Найбільше голів до 20 років провів не представник Динамо чи Шахтаря. Знайомтесь: вінгер Ревери 1908 Угринюк – зірка ПФЛ

6 грудня 2024, 08:26

902

★★★★★

3 голоси

Найбільше голів до 20 років провів не представник Динамо чи Шахтаря. Знайомтесь: вінгер Ревери 1908 Угринюк – зірка ПФЛ — Максим Угринюк. Колаж: УФ

Футболіст клубу Другої ліги Ревера 1908 Максим Угринюк дав ексклюзивне інтерв’ю сайту «УФ». У ході розмови півзахисник розповів про адаптацію у дорослому футболі, амбіції та шлях до професійних змагань.

Цьогоріч у професійному футболі свій шлях розпочала команда Ревера 1908, яка за підсумком осінньої частини сезону посіла сьоме місце у Групі А Другої ліги (ми розповідали про цей клуб, ще коли він грав серед аматорів). Одним з відкриттів команди з Івано-Франківська є 18-річний крайній півзахисник Максим Угринюк, на рахунку якого чотири голи в 11 матчах чемпіонату. Серед гравців 2006 р.н. і в цілому футболістів до 20 років в жодній лізі чемпіонату України з футболу серед професіоналів ніхто, окрім 19-річного Сергія Панченка з Руху-2, не забив більше.

Під час відпустки юний гравець дав ексклюзивне інтерв’ю сайту «Український футбол» , у якому детально розповів про свій футбольний шлях. Зокрема:

Про старт тренувань у рідному селі;
Чому боявся йти на друге тренування;
Як випадково знайшов команду у Польщі та чому не захотів їхати у Варшаву;
Перегляд в Олександрії після чемпіонату світу в Марокко;
Потрапляння в Реверу 1908 та травми, які завадили в Олександрії та Русі;
Етап кар’єри в команді Ярослава Матвіїва.

«Почав тренуватись у рідному селі. З часом – у легенди українського футболу»

– Максиме, як і коли ви почали займатись футболом?

– Це було у 5-річному віці, коли у рідному селі Пістинь (Косівський район на Франківщині – прим. «УФ») тренер Дмитро Ганущак запросив мене на тренування. Як сьогодні пам’ятаю, на ньому я слабко себе проявив. Попри це, він сказав приходити на друге зайняття, яке я пропустив, оскільки боявся приходити. На третій раз уже Дмитро Васильович подзвонив до батьків та сказав, аби я приходив. Аргументував тим, що маю талант і у мене усе вийде.

– А що ж у вас побачив перший тренер?

– Він сказав: «Ти технічний та бачиш поле. Будеш у мене грати заднього захисника». Так я почав займатись у Косівській ДЮСШ і рік за роком зростати аби потім перейти ФК Ліцей-Вікторія (Івано-Франківськ). З часом нас почав тренувати Ярослав Ватаманюк, який є легендою українського футболу (150 матчів в українській Вищій лізі за Ниву Т та Прикарпаття. Один матч за збірну України – прим. «УФ»). Саме він поставив нам гру, яка дозволила виграти Першу лігу ДЮФЛ.

– У вашій родині були футболісти?

– Ні, хіба тато грав у футбол на чемпіонат району, але не професійно. Мама хотіла мати в родині футболіста. Думала, що це буде тато, але вийшло, що син:)

– А за кого вболіває мати?

– За Реверу 1908:)

«Грав у Польщі під керівництвом колишнього футболіста. Українці запрошували до Варшави»

Максим додає, що його футбольний шлях перервався, адже 24 лютого 2022 року російські війська внесли корективи у всі сфери нашого життя:

– Коли почалось повномасштабне вторгнення я на певний час залишився без футболу, адже виїхав до Польщі, де працювали батьки, – розповідає Максим Угринюк, – У свій день народження 27 лютого 2022 року стояв на кордоні.

Там перші два місяці не займався. Однак на роботі мама випадково сконтактувала з одним дитячим тренером, якому розповіла про мене.

Цей чоловік познайомив мене з Лукашем Кучером. Колись на професійному рівні він грав за команду Хробри (Глогув), а тепер тренував любительський Ожел з Прушіце. Для мене він став тренером-другом, дуже багато мені допомагав. Спершу в новій команді було дуже важко, але це ж зрозуміло після такої паузи. З часом адаптувався. Дуже вдячний, за допомогу у повернені до футболу. Дуже шкода, що в липні Лукаш загинув у автокатастрофі.

Максим Угринюк. Фото: Ревера 1908

– У Польщі зараз багато українців. На нижчому рівні є навіть команди, зібрані виключно з наших співгромадян. Можливо, були можливості залишитись грати у цій країні?

– Так, українці запрошували до Варшави. Здається, це теж аматори. Але тоді мені було добре у своїй команді і не хотів її покидати. А в листопаді 2022-го подзвонив Юрій Богданович Шпирка, який тренував мене у Ліцеї-Вікторія. Він сказав, що розраховує на мене і я повернувся до України.

– Де сильніший аматорський рівень?

– В Україні. Але в Польщі ставляться до всього дуже професійно. Згадується, що мені тоді було 16 і старші хлопці дуже привітно прийняли та допомогли зростати.

«Після чемпіонату світу міг опинитись в Олександрії»

– А як сталось, що після повернення в Україну ви грали за команду назва якої починається на Інваспорт?

– Це був футзал (команда Інваспорт-Apple Shopik). Мій друг має вади слуху і запросив мене пограти та потренуватись з ними. Пізніше сказав: «А давай заявимо тебе на футзал (чемпіонат Івано-Франківського району у групі А).

Цілу зиму 2023/24 з ними грав. Почав вивчати жестову мову, і, щиро кажучи, було трохи важко звикнути. Потрібно ж було спілкуватись жестами, а я ж звик підказувати щось на футбольному полі у вербальний спосіб. Зате нові знання залишились зі мною.

– Ми звикли, що талановитих гравців часто розбирають великі академії. Чи могли опинитись скажімо у Карпатах або місцевому Прикарпатті?

– Були чутки. Тренери та знайомі казали, що є інтерес з боку і Карпат, і Прикарпаття. Але я там не опинився. До речі, у Прикарпатті міг опинитись ще в момент переходу у ліцей. Але тоді поговорив з батьками й обрав ліцей.

– А як ви опинились у Ревері 1908?

– Ой, це цікава історія. Торік збірна Івано-Франківської області серед школярів, за яку я виступав, виграла V Гімназіаду України та отримала право грати у Марокко на чемпіонаті світу серед школярів.

Після повернення в Україну я поїхав на перегляд в Олександрію U-19.

– Тобто, у 17 років могли опинитись в структурі клубу УПЛ…

– Так, але там отримав травму коліна та дуже довго, аж до зими, відновлювався. Було пошкоджено хрестоподібні зв’язки та меніск. І коли нарешті вилікувався – поїхав на перегляд у Рух U-19, де теж мав пошкодження меніска.

Пізніше Юрій Богданович [Шпирка] повідомив, що на мене чекають у Ревері 1908. Коли прийшов на їхній товариський матч головний тренер команди Ярослав Матвіїв сказав: «Давай, виліковуйся, ми на тебе розраховуємо». Це замотивувало і я вже хотів грати саме за цю команду. Тоді команда грала ще на область та у чемпіонат України серед аматорів.

«Командно гравці Ревери 1908 почали швидше думати та приймати рішення»

– Тоді вже було зрозуміло, що клуб збирається у професіонали?

– Так, уже знав, що в майбутньому гратимемо в професіоналах. Вирішив бути тут та грати певний час. Згодом сподіваюсь грати в УПЛ та вище, але ніколи не забуду де я виріс, адже Ревера 1908 дала мені хороший шлях у професійний футбол.

– У цьому сезоні клуб дебютував в Другій лізі. Відчули різницю між аматорами та майстернішим рівнем?

– Звісно, тут усе швидше. Також більш професійний підхід до гри. Не такий як у чемпіонаті області.

– А що змінилось у самому клубі?

– Приєднались футболісти, які пограли на професійному рівні. Командно ми почали швидше думати та приймати рішення. Почали додавати з кожним тренуванням.

– А які цілі ставляться перед командою і чи є можливість їх виконати?

– В першій половині сезону потрібно було адаптуватись у Другій лізі, а про весняну частину ми ще не говорили. Якщо керівництво поставить завдання бути вище в таблиці – так і зробимо.

– Чи задоволений Максим Угринюк першою половиною сезону в Другій лізі?

– Є зауваження до себе, оскільки хотів забити більше і мав можливості. Але, можливо, десь ще не вистачило досвіду. Попри це, я задоволений, адже у 18 років забивати в змаганнях професіоналів, приносити корись команді та бути у таблиці бомбардирів – класно і дуже цінно.

Бліц

«Мбаппе та Коноплянка, а не Мудрик»

– Улюблений футболіст?

– Зараз – Кіліан Мбаппе.

– А на позиції крайнього півзахисника?

– Вінісіус Жуніор. За Реал вболіваю з дитинства.

– Серед українців: Коноплянка, чи Мудрик?

– Коноплянка. Те, що він робив у збірній та клубах, дивувало. Для мене це дуже талановитий футболіст.