Олександр Слободян: «Коли є досить значні шанси залишитися в УПЛ, Оболонь приречена ними скористатися»
2156 
Оболонь залишається в боротьбі за виживання. В останньому турі сьогодні о 15:30 команді Валерія Іващенка необхідна перемога над Олександрією, щоб доля участі у перехідних матчах за право зіграти в УПЛ була в руках саме «пивоварів».
Столична команда цього сезону відкрили нові обличчя для елітного футболу – обласник Краснопір звернув на себе увагу тренерів молодіжної та олімпійської збірних України, центрхав Черненко своїми голами підриває соцмережі, а Суханов, працюючи електриком в Охтирці, і не мріяв вибити з розіграшу Кубка України Динамо. Додайте ще до цього вихованців клубу Федорівського, Слободяна, Прокопенка, які за 10 років пройшли з командою шлях нашою футбольною пірамідою.
Не обійшлося без розбірок з суддями між за участі гравців і тренерів Оболоні, яких публічно захищав у медіа президент клубу, який нечасто дає великі інтерв'ю, але має власний погляд на процеси, які відбуваються в нашому футболі.
Олександр Слободян в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про:
- Розбірки з комітетом арбітрів УАФ
- Розширення клубної інфраструктури;
- Футбол та бізнес в умовах війни;
- Якою буде Україна після війни.
«Зверталися до Комітету арбітрів УАФ, щоб на матчі Оболоні не призначали окремих суддів – Копієвського та Іванова»
– Олександре В'ячеславовичу, очікування та реальність від виступів Оболоні у вас співпали?
– Бачите, багато так званих експертів пророкували нам 16 місце. Вам, напевно, так само доводилось читати про це і слухати. Ми оцінювали потенціал Оболоні, як команди-середняка, не дивлячись на те, що з запасом вийшли з Першої ліги.
Наш перший за 10 років сезон в УПЛ – велика радість для корпорації «Оболонь», гравців, персоналу, тренерів, вболівальників, тому що нас там давно вже не було. Ми оцінювали потенціал для УПЛ, але є реалії нашого футболу і, на жаль, ми втратили досить багато очок в силу різних обставин.
– Яких саме?
– В нас молодий тренерський склад, який ще в процесі навчання і має потенціал для зростання. Дуже мало гравців мали досвід гри в УПЛ. Наша команда в першому колі набувала потрібний досвід гри в Прем'єр-лізі. Близько 10 очок Оболонь недорахувалася через суддівські помилки. Сьогодні ми на тому місці, на якому ми є.
– Доводилося чути про те, що Оболонь в першому колі перенабрала очок, внаслідок чого команда до зими мала ігрову кризу. Погоджуєтесь з цим?
– Не погоджуюсь. Я залишаюсь при своїй думці, що в силу різних обставин своїх очок ми не добрали, в тому числі за рахунок одностороннього суддівства.
– Натякаєте на степпінг проти Полісся в Житомирі? Офсайд Краснопіра ім. арбітрині Козорог, Копієвський, Іванов на VAR?
– Ми офіційно зверталися, щоб нам окремих суддів не призначали на ігри Оболоні. На жаль, нам не пішли на зустріч. З точки зору суддівства можна говорити дуже багато. Звичайно, від помилок незастрахований ніхто.
Є ще і VAR, який є темною стороною в роботі суддів. Давайте згадаємо Копієвського, як він судив Оболоні і Металісту 1925, натягуючи пенальті. Той самий Іванов. До слова, по них ми зверталися, щоб нам їх не призначали.
Якщо брати провідні чемпіонати Європи, жінки практично не судять ігри чоловічих команд. Принаймні, у найвищих дивізіонах.
Віктор Копієвський. Фото: ФК Динамо
– Ви ж розумієте, що вам апелюватимуть прикладом Стефані Фраппар, яку призначають на топові матчу у Франції, так і в Європі.
– Франція, як виключення. В АПЛ, Ла Лізі, Бундеслізі, Серії А ми не бачимо масового характеру таких призначень. Суто фізіологічно, жінки не встигають за перебігом подій в чоловічих іграх. Давайте тоді проводити змагання змішаних команд. Якщо змішані бригади суддів, чому нема змішаних команд? Чому не фіксуються рекорди в різних видах спорту змішано, а окремо? Жінки фізично не можуть змагатися з чоловіками на рівних.
Колись стояло питання втриматися у Вищій лізі і ми знали, що нас недолюблювали керівні органи нашого футболу. Нас двічі викидали з УПЛ – 2004 та 2012 рік. Я хочу пригадати такий епізод в українському футболі, як договірний матч Металіст – Карпати. 12 років тому нас позбавили можливості грати в УПЛ. Ми чекали, коли УЄФА підтвердить зняття 9 очок з Карпат. Досі не чутно, що рішення по цій справі є.
Ми чекали місяць на підтвердження з боку УЄФА. Тогочасне керівництво Карпат стимулювало суперників, щоб у нас відбирали очки, але ми так і не дочекалися цього рішення.
– Чому рішення не було?
– Я не знаю. Можливо це потойбічні сили. 12 років пройшло, а рішення досі нема до сьогоднішнього дня. Я сподіваюся, що нове керівництво УАФ дослухається і наведе елементарний порядок в роботі суддівського корпусу.
- Читайте також: «Ми вже втратили 10 очок через помилки суддів»: директор Оболоні Різниченко про рівень арбітражу в УПЛ
– А як ви ставитесь до того, що тренерський склад Оболоні постійно отримує картки? Помічник головного тренера Олександр Антоненко має шанс оновити свій особистий рекорд (10 жовтих карток).
– Футбол без емоцій не є можливим. Олександр Антоненко та Денис Шапочников отримали картки, де мали підстави бути незадоволеними діями суддів.
Якщо Валерій Володимирович [Іващенко] переносить все в собі, Олександр Сергійович [Антоненко] в цьому плані більш запальний. Занадто багато дається підстав для карток. Несправедливість дуже болюче б'є по тренерському складу і гравцях.
– Після зміни влади ви бачите якісь зрушення до суддівства в матчах Оболоні?
– Бачите, Рух та Оболонь зверталися, щоб львів'янин Шандор не судив наш матч (0:0) – не дослухались до жодної зі сторін! Його рішення були неоднозначними і певні симпатії проскакували на користь львівського клубу. Але це реалії нашого футболу, бо гру з Ворсклою (1:3) судив місцевий арбітр з Полтави Коваленко.
Можливо, це і не дало реалізувати потенціал в грі з львів'янами. В тому матчі ціла група гравців основи Оболоні не брала участь – шестеро людей травмованих. Певним чином це теж заважало. В нашому клубі два з половиною десятки футболістів приблизно одного рівня. Розраховували і розраховуємо на всіх, коли комплектували команду перед чемпіонатом. Переважна більшість отримала шанс спробувати себе на рівні УПЛ.
– Якщо говорити по цьому чемпіонату, кого б ви могли виділити, крім наших грандів?
– Хочу сказати, що в українському футболі є досить багато перспективних футболістів. Зараз можна грати зі всіма командами і не факт, що лідер, граючи з аутсайдером, обов'язково виграє. В цьому інтерес збільшується до турніру і до футболу загалом.
Якби ще зменшити суб'єктивізм, чемпіонат додав би у видовищності. Командам, які вважаються фаворитами, не потрібно допомагати у вирішенні завдань легким шляхом. Всі повинні бути рівні як перед юридичним законом, так і футбольним законом. Від цього виграє чемпіонат, вболівальники та інтерес.
- Читайте також: Олег Слободян: «Сказав дружині: «Якщо Оболонь зараз не вийде в УПЛ, грати в футбол не бачу сенсу»
– Ви згадали про травмованих. Тріо Федорівський, Слободян-молодший, Прокопенко, яке з командою пройшло весь шлях до УПЛ, не може допомогти команді через травми. Ви бачите в цьому долю фаталізму?
– В цьому я не вбачав фаталізму. Я хочу сказати, що в нас досить багато сильних футболістів, перспективних. Вони не просто так потрапили в команду і тренери, керівництво, працівники, оцінювали футболістів, яких ми запрошували. В нас дружній колектив: один за всіх, всі за одного. В цьому плані атмосфера багато років тримається купи. Мені подобається, що Оболонь – як одна велика родина, що не може не тішити.
«Оболонь мріє про розширення інфраструктури – манеж і трибуни за воротами»
– Родинна атмосфера, яка панує в Оболоні, може стати об'єднавчим фактором, що допоможе залучити в життя клубу громаду району, нейтральних вболівальників?
– Багато років Оболонь плідно співпрацює з ДЮСШ «Зміна-Оболонь» і наш колишній гравець, капітан Сергій Конюшенко є директором цієї школи. В роботі ДЮСШ Зміна-Оболонь беруть участь колишній головний тренер Оболоні Сергій Солдатов, та наш екс-гравець Андрій Конюшенко. Обом дуже подобається працювати з дітьми.
Ми не є настільки фінансово міцним футбольним клубом, тому що в умовах України важко утримувати виробничі структури, а ще й підтримувати футбол. Те, що ми десь близько 30 років підтримуємо футбольну команду району, говорить про стабільність та відданість і любов д футболу як до соціального явища, а не лише спорту. Жити в суспільстві і не залежати від цього суспільства – неможливо.
Колись стародавні римляни казали: «Є попит на хліб та видовища». Виробничим структурам непросто утримувати футбольні клуби, але разом з тим, ми є прикладом для інших в цьому плані.
– Оболонь – це завжди про патріотизм, але свого часу через клуб пройшли такі персонажі, як Соломатін, який зі зброєю воює проти України та заробітчанин Мурза...
– Це зовсім різні епохи, різні ситуації та різні історії. Безперечно, окремі футболісти не відображають філософії клубу, тим більше, якщо вони давно з нього пішли.
Артур Мурза. Фото: Google
– В планах Оболоні є розбудова клубної інфраструктури?
– Понад 20 років тому ми вперше вийшли у Вищу лігу, коли в нас не було власного стадіону. В нижчих лігах грали у Щасливому та на інших полях оренди. Я зрозумів, що, досягнувши успіхів, цього мало. Потрібно мати свою інфраструктуру. Свого часу ми домовилися з тодішнім мером Омельченком про будівництво стадіону на вул. Північній. Нам вдалося побудувати затишну «Оболонь-Арену». Ми мріємо про розширення стадіону, будівництво трибун за воротами.
– Що хочете покращити на заміській базі?
– Стосовно тренувальних полів у Бучі, це наша щоденна необхідність. Зараз ми маємо в складі футбольного клубу дитячі, жіночу, юнацьку футбольні команди. Нові тренувальні поля і манеж потрібні клубу. Часто даємо в оренду юнацьким і молодіжній збірній України поля в Бучі на прохання УАФ.
Ми свого часу орендували земельну ділянку, побудували поля, планували будівництво готелю, але багато форс-мажорів завадили реалізувати цей задум. Працюємо, щоб обов'язково був манеж – аби дитячі команди могли проводити тренування і турніри незалежно від пори року.
– Якщо Оболонь залишиться в УПЛ, готові збільшувати фінансування, щоб втриматися на рівні?
– Ми сьогодні не збираємось мірятися фінансуванням, тому що в нас обмежені в цьому плані можливості. Ми є виробнича структура і утримувати спортивні споруди, команди є досить затратним в наших умовах. Якщо буде потреба в той чи інший момент приймати важливі рішення, ми їх приймемо. Все повинно робитися з розумом.
Я для себе з приємністю відкрив інфраструктуру, яку розбудував Микола Лавренко для Лівого Берега. З Миколою Миколайовичем ми знайомі понад 30 років. Його філософія дуже перегукується з Оболонню, починаючи з Поліграфтехніки.
– Оболонь цього літа може непогано заробити на трансферах своїх лідерів. У вас є бачення в цьому питанні?
– Ми готові як продавати гравців, так і купувати. Багато залежатиме від того, де за підсумками сезону опиниться Оболонь.
– За рахунок чого Оболонь може не вилетіти з УПЛ?
– Ми налаштовані оптимістично. Виходили в УПЛ для того, щоб перебувати тут надалі. В даному випадку, коли є досить значні шанси, ми приречені ними скористатися.
– Вам подобається те, що команда демонструє на полі?
– Команда отримала такий необхідний досвід, яким ми маємо скористатися. Тренери, футболісти та всі, хто має відношення до нашого клубу.
– Оболонь влітку можуть залишити шестеро футболістів, у яких закінчуються контракти: Рибка, Кичак, Черненко, Тарануха, Нагієв, Приймак. Рішення щодо них вже прийняте?
– Остаточне рішення буде прийматися мною. Будемо обговорювати з тренерами, спортивним директором, гендиректором. Побачимо, як гравці себе проявлять в кінці чемпіонату.
– Цікаво почути про ваше ставлення, коли спортдиректор Шахтаря Даріо Срна позитивно відзначає роботу тренерського штабу Оболоні?
– Я хочу також відмітити позитивну роботу наших тренерів. Іващенко та Антоненко свого часу грали за Оболонь, давно перебувають в структурі клубу. Перед тим, як стати головним тренером, Валерій Володимирович асистував багатьом тренерам і набував досвіду і зараз продовжує навчатися. Ми не вважаємо, що тренерський склад повинен змінюватись без кінця, як це буває в багатьох командах.
– Хоча Оболонь багатьох тренерів поміняла...
– В силу тих чи інших причин, звичайно.
– Свого часу Іващенко потрапив в опалу до вас, коли навесні 2021 року він очолював Оболонь.
– Він тимчасово виконував обов'язки і ніхто тоді не обіцяв йому посаду головного. Як писав Гете: «Талант народжується в тиші, а характер – в потоці життя».
Валерій Володимирович та Олександр Сергійович багато навчаються, проводимо чимало часу в спілкуванні, використовуємо в іграх не одну схему. Перед кожним матчем мені цікаво почути характеристику команди суперника від наших тренерів. Що вони скажуть, по якій моделі гратимемо. Дуже багато залежить від того, з ким ти граєш. Ретельний аналіз відіграє одну з важливих ролей у здобутті результату.
Валерій Іващенко. Фото: ФК Оболонь
– У чемпіонатах топ-5 є у вас свої фаворити?
– Віддаю належне роботі Артети в Арсеналі. Мікель – безсумнівно, видатний тренер, а нам ще треба попрацювати з грою на стандартах та в грі на другому поверсі.
– Погоджуєтеся з твердженням, що наш чемпіонат перетворився на вітрину для тренерів, які мають можливість реалізовувати свої ідеї?
– Хочу віддати належне керівництву Руху. Вони мають хорошого тренера, зробивши ставку на молодь, яка пройшла закалку минулого року. А в цьому сезоні показали себе у всій красі. Мені подобається робота Вернидуба в Кривбасі – лауреата референдуму «УФ». Це один з наших найбільш яскравих фахівців. Крім того, що Вернидуб інтелектуал, він ще й дуже хороший мотиватор.
Молодим гравцям притаманно помилятися і переоцінювати себе. Я дуже радий, що в нашому футболі з'явилася перспективна команда з великим потенціалом, яка делегує багато кравців в юнацькі та молодіжні збірні України.
«Зникнення ФК Оболонь 12 років тому? За моєю спиною були продані окремі футболісти»
– 12 років тому припинив існування ФК Оболонь, який існував з 1992 року. Корпорація припинила фінансувати клуб після конфлікту з керівниками Чи правда, що без вашого відома деякі з гравців були продані?
– Корпорація «Оболонь» була єдиним спонсором футбольного клубу. на той час – громадської організації. За моєю спиною були продані окремі футболісти. Я звертався до тодішніх функціонерів письмово та привселюдно, щоб внести кошти в касу футбольного клубу. Цього не було зроблено.
– Про яку суму йде мова?
– Для мене це таємниця до сьогоднішнього дня. Я думаю, до шести нулів не дійшло, але це значні суми, які могли бути спрямовані на функціонування клубу. Оскільки цього не було зроблено, ми ухвалили рішення зняти спонсорування. Люди самі відрізали гілку, на якій сиділи.
Далі нами було прийнято рішення започаткувати любительську команду, створену з випускників ДЮСШ «Зміна-Оболонь» 1995-1996 р.н. До них доєдналися ветерани Андрій Корнєв, Валерій Іващенко. Були запрошені виконавці з досвідом гри в Другій лізі. Ми почали з чистого аркуша. Добивалися справедливого ставлення до нас, як спонсорів і учасників футбольного процесу.
– Відродженій Оболоні знадобилося 10 років, щоб вийти в УПЛ. Декілька разів команда була дуже близькою. Цей шлях міг бути скороченим в часі?
– Ми були близькі, в тому числі в сезоні 2015/16, коли ми тільки підвищилися в Першу лігу. Ми ніколи не ставили завдання за всяку ціну вийти в УПЛ. Нефутбольні інструменти ми не використовуємо. Якщо не буде спортивних принципів, для чого тоді спонсорство і підтримувати професійний спорт?
– Одним з приводів записати з вами інтерв'ю було зрозуміти глибину проблеми в нашому футболі – кулуари і т. д. Слободян починає говорити тоді, коли вже якась межа перейдена. Як ви бачите подолання цієї проблеми?
– З самого початку, коли ми почали займатися футболом, ми за спортивні принципи, щоб їх дотримувалися всі команди і керівні футбольні органи.
Ми є національна корпорація зі 100% українським капіталом. У нас близько 1200 акціонерів. Я є провідним акціонером, тому що багато років очолюю корпорацію.
– Якою є ваша частка?
– Вона не має простої більшості. Це моя персональна відповідальність перед акціонерами і колективом за витрачені кошти. Ми конкуруємо з міжнародними компаніями на ринках. Ми єдина корпорація в Центральній та Східній Європі таких масштабів, яка є національним капіталом. Як правило, міжнародні корпорації володіють переважною більшістю великих виробників.
Протягом багатьох десятиліть залишаємось українською фірмою, як і були у свій час. Як у бізнесі, так і в футболі.
– На домашніх поєдинках вас часто можна зустріти з військовими, які боронять нашу країну. Респект та увага до наших захисників і захисниць – частина культури вашої корпорації?
– Військові потребують підтримки, а ми потребуємо їхньої підтримки. На останньому матчі ми зустрілися з нашим колишнім гравцем, який воює вже 10 років. Ми його безмежно поважаємо і намагаємось підтримувати.
– Правда, що корпорація «Оболонь» є першим приватизованим підприємством часів незалежної України?
– Свідоцтво №1 Фонду держмайна України – саме в «Оболоні». Це була історична подія. Ми створювали багато прецедентів в Україні.
– Приклади можете навести?
– Ми розділили власність пропорційно зарплаті кожного. Оскільки я був і є генератором ідей корпорації, зрозуміло, що я з часом отримав більшу частку в капіталі.
Ми були піонерами експорту в розвинуті країни світу в часи СРСР. «Оболонь» є рекордсменом в Європі по випуску пива на окремо взятому заводі. Наш результат 2008 року – 111,1 млн. дол. Ніхто й ніколи не поб'є цей рекорд і не наблизиться. Ми могли його покращити, якби мали колишні ринки та не було війни.
– Через війну експорт сильно впав?
– Ситуація кардинально змінилася. Те, що стосується нашого експорту, а ми поставляли продукцію в понад 70 країн світу на всі континенти. Порти зараз блоковані для контейнерних перевезень. Доводиться шукати різні шляхи доставки. Сьогодні всі зусилля нашого народу і країни направлені на перемогу над віроломним ворогом.
Олександр Слободян. Фото: ФК Оболонь
«Завод «Оболонь» – рекордсмен в Європі по випуску пива»
– Ви багато років були в політиці. Для вас ця історія залишається відкритою?
– Довгих 13 років я був народним депутатом. Я з 1997 року є членом Народного Руху України. Така партія і сьогодні існує, якщо хтось не в курсі.
– Це, можна сказати, політичний андеграунд.
– Так і є.
– Ви повірили в цю державу 32 роки тому. Ви вірите в майбутнє України в найбільш критичний момент нашої історії?
– Ворог добивається того, щоб посіяти зневіру. Але ми маємо більше 50 офіційних заявлених союзників, які допомагають нам дати відсіч ворогу.
У нас мобілізоване суспільство, самовіддана робота волонтерів, яка часто заміняє собою державні структури. Без помилок не буває, але в майбутньому Україна приречена бути успішною фінансово та економічно.
– Кому будувати цю країну, якщо її чекає масовий відтік людей, які будуть вихолощені випробуваннями війною, напругою в стосунках військових та цивільних, великою статистикою каліцтва, сиротинства, безхатченківства?
– Вам, молодим, будувати цю країну. Я бував в багатьох країнах світу і хочу сказати, що у нас є все, щоб бути процвітаючою, потужною країною у всьому.
– Україна здатна подолати хворобу популізму, невігластва та відсутності проактивної політичної позиції?
– Ми живемо в демократії і є певні процеси становлення держави. Люди можуть вільно спілкуватися, висловлювати свої думки. Зрозуміло, що є закони і мораль, яких мають притримуватися всі. Перед законом всі повинні бути рівні.
Україна посідає таке геополітичне місце, що в нас немає іншого шляху, як перетворитися на могутню країну, що приваблюватиме багато країн з усього світу. Нашому суспільству революцій у цьому столітті досить. Нам потрібно розвиватися у швидкому темпі.
– А що буде з футболом?
– Після перемоги в нас будуть перспективи знайти своє місце серед найкращих ліг світу.
– Як виступить Україна на Євро-2024?
– Я думаю, що нинішнє покоління таке, яке прийнято назвати золотим. В нас достатньо гравців з топ-чемпіонатів, виросли там. Хлопці отримали досвід, перебуваючи в тих командах. Так само не потрібно списувати Малиновського. Сподіваюсь, Руслан набере форму до Євро.
У нас хороші гравці, тренери та команда в цілому. Побажаємо їй досягнути гідного результату.
