Український футбол
Олександр БАБИЧ: «Зможемо здивувати всіх, адже багато хто нас недооцінюватиме»
Старший тренер одеського колективу — про чудовий шанс у своїй кар’єрі, як завершився інцидент із Данченком, який назвав клуб канавою, невизначену кадрову ситуацію, батьків у Алчевську та багато іншого

«До останнього вірив, що Григорчук залишиться»

— Олександре Олександровичу, насамперед, чи були готові до того, що команду залишать Григорчук і левова частина основи?

— Нагадаю, що раніше я був наставником молодіжного складу, з яким працював певний час. Чесно, до останнього вірив, що Роман Йосипович залишиться. Однак з’явилася інформація, що Григорчук складе повноваження, відтак зустрілися з керівниками ФК, які запропонували обійняти вакантну посаду. Як бачите, я не став відмовлятися. Розумію, що це — чудовий шанс для мене. І, водночас, усвідомлюю, що за нинішніх умов мені буде нелегко перейти на новий рівень. До того ж, пішов на такий крок, аби залучати молодь, на яку покладатимуться надії. Сподіваюся, ми зможемо скористатися такою можливістю та виправдати довіру керівництва.

— Ви передчасно завершили ігрову кар’єру через травму. Чи не маєте прагнення компенсувати певну недоговореність у виступах гравцем, реалізувавши себе на тренерському поприщі?

— Справді, довелося повісити бутси на цвях через проблеми зі здоров’ям. Утім, за великим рахунком, я задоволений змістом своєї футбольної кар’єри: трудився під орудою хороших тренерів, виступав пліч-о-пліч із майстровитими гравцями. Отож нарікати не стану.

Щодо тренерської діяльності, котра по суті лише розпочинається: в мене є своє бачення футболу, що відрізняється від поглядів моїх колишніх наставників. Загалом, оті вимоги, котрі стояли перед виконавцями у «Чорноморці» раніше, залишатимуться й нині на такому ж рівні. Звичайно, хочу реалізувати себе, насамперед, допомагаючи футболістам правильно стартувати в дорослому футболі. Знаю, що важливим моментом зараз буде довіра. Відтак довіряю своїм підопічним, і маю надію, що вони віритимуть у мене.

А чи отримали від функціонерів відповідні можливості для такої реалізації? Іншими словами: чи влаштовує вас нинішній стан ФК у фінансовому плані?

— Якщо чесно, не хочу порушувати тему фінансів. На мою думку, це преференція керівництва. Мої думки більше пов’язані з безпосередніми обов’язками — тренувальним процесом. Певна річ, упродовж підготовки виникають різноманітні робочі моменти, проте, у цілому, нас усе задовольняє. Ми провели перший збір в Одесі, а 28 січня вранці вилітаємо до Туреччини, де пробудемо до сьомого лютого, а потім — із 10-го по 20-е число. Щодо умов тренування, зайвих запитань узагалі не з’являється. Усе заплановане на даний момент виконали, тож думаю, наступні збори також пройдуть успішно.

— Якщо вірити офіційному сайту, з недавньої основи залишилося лише 13 гравців. Чи можна вважати, що «моряки» більше не втрачатимуть важливі кадри?

— Не кривитиму душею: в будь-який день ситуація може змінитися. Принаймні список людей, які летітимуть із нами на заморське зібрання, залишиться до літа. Проводив персональні бесіди з кожним гравцем, відтак домовилися, що принаймні в такому складі дограємо до кінця чемпіонату.

«Гравці приїжджають, тренуються, а паралельно вирішують свої питання з босами ФК»

— Не можу не запитати про квартет (Тейку, Сіваков, Опанасенко та Шиндер), який, за чутками, збирається залишити Одесу. Яка їхня доля?

— Скажу чесно, не люблю оперувати прізвищами. У нас існує домовленість із керівниками клубу, що я, передусім, акцентую увагу на тренувальному процесі, а хто тренується з нами — мене не сильно має переймати. Щодня хтось повертається, приміром, Тейку, Сіваков, вони з нами тренуються й паралельно вирішують особисті питання з босами ФК. Правда, сьогодні вони є, а завтра можуть кудись поїхати. Відтак нині складно говорити про кадрову ситуацію, розповідаючи про конкретних людей.

— Чи можна за результатами першого збору оцінити, хто з ваших колишніх підлеглих по молодіжному складу готовий піти на підвищення?

— Уся молодь тримається на одному щаблі розвитку. Помітно, що їм тяжко. Хоча всі стараються виконувати роботу на рівні з обстріляними виконавцями. Знову ж таки, імена не називатиму, проте скажу, що мене повністю влаштовує, як працюють юні гравці, й тішить те, що досвідчені виконавці в таких умовах не знижують до себе вимог. У даній ситуації це вкрай важливо, щоби молодь мала на кого рівнятися.

— До теми «молодь». Чи мав
продовження в 
команді інцидент
із Данченком, який у соцмережі
написав, що його
нинішній клуб —
«канава»?

— Із Олегом на цю тему спілкувалися разом із генеральним директором паном Керницьким. Він перепросив за написане перед нами та місцевими вболівальниками. Тепер важливо, щоби його вибачення перенеслося на футбольне поле. Усі забудуть, якщо Данченко викладатиметься сповна та робитиме результат у матчах. Зреш­тою, Олег іще молодий, напевне, десь не подумав перед тим, як щось писати. Маю надію, що із часом він подорослішає та набереться розуму.

— Чи визначилися, хто з анонсованої трійки потенційних новачків продовжить виступи у «Чор-
номорці»?

— Із згаданих гравців на наступне зібрання летить лише один. Та його перегляд на цьому не завершився. До того ж, у Туреччині до нас іще мають приєднатися двоє футболістів, доля яких також вирішуватиметься на місці. Зрештою, всі, хто потенційно може поповнити наш склад, повинен пройти огляд на зборах. Часто буває, що нам присилають відеоматеріали по виконавцю, котрі не завжди співпадають із його нинішнім станом. Перед підписанням нам необхідно знати, в якій формі перебуває гравець, відтак пересвідчитися в його вмінні мислити на полі.

— Які підсумки зробили зі стартового зібрання?

— Насамперед, ми виконали практично весь обсяг роботи, покращуючи функціональні кондиції. Єдине: погодні умови не завжди сприяли праці над тактичним і технічним вишколом. На мій погляд, щодо цих компонентів надолужимо згаяне в Туреччині, де в своєму розпорядженні матимемо чудові поля.

«Можливо, навесні наша гра не всім подобатиметься»

— На наступних зборах у «Чорноморця» заплановано чимало спарингів — 10. Пам’ятаю, Роман Йосипович також готував колектив до чемпіонату через матчі…

— Тямлю, до чого ведете. Пам’ятаю, що під час кар’єри, працюючи з Маркевичем, ми також готувалися до першості завдяки регулярним поєдинкам на зборах. Подібні погляди має й Григорчук. Розумію, що гравцям таким чином набагато цікавіше набирати форму, і, щонайголовніше, цей спосіб дієвий. Природно, що на тлі значних навантажень відбуватиметься багато помилок. Однак уважаю, що, попри все, матч для гравця — найважливіше. Отож не приховую, що у своїх поперед­ніх тренерів перейняв деякі моменти в роботі.

— Упродовж зборів ви святкуватимете свої іменини. До прикладу, Юрій Вернидуб, який днями відзначав день народження, зізнався, що цього дня, зазвичай, випиває пиво з колегами. Як у вас проходять свята під час підготовки?

— У мене все життя дні народження припадали на період зборів. Утім, чесно, цього разу ще не планував, як усе відбуватиметься. Думаю, що мене захочуть привітати, відтак підемо кудись, повечеряємо. Для гравців, можливо, організуємо міні-турнір по тенісболу, щоби хлопцям теж було весело та цікаво.

— У попередніх інтерв’ю ви заявляли, що одесити можуть усіх здивувати в чемпіонаті. Як ви це бачите?

— Хочу, щоби «Чорноморець» грав у футбол, який тішитиме наших уболівальників. Плюс я розумію, що багато хто нас недооцінюватиме, зважаючи на наші втрати. Маю надію, що в Туреччині плідно проведемо час і навесні постанемо новою командою. Можливо, навесні наша гра не всім подобатиметься. Проте зроблю все, щоби одесити билися та працювали один за одного, а після гри із чистою совістю підходили до фанатів і дякували за підтримку.

Наразі у вас присутня доточка «в.о.». Паралельне здобуття ліцензії «Pro» вас не відволікатиме від голов­них функцій у команді?

— Принаймні не повинно. Уже з кінця березня мене мають зарахувати у відповідну групу. Думаю, навчання мене не відволікатиме, тому все пройде рівно, спокійно й без збоїв. Навіть попрошу мене підписати в інтерв’ю не «виконуючим обов’язки», а «старшим тренером». Потрібної освіти в мене немає, тому таке формулювання справедливіше.

— Насамкінець про неприємне. Відомо, що родом ви з Алчевська, котрий нині непідконтрольний Українській армії. Вочевидь, лихо на сході країни вас зачіпає не лише, коли натрапляєте на черговий випуск новин.

— Так, є такий момент. Мої брат і сестра вже переїхали в Дніпропет­ровськ. Щоправда, в Алчевську понині залишаються мама, бабуся та батьки моєї дружини. Скажу, що постійно телефоную до них, тримаю зв’язок. Хочу, щоби якнайшвидше настав мир. Зізнаюся, сильно хвилююся за своїх рідних.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин