Олег Слободян: «Сказав дружині: «Якщо Оболонь зараз не вийде в УПЛ, грати в футбол не бачу сенсу»
1948 
Син власника корпорації «Оболонь» Олександра Слободяна Олег – старожил футбольного клубу Оболонь. Із колективом він з нуля подолав шлях із Другої ліги до УПЛ. А після виходу команди в еліту залишається одним з провідних виконавців в команді Валерія Іващенка, яка встигла пошуміти у першій частині сезону, вибивши з Кубка України Динамо та позбавивши Олександра Кучера роботи в Дніпрі-1.
Олег Слободян є ключовою фігурою для команди як на футбольному полі, так і за його межами, попри шалений тиск та підвищену увагу до його персони. Хоча сам Олег рідко дає інтерв'ю, однак наближення рестарту УПЛ стало приводом, щоб поговорити про внутрішню кухню Оболоні.
Журналіст сайту «Український футбол» Олександр Карпенко записав інтерв'ю з Олегом Слободяном про:
- Оболонь і міжсезоння
- Повістки в ТЦК для всієї команди
- Можливий рекордний трансфер клубу на вихід та ін.
«Після перемоги над Дніпром-1 думали, що зможемо так само пройти дистанцію»
– Олеже, Оболонь минулого тижня повернулася зі зборів в Туреччині до Києва. Як пройшов закордонний етап підготовки?
– Підготовка проходила дуже продуктивно. Робили акцент на ті помилки, які в нас були в першій частині сезону.
– Яким аспектами приділяли більше уваги?
– Працювали над реалізацією, командною взаємодією. Маємо надію, що це принесе результат в другій частині сезону.
– Тренерський штаб вам пропонував щось нове спробувати?
– Так. Я не буду вдаватися в деталі. Ми зараз більше працюємо над атакою. Щоб брати очки – потрібно забивати, а для цього потрібно було покращувати гру у фінальній третині.
Гравці Оболоні, фото: ФК Оболонь
– Ваша рідна позиція – півзахисник. У вас був досвід гри в іншому амплуа?
– Тренерський штаб Оболоні пробував награвати на фланзі. Найбільш комфортно я себе почуваю в центрі півзахисту. Позиція «десятки» в сучасному футболі мертва, полюбляю діяти «вісімкою», box to box. З м'ячем заповнювати вільний простір, без м'яча працювати проти суперника. Направляти м'яч з другої зони в третю.
– Провідний дует форвардів Оболоні Суханов - Краснопір потішить фанатів ще більшою результативністю?
– На зборах забили багато, але й багато пропустили, що натякає нам бути сконцентрованими з першої та до останньої хвилини. У нас дуже кваліфіковані нападники.
– Оболонь по ходу першого кола взяла очки, де цього не чекали, і навпаки – втрачала з рівними собі командами. В чому полягає цей феномен?
– Це все йшло від концентрації. Після перемоги над Дніпром-1 (2:1) на початку чемпіонату думали, що зможемо так само пройти дистанцію, що зможемо фізично і ментально витримати.
Таке налаштування, як на Динамо чи Дніпро-1, повинно бути і на решту команд. А ми десь вважали, що з іншими суперниками зможемо контролювати хід гри, як це було в Першій лізі.
Цим Прем'єр-ліга і відрізняється. Десь набрали хід, трошки зупинилися, потім знову набрали і зупинилися.
– Взагалі складається враження, що Закарпаття стало для Оболоні фартовим. Перемоги над Дніпром-1 та Минаєм тому підтвердження...
– Є таке. Так складається історично, що Захід України для нас – особливе місце.
Гравці Оболоні, фото: ФК Оболонь
– Оболонь дуже багато напомилялася в тих епізодах, де це не було обов'язково. В чому криється причина?
– Брак досвіду гри на такому рівні. Не було виваженості в індивідуальних діях кожного окремого гравця. Багато хлопців, які ніколи не грали на цьому рівні, як і я. На це можна робити знижку на початку, але зараз це вже не буде виправданням нашим невдачам.
– Взимку Оболонь поповнили Євген Запорожець, Максим Грисьо, Олег Вишневський. Як вони себе показали на зборах?
– Всі троє – кваліфіковані футболісти, які допоможуть команді. Швидко вилилися в колектив та зрозуміли принципи нашої гри. Я впевнений, що ці хлопці точно допоможуть Оболоні. Женя Запорожець через травму пропустив певний час, тому не міг працювати на повну.
– На осінь припав відрізок, коли ви стали менше отримувати час. Це через травму чи тренерське рішення?
– Було пошкодження. Я відновився та був готовий допомогти команді. Це на розсуд головного тренера.
«Хейтери Слободяна не знають, хто і як тренується в команді»
– На цей час припала кількаматчева серія Оболоні без поразок. Хейтери почали говорити: «Прибрали Слободяна і справи пішли вгору». Як вдається витримувати цей тиск?
– Тиск був, є, і буде завжди. Така моя доля – з ним постійно вправлятися. В дитинстві та юному віці більше рефлексував на цей рахунок. Зараз я на це не звертаю уваги. Зараз, якщо брати цей період на травмі, люди будують таку теорію, але ж я був на полі, коли ми обіграли Дніпро-1.
– Ви – непростий футболіст з огляду на ваш родинний бекграунд, з усіма наслідками. Можна припустити, що людям, які далекі від кухні Оболоні, простіше думати поверхнево.
– Звичайно. Вони ж не бачать, хто і як тренується, а футбол ти ж не обдуриш.
Олег Слободян, фото: ФК Оболонь
– Готуючись до інтерв'ю, доводилось чути від різних людей, як ви чуйно ставитесь до оточуючих, а в команді ділилися всім, чим можна. Бути лідером та тримати баланс в команді – складна справа?
– У нашій команді ні в кого проблем не буде з адаптацією. Всі один одному допомагають. Персонально підійти, сказати щось, вселити впевненість – проблем нема, але я б не став окремо про себе говорити від решти хлопців. Кожен футболіст відповідає за свою ділянку, тому вимагає того самого відношення від решти партнерів.
– Перемога над Дніпром-1 (2:1) в УПЛ та в Кубку України проти Динамо (1:0) – найпам'ятніші для вас в першій половині сезону?
– Так. Але я б ще виділив перший матч з Динамо (2:4). Якби зарахували перший гол – все могло статися по-іншому. Потім пішла перестрілка, в якій ми поступилися. Проти таких суперників цікаво грати.
– Не менш цікавою видалася перестрілка із Зорею (2:4), коли після першого тайму ви зробили камбек.
– Це один з прикладів розконцентрації. Виграємо 2:1 – і потім не знаємо, що робити далі. Герреро нам добряче крові попив. Я ніколи не бачив настільки незручного нападника.
– Конкретного завдання перед Оболонню на другу частину сезону не стоїть?
– Я не прихильник концепції рухатися від матчу до матчу. Мені здається, що правильно бачити ціль та рухатися до неї. Обкатку ми прийшли, тепер треба давати результат. Мета – закріпитися в УПЛ.
Ми з усіма зіграли. Адаптувалися до Прем'єр-ліги. Ми знаємо, як воно працює і готові рухатися вперед.
– Як вам рівень сьогоднішньої УПЛ?
– Кожен може обіграти кожного. З'явилися команди, які готові кинути виклик Шахтарю, Динамо, Дніпру-1.
Гравці Оболоні, фото: ФК Оболонь
– Головний тренер Оболоні Валерій Іващенко та його асистент Олександр Антоненко добре пам'ятають ще ту УПЛ, в якій запалювали зіркові легіонери, а «пивовари» за один сезон обігрували Шахтар та Динамо. Наскільки вони покладаються на той досвід, отриманий за часи ігрової кар'єри?
– Вони нас готували до цього. Казали, що все буде по-іншому, інший тиск: «Ти не будеш вигравати кожну гру або через одну. Після обкатки стане значно легше». УПЛ тих років була сильнішою за сьогоднішній чемпіонат.
– Яка з команд стала приємним сюрпризом?
– Кривбас за своєю структурою. Рух молодими пацанами достойно пройшов перше коло. Мало хто вірив, що можна необстріляною командою так високо піднятися.
– Я особисто не поділяв скептицизм по відношенню до Руху, адже ті хлопці були дворазовими чемпіонами U-19, а головний тренер цих гравців з самого малечку знає.
– Це все так, але обкатка дорослим футболом дуже важлива. Від них нічого не чекали і це стало сюрпризом.
«Оболоні під силу фінансово і по футболістах думати про єврокубки»
– За 9 років ви з Назарієм Федорівським та Єгором Прокопенком пройшли з командою весь шлях нашою футбольною пірамідою. Чому Оболонь довго не могла піднятися в УПЛ?
– Все стається так, як має бути. Не можу забути Першу лігу 2015/2016, коли ми посіли третє місце. Перед початком сезону казали, що виходитимуть 3 команда, а в підсумку піднялася лише Зірка. Ми виконали задачу, а нас туди не взяли. Це був удар для всієї команди.
Перед початком минулого сезону я сказав своїй дружині: «Якщо ми зараз не вийдемо в УПЛ, тоді грати в футбол вже не бачу сенсу». Різні думки були в голові. Як підсумок, вирішили завдання з запасом, хоча могли стати чемпіонами та обійти Полісся.
Формат Першої ліги нам підійшов. Ми всіх лідерів обіграли, а втрачали очки з командами нижньої частини, а на другому етапі всіх конкурентів обіграли.
– Яким буде наступний крок Оболоні, якщо говорити про далекоглядні плани?
– Я бачу, що в перспективі Оболоні під силу фінансово і по футболістах та за підтримки керівництва думати про єврокубки.
Гравці Оболоні, фото: ФК Оболонь
– Вектор клубу не планує змінюватись? Місцева молодь, пошук талантів з хребтом у вигляді досвідчених бійців?
– Так.
– Суханов та Краснопір, які забили на двох більшість голів Оболоні в УПЛ, можуть принести клубу рекордні гроші за трансфер?
– Зрозуміло, що за Ігорем та Сергієм вже стежать інші команди. Думаю, Краснопір стане гравцем дійсно суперського рівня. У нього все є для цього. Він перспективний і грає за молодіжну збірну.
Суханов – це унікум. Людина, яка пройшла дуже непростий шлях. Я гадаю, що в них все попереду. Моя думка, що така ймовірність є.
Якщо я правильно пригадую, то Пластун був найбільшим трансфером.
– Як ми знаємо, Оболонь, це про трушність. Вболівальники, які спостерігають за грою з балконів та на даху, шашлики на трибунах. Люди, на очах яких проходить весь шлях команди. Що для вас означає бути частиною клубу з традицією?
– Оболонь в моєму ДНК. Особливо в мене вибору не було, але з часом ця команда мене по-справжньому зачепила. Я пам'ятаю, коли Оболонь матчі проводила на «Олімпійському». Родич по маминій лінії Саша був одним із лідерів фан-клубу і з 5 років брав мене з собою на матчі. В Щасливому коли грали – теж лишилося в пам’яті. Я був малий, але пам'ятаю все.
– На юнацькому рівні інші клуби не робили спроб переманити з Оболоні?
– Ні. Як був, так і залишаюсь one club man:)
«Зарядженим допомагають, а нам – ні. Оболонь лише один пенальті пробила в першому колі»
– Ваше ставлення до повернення вболівальників на трибуни?
– Хочеться, щоб вболівальники повернулись на стадіони. Але це важке питання. Якщо буде нормальний алгоритм дій для вболівальників, у випадку тривоги, чому ні?
Олег Слободян, фото: ФК Оболонь
– В ДЮСШ Оболонь свої перші кроки робить ваш брат Слава, Бачите потенціал наймолодшого в родині перевершити старших братів?
– Тут дуже багато факторів. Я не фанат щось гадати наперед. У нього ж є бажання, а в цьому віці це найголовніше – старатися та любити свою справу.
– Хто з хлопців, які починали разом з вами, мав потенціал реалізуватись в футболі, але не зробив цього?
– Так, були, але з поваги до них не стану називати прізвищ. Я знаю, що вони прочитають це інтерв'ю і десь про себе згадають старі безтурботні часи:).
– Оболонь та суддівство – щось з розряду вічного. У першому колі в матчах Оболоні були моменти, коли судді вчиняли несправедливо. Сюди можна віднести і пенальті за «степінг» проти Полісся. Далі незарахований гол з Ворсклою, Динамо. Ви бачите в цьому системність?
– Суддівство має бути прозорим і неупередженим. В нас так виходить, що деяким командам можна наступити на ногу та уникнути покарання, а нас за подібне одразу ж карають.
Ви згадали про матч в Житомирі, а там ще був епізод, коли при нашій атаці мене штовхнули головою. Факт «степінгу» був – ок, але чомусь суддівські помилки постійно саме в матчах з Оболонню.
Я не говорю про команди, які з нами одного рівня. Зарядженим допомагають, а нам – ні. Ми, здається, лише один пенальті пробили в першому колі (так і є, – прим. «УФ»).
– Поява в УАФ команди Андрія Шевченка за умови реформи суддівського корпусу допоможе зрушити це з мертвої точки?
– Час покаже. Судді помилялися не лише в матчах Оболоні. Іншим командам теж перепало.
«Бронювання футболістів від мобілізації потрібно врегулювати»
– Оболонь в міжсезоння була на слуху, отримавши на всю команду повістки від ТЦК та СП. Питання бронювання футболістів постало актуальним. Яким ви бачите вирішення питання для всіх клубів?
– Потрібно врегулювати це питання. Я знаю багатьох хлопців, які перебувають на фронті. Клуб та корпорація «Оболонь» активно допомагають. Не все афішується, щоб це не походило на піар. У нас патріотична команда та корпорація, тому що президент – патріот своєї держави.
Президент Оболоні Олександр Слободян, фото: ФК Оболонь
Якщо ми хочемо залишатися конкурентоспроможними в футболі, це потрібно врегулювати. Сподіваюсь, що нова команда УАФ на чолі з Андрієм Шевченком знайде правильне рішення. Футболістам не потрібні привілеї, а чіткі рамки, яких вони дотримуватимуться.
– Вже замислювались про те, що будете робити після футболу?
– Я ще не знаю, чи буду у футболі взагалі. Тут треба розуміти, що краще буде для мене та моєї сім’ї. Якщо з’явиться щось цікаве – чому б не спробувати. Але знаю точно, що тренером я бути не збираюсь. Хоч навчався в університеті на цьому напрямку.
Зараз це питання не стоїть. Хочеться ще пограти, зарекомендувати себе. Головне – мати бажання.
