимоги прем’єр-ліги.

— «Олександрія» мало чим поступається донеччанам, але від участі в еліті відмовилася. Чи все-таки не відмовилася? Ви недавно відвідували клуб, може, знаєте більше про наміри цієї команди.

— Я з розумінням поставився до рішення президента клубу Сергія Кузьменка. На сьогодні відомо, що «Олександрія» й «Украгроком» об’єднуються. Якщо говорити про підвищення в класі, то нинішня фінансово-економічна ситуація та ризики для бізнесу змусили втриматися керівника клубу від різких кроків. Зараз пан Кузьменко працює з партнерами, щоби зберегти стабільне фінансування ФК. Але є ризики, й з упевненістю можу сказати, що зараз не знайдете клубу, який би зі стовідсотковою гарантією зміг пообіцяти безхмарне життя впродовж наступного чемпіонату. Хоча наголошую на тому, що інфраструктура олександрійців пов­ністю відповідає прем’єр-лізі.

— Від олександрійців ми чули, що їм, буцімто, не надходило запрошення від прем’єр-ліги. Одверто був здивований такою заявою, оскільки перед початком чемпіонату було відомо, що в класі підвищуються два колективи. Та облишмо цей нюанс. Припустімо, що запрошення таки надійде…

— Тут я не готовий відповісти, як вони діятимуть. Краще це запитання адресувати безпосередньо пану Кузьменку.

— Та з радістю, але він чомусь ігнорує всі наші спроби поспілкуватися. Але в продовження теми: якщо ж «Олександрія» відмовиться від підвищення, а прем’єр-ліга буде готова взяти другого представника з першого дивізіону, чи могла би «Сталь» стати таким ФК?

— Відповідаючи на запитання, є сенс пригадати останнє інтерв’ю Анатолія Волобуєва, яке, між іншим, він дав саме вашому виданню. Суть така: все залежатиме від рішення керівниц­тва клубу та людей, які фінансують ФК. Але навіть попри це, головний недолік «сталеварів» — їхній стадіон. Він, на жаль, не зовсім відповідає навіть вимогам першої ліги.

Хоча, у цей нелегкий, воєнний, період для країни, дедалі частіше доводилося чути пропозиції дещо знизити вимоги атестування для клубів. Крок ніби й правильний, але, з іншого боку, це може бути палиця з двома кінцями.

Із точки зору наявності інфраструктури, можна згадати й «Нафтовик». Але знову ж таки, все залежить од рівня фінансування ФК.

У сьогоднішніх реаліях, якби мені було дано право ухвалювати рішення, кого допускати до еліти, я пішов би на дещо ризикований крок і, можливо, дав би шанс одному зі згаданих ФК. Серед претендентів не скидав би з рахунків «Зірку» та «Полтаву». У перспективі ці ФК уже ставлять завдання підвищитися в класі.

До речі, кілька тижнів тому відві­дував кіровоградців, і мушу сказати, що в «Зірці» затіяли масштабний проект, по закінченні якого їхня база може стати однією з найкращих в Україні. Зараз на стадії завершення будівництво футбольно-атлетичного центру. Надсучасне покриття футбольного поля, тренувальні поля, закінчується будівництво легкоатлетичного ядра. Президент клубу Максим Березкін не шкодує коштів. Він любить говорити, що в таких питаннях не до економії. Головне збудувати один раз, але надовго. Між іншим, основні роботи планують закінчити вже в липні цього року.

До речі, вони зупинили свій вибір на легкоатлетично-футбольному комплексі недарма. І вже зараз Федерація з легкої атлетики веде переговори із «Зіркою», щоби цей комплекс був тренувальною й змагальною базою в Україні. А це, між іншим, може забезпечити кіровоградцям непогані заробітки. І Максим Березкін, як і будь-який бізнесмен, вкладаючи великі кошти в розбудову інфраструктури, із часом має намір отримувати із цього хороший прибуток. Отож робота, яка проводиться керівником цього клубу, може слугувати прикладом для інших.

Таким шляхом крокує й «Полтава», де президент Леонід Соболєв за власні кошти розгорнув широке будівництво спортивної інфраструктури. Між іншим, 27 червня звітно-виборча Конференція ПФЛ пройде саме в Полтаві, на прохання цього ФК. Там же відбудеться й відкриття навчально-тренувальної бази. Окрім того, йде будівництво критого манежу й, найголовніше, розпочинається реалізація проекту будівництва нового стадіону. Я поцікавився у Соболєва, коли ж його можна буде привітати з виходом до прем’єр-ліги? Очільник клубу сказав, що всі мають бачити, що команда готова до еліти. Він не хоче, щоби говорили, що «Полтава» підвищується в класі, маючи недоліки.

Подібними успіхами можуть похизуватися й колективи другої ліги. До прикладу, свердловський «Шахтар». Нині з упевненістю можна говорити, що цей клуб готовий до підвищення в класі. Їм дещиці не вистачило, щоби вийти до першої ліги. Можливо, якби матчі останнього туру вони мали би змогу проводити на своєму полі, результат був би іншим.

«Коли команда другої ліги виходить до півфіналу Кубка — це справжній рівень майстерності, а не везіння»

— Реалії ж у нас такі: як минулого сезону, так і цього, немає другої команди, яка би перейшла до прем’єр-ліги. Чи не доцільно було би зменшити кількість путівок до вищого дивізіону?

— Такий варіант розглядається. До того ж, на сьогодні нам поки не відомо, яка кількість команд представлятиме першу лігу й який формат вона матиме. Хоча досвід, накопичений багатьма роками, не завадило б і зберегти.

— Якщо в першій лізі поки лише одна команда пішла на підвищення, то в другій — одразу квартет виконавців упорався із цим зав­данням. Нині є гарантії, що ці колективи принаймні не загубляться в першому дивізіоні?

— Пригадую, коли «Украгроком» лише заявився до другої ліги, то до нього було якесь скептичне ставлення, як до сільської команди. Навряд чи тоді хтось міг лише припустити, що головківці зможуть підвищитися в класі. І що ми зараз бачимо в турнірній таблиці — «Украгроком» не лише вийшов до першої ліги, а й не пасе зад­ніх, фінішувавши на 8 місці.

Яку ж ми маємо картину зараз? На першому місці «Гірник-Спорт» — наймолодша команда за підбором виконавців. «Сталь» — сплав досвіду й молодості. «Тернопіль» — команда-несподіванка…

— «Тернопіль», мабуть, ніхто не сподівався побачити в квартеті лідерів. У першій лізі «Нива» насилу зводить кінці з кінцями, а тепер ще й другий клуб із міста пішов на підвищення…

— Це заслуга мера Сергія Надала, який дуже хотів цього. Й, між іншим, об’єми фінансування у них далеко не найкращі.

— Амбіції це добре, але чи не завеликі ризики втратити потім команду посеред чемпіонату?

— Коли «Тернопіль» заявлявся до другої ліги та проходив атестування, одразу пояснив його представникам, що 90 відсотків клубів, які знялися зі змагань, фінансувалися місцевою владою. Я не вірив, що вони дограють чемпіонат. Після того, як тернополяни закінчили перший сезон, я вибачився за свої слова. Це — команда-загадка, яка може вирішувати серйозні зав­дання. Як далеко підуть їхні амбіції, залежатиме від того, скільки колективів залишиться в Тернополі.

— Є ризики втратити «Ниву»?

— Область не найсильніша в економічному відношенні. Тернополянам надскладно утримувати два клуби. Але, знаючи ставлення президентів Сергія Надала («Тернопіль») і Автанділа Мдінарадзе («Нива») до футболу, все-таки мені здається, що місто матиме два клуби, й не за горами той час, коли один із них ставитиме завдання підвищитися в класі.

— Про здорові амбіції цих колективів ми знаємо. Яскравий тому приклад — їхній виступ у Кубку країни…

— Щодо Кубка України, то доводилося чути, що успіх колективів першої та другої ліг у цьому турнірі не більше, ніж збіг обставин. Але моя думка протилежна. Коли команда другої ліги виходить до півфіналу, про який щасливий випадок чи збіг обставин можна взагалі говорити? Перемагає той, хто цього більше хоче. А лише на вольових зусиллях дійти до півфіналу просто неможливо! Потрібна майстерність.

— У продовження теми Кубка країни. Друголіговий «Славутич» став півфіналістом турніру, до того ж, клуб має і хорошу базу, чудовий стадіон, кваліфікованого тренера, а на підвищення так і не пішов…

— На гравців «Славутича», ма-
буть, вплинули чинники мораль-
но-психологічного характеру. Іншими словами, футболісти «спіймали зірочку». Успіх — дійти до півфіналу та гідно зіграти з «Шахтарем», можливо, дещо затуманив гравців. Тому, у цьому питанні, як на мене, тренерський штаб трохи недопрацював. Але це вже в минулому. Упевнений, вис­новки зроблені, й наступного сезону «Славутич» буде одним із головним претендентів на вихід до першої ліги До того ж, інфраструктура черкащан відповідає на сьогодні навіть рівню еліти. Скажу навіть більше, донецький «Шахтар», якщо з нового сезону не зможе проводити матчі на «Донбас Арені», як варіант, розглядає саме Черкаси місцем домашніх поєдинків.

«17 червня знатимемо, в якому форматі пройде наступний сезон»

— Мали місце в минулому чемпіонаті й негативні моменти, про які вже загадали: зняття зі змагань трьох клубів другої ліги. Мова — про «Мир», миколаївську «Енергію» та хмельницьке «Динамо». Чи можна було уникнути цих утрат?

— Щодо «Динамо», то я відчував, що команда зникне. Президент клубу Валерій Крохан був єдиною людиною, яка робила все можливе, щоби зберегти його. У мене була розмова з керівництвом міста, під егідою якого й існував ФК. Але після нашої зустрічі я зрозумів, що на допомогу місцевої влади годі сподіватися. У підсумку, Крохан залишився з боргами (300 тисяч гривень), а «Динамо» опинилося в такій ситуації, на яку ми вже не мог­ли вплинути.

Що стосується «Енергії», то я розмовляв із президентом клубу. Суть їхньої проблеми в тому, що підприємство, яке фінансувало ФК, ліквідовувалося, а нового інвестора знайти не вдалося.

Із «Миром» ситуація дещо інша. Пам’ятаю свій перший візит до Горностаївки. Президент клубу Іван Доценко мені тоді сказав, що Горностаївка хоча й невеличке село, але з дуже великими амбіціями. Він дуже хотів вийти з командою до першої ліги й мав для цього всі підстави, адже це був один із найстабільніших клубів. А потім сталося, те що сталося. Особисті причини, які не пов’язані із фінансуванням, змусили вдатися до зняття зі змагань. Але, як мені тоді сказав Іван Іванович: він іде, але ще повернеться.

— Мілетію Володимировичу, старт нового сезону не за горами. Нині є бодай якась інформація про майбутнє клубів зі сходу країни? Чи варто сподіватися на їхню поя­ву в новому чемпіонаті?

— На 16 червня планували розширене засідання Центральної Ради, де розглянули би питання формату нового чемпіонату і кількості учасників у лігах. Але ситуацію довелося переграти. У вівторок відбулося засідання комітету з атестування клубів. На жаль, на сьогодні є проб­лемні ФК як у прем’єр-лізі, так і в професіональній футбольній лізі. Тож було вирішено на фінальному засіданні 17 червня ухвалити остаточне рішення щодо видачі чи невидачі атестатів футбольним клубам. Відповідно, на сьогодні я не можу сказати, кого не побачимо в новому сезоні, а хто перейде до нас із прем’єр-ліги. Не володію поки інформацією, якою буде й загальна кількість учасників. Усі крапки над «і» будуть розставлені 17 червня після засідання атестаційного комітету.

— Ну, бодай які формати змагань розглядаються?

— Мене зараз часто запитують про новий формат змагань. Отож, на всяк випадок, ми підготували кілька варіантів розвитку подій з різною кількістю учасників. Пропонуються наступні варіанти: залишити все без змін; розпочати змагання у вересні; провести змагання в одне коло, зважаючи на бойові дії; провести чемпіо­нат у скороченому складі без участі клубів із сходу країни, але при цьому не виключаючи їх із складу ліги.

Варто також визначитися з нейтральними полями для клубів із сходу. Хоча зразу ж виникає питання, а як ці команди будуть добиратися на матчі? Там зараз, хто би що казав, іде війна. У мене навіть з’явилася думка: може, самому поїхати, щоби на місці ознайомитися з умовами життя цих колективів. Гадаю, що беручи до уваги всі фактори й ризики, нам, можливо, доведеться ухвалювати не дуже популярні рішення, які не всім можуть сподобатися. Я ж наполягатиму на прий­нятті найоб’єктивніших рішень у цій ситуації. Зараз у країні — війна, і це треба розуміти.

— Наскільки виправдним було рішення зарахувати «Авангарду» технічні поразки в останніх матчах і залишити команду в першому дивізіоні?

— Нелегко було ухвалити це рішення. Комусь воно сподобалося, були й невдоволені. Але на моє глибоке переконання, воно найлогічніше й найправильніше. Нам закидали, що, мовляв, порушили регламент. Але, аналізуючи ситуацію, на думку спадає висловлювання Катерини ІІ: «Кроме закона, должна быть и справедливость», що неабияк підходить до нинішньої ситуації.

Краматорськ був неспроможний брати участь у змаганнях. Команда не те що на своєму полі не мала змоги проводити матчі, вона навіть виїхати на гру не могла. Автоматично в таких умовах відпав і варіант із нейтральним полем. У цій ситуації постало питання: як зберегти клуб? Відповідно, було ухвалене рішення суперникам «Авангарду» в останніх чотирьох матчах зарахувати технічні перемоги, тоді як краматорцям — поразки. У самому клубі таке рішення сприйняли схвально. Але виникло інше питання: команда перебувала в зоні вильоту й за підсумками сезону, отримавши технічні поразки в решті матчів, мала би вилітати до другої ліги. Компроміс було знайдено наступним чином: «Авангард» із ліги не вилітає, відповідно, щоби не було незадоволених, пониження в класі скасовувалося. Після цього мені закидали, мовляв, своїм рішенням ми порушили спортивний принцип і самі змагання, як такі, втратили сенс. У таких людей хотів би запитати: чи знають вони, що таке війна? Чи були вони бодай колись у бойовій обстановці? Чи бачили, як гинуть люди? Зараз не може бути й мови про абсолютне дотримання регламентних норм. Підхід потрібно будувати доцільно. Це й стало для нас основним фактором під час ухвалення рішення. Чомусь ті, від кого чуємо звинувачення, не ставлять себе на місце людей, які опинилися в гарячих точках. Хотів би також наголосити, що двічі був у Краматорську та інших східних містах області. Я бачив все на власні очі. У мене за плечима — участь у афганській війні. Я бачив кров, я бачив, як убивають людей, як транспортують вантажі «200». Ухвалюючи таке рішення, я пропустив його через своє серце. Отож, зараз неприємно чути закиди на нашу адресу, мовляв, ми не дотрималися правил.

До речі, нині готуємо проект регламенту на новий сезон, де передбачимо, як діяти в умовах ведення бойових дій.

— Щодо команд із сходу ситуа­ція в загальних обрисах майже зрозуміла. А яка доля «Титану»? У недавньому коментарі ви повідомили, що армянці хочуть продовжити виступи в українському чемпіонаті. Але за день до нашого інтерв’ю з’явилася інформація, що команда знімається зі змагань.

— Про бажання «Титану» продов­жити виступи у чемпіонаті України я говорив ще на початку місяця. Із того часу ситуація докорінно змінилася. Із президентом клубу Андрієм Догадовим я постійно на зв’язку. Але на днях він повідомив, що засновники ФК ухвалили рішення не брати участь у всеукраїнських змаганнях. Зважаючи, що й у чемпіонаті Росії вони також не зможуть грати, було ухвалене рішення ліквідувати клуб.

— Як ви вже сказали, наразі невідомо, яка кількість учасників братиме участь із нового сезону в лігах. А чи є, принаймні, відомості, хто з новачків може поповнити професіональну футбольну лігу?

— Очікували на п’ятьох новачків. У підсумку, троє, в тому числі — «Кривбас», просто зникли. Залишилися два претенденти: «Зірка» (Білозір’я) та «Барса» (Суми). По білозірцях уже ухвалене рішення видати їм атестат. До сумчан поки залишаються запитання щодо атестаційних критеріїв. Остаточне рішення матимемо 17 червня. Хоча, гадаю, «Барса» з нового сезону увійде до другої ліги.

— Були розмови, що київський «Арсенал» може повернутися в професіональний футбол…

— Поки це лише розмови та публікації в ЗМІ. Конкретних рухів із боку цього клубу ми не бачили.

«Я йду в президенти»

— Наостанок, не можу оминути увагою події 27 червня, коли відбудеться Звітно-виборча Конференція ПФЛ. Які ваші сподівання? Чи готові продовжити роботу президента?

— Ваше видання опублікувало мою передвиборну програму, а це є свідченням того, що я йду на вибори. Між іншим, опубліковані концептуальні положення. Хочу, щоби вони були відкриті для всіх. Можливо, надійдуть цікаві пропозиції із цього приводу, після чого остаточний варіант буде опубліковано на нашому сайті й презентовано на Конференції.

Чому я йду на вибори? Є таке поняття, як здоровий і виважений азарт. Розпочато втілення багатьох ідей і задумів. Дещо вдалося, дещо ні, що обумовлено, в основному, останніми подіями в Україні. Але зупинятися на половині дороги — це не мої принципи. Хочу довести все до кінця, Ліга повинна розвиватися й рухатися тільки вперед. Для цього є підтримка, сформована команда, є впевненість, що ще багато питань на благо існування клубів ми в змозі вирішити. А в умовах війни мій бойовий досвід, і досвід футбольний, набутий і минулого сезону, сприятиме вирішенню питань наступного чемпіонату. А він обіцяє бути дуже й дуже тяжким. Окрім того, є нові ідеї, які хотілося б іще реалізувати. Вони стосуються як розвитку ПФЛ, так і клубів. Ми готуємо пропозиції стосовно створення системи стимулювання комерційних структур до підтримки та розвитку футболу, які плануємо опрацювати з ФФУ з наступним поданням до Верховної Ради. Одним із важливим питань залишається й боротьба з корупцією у футболі. Зважаючи на позицію УЄФА і ФІФА у цьому питанні, нам потрібно продовжити роботу в підтримці законодавчої ініціативи. Якщо не буде законодавчої основи, то розмови про всі негативні явища триватимуть і надалі.

Потрібно переглянути і свої стосунки з глядачами та ультрас, зважаю­чи на їхню громадянську позицію до тих подій, що відбуваються в країні. Отой приклад об’єднання, який вони подали, потрібно використати в інтересах футболу та суспільства. Фанатів потрібно активніше залучати не лише до діяльності клубів, а й ПФЛ. Хочеться розвивати те, що ми почали. Як говорив свого часу Столипін: «Не разрушать, а совершенствовать». Отож будемо прогресувати, брати все найкраще й рухатися лише вперед — це наш основний принцип роботи.

Олександр ТРАВЯНКА.