Найкращий воротар України 2023 року Трубін: «Яремчук попередив мене, що таке – Бенфіка. Часто згадую його слова»
227217 
Другий рік поспіль сотні фахівців і журналістів, які віддають свої голоси в традиційному референдумі «УФ», визначають найкращим воротарем України Трубіна. Причому, якщо в 2022 році відрив Анатолія від найближчого переслідувача складав 74 очка, то в 2023-му – вже 132. За цей час Трубін встиг стати півфіналістом чемпіонату Європи серед молодіжних збірних і заслужити право зіграти на Олімпіаді, змінити Шахтар на Бенфіку та успішно стартувати в новому клубі, а також провести свій найкращий наразі рік в національній команді України, яка заслужила право зіграти в плей-офф за Євро-2024.
Анатолій Трубін. Фото: ФК Шахтар
Про все найкраще в 2023-му та найбільш довгоочікуване в Новому році ми поговорили з Анатолієм Трубіним. В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» воротар португальської Бенфіки та національної з олімпійською збірних України розповів про:
- найкращий сейв у Бенфіці та найбільш пам’ятні матчі в Шахтарі
- свої голоси за найкращих у референдумі «УФ»
- перші слова Руй Кошти та вітання Давіда Нереса
- трьох українців, яких би він запросив у Бенфіку
- чи поїде на Олімпіаду в складі збірної України
«Який мій сейв найбільше запам’ятався? Від Лаутаро в матчі з Інтером. Хоча найкращий сейв ще попереду»
– Вітаю вас із перемогою над Ріу Аве. 7 матчів поспіль виграла Бенфіка, а загалом безпрограшна серія вашої команди досягла вже 12 ігор у всіх турнірах. Завдяки чому вийшли на таку крейсерську форму?
– Перш за все, це плідна праця всього колективу. Дійсно, у нас були деякі не настільки впевнені матчі, особливо на початку сезону. Проте згодом ми всі разом, як команда, пройшли не дуже хорошу для нас смугу. Трішки вже є досвіду різних періодів у житті. Вірю, що ми спускаємось з однієї вершини тільки заради того, щоб піднятися на іншу. Зараз ми бачимо, що, хай і не все ще ідеально, ми проминули той період, і поступово, крок за кроком, з кожним матчам Бенфіка грає краще й краще.
Я вважаю, що нам не можна спинятися й оглядатися зараз на ті чи інші статистичні показники чи серії. Треба по максимуму набирати свої очки, вигравати кожну гру, щоб кінцівку сезону видати ще набагато кращу. Самі бачите – чемпіонат Португалії напрочуд конкурентний, тут не пробачають очкові втрати чи якісь навіть короткотривалі невдалі серії.
Анатолій Трубін. Фото: ФК Бенфіка
– Незважаючи на те, що ваша команда – один із лідерів чемпіонату Португалії, роботи у вас не бракує. Кожен матч підносить моменти, в яких є місце воротарському героїзму. Який сейв вважаєте для себе найкращим у складі Бенфіки?
– Згоден з тим, що суперники гідні й у кожному матчі треба грати з усією пильністю. Роботи вистачає. Який сейв найкращий? Судити про це вболівальникам. Можливо, вони відзначать той, що й мені запам’ятався – в матчі з Інтером, коли Лаутаро Мартінес бив – але я вважаю, що найкращі сейви мої попереду.
– Як працюється з тренерським штабом Роджера Шмідта та особисто з тренером воротарів – Фернанду Феррейрою? Вже були бесіди віч-на-віч із тренерами?
– Коли я щойно прийшов, звісно, відразу мав розмову як із головним тренером, так і з тренером воротарів. Вони мені розповіли, як бачать специфіку та стиль гри воротаря в Бенфіці. Поступово я вчився грати саме в той футбол, в який грає Бенфіка, тому що ми з тренерським штабом постійно працюємо над цим. У кожного тренера – свої, можна так сказати, фішки, свої вимоги до гравців і, зокрема, воротарів.
Мені це дуже подобається, бо можна вивчити щось нове для себе та стати ще кращим.
– Ви застали Одіссеаса, а зараз конкуруєте з Соарешем, Кокубо та Гомешем. Які вони, ваші конкуренти? Чи є місце дружньому спілкуванню, позафутбольним зустрічам з одноклубниками?
– Ми всі – молоді воротарі, тож усі прагнемо грати, маємо багато енергії. Тож конкуренція у нас – на найвищому рівні, я це люблю. Це не заважає нам нормально спілкуватися, бути в хороших стосунках, як і загалом усі в колективі Бенфіки.
Звісно, якщо чесно, мені ще потрібен час, щоб остаточно адаптуватися й вільніше спілкуватися з друзями по команді. Я знаю англійську, але не знаю португальської – а вони, навпаки, спілкуються португальською й не на такому рівні говорять англійською, щоб поза полем вільно спілкуватися. Але ми до цього прагнемо – з кожним місяцем все більше слів у словниковому запасі, я вже багато чого розумію.
– У вас, напевно, неймовірні серії ударів на тренуваннях, адже маєте таких одноклубників з ударом, як ді Марія, Жуан Маріу, Давід Нерес. У кого з Бенфіки удар такий, що навіть на тренуваннях змушує витягуватися в струнку?
– Так, дійсно, в Бенфіки ціла низка гравців із чудовими ударами. Вірно підмічено, ті, кого ви назвали, справді можуть пробити так, що треба викладатися повністю, щоб відбити. Проте на тренуваннях у нашій команді кожен може пробити так, що треба бути напоготові завжди. І немає різниці, чи це пробиває ді Марія, Антоніу Сілва чи Давід Нерес.
«Віддам свій голос за Йовічевича та згадаю конкурента Вацка»
– Найкращий футболіст України, за результатами референдуму «УФ», – це Довбик. Легіонер – Циганков. Воротар – ви. Тренер – Вернидуб. Іноземець в ЧУ – Макуана. Золотий мікрофон – Вацко. А яким був би ваш голос?
– Цікаві результати. Особливо цікаві тим, що вибір хороший і якісний. З Довбиком погоджуся – це і найкращий бомбардир сезону в УПЛ, і важливий для збірної футболіст, і в Ла-Лізі суперово стартував, а це ознака якості.
Щодо легіонера, тут який прекрасний вибір! Циганков – молодчина, дійсно багато дав такому клубу, як Жирона. Проте є ще Зінченко, який вдало адаптувався в Арсеналі після МанСіті. Є ще Миколенко, який на потужному рівні відіграв усю осінь в АПЛ. До речі, Довбик теж цілком міг би поборотися за це звання.
Щодо найкращого тренера, я б віддав свій голос за Ігоря Йовічевича, тому що, хоч він і не відпрацював у Шахтарі весь 2023 рік, але залишив яскравий слід і досягнув чемпіонства в складному, конкурентному сезоні.
Щодо легіонера в чемпіонаті України, то мені дуже складно відповісти. Стежив за чемпіонатом, тож погоджуся з вибором Макуана – він і все Полісся є яскравими новачками УПЛ.
Стосовно «Золотого мікрофона», то, на мою думку, в Віктора Вацка був гідний конкурент в особі v1lata – коли не включиш футбол, він завжди коментує, в студії говорить. Назвав би їх двох.
А от воротар… Тут судити іншим людям. Вдячний за визнання, я зберіг, виходить, цей титул. Це змушує ще більше працювати над собою, адже у нас в Україні є такі якісні воротарі, як Лунін, Бущан, Різник і багато інших.
– Українців у Португалії дуже багато. Навіть під час трансляцій матчів Бенфіки щоразу бачиш наш прапор. Яка зустріч із земляками-фанами найбільше розчулила?
– Часто зустрічаю земляків, спілкувався з багатьма людьми, яких доля занесла за кордон з тих чи інших причин. Чесно кажучи, деякі історії просто моторошні – як люди втікали від війни, як втратили все своє майно або й, не дай Боже, рідних… Але я розумію, чому вони обрали Португалію. Це прекрасна країна з чудовим кліматом і людьми. Вона до себе відразу викликає симпатію, як і самі португальці – відкриті, приємні люди. Дуже дякую Португалії та її жителям за те, що вони роблять для простих українців у часи війни. Безцінна кожна така життєва, людяна історія. Важливі риси, яку бачу у більшості українців тут – це бажання допомагати країні і повернутися до рідних місць. Але зараз окуповано терористами з рф близько 17% країни, тому далеко не у всіх є така змога.
Анатолій Трубін. Фото: ФК Бенфіка
– Ваші відчуття, коли вперше вийшли на поле Да Луша?
– Відчуття були неймовірні. Був момент, коли на декілька секунд згадав переповнену «Донбас-арену», на яку ходив ще вболівальником. Для мене перша домашня гра при 55-60 тисячах вболівальників – це щось неймовірне. Атмосфера дуже крута, відчувається, що клуб з історією та своїми неповторними традиціями.
– Неймовірний ритуал з орлом при вас уже виконувався?
– Орла випускають перед самим матчем, коли ми вже готуємося до гри, тож на свої очі церемонію не бачив. Але мені про це розповідали, показували відео в інтернеті. Можна сказати, це одне з перших, із чим знайомлять новачка клубу. До того ж, коли моя матуся приїхала на мій матч, її показали в трансляції, вона це все бачила. Залишилася під величезним враженням від яскравості атмосфери на Да Луші.
– Зізнатися, португальський футбол у мене давно асоціюється з інноваціями та роботою з фанами. У них ще давно перед суперкубком м'яч на поле доставлявся дроном. У кожної команди є свій маскот, своя історія та церемонія відкриття матчів. Як воно – грати, нарешті, в чемпіонаті, де на трибунах можна побачити фанів, де матчі граються без перерви на бомбосховища?
– Звісно, відчувається все по-іншому, коли стадіон повний. От тоді дійсно є відчуття справді домашнього матчу, справжнього футболу. Цього дуже не вистачає в Україні, ми всі – футболісти, тренери, вболівальники – від цього відвикли і за цим скучили. Ось зараз граєш у Португалії – то гравця, який поруч, навіть не чуєш.
Я дуже вірю й сподіваюся, що війна в Україні скоро завершиться і ми повернемося до такого свята, як футбольний матч при повних трибунах із нашими вболівальниками.
«Із Нересом згадували про Шахтар – яка прекрасна команда в нас вимальовувалася якраз перед початком повномасштабної фази війни»
– Заходиш у статистику Wyscout і бачиш у рейтингу найкращих воротарів Примейри вас під №1. Все, період адаптації пройшов і ви все довели в Португалії?
– В жодному випадку! Я ще нічого не виграв, я ще нічого не довів, це тільки початок! Звісно, коли ми аналізуємо з тренерами нашу спільну роботу, є й позитивні моменти. Напевно, вони й відображені в статистиці. Проте загалом під час сезону ти не маєш права почивати на лаврах і заспокоюватися, є відчуття, що кожен новий матч – це екзамен. Далі буде ще краще.
– У вас же в Бенфіці було знайоме обличчя. Давід Нерес впізнав екс-одноклубника? Як спілкуєтеся, які його слова про Шахтар?
– Звісно, відразу згадали один одного. Спілкуємося з Давідом, згадували про Шахтар – яка прекрасна команда в нас вимальовувалася й як Нерес би посилив донеччан. Він, до речі, й зараз підтримує зв’язок із бразильцями Шахтаря, спілкується з деякими хлопцями до цих пір. Мені приємно, що Давід – мій одноклубник. Ми з ним можемо поспілкуватися й спонтанно, знайоме обличчя в новому колективі – це чудово.
– При вражаючій серії Бенфіки Спортинг також не втрачає. Як вам чемпіонська боротьба в Примейрі?
– Так, дуже велика конкуренція та цікава інтрига для глядачів і учасників. Але я б не зводив усе до протистояння лише двох клубів-лідерів. Не можна забувати про Порту, не можна не зважати на інші команди. Ви бачите, в кожному турі є боротьба, суперники створюють моменти та атакують. Отже, кожен учасник може обіграти кожного – незалежно від місця в таблиці.
– Чи були шанси в Лізі чемпіонів? Адже, якщо в середньому за матч на внутрішній арені xCG складає у вас 1-1,5, то в єврокубках – більше 3.
– Ми всі хотіли продовжити виступи в Лізі чемпіонів, докладали до цього всіх зусиль. Але, при всій силі суперників, ще й були наші помилки, за які на такому рівні, як груповий етап ЛЧ, жорстко карають. Тому це гарний урок для всієї команди, для кожного гравця, включаючи мене. Досвід Ліги чемпіонів ні з чим не порівняєш.
– Чого чекаєте від матчів проти Тулузи? Які завдання взагалі на Лігу Європи, чи пріоритетний це, скажімо так, турнір?
– Для нашого клубу було дуже важливо продовжити навесні виступи в єврокубках, тому, звісно, на Лігу Європи всі налаштовуються дуже серйозно, з максимальними завданнями. Ще рано нам щось говорити про суперника та його особливості – будемо готуватися ближче до дати та думати про Тулузу напередодні матчів.
– Повертаючись назад, що з чуток було правдою влітку 2023 року: крім Бенфіки, правдивими були розмови про Інтер? Які ще клуби виходили з інтересом чи пропозиціями на вас?
– Цим питанням займався мій агент, а я сфокусувався тільки на моєму власному розвитку. Чесно, я навіть не стежив за чутками, за якимись попередніми розмовами. Довірився фахівцям, які провели переговори й забезпечили мені в підсумку перехід у Бенфіку. Не шкодую за жодними іншими варіантами, радий бути в цьому клубі й хочу допомогти йому в виконанні всіх завдань на сезон.
«Я прийняв би влітку будь-який хід подій – якби залишився в Шахтарі, то й далі робив би все, щоб команда перемагала»
– Сезон-то ви починали в Шахтарі. Не було остраху, що не відпустять?
– Я прийняв би будь-який хід подій. Я просто працював над собою й готовий був у будь-якому матчі виходити й доводити. Якби так вийшло, що я залишився б у Шахтарі, то й далі сумлінно виконував би свій контракт і робив би все, щоб команда перемагала. Добре, що два клуби змогли знайти взаємовигідне рішення щодо мого трансферу. Радий за Шахтар, за мій рідний клуб, що він отримав компенсацію за мою підготовку та ту роботу, яку вони вклали в мій розвиток. Нічого, крім вдячності, не можу відчувати до Шахтаря.
– Як оціните свого спадкоємця Різника?
– Це чудовий воротар, він мені завжди подобався, його стиль гри. Діма – якісний голкіпер, і мої слова тут непотрібні. Це доведено і виступами за Ворсклу, і яскравим стартом у Шахтарі, і викликами в національну збірну України. Вважаю, що в Україні дуже сильна школа воротарів.
Фото: ФК Шахтар
– Шахтар ударив по ностальгії, створивши потенціал парі Ракицький-Чигринський. Не жаль, що не довелося зіграти в офіційних матчах з таким неймовірним дуетом центрбеків?
– О, це легенди! Я навіть не замислювався, що міг би з ними зіграти. Це мої прекрасні враження з дитинства, я дивився, коли вони грали, ще малюком на стадіоні та в телевізорі. З Чигринським, на жаль, мені не поталанило зіграти, а от із Ракицьким виходили на поле. Ярослав – це футболіст високого рівня з великим досвідом і неповторним пасом і ударом. Супер, що такий гравець повернувся в Шахтар, в УПЛ.
– Оглядаючись назад, як оціните свій період у Шахтарі? За який матч особливо гордо чи прикро?
– Чудовий період починаючи з шести років, з академії. Це круті часи – різні спогади, перемоги, переживання, розчарування від перемог. Я виріс, як людина, як чоловік, як, звісно, гравець. Дуже вдячний клубу – всім гравцям, з якими я грав, усім тренерам, з якими працював, усьому персоналу. Не можу згадати жодного поганого спогаду.
Який матч найбільш пам’ятний? Ось відразу кажу й у пам’яті згадуються: дебют проти ФК Маріуполь у всеукраїнських дорослих змаганнях, перемога над Реалом, наші здобуті титули та трофеї. Це назавжди зі мною в моїх спогадах.
Прикро? Хіба що за наш останній матч у Лізі Європи. 7:1 з Фейєноордом – це матч, коли все пішло не за планом. Дуже болючий, але й повчальний матч. Він теж став гарним досвідом для мене.
– Вибачте за меркантильне питання. Ви виграли в грошах порівняно з Україною?
– Я виграв, передовсім, у футбольному плані – в нових враженнях і досвіді, в нових спортивних викликах, в тій атмосфері, якої наразі немає в Україні не з вини футболістів чи вболівальників, а через війну, розв’язану країною-агресором… А все інше має не так багато значення, як може здатися зі сторони.
– Бенфіка – один із найкращих клубів світу за підготовкою та продажем талантів. Думали про це при переході?
– Про це навіть не треба замислюватися, це всі знають. Я для себе при прийнятті рішення про перехід думав саме про те, що тут я зможу продовжити свій футбольний розвиток.
В мене є чітке бачення майбутнього. Чіткі поставлені цілі. Їх постійно обговорюю з моєю командою. Саме тому почав вчити англійську з 19 років, а не чекав, коли кудись перейду. Саме тому зараз я у Бенфіці. Це неймовірний клуб. А якщо ти з кожним матчем, з кожним сезоном стаєш все кращою версією себе, то й інтерес до тебе буде. Це аксіома.
– Клубом керує легендарний Руй Кошта. Його перші слова вам?
– Вітання в клубі та побажання успіху. Він дуже тепло мене зустрів, сказав багато приємних слів і побажав, щоб з моїм переходом я зміг допомогти зробити Бенфіку кращою.
«Не вважаю, що Боснія та Ізраїль – слабкі суперники. Тим більше, в ранньому плей-офф»
– 2023 рік – час вашого прориву в збірній. При такій якісній конкуренції – як це було, відчувати себе №1 та зіграти перші "сухі" матчі?
– Так, це був гарний рік у збірній. Але це не означає, що я «залізний» гравець основи. Потрібно на кожному зборі працювати, доводити, що я гідний грати. Погоджуся, що конкуренція дуже велика – вона не дає розслаблятися на жодну хвилинку. Всі хочуть грати, так що тільки найкращі будуть вибрані тренерським штабом для основи.
– Вболівальники чомусь вирішили, що наша збірна в плей-офф вийшла на слабких суперників. Ви згодні чи ні? Ваші очікування від Боснії та думки про Ізраїль?
– Я не вважаю, що це слабкі суперники. Ніхто в нашій збірній так не вважає – ми ж бачимо, що в складі цих збірних є гравці топ-ліг, учасники єврокубків, футболісти, які багато де пограли.
До того ж, плей-офф, та ще й так рано – це серйозне випробування, особливо для хлопців з УПЛ, у яких більш тривала зимова перерва, порівняно з європейськими чемпіонатами. Ми всі розуміємо вагу цих матчів і не дамо собі «слабинки», щоб вважати, що якийсь суперник менш небезпечний.
Анатолій Трубін. Фото: УАФ
– Які спогади у вас від молодіжного чемпіонату Європи?
– Спогади залишилися тільки позитивні. Єдине, що досить прикро згадувати, як ми завершували виступи на турнірі (1:5 від іспанців у півфіналі, – прим. «УФ»). Але, звичайно, віддаємо належне рівню турніру – ви бачите, як багато зірок Євро-2023 вже грає в основі своїх клубів, у єврокубках.
Щодо самої молодіжної збірної, то я зі вдячністю згадую час, проведений у команді Руслана Ротаня. Це один із найкращих колективів за все моє життя, всі дружні, всі на одній хвилі – і ті, хто грали в основі, і ті, хто не грали. Велика заслуга цього результату – це якраз те, що в колективі всі робили все, щоб досягнути такої цілі.
– Дивлячись, як новий призов молодіжки обіграв англійців, не було думки – "на їхньому місці могли бути ми"?
– За нову молодіжку я дуже радий, молодці, що змогли обіграти чемпіонів Європи. Проте наше покоління навіть не рівняється, тому що ми ж програли Іспанії, а не Англії.
– Ви мрієте про Олімпіаду чи, як Забарний із Євро-2023, можете сказати «я – пас»?
– Якщо буде така можливість, то я тільки «за». Ми такий складний шлях дійшли до цієї Олімпіади, знаю, що це вперше футбольна збірна кваліфікується на Ігри, тож вважатиму за честь захищати ворота України в Парижі.
«Взяв би в Бенфіку Судакова, Мудрика та Бондаренка, але вони надто вже дорогі:)»
– Стільки наших за кордоном! Встигаєте за всіма встежити?
– Хоч як багато наших хлопців за кордоном, стараюся стежити за всіма й усім бажаю успіху. Така вже тенденція, що всі наші молоді таланти хочуть зіграти в зарубіжних чемпіонатах – добре, що при всіх бідах нинішнього часу, в цього покоління є така можливість.
– Як вам прогрес Миколенка та Забарного в АПЛ?
– Радий, що всі наші прогресують. Додав би Мудрика, Ярмолюка до цього ж списку. Це реально круто – коли в Англії, де кожна гра, як фінал, в кожному турі стільки матчів за участі українців.
– Чому в останніх турах помилявся перед травмою Зінченко та чи по ділу його критика від легенд футболу та фанів?
– Я не вважаю, що Олександр помиляється настільки, що можна прямо так звертати увагу. Звісно, Арсенал бореться за чемпіонство, тому будь-яка помилка розглядається під мікроскопом. Але все рівно Зінченко – топ-гравець, кваліфікований і відповідальний футболіст, ці одна-дві помилки тільки зроблять його кращим. А в Арсеналі його підтримують, все буде добре, я впевнений.
– Чи справедливий тиск на 70-мільйонного Мудрика?
– Тиск завжди буде, тим більше – в АПЛ і в такому клубі. Але, як я бачу, Міша з кожним матчем, крок за кроком, до нього звикає. В нього такий характер, що труднощі його тільки заводять. Як тільки він остаточно адаптується до цієї команди та чемпіонату й вийде на свій рівень, це буде величезна зірка.
І без цього, якщо порівнювати минулий і теперішній сезон, то Мудрик однозначно вже спрогресував. Звісно, ми повинні враховувати, що Челсі, як команда, не в найкращій формі. Але Міша – це топ-гравець, який справиться з цим.
Михайло Мудрик. Фото: ФК Челсі
– Вірили, що Довбик із Циганковим настільки сильно заграють в Ла-Лізі?
– Однозначно вірили. Це гравці дуже високого рівня. Вітя завжди був лідером Динамо, на провідних ролях у клубі та збірній. В нього є набір якостей гравця топ-класу. Довбик після того голу на Євро-2020 став такою «гольовою машиною», додав, перш за все, в упевненості. Ці хлопці, крім таланту та прекрасних даних, ще й дуже працелюбні.
– Хто буде наступним великим українським відкриттям для Європи? Чийого трансферу чекаєте за кордон?
– Я не сумніваюся, що вже найближчим часом наших легіонерів у провідних чемпіонатах стане ще більше. Але якщо вибирати один, то хотілося б, щоб Жора Судаков кудись у Європу перейшов. Бондаренко, Криськів, Бондар – скажу за своїх недавніх одноклубників у Шахтарі, тому що давно знаю цих хлопців і мені було б цікаво за ними постежити в топ-лігах.
– Наша преса повідомляє, що Судаковим цікавляться Юве, Наполі, Челсі та ще десяток клубів. Що думаєте ви, куди краще переходити Георгію?
– Важко оцінити, куди йому краще переходити, тому що, може, в Жори є свої улюблені команди, куди він би мріяв перейти. Зі сторони здається, що перехід Судакова в Челсі був би топ-рішенням. Вони з Мудриком не просто друзі, а мають такий рівень взаємопорозуміння, що від цього переходу не тільки Георгій, а й Міша виграв би.
– Якби ваша воля, кого з нашої збірної «смикнули» б у Бенфіку?
– З українців? Ох, із задоволенням би «смикнув» своїх друзів Мудрика та Судакова, але вони дуже дорогі:) Тому, якщо подумати, ось Бондаренко був би хорошим вибором. Це дуже цікаве питання, я ще над ним подумаю, тому що лише трьох вибрати – це якось навіть замало:)
– А з гравцями Аруки Міловановим і Візели – Лебеденком перетиналися?
– З Богданом Міловановим буквально недавно перетиналися, коли Бенфіка грала з Арукою. Ми знайомі, перетиналися з ним у молодіжній збірній. Ми не те, що великі друзі чи раніше спілкувалися, але зустрітися в Португалії було дуже приємно. З Лебеденком, я так розумію, ми там за календарем ще маємо шанс познайомитися.
«Можливо, залишу для Яремчука в його домі фото збірної України, де ми разом»
– Як ваш побут у Лісабоні?
– Це велике футбольне місто – тут багато клубів різного рівня, тут є легендарні стадіони, які приймали Євро-2004 та фінали єврокубків. Для мене Лісабон – це місто, яке проникнуте наскрізь футболом. Мені цікавий кожен виїзд у Португалії – загалом тут великі традиції, і приємно розуміти, що ось звідси вийшов такий великий гравець або тренер, а тут відбувся такий великий матч.
А щодо мене особисто, то ми вже розмістилися з родиною. Я орендую будинок в товариша по збірній України Романа Яремчука.
– Що залишилося в будинку Яремчука від Роми? Є якісь «пасхалки» від нього – наприклад, спільні фото зі збірної?
– Ні, нічого такого не залишилося:) Можливо, це я для Роми залишу фото збірної України, де ми разом.
– Взагалі, що Роман радив вам, щоб успішно заграти в Бенфіці?
– Його слова були: «Бенфіка – це топ-клуб, тут все на найвищому рівні, і тут треба постійно бути готовим до тиску зі сторони вболівальників, тому що вони хочуть тільки перемоги». Я з цим зіткнувся й пригадую слова Роми. Загалом, мені дуже подобається, що я перейшов у такий амбітний клуб, де фани вимагають тільки максимального результату.
Роман Яремчук. Фото: ФК Валенсія
– Що думаєте про старт Яремчука в Валенсії?
– Я дуже його розумію – він в новій країні, в новому культурному оточенні. Радий за Романа, що він відкрив лік своїм голам. Далі має бути тільки краще – він освоїться, буде розуміти іспанську мову, тож у підсумку покаже в Валенсії все, на що здатен. З сумом прочитав, що Рома захворів – от цього не треба. Сподіваюся, що це не дуже серйозна хвороба і він уже скоро почне забивати, забивати, забивати. Тільки не в ворота Бенфіки:)
– Як, загалом, португальці ставляться до України та нашої ситуації? А серед гравців які настрої?
– Португальці, загалом, дуже добрі, співчутливі люди. Мене відразу ж у Бенфіці почали розпитувати, як справи в Україні, чи все гаразд з рідними. Звісно, на початку війни в португальських новинах були по 3-4 згадки про Україну в кожен день. Зараз, на жаль, згадують більше під час масштабних обстрілів і трагедій, які трапляються й продовжують відбуватися. Проте доброзичливість португальців не змінюється. Знаю, що дехто з юних українських футболістів, зокрема, знайшли притулок у тій же Бенфіці.
– Що нового для вас у житті та роботі в Португалії? До чого було найважче звикати?
– Велика різниця порівняно з Україною є в ментальності людей і кліматі. Наприклад, всі питання в банках, в установах вирішуються довше – у українців темперамент такий, що наші люди не звикли чекати, все набагато швидше. Або якщо взяти погоду, у них на Новий рік тепло – такого відчуття свята, як в засніженій Україні, нема.
Але я буду останній, хто скаже, що до чогось важко звикати. Я швидко адаптуюся, в мене є цілі, в мене є улюблена робота. Мені все подобається в Бенфіці та Лісабоні, а маленькі дрібнички, різниця в менталітеті чи темпоритмі життя – це те, що нагадує, що я в іншій країні. Так має бути, напевно.
– Що читає, дивиться та слухає Анатолій Трубін? Порадьте ваші улюблені книгу, фільм, серіал, музику, які захопили вас останнім часом?
– Ох, важко навіть так щось згадати. Весь мій час – це футбол, і навіть коли закінчується тренування чи проходить матч, ти думаєш про роботу, про те, що можна зробити краще. Тому, крім футболу, в мене не так багато часу на захоплення.
Можу, наприклад, подивитися в інтернеті відео, присвячені Counter-Strike. Почитати люблю, коли є час. Можу порадити «Графа Монте-Крісто» від Александра Дюма, це нестаріюча класика. Чи читав «Ніч у Лісабоні» Ремарка? Ні, але сама назва змушує додати в список для перегляду.
Стосовно серіалу, то дуже сподобався «Паперовий будинок» і його спін-офф «Берлін». Дуже якісний серіал, цілий всесвіт, який зайде майже всім.
А щодо музики, то Бенфіка займається під сучасну музику й під час подорожей у нас також є футболісти, які добре знаються на мелодіях, що підіймають настрій.
