«Перехід у Чорноморець – найбільша помилка у житті»: воротар Шевченко порівняв Григорчука з путіним і розповів, де опинився зараз

Нещодавно стало відомо про підписання казахським клубом Окжетпес 33-річного українського воротаря Олексія Шевченка. Раніше колишній воротар Динамо та Шахтаря грав за польське Заглемб’є під керівництвом Олександра Хацкевича. Проте в бесіді з «УФ» Олексій несподівано піддав жорсткій критиці свій останній на сьогодні український клуб – Чорноморець. Розповідь досвідченого голкіпера настільки жорстка та фактурна, що першу частину бесіди ми вирішили повністю присвятити недавнім сезонам у кар’єрі Шевченка. 

Ось що розповів Олексій Шевченко в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту сайту «Український футбол» Ігорю Лисенку:

• Чим займався Олексій після розірвання контракту з польським Заглемб’єм? Які клуби пропонували йому контракт?
• Як стався міжетнічний конфлікт між поляками та українцями та до чого тут Хацкевич і вболівальники?
• Період жаху в Чорноморці. Повне «просмаження» Григорчука та його диктаторських методів в Одесі.
• Як Шевченко в досвідченому віці зіграв у полі та навіть забив м’яч в матчі, невідомому раніше вболівальникам.
• Чим завершилася його співпраця з Григорчуком і чому, власне, зараз Олексій настільки жорстко його критикує.

🔥 І це тільки перша частина нашої бесіди з Олексієм Шевченком. 🪟 Відкривайте вікна, бо під час прочитання цього вогняного інтерв’ю, вам точно стане спекотно! 

«Немає сенсу повертатися в Україну, бо потім не зможу звідти виїхати»

‒ Олексію, як ваші справи? Чим зараз займаєтесь?

‒ Шукаю фільм на вечір.

‒ А якщо більш глобально у футбольному плані?

‒ Тренувався з полтавською Ворсклою. Ми не домовились по умовах контракту, далі вже просто займався з ними, бо клуб дозволив, поки я в пошуках нового місця роботи. Запропонували варіант контракту лише на пів року, до кінця чемпіонату. Мені таке не підходить, також є певні розбіжності по фінансових питаннях.

‒ Основна перепона укладання контракту – це його термін?

‒ Так, мені немає сенсу на 3-5 місяців повертатися в Україну, бо потім не зможу звідти виїхати. 

‒ Хочеться чогось більш постійного, бо за кар’єру ви змінили багато клубів?

‒ Так, уже у своїй кар’єрі припустився прикрої помилки, коли перейшов до Чорноморця та грав там лівого захисника.

Олексій Шевченко. Фото: ФК Шахтар

«Франція, Україна та Молдова…»

‒ Чи надходили якісь інші варіанти продовження кар’єри після липня 2024, коли ви стали вільним агентом?

‒ Надходила пропозиція з Молдови – Шериф, але з агентами не домовились. Ще в травні мені телефонував спортивний директор і казав, що на мене чекають. У підсумку, не вийшло. 

Потім перебував у пошуках. Цікавий варіант надійшов з Другої ліги Франції – Дюнкерк, але там не пішов із команди основний воротар. Ініціатором мого потенційного переходу став хлопець, який працював з Каштру у Шахтарі (мова, скоріше за все, про Жозе Кошту, аналітика Шахтаря часів Каштру, – прим. І.Л.). 

Взагалі телефонують майже кожен день, називають такі, країни, як Казахстан, Латвія, Литва. Потім дивляться, напевне, мою статистику і кажуть, що нічого не вийде. А я зараз у непоганій формі, тренувався з Ворсклою, провів деякі матчі. Готовий поїхати на перегляди, показати, що не маю жодних травм.

‒ Хочете виступати в Україні або в Європі?

‒ Більше в Європі. Крім Ворскли, яка шукала заміну травмованому Павлу Ісенку, мною в Україні ніхто не цікавився. Зараз Ісенко відновився, тому моє запрошення вже не актуальне. 

Радий, що виник варіант із Окжетпесом. Казахстанський клуб – цікавий шлях продовження виступів для мене. 

«Адміністратор Заглемб’я робив уколи гравцям»

‒ Давайте про ваш попередній клуб. Як пройшов ваш період у польському Заглемб’ї? Чому провели там лише пів року?

‒ Мої партнери по цій команді – досить вікові хлопці по 36 років, які за умовами контракту мали зіграти певний відсоток матчів і тоді отримали б автоматичне продовження контракту ще на рік. Це, зокрема, нападник і мій конкурент на воротарську позицію. 

Головний тренер Олександр Хацкевич їх не ставив до складу і ті пішли скаржитися до фанатів – мовляв, оці білоруси та українці винні у поганих результатах. Відбулася певна сутичка і після цього українці перестали грати. Особисто я не бачив себе у Другій лізі Польщі та пішов з команди.

‒ Як вам працювалось під керівництвом Олександра Хацкевича? 

‒ Добре. Ми з ним знайомі ще з часів, коли я виступав за Динамо-2. Також у польському Заглемб’є працював тренером-аналітиком Володимир Аржанов, з яким ми грали разом в запорізькому Металурзі. 

До Хацкевича у мене претензій немає – як і, думаю, у нього до мене. Завжди намагався виконувати все, що вимагав від мене тренер. 

‒ Якби Хацкевич залишився працювати у Польщі, то й ви б залишились?

‒ Напевно, так. Олександру Миколайовичу було важко через слабку організацію у клубі. Адміністратор робив уколи, бо лікар команди не кожен день знаходився на тренуваннях. З податками ми мусили розбиратися та сплачувати їх самостійно. 

Після Динамо та Шахтаря падіння рівня сильно відчувалось. Домовлялися на одну зарплатню, а платили іншу. Податки, страхування – багато незрозумілого для мене у той час.

Олександр Хацкевич. Фото: ФК Заглемб’є

«Як після смаженої картоплі хлопцям бігати 90 хвилин?»

‒ Що ще вас здивувало у Заглемб’ї?

‒ Дуже специфічна організація. Хацкевич і сам дивувався, що на виїзді замовляли звичайну їжу, без всякого балансу для спортсменів. Замість пасти, з якої ми отримували швидкі вуглеводи – якась смажена картопля. Вона смачна, але як бігати хлопцям після цього 90 хвилин? Хацкевич хапався за голову після цього та шукав, хто це замовляв. Виявилось, що адміністратор. 

‒ Той же, що робив уколи? 😂 Як оціните цей досвід?

‒ Скоріше негативно. Разом із Хацкевичем ми трохи забруднили собі ім’я. В Європі ти нікому не зможеш розповісти, що там фанати й гравці змовились проти тебе й тренера.

«Ти розумієш, що це кримінальна справа?»

‒ А саме так і було? Можете детальніше розповісти, з чого все розпочалось?

‒ Я спілкувався потім з тим віковим воротарем, який все це розпочав. Він образився, що не було нормальної розмови з Хацкевичем і той тримав його в запасі. Воротар сказав мені, що якби була нормально розмова з Хацкевичем, то він би цю акцію з фанатами не робив би. 

Кажу йому: «Ти розумієш, що це кримінальна справа? Це ж пряме підбурювання до злочину». Ледве не побили Хацкевича, потім мене. Хай буде на совісті цього чоловіка. 

‒ Це специфіка Заглемб’я чи загалом в Польщі подібна ситуація з фанатами?

‒ Артем Полярус (гравець польського Термаліка Брук-Бет, в Україні відомий виступами за Олександрію, – прим. І.Л.) розповідав, що є ще подібний клуб. Там фанати шукали та били футболістів. До 2014 року і в Україні могли бути подібні ситуації. Пам’ятаю, в Запоріжжі зупиняли автобус або могли на вулиці при зустрічі щось сказати неприємне. 

Так вийшло, що через війну багато українців знаходиться у Польщі. Деякі місцеві цим обурені, бо їм не вистачає робочих місць. Поляки не такі гостинні, як були на початку війни. Думаю, що у кожному чемпіонаті є такі шалені вболівальники, але з моїм «везінням» я не дивуюсь, що на таких потрапив 🙂.

‒ Тобто, якщо коротко: понаїхали українці, забрали робочі місця польських воротарів, а керує всім цим білорус. Правильно?

‒ Є таке. Вони сказали, що Заглемб’є не перемагає через українців у складі. Тоді лунали розмови, що агентська компанія «ProStar» хоче викупити цей клуб і направити туди своїх гравців, вийти на ринок Польщі. Ситуації та розмови були різні. Я потрапив в Заглемб’є в дуже невдалий час. 

«Іноді хотілось плюнути Григорчуку в обличчя та піти»

‒ До цього у вашій біографії значився Чорноморець. Що там відбувалось?

‒ Нічого гарного не бачив. Наче повернувся на років п'ятнадцять назад. Це жах! Після Шахтаря я був шокований. Про того ж Григорчука, як про людину, не можу нічого гарного сказати. 

‒ Чому так?

‒ Відношення жахливе до всіх гравців, не тільки до мене. Просто у нього не було можливості до мене причепитися через гру. Тому провокував іншими способами. Поставив мене і Білика (інший воротар тогочасного Чорноморця, – прим. І.Л.) у квадрат, де ми шість хвилин відбирали м’яч, руками або чим завгодно. 

Все це відбувалось у дні, які повинні були бути вихідними. Григорчук каже: «Що тобі робити у Києві? Попрацюй!». Заганяв воротарів – «відбирайте м’яч три рази по шість хвилин», незрозуміле щось. Дуже себе поважаю, іноді хотілось плюнути йому в обличчя та піти, настільки він над нами знущався. 

Роман Григорчук. Фото: ФК Чорноморець

«Григорчук – диктатор. Сідає, як путін. Позаду нього – ікона»

‒ Григорчук, на вашу думку, розбирається у футболі?

‒ Сумніваюсь. Він взагалі грав у футбол? Я не впевнений, бо якусь таку ахінею казав. У Чорноморці часів розквіту УПЛ у нього грали гравці, які й самі без нього багато кого б перемогли. В Астані взагалі без нього брали чемпіонство, виганяли його постійно, мовляв, і без тебе розберемось. Був би він гарним тренером, там би й залишився. Де він тренував – там були добрі гроші. Без хороших футболістів з величезними зарплатами він результат показати неспроможний. 

‒ У чому проявлялась неповага Григорчука до футболістів? Чому він це робив?

‒ Він такий і є – диктатор. Він сідає, як путін, а позаду нього – ікона. Стиль розмови один в один з кремлівським диктатором: згадує Бога постійно, каже, що футбол у нього в серці та футбол ніколи неможливо обманути. Григорчук постійно використовує мат та ображає футболістів. Буквально після теорії деякі хлопці вже плакали. Починає шукати винних у поразці. Немає такого, що програли, нічого страшного, треба змінювати це або інше. Він ловить когось одного або двох і починає звинувачувати у поразці. 

«Григорчук хотів поставити мене лівим захисником на офіційну гру»

‒ Деякі гравці у нього були під протекторатом?

‒ Звісно! Він шукає винних постійно, на кого перекинути відповідальність за поганий результат. Наведу приклад, яка він людина. Після того, як я грав лівого захисника, казав мені, що я наберу фізику і постійно буду грати на тій позиції, мовляв, вхожу до п'ятірки його кращих гравців. Я цього не зрозумів. 

Уявіть, прийшов з Шахтаря, який мені пропонував трирічний контракт, до Чорноморця, щоб грати у футбол, а він ставить мене лівим захисником, хоча я воротар і взагалі правша!

‒ Що це за історія, що ви грали лівого захисника?

‒ Це була товариська гра. Щось його перемкнуло і запропонував мені там зіграти, бо не вистачало людини зліва у захисті. Я один раз зіграв, потім він знову мене поставив на наступну гру і я навіть гол забив. Потім офіційна гра з Дніпром-1 у чемпіонаті. Я лікувався після травми й він хотів мене прямо там випустити, але не знав, чи може воротар грати у полі. 

Він навіть правил не знає! Каже, що ми, воротарі, тупі. Кидаємо аут на своїй половині – чому не підходимо та не ловимо м’яч руками, щоб почати атаку? Я на нього дивлюсь і не розумію, чи серйозно він не розуміє, що не можна з ауту воротарю в руки кидати м’яча? 

«Мені вся футбольна Україна казала не йти до Григорчука»

‒ Ще історії є?

‒ Безліч! На базі повинна бути повна тиша. Його помічники тебе здадуть одразу, якщо ти ходив по базі. Зробив помилку у матчі? Ага, бо ходив по базі, коли потрібно було відпочивати! 

Григорчук не взяв тренера Олексія Антонова на гру з Олександрією, бо той спілкується з Сергієм Кравченком і начебто розкаже всі секрети з тренувань. 

Я знаходився там менше пів року, а історій наче на років п’ять. Мені вся футбольна Україна казала не йти до Григорчука, але я не послухав. Думав, що, як досвідчений воротар, виконаю усі вимоги тренера.

‒ Ви прийшли до Чорноморця після Шахтаря в статусі зірки. Чому там зіграли всього п’ять матчів?

‒ До цієї теми є інша історія. Я пропустив матч через травму, потім у наступній не граю. Підійшов до Григорчука, а він каже: «Шева, ти – топ, найкращий наш воротар! У тебе є ім’я! я тебе два роки чекав! Ти авторитет з Шахтаря, судді нас менше будуть вбивати! Незабаром будеш грати». Потім його помічник почув, що я кашляю, і вони вирішили, що я хворий. Якби я був хворий, я б підійшов і сказав – знову дивна ситуація. 

Потім на теорії, куди не запросили воротарів, Григорчук почав розповідати, що Шевченко погано впливає на колектив і з ним треба прощатися. Це мені хлопці розповіли. Ось така лицемірна людина. 

«Всі бояться щось сказати, щоб гірше не стало»

‒ А тренер воротарів Глущенко міг вплинути на Григорчука?

‒ З Глущенком спілкувався. Він намагався розмовляти з Григорчуком, все марно. Вони дивляться запис голу та шукають винного. Ось, воротар на відео зробив зайвий крок! Запитують: «Навіщо я його зробив?» Триває постійний пошук винного. 

Не знаю, як терпів Віталій Єрмаков, бо на його місці я б того Григорчука вбив би. Григорчук каже Віталію: «Ти взагалі не футболіст, ти – ніхто, опудало, ти за*бав мене!» Ось так він розмовляє з чоловіком, якому 30 років. Це відбувається при всіх. Над тим же Демченком, що зараз грає в Колосі, знущався. 

‒ А навіщо він закривав гравців, і зокрема вас, на базі?

‒ Не знаю, може, Григорчук кайфує від цього. Згадалась ще одна історія. У родині Богдана Бойчука народилася дитина. А ми весь час на базі знаходимось, тренер проводить по дві-три теорії на день. Сам Богдан живе на відстані 5 хвилин їзди до бази. На базу ми заїхали за 2-3 дні до матчу. 

В Одесі тоді вимикали світло і дружині Бойчука приходилось самостійно спускатися сходами з візочком з малим та собакою. А Григорчук поїхав додому, а нам каже: «Готуйтесь». Ми й залишаємося на тій базі незрозуміло навіщо. Робити на базі нічого, сидимо та граємо в карти або сидимо в телефонах. Їжа також жахлива. Що там робити два дні? А якщо програли, то взагалі заїзд за три дні! На теорії каже: «А, може, чотири дні зробити?» й сміється. І всі бояться щось сказати, щоб гірше не стало.

Віталій Єрмаков. Фото: ФК Чорноморець

«Перехід у Чорноморець – моя найбільша помилка у житті. Григорчук – найгірший і найслабший тренер»

‒ Ви до цього казали, що повернулись в Чорноморці на 15 років назад. Чому так?

‒ Подібні деспотичні методи практикувалися в Запоріжжі, коли мені було 16 років. Але то ж інше покоління. Тоді футболістів відпусти на три дні – то буде і горілка, і більярд, і «каруселі». Зараз інші часи. Твій тиск, вагу жорстко контролюють. Повсюди камери. В закладах тебе побачать – та й усе. 

‒ Григорчук – найгірший тренер, під керівництвом якого ви грали?

‒ Сто відсотків. Найгірший і найслабший. І взагалі, це моя помилка була…

‒ Під помилкою з Чорноморцем ви маєте на увазі ситуацію, коли Шахтар вам пропонував трирічний контракт, а ви обрали Чорноморець, щоб отримувати ігрову практику? 

‒ Так. Якби я ще отримував в Одесі ігрову практику, то ще хоч якось, а так… Я грав лівого захисника, познайомився з жахливою людиною. Це моя найбільша помилка у житті.

* * *

Читайте далі…

В другій частині інтерв’ю з Олексієм Шевченком – божевільні історії з Динамо та Шахтаря та неординарний погляд воротаря на прожите життя в футболі й людей, з якими його зводила доля. Стежте за «УФ»!