«Олександрія дала хорошого прочухана Оболоні»: Федорівський – про бенефіс на день народження та Металіст 1925

Переглядів 1820
Олександр Карпенко Олександр Карпенко
7 голосів
«Олександрія дала хорошого прочухана Оболоні»: Федорівський – про бенефіс на день народження та Металіст 1925
Назарій Федорівський. Колаж: «‎УФ»
Голкіпер Оболоні Назарій Федорівський ексклюзивно для «УФ» пригадав події перенесеного матчу 15 туру УПЛ проти Олександрії (2:2), який припав на його день народження.

Олександрія та Оболонь влаштували справжнє шоу на полі КСК «Ніка», в якому було дуже багато подій. «Пивовари» примудрилися забити першими, пропустити двічі поспіль, а потім знайшли в собі сили звести гру до нічиєї, яка точно не влаштовувала обидві команди.

Герой нашого сьогоднішнього інтерв’ю надовго запам’ятає матч з Олександрією, який припав на 28-й день народження. Один із рекордсменів за кількістю матчів за Оболонь відбив пенальті Калюжного в першому таймі та декілька разів врятував свою команду від розгрому. Сьогодні столична команда зіграє з іще одним конкурентом у боротьбі за збереження прописки в УПЛ – Металістом 1925.

Назарій Федорівський в інтерв’ю сайту «Український футбол» розповів про:

  • Перестрілку з Олександрією;
  • Дебютний сезон в УПЛ;
  • Бізнес, не пов’язаний з футболом.

«‎Матч з Олександрією за напругою не поступався Лізі чемпіонів»

– Порятунок в Олександрії щось дав Оболоні в плані психології?

– Кожен бал зараз важливий для нас. Хотілося б дотерпіти і здобути 3 очки. Це був би для нас найкрутіший подарунок. Враховуючи, як розвивалися події, нічийний результат теж задовільний. Олександрія дала нам хорошого прочухана. Для нас важливо було взяти очки, щоб далі продовжувати боротьбу і не випадати.

– Оболонь виходить вперед, пропускає двічі поспіль і рятується від поразки. Як після такого подвійного удару не кинути грати?

– Ми розраховували після забитого м’яча, що вже не відпустимо результат, адже перед цим не зарахували гол в ворота Оболоні. Був сценарій, що ми могли дотерпіти, втримати ворота сухими, але так сталося, що нападники Олександрії класно зробили свою роботу. Пропустивши другий м’яч, нічого не залишалося, як чіплятися за цю нічию.

– До заключного відрізку матчу тримався нульовий рахунок. З яким планом Оболонь виходила на Олександрію?

– Ми знали, що Олександрія грає через білд-ап, середні-короткі передачі. Старалися перебивати їхню високу лінію захисту, щоб наші нападники чіплялися за м’ячі.

В першому таймі нам це не вдавалося, оскільки ми грали проти вітру. Це не виправдовує нас, але перебивати цю лінію було важко мені і нашим захисникам. Головне було не пропустити до перерви, а потім нам стало легше. В період з 50-ї по 80-ту хвилину проводили хороші атаки.

– Матч з Олександрією припав на ваш день народження. Як часто матчі випадали на цю дату?

– Доволі часто матчі випадали на 17 квітня. За рівнем напруги матч був схожий на Лігу чемпіонів. Сценарій цікавий, багато вболівальників. Це десь сприяло. Цікаво, незвично.

Олександрія – Оболонь. Фото: УПЛ

– Ви продемонстрували сильну чесноту своєї гри – відбиття пенальті. Удар Калюжного складно було розгадати?

– Якщо порівнювати з поєдинком проти Минаю, я психологічно переграв Устименка, вказавши йому кут, куди стрибатиму, але в останній момент змінив своє рішення. В ситуації з Калюжним я одразу вирішив, куди стрибатиму. Знав перед матчем, куди рухатись. Іван непогано пробивав. На 95% він був задоволений ударом до моменту, поки я не прочитав його задум.

– Самостійно вивчаєте пенальтистів чи тренерський штаб Оболоні класно працює над цим?

– Пенальті – гра психології. Дуже часто, коли ти аналізуєш, людина може підійти і пробити по-іншому. Тут більше працює самостійне читання суперника, ніж аналіз перед грою.

«‎В УПЛ грати значно цікавіше, порівняно з Першою та Другою лігою»

– Ви зіграли другий матч поспіль, якщо рахувати ваш екстрений вихід проти Минаю (1:1) після вилучення Рибки. Складно за таких умов входити в гру?

– Це доволі цікавий досвід. В Першій лізі я мав схожу історію, коли в матчі з Колосом виходив замість травмованого Васі Литвиненка і частково поплив. Колос тоді боровся за вихід в УПЛ, а ми хотіли їх обіграти у дербі Київщини. Я вийшов розслабленим і не був готовим до гри – отримав три голи і це багато чому мене навчило. 

Проти Минаю я вже знав, чого чекати. Вдесятьох Оболонь виглядала сильнішою за закарпатців. Ми цілком могли розраховувати на три очки. Пропустили м’яч, швидко відігралися, мали моменти. Ці два залікові пункти нам би дуже допомогли.

– На Оболонь чекає лобовий матч з Металістом 1925. Той факт, що суперник не може виграти 12 матчів із листопада минулого року, зіграє вам на руку?

– Навряд чи Металіст 1925 готовий терпіти поразки. Дуже цікаво спостерігати за ними як у плані бізнес-моделі, так і в футбольному плані. У нас кожен матч, як Ліга чемпіонів. Намагатимемось використати наші сильні сторони.

В заключних матчах потрібно битися за кожне очко. Грати дисципліновано, забивати. Це дуже потрібна частина гри, а далі вже будемо грати по результату.

– Досвід боротьби за високі місця в нижчих дивізіонах та битва за прописку в еліті якось відрізняється?

– Різний характер задач. Вони дуже прозорі і зрозумілі, коли ти хочеш вийти УПЛ, так і залишитись там. Для того ти й приходиш у футбол, щоб твоя команда була серед кращих. Хочеться провести в УПЛ ще сезончик, набратися досвіду та зробити крок вперед.

Президент нашого клубу вкладається в інфраструктуру. Команда не стоїть на місці. В Бучі будується ще одна база, попри те, що ми боремося за виживання. Це є правильна стратегія побудови команди: спочатку закласти фундамент, а потім ставити амбітні задачі. Хочеться, щоб рідний клуб боровся за найвищі місця.

– З тих матчів, які зіграли в УПЛ, хто найбільше запам’ятався з суперників?

– Якщо брати картину в цілому, то з Олександрією матч можна занести собі в актив. 8-9 ударів відбив, пенальті. Отримав задоволення від самої гри, особливо в той момент, коли відбиваєш пенальті, рятуєш команду і це додає хлопцям мотивації. В кожному матчі УПЛ, в якому виходив грати, набагато цікавіше, ніж в Першій чи Другій лізі.

В першому колі я б назвав гру проти Полісся. Хоч ми і програли в Житомирі, але було класно. З Дніпром-1, коли відігралися та перемогли в Ужгороді.

Назарій Федорівський. Фото: Оболонь

– Ви з Олегом Слободяном та Єгором Прокопенком пройшли з командою весь шлях нашою футбольною пірамідою. Чому Оболонь довго не могла піднятися в УПЛ?

– Весь шлях ми першу половину сезону йшли вгорі, а на дистанції не вдавалося тримати той рівень. Я можу згадати Першу лігу 2015/2016, коли ми вийшли. Перед початком сезону казали, що виходитимуть три команди, а потім змінився формат та в УПЛ вийшла тільки Зірка, а нас та Черкаський Дніпро залишили за бортом і не дали зіграти перехідні матчі. Це було образливо, стільки сил віддали.

В ковідний сезон 2019/20 ніби все йшло непогано, але після відходу з команди Сергія Ковальця атмосфера була зруйнована. Перед повномасштабним вторгненням ми конкурували з Металістом, Кривбасом, Альянсом. Ми би точно могли вийти через перехідні матчі.

Я сподівався зіграти в УПЛ набагато раніше. Доля – підступна та цікава штука. Довелося пройти тернистий шлях. Я дуже радий, що нарешті ми зіграли в еліті. Тут набагато цікавіший рівень, грати набагато приємніше. Кожен суперник показує високий клас. Рівень підготовки набагато прискіпливіший, професійніший, якісніший. В єврокубках ще не грав, тому сподіваюсь ще вскочити у цей вагон.

«‎В Оболоні ти не знаєш, хто з воротарів гратиме наступний матч»

– Головний тренер Оболоні Валерій Іващенко та його асистент Олександр Антоненко добре пам’ятають ще ту УПЛ, в якій запалювали зіркові легіонери, а «пивовари» за один сезон обігрували Шахтар та Динамо. Наскільки вони покладаються на той досвід, отриманий за часи ігрової кар’єри?

– Вони постійно згадують той період. Для нас це класна можливість почути, як люди грали в тій УПЛ давати бій грандам. Хочеться так само радувати сенсаціями наших вболівальників

– Олександра Сергійовича [Антоненка], знаючи його експресивність, бракувало на лавці після вилучення в грі з Минаєм?

– Сергійович був в Олександрії на трибуні та міг і там добряче «нашвиряти». Повірте, це було гучніше, ніж на тренерській лаві Оболоні:)

– Оболонь може похизуватися сильним підбором воротарів. Поруч з вами грають Олександр Рибка та Артем Кичак. Цікаво конкурувати з партнерами, які в тому футболі вже все побачили?

– У нас доволі конкурентна команда. Ситуація з воротарями не є виключенням. У Рибки та Кичака класна школа. Вони передають мені свою впевненість та якості. У нас три рівноцінних воротарі і тренерському штабу є з кого обирати. Ти не знаєш, хто вийде в наступній грі, тому це мотивує ще більше працювати над собою.

– Як ми знаємо, Оболонь, це про трушність. Що для вас означає бути частиною клубу з традиціями?

– В нас дуже класні ультрас. Вся команда знайома з вболівальниками. Підтримуємо зв’язок. Перед останньою грою один із наших фанів закинув мені ідею: той, хто заб’є Олександрії може придумати надпис для боєприпасу, який полетить оркам.

– Ви є вихованцем ДЮСШ «Зміна-Оболонь». Багато хлопців, які починали разом з вами, мали потенціал реалізуватись в футболі, але не зробив цього?

– З ностальгією згадуємо той час. У нас була дуже класна академія. Хороша команда. На її основі створювався новий клуб. 8-9 чоловік з нашого року взяли в основу, підписали стипендіальні контракти. На перегляді тільки воротарів було 11. Кому як пощастило: хтось не вивчився і не грає, не витримав психологічно, а хтось знайшов себе поза футболом і добре себе почуває. 

– Оболонь та суддівство – тема, яку можна вічно смакувати. Після зміни влади в футбольних кабінетах для вас стало простіше дихати?

– Не хочеться коментувати. Від цього краще не буде. До гри з Олександрією нарікань не було. Це моя суб’єктивна думка.

– Суханов та Краснопір, які забили на двох більшість голів Оболоні в УПЛ, можуть принести клубу рекордні гроші за трансфер?

– Я на це сподіваюсь, тому що Сергій та Ігор дуже багато пройшли, щоб заявити про себе в УПЛ. В нижчих лігах та аматорах можна зустріти багато хлопців, які мають свою цікаву історію. У Ігоря свій стиль гри, який привернув увагу тренера молодіжки Мельгоси. Він може вчитися іспанському футболу. У них там прискіпливо ставляться до дисципліни. Це точно допоможе йому зробити крок вперед. Сергій приносить користь, куди його не постав грати. Головне – сконцентруватися на заключні поєдинки, а потім вже думати, що буде далі. У свої 19-20 років я теж міг вистрілити, але не сталося.

«Оболонь мені дала все, щоб я став футболістом‎»

– Якщо я правильно зрозумів, ваша кар’єра могла бути пов’язана не з Оболонню?

– Так, але я ще був молодим. Сумнівався, чи потрібно йти або набратися досвіду. Вирішив залишитися, адже кожного року ми вели боротьбу за УПЛ.

– З іншого боку, ви у 27 років – легенда клубу зі статусом one club man.

– Оболонь мені дала все, щоб я став футболістом. Хочу віддячити своєю грою або дати можливість заробити хороші гроші.

– Поза футболом вас знають, як власника інтернет-магазину SNAPTHATBACK, який спеціалізується на продажу та обміну кросівок. Військові реалії сильно вплинули на вашу справу?

– У нас все добре. Гріх скаржитися в такий час. Робимо білий бізнес. Всі процеси вдалося побудувати так, що не потребує безпосередньо операційного втручання і я повністю сконцентрований на футболі.

Назар Федорівський. Фото: instagram сторінка snapthatback

– Ваша клієнтська база встигла поповнитись зірковими колегами по цеху?

– Не хочу називати прізвищ гравців. Не знаю, чи це ок.

– А по клубах?

– Та практично всіх топів наших знаряджаємо кросами. З Бенфіки замовлення теж надходять:)

– Натяк зрозумів:) Скільки часу знадобилося, аби бізнес йшов паралельно вашій кар’єрі?

– Потрібно залучати професіоналів, які кожен на своєму місці відпрацьовують відточено CRM (робота з клієнтами, – прим. О.К.), сайт, менеджерів, яких потрібно лише направити, а далі вони вже командою працюють.