«Мріяв грати саме за Барселону»: українець Рибак розповів про переможний гол у фіналі Клубного ЧС-2025

Артем Рибак у середині вересня забив переможний гол Барселони у ворота аргентинського Расінга у фіналу Клубного чемпіонату світу (1:0) серед команд вікової категорії U-18 та приніс іспанцям престижний трофей.

Вихованець чернівецької Буковини та донецького Шахтаря перебрався до академії каталонського клубу в 2022 році, після початку повномасштабної війни в нашій країні.

Зараз 15-річний атакувальний півзахисник перебуває в розташуванні юнацької збірної України (U-17), яка під керівництвом головного тренера Олександра Ситника готується до старту в першому кваліфікаційному раунді Євро-2026. 

Суперниками нашої команди на міні-турнірі в Таллінні будуть збірні Чорногорії (1 жовтня), Естонії (4 жовтня) та Італії (7 жовтня).

Рибак в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» розповів:

• про початок своєї кар’єри та тата-футболіста;
• чому між Шахтарем та Динамо обрав академію саме донецького клубу;
• як опинився в легендарній академії Барселони;
• про підвищену увагу до себе після вирішального голу в фіналі Клубного ЧС-2025 та свої емоції від важливої перемоги;
• з ким із зірок каталонського клубу перетинався та чи відвідував стадіон «Камп Ноу»;
• про очікування від виступів в складі юнацької збірної України (U-17) в першому кваліфікаційному раунді Євро-2026.

«З Буковини пропонували перейти до Динамо та Руху, але мені завжди подобався Шахтар»

– Артеме, розкажи, будь ласка, де та коли ти почав займатись футболом.

– Я з міста Чернівці, почав займатись футболом у шість років. Мій тато, Сергій Рибак, був професійним футболістом. Він спочатку виступав за першу команду чернівецької Буковини, а потім професійно грав у футзал.

Коли мені було три-чотири роки, ще не можна було ходити кудись та займатись футболом, бо набирали лише з шести років. Тоді ми просто грали з татом, він мене вчив.

Артем Рибак. Колаж: УФ

– На якій позиції ти грав у дитинстві?

– Мене одразу поставили на позицію атакувального півзахисника.

– Хто з зірок українського або світового футболу тобі подобався в дитинстві?

– Я завжди орієнтувався на Ліонеля Мессі. З українських зірок футболу – в дитинстві мені дуже подобався Андрій Ярмоленко, а зараз – Георгій Судаков.

– Згадай про свій перехід із Буковини до Шахтаря. Чи були ще якісь варіанти з можливим переходом до інших клубів?

– Ми з Буковиною їздили на різні турніри, там були селекціонери. Потім мені зробили пропозицію перейти до Шахтаря. Мені тоді було одиннадцять років. До Шахтаря мене взяли грати за команду 2009 року народження, на рік старшу за мене. Тренером тоді був Олександр Васильович Войтович. Також пропонували перейти до Динамо та Руху.

– А чому ти зробив вибір саме на користь Шахтаря?

– Мені завжди більше подобався Шахтар. Я за ними багато слідкував, тому саме так і вирішив, переїхав до Києва, в академію донецького клубу. Там були чудові умови – база, поля, школа поруч.

«Це була моя мрія – грати саме за Барселону»

– Як з’явився варіант з твоїм переходом до Барселони?

– У Шахтарі я пробув недовго, приблизно півроку, після чого почалася повномасштабна війна в Україні. Тоді я виїхав до Польщі, де жила сестра моєї бабусі. Потім моєму тату подзвонив агент, Вадим Шаблій з компанії «ProStar». Він сказав, що є можливість поїхати на перегляд до Барселони.

Це була моя мрія – грати саме в цьому клубі. Поїхав туди, десь протягом місяця тривав перегляд. Потім подзвонили, сказали, що мене залишають. Із Шахтаря, окрім мене, ще були три гравці різного віку, які поїхали на перегляд, але залишився лише я.

– А окрім Барселони були ще якісь варіанти в Європі?

– Коли жив у Польщі, друзі покликали до Берліну, потренуватись з Гертою. Там якраз залишився мій друг, Артур Скакун. Мені теж пропонували залишитись, але прийшла пропозиція від Барселони, тому одразу поїхав туди.

– Наскільки важко було адаптуватись в Іспанії після переходу до Барселони?

– Так, трошки було важко – нова мова, все інакше. Але в команді був ще один українець, Родіон Калашніков. Він мені дуже допомагав, перекладав все, що говорив тренер. Зараз Родіон грає за мадридський Атлетіко.

– А зараз ти вже вивчив іспанську мову?

– Так, вже можу вільно спілкуватись іспанською.

– Які особливості тренувань в Барселоні в порівнянні з Шахтарем можеш відзначити?

– Тренування схожі, але в Барселоні все більш швидко. На кожному тренуванні працюємо над контролем м'яча. Але великих відмінностей нема. 

Артем Рибак у матчі за дитячу команду Барселони. Фото: Ла Ліга

«Фотографувався з Гаві та перетинався з Дембеле, Рафіньєю й Бускетсом»

– Розкажи про умови, в яких ти займаєшся в Барселоні.

– Тренування проходять на базі з великою кількістю футбольних полів. А живу я на квартирі, неподалік від бази. Перша команда також тренується на одній базі з нами.

– Ти бував на тренуваннях першої команди, спілкувався з зірками Барси?

– Так, але дуже рідко, бо у них тренування зранку, а у нас – ввечері. Фотографувався з Гаві. Перетинався раніше з Усманом Дембеле та Серхіо Бускетсом, коли вони ще грали за Барсу, а також із нинішніми гравцями – Рафіньєю, Ферраном Торресом.

– А домашні матчі першої команди Барселони відвідував?

– Раніше, коли був відкритим «Камп Ноу», нам давали по одному квитку на кожний домашній матч. Я був на багатьох матчах. Однак потім його закрили на реконструкцію, і останнім часом перша команда грала на Олімпійському стадіоні, туди квитків не давали. 

Але скоро відкриється «Камп Ноу» – пообіцяли, що знову будуть виділяти квитки. Стадіон дуже класний, все на найвищому рівні.

– Поблизу Барселони розташована Жирона, де грають три українських легіонери – Віктор Циганков, Владислав Ванат та Владислав Крапивцов, а раніше був ще й Артем Довбик. Не перетинався з кимось із них в Іспанії?

– Одного разу лише випадково бачив Довбика в магазині, в центрі Барселони. Це було на другий рік, як я приїхав сюди.

– Поділись емоціями після свого переможного голу за Барселону у ворота аргентинського Расінга у фіналу Клубного чемпіонату світу (U-18).

– Звісно, був дуже щасливий від того, що ми перемогли, а я забив вирішальний гол. Тренери та партнери по команді привітали та похвалили мене.

– Після цього голу відчув на собі підвищену увагу з боку вболівальників?

– Так, мені одразу почали багато писати в інстаграмі, тому вже встиг відчути.

Гравці Берселони після фіналу Клубного чемпіонату світу (U-18). Фото: ФК Барселона

«Маємо виходити з групи – це основне завдання збірної України U-17»

– Розкажи, які в тебе сильні сторони, а які ігрові аспекти, на твою думку, тобі ще треба підтягнути?

– Я вважаю, що мої сильні сторони – це техніка та результативність. А покращити треба праву ногу та, можливо, якісь захисні навички, відбір м'яча.

– Згадай про свій дебют у складі юнацької збірної України.

– Був дуже щасливий від того, що викликали до збірної. Перед дебютним матчем було трохи хвилювання, але загалом все пройшло добре. 

– Раніше ти грав за збірні України лише в товариських матчах, а тепер можеш дебютувати в офіційному. Відчуваєш додаткову відповідальність?

– Можливо, трохи є хвилювання. Але коли вийдемо на поле, воно має пройти, треба буде перемагати. 

– Юнацьку збірну України (U-17) очолив новий головний тренер – Олександр Ситник. Як з ним працюється?

– Дуже хороший тренер, все гарно розказує, що треба робити. Ми з ним також індивідуально спілкувалися, він питав мене про Барселону. Мене не було на перших зборах під його керівництвом. Він розказав, що команда робила, яку тактику використовуємо.

Зараз на тренуваннях намагаємось зігратися, вчимося, як правильно пресингувати та виходити з оборони.

– Які завдання стоять перед збірною та які цілі ставиш ти собі особисто на перший кваліфікаційний раунд Євро-2026?

– Маємо виходити з групи – це основне завдання. А я хочу допомогти команді своєю грою – забивати голи та віддавати результативні передачі. Але, звісно, на першому місці – командний результат.

– А які глобальні цілі ставиш перед собою на професійну кар'єру?

– Грати за першу команду Барселони та національну збірну України.

ЧИТАЙТЕ ДАЛІ: У Барселоні запалює українець, який фанатіє від Мессі й у ньому бачать другого Шевченка: ось його історія