Український футбол
Олег ФЕДОРЧУК: «Або ми терпітимемо, а потім гратимемо в еліті, або підемо, а згодом виступатимемо в обласних чи районних чемпіонатах»
Керманич «Миколаєва» — про різні аспекти життєдіяльності ФК та команди

«Коли футболісти відмовлятимуться виходити на матчі, лише тоді можна завершувати свою роботу
з командою»

— Олеже Вікторовичу, яка фінансова ситуація в клубі?

— Поки що все перебуває в такому ж підвішеному стані. На даний момент відбувається процес перемовин і консультацій, але, на жаль, якихось просувань немає.

— Чи можна працювати в таких умовах?

— Можна, але недовго. Допомога від губернатора Миколаївщини? Розмови йдуть і з губернатором, і з мером, і з депутатами. Певна підтримка існує, проте вона незначна: можемо одягнути команду, хтось м’ячі купить — по дрібницях, коротше. Отож поки все на стадії переговорів.

— Наскільки вистачить оцієї підтримки?

— Мені складно відповісти. Терміни? Допоки футболісти виходитимуть на матчі, я працюватиму. Коли вони відмовлятимуться, лише тоді можна завершувати свою роботу.

— Чи спілкуєтесь із підопічними про це? Чи готові вони грати навіть без зарплатні?

— У принципі, всі наші розмови із цього починаються й на цьому завершуються. Хоча нині настрій у футболістів нормальний. Отож я задоволений їхнім ставленням до своїх обов’язків. Головне, що гравці тримають себе в руках. Хочу особливо похвалити молодь: вони розуміють, яке нині непросте становище в країні, тож із розумінням ставляться до нашої ситуації. Переважно брали футболістів, які готові терпіти, відтак можуть працювати в таких складних умовах.

— До слова, а ви готові?

— Ну, так. Я неодноразово трудився за схожих обставин. Переді мною були затримки в зарплатні в півроку чи навіть вісім-дев’ять місяців. І нічого! Хлопці, котрі витримали це, приміром, у вінницькій «Ниві» (Воронін, Козьбан, Нємчанінов, Пилявський, Герасимець і Сергійчук) наразі виступають у прем’єр-лізі. Відтак розповідаю про це нинішнім підлеглим. У нас є два варіанти: або ми терпітимемо, а потім гратимемо в еліті, або підемо, а згодом виступатимемо в обласних чи районних чемпіонатах. Іншого не дано.

— Чи доцільно в такому випадку говорити про належну комплектацію команди?

— А чому ні? Навіть зараз постійно проглядаємо та добираємо гравців. Скажу, що на перегляді перебуває два-три виконавці. Одверто кажучи, бачу, молодь розуміє, що їм потрібно бути в обоймі команди. Відтак бажаю­чих дуже багато. Єдине, що не завжди рівень футболістів відповідає їхнім прагненням. Нерідко зустрічаються гравці із хорошими людськими якостями, проте як футболісти вони слабкі. Чи всі вони місцеві? Ну, відсот­ків 50, так, тутешні.

— Якщо вірити офіційному сайту ФК, на контракті наразі перебуває 18 виконавців. Скільки вам іще потрібно?

— Для повноцінних тренувань, аби провести двосторонню гру, потрібно 20 польових гравців і двоє-троє воротарів. Краще мати трьох, звісно, проте обмежитися можна й двома. Хоча у цьому питанні все залежить од травматичності голкіперів. Загалом, такої кількості повинно вистачати для виступів упродовж сезону. Витікає, що ще буде чотири-п’ять нових облич у синьо-білій футболці. Хоча вже зараз у нас на тренуваннях постійно займається 23-24 футболісти.

«За тренування випиваємо майже
20
літрів води»

— Коли визначатиметься, хто саме залишиться в команді?

— Точно не скажу. На даний момент із нами тренуються четверо гравців, котрі не мають чинного контракту з нами. Тренерський штаб за ними пильно стежить. Якщо вони будуть прогресувати, то обов’язково підпишемо договори.

— Щодо тренування. Хотів вас «упіймати» перед ним, утім зателефонував уже під час. Це через спеку доводиться організовувати роботу раніше?

— Загалом, маємо два тренування на день. Ранкове починається о 9.30, вечірнє — о 18.30. Іншого виходу немає. Й так щопівгодини п’ємо воду. Також існує проблема з освітленням, отож пізніше не можемо починати заняття. Краще би було о сьомій чи о восьмій годині вечора, але, зазначу, що хлопці впорались із таким режимом. Звичайно, трошки скаржаться. Однак у мене є принцип: тренуватися потрібно так, як це роблять у прем’єр-лізі. Отож навантаження велике. Загалом, у період підготовки до наступного матчу «вміщується» сім-вісім занять.

— Чи нівелює зміна часу тренувань негативний ефект од спеки?

— Так, погоджусь із вами. Хоча справа тут не у самій погоді. Якщо футболіст готовий, то він витримає увесь обсяг роботи. Головне, щоби режим був правильний. Як говорив, часто п’ємо воду: за тренування майже 20 літрів витрачається. Повірте, тренерам іще важче: ми також рухає­мося, пітніємо. Додам, що погодні умови в останні дні (розмова відбувалася 19 числа. — Є.Д.) були сприятливішими для роботи.

— Чи правильно, що матчі Кубка перенесли на базові дні для чемпіонату? Відтак процес підготовки не доведеться коригувати.

— На моїй пам’яті це — вперше. Зазвичай Кубок підлаштовується під першість, а тут — навпаки. Дивно, звичайно. Думаю, що це зробили для прем’єр-ліги.

— А для першої ліги це погано?

— Для нас… Ми всі їдемо на автобусах. Відтак тут кому як пощастить. Хто грає в Кубку, а потім наступний тур удома, то вони у виграші. А тому, хто грає наступний матч на виїзді, коли доводиться півкраїни об’їздити, це — мінус. Як розумієте, фактор домашнього поля в нашому дивізіоні значно важливіший, ніж у прем’єр-лізі. Дороги дуже втомлюють. Особ­ливо вітчизняні: на деяких ділянках вони просто розбиті.

— Уже четвертий матч у першості за плечима. Чи задоволені стартом?

— Чи задоволений? Ні, бо ще не вигравали. Утім, знаєте, в нас усе складно було з першого дня, тож те, що команда двічі зіграла внічию, вважаю теж хорошим результатом. Якщо враховувати, що в останньому поє­динку з дніпродзержинською «Сталлю» миколаївці втратили три очки на останніх хвилинах, значить, команда прогресує. Правда, ще не все в нас виходить у плані зіграності колективу, проте те, що в нас є характер, не підлягає сумніву. У підтвердження: дебютний двобій із «Динамо-2», в якому також мали шанси на кращий результат. Мені подобається, що підопічні психологічно нормально почуваються, хоча майстерності нам явно бракує.

«Нам складно, але не настільки, щоби це було нестерпно»

— Чи не пов’язаний пропущений м’яч під завісу зустрічі із функціональною підготовкою?

— Так, є таке. У нас грають футболісти з різною підготовкою. Для того, щоби вивести їх на один рівень, пот­рібен час. Знаю, що навесні дехто виступав у чемпіонатах, а хтось — ні. Відтак у цьому питанні є проблеми. Щиро кажучи, навіть не знаю можливості всіх футболістів.

— Чим зумовлена складність із результативними ударами? За три матчі лише два забитих м’ячі.

— Рівнем гравців. У моєму розпорядженні лише два нападники: Сомов грав лише в другій лізі, а Носов і там не виступав. Форварди вони здіб­ні, проте для адаптації ще пот­рібен час. А поки все залежить од їхнього рівня майстерності в завершальній стадії. Чи не шукатимемо інших? Ні. Скажу більше, вони виглядають не гірше Сергійчука зразка трирічної давнини, коли очолював він­ницьку «Ниву». Відтак, сподіваюся, що вони ще додадуть, як це зробив Михайло. Шанс вони отримали, залишилося ним скористатись.

— Помітив, що в колективі чимало тутешніх вихованців. Наскільки вони готові до такого кроку?

— Вони, справді, є: згадані Сомов і Носов, Восконян, Рогозинський, Берко, Попов і Андрійченко, котрого лише заявляємо. Повірте, не в кожному клубі першої ліги грають шестеро місцевих виконавців. Щоправда, поки що вони не на провідних ролях — лише виходять на заміну. Їхній рівень? Допоки не почнуть ефективно працювати дитячі школи, дива не відбудеться. На жаль, миколаївська молодь не в лідерах в Україні.

Скажу, що ходжу тут на аматорські турніри: на мій подив, побачив багато приїжджих гравців. Навіть із Криму є. А після цього багато місцевих тренерів висловлюють претензії до наставників «Миколаєва», коли останні вимушені залучати людей із інших регіонів.

Знаю, що в «Буковину» відмовляються йти гравці з обласних змагань. У вас ситуація аналогічна?

— У нас те ж саме. Був випадок: узяли одного футболіста з аматорів. Прийшов до нас на два тренування, побачив, які в нас навантаження. Відтак зрозумів, що краще спокійно грати на першість області. Після цього ми його не бачили. Повірте, схоже відбувається в усіх областях, не тільки в нас чи на Буковині. Приміром, у чемпіонаті Києва гравці отримують більше, ніж у другій лізі. Це — парадокс, але маємо те, що маємо.

— Чи складно в психологічному аспекті, що «корабели» ще не вигравали?

— Нам трішки простіше, ніж це було торік. Немає жодних завдань і тиску. Відтак легко вирішити психологічні проблеми, адже від команди нічого не чекають. Якщо взяти приклади з прем’єр-ліги, ми, як «Говерла» чи «Іллічівець». Тобто реакція буде різна від поразки, до прикладу, «Металіста» та маріупольців чи ужгородців. Отож нам складно, але не настільки, щоби це було нестерпно.

«Особиста мета —
підготувати футболістів для прем’єр-ліги»

Як це — працювати без мети?

— Скажу більше, торік був перший сезон, коли не було задачі — виходу в найсильніший чемпіонат. Виходить, що незрозуміло, для чого всі грали? Хоча це не тільки в нас. Наскільки мені відомо, не всі в другій лізі бажають підвищитись у класі. Така ситуація в економіці, що всі люди рахують гроші, розуміючи, що їм не потягнути щось більше.

Зазначу, крім спортивних, існують серйозніші цілі. Особисто для мене — підготувати футболістів для прем’єр-ліги. Думаю, це складніше, ніж виграти певну гру чи посісти якесь місце. Відтак у «Миколаєві» виступатимуть лише ті гравці, котрі прагнуть грати на найвищому рівні.

— Яких результатів із нинішньою командою можна досягнути в національному Кубку та чемпіонаті?

— Що стосується першого, складно коментувати. За системи, коли доведеться двічі грати проти команд із «вишки», вважаю, що в нижчолігових команд просто немає можливостей далеко пробитися. Виграти дуель, яка складається з двох матчів, зможуть лише ті, хто потрапить на аутсайдерів прем’єр-ліги. Отож, шанси — мізерні.

Щодо першості: якщо втримаємося до зими на 10-12 місці, то за зиму можна підготувати команду до кращих результатів. Звісно, за умови, що налагодиться тренувальний процес і фінансування. «Корабели» не поступаються катастрофічно за рівнем гри та майстерністю. Виступаючи проти динамівців і тернопільських «муніципалів», ми не мали гірший вигляд. Більше того, мої підопічні виглядали цікавіше на полі. Просто нам потрібен час для зіграності.

На що сподіваєтесь од прий­дешніх матчів із «Іллічівцем» і «Десною»?

— Особисто маю надію на те, що буде краща та організованіша гра у виконанні миколаївців. Думаю, їм до снаги показати певний рівень.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин