«Потрібні такі гравці, як Гуцуляк»: Вакулко – про Ордабаси, методи Вернидуба та відхід із Кривбаса

Юрій Вакулко виграв із Ордабаси чемпіонат і Кубок Казахстану, хоча ще влітку був близьким до переходу в Астану. Тепер його клуб підписав Олексія Гуцуляка, а власники ставлять завдання вийти до основного етапу Ліги чемпіонів.

В ексклюзивному інтерв’ю журналісту сайту «Український футбол» Роману Придибі півзахисник розповів, чому влітку залишився в Ордабаси, як у Кривбасі прощалися з гравцями та яку перевірку йому влаштував Юрій Вернидуб. Також пояснив свою позицію щодо повернення в УПЛ, оцінив перехід Гуцуляка й поділився історіями про підтримку українців та вплив російської пропаганди в Казахстані.

«Три медалі за півтора року вважаю дуже гідним результатом»

— Юрію, вітаю з чемпіонством! Що було найскладнішим на шляху до цього золота і в який момент усередині команди відчули, що можете випередити Кайрат?

— Перед першим туром до клубу прийшли нові власники й одразу поставили завдання — виграти чемпіонат і Кубок. Стартували важко, виривали перемоги на останніх хвилинах. Але першу половину сезону завершили лідерами, маючи очко переваги та дві гри в запасі.

Тоді ж ми перемогли Кайрат — думаю, після цього всі остаточно повірили в чемпіонство. Найважчим виявилося друге коло через виїзні матчі на штучних полях. Там ми почали втрачати очки з командами, які на натуральному газоні нашого стадіону навіть центр поля не переходили.

Юрій Вакулко. Фото: ФК Ордабаси

— Коли їхали до Казахстану, уявляли, що вже наступного року виграєте і чемпіонат, і Кубок? Що ці трофеї означають особисто для вас?

— Навіть уявити не міг, якщо чесно. У першому сезоні ми дійшли до фіналу Кубка, та, на жаль, програли. Наступного року вже оформили золотий дубль. Ці трофеї означають, що я на правильному шляху у своїй карʼєрі. Три медалі за півтора року вважаю дуже гідним результатом.

«Її чоловік думає підписати контракт і поїхати на “СВО”»

— Як у Казахстані ставляться до українців? Можете пригадати випадок, коли особливо відчули підтримку або, навпаки, зіткнулися з упередженням через те, звідки ви?

— У Шимкенті, де базується моя команда, до українців ставляться добре. Більшість людей усе розуміє та підтримує. Наприклад, наш масажист чудово знає історію України. Він навіть багато цікавого розповів мені про те, чим схожі наші країни.

Але, звичайно, траплялися й люди, які перебувають під впливом пропаганди. Одного разу повели сина до лікарки. Коли вона побачила, що ми з України, почала казати, що війна — це погано, запитувати, коли все закінчиться. А наприкінці додала, що її чоловік думає підписати контракт і поїхати на «СВО».

Проте це рідкісні випадки. Загалом нас увесь час підтримували, цікавилися новинами й тим, як живуть наші люди.

— За яких умов ви зараз повернулися б в УПЛ? Чи були останнім часом конкретні пропозиції з України й які клуби виходили на зв’язок?

— Конкретних пропозицій не було. На жаль, питання не в умовах. Я два роки грав в Україні, а моя сім’я в цей час жила за кордоном. Для мене головне — безпека родини та можливість бути разом.

«Уже за 5–6 турів до кінця чемпіонату багато хлопців знали, що покинуть команду»

— Пояснюючи ваше розставання з Кривбасом, керівництво говорило, що «прийшов час змін». А як цю розмову пам’ятаєте ви? Самі хотіли залишитися чи теж відчували, що потрібно щось змінювати?

— Розставання не було спонтанним: усе йшло до того, що в клубі планують давати шанс молоді. Але, як виявилося, це не так легко, як здавалося. Уже за 5–6 турів до кінця чемпіонату багато хлопців знали, що покинуть команду: дехто мав хороші пропозиції, з кимось просто мали намір розпрощатися.

Та й загалом клуб не пропонував нових контрактів. Але найдивнішим було те, що за два дні до останнього матчу з Поліссям, де вирішувалася доля путівки до єврокубків, 7–8 гравців основного складу викликали по черзі й повідомили, що угоди продовжувати не будуть, подякувавши за роботу.

І це при тому, що в нас була мета другий рік поспіль вивести команду в єврокубки заради тих хлопців, які стовідсотково залишалися. Що стосується мене, то я й сам не планував продовжувати виступи за Кривбас: хотілося жити в безпечнішому місті, щоб родина могла повернутися з-за кордону.

«Це була перевірка, і він очікував від мене іншої відповіді»

— Яка розмова з Юрієм Вернидубом найбільше врізалася вам у пам’ять? Що він тоді сказав і чому ви досі це згадуєте?

— Була кумедна ситуація. Мав мікротравму, яка заважала кілька матчів. Юрій Миколайович сам підійшов і запропонував пропустити одну гру, щоб відновитися. Я погодився. Той матч ми програли, а після нього в роздягальні тренер сказав, що побачив, хто справжній чоловік, а хто пропускає ігри через дрібниці.

Юрій Вернидуб. Фото: ФК Кривбас

Я одразу підійшов і запитав, чи це про мене, хоча лише я пропускав ту гру (сміється. — Прим. «УФ»).

Він відповів, що так, і показав на телефоні фото футболістів, які грають із перев’язаними головами та закривавленими ногами. Кажу: «Так ви ж самі сказали зробити паузу». А тренер пояснив, що це була перевірка і він очікував від мене іншої відповіді. Це був гарний урок.

«Мені залишалося тільки приїхати в Астану та поставити підпис»

— У червні вас уже називали майбутнім гравцем Астани, але зрештою ви залишилися в Ордабаси. Наскільки близьким був перехід і чому він не відбувся?

— У мене закінчувався контракт з Ордабаси, і на той момент продовжувати його не пропонували. Саме тоді до мого менеджера Ярослава Кондратюка звернулася Астана. Ми почали обговорювати деталі переходу. Була розмова з головним тренером Бабаяном. Мені залишалося тільки приїхати в Астану та поставити підпис. До завершення моєї чинної угоди було ще 20 днів.

Але перед самим її закінченням Ордабаси запропонував продовжити співпрацю до кінця сезону. Я радий, що погодився. Хотів би подякувати капітану команди Сергію Малому — він відіграв велику роль у тому, щоб я залишився.

— У півфіналі Кубка з Алтаєм вас визнали найкращим гравцем матчу, а за підсумками турніру ви увійшли до його символічної збірної. Проте у фіналі залишилися в запасі. Як пояснюєте цю ситуацію? Чи обговорювали з Андрієм Мартіном свою роль у команді?

— Загалом кубкові матчі цього сезону провів дуже вдало. До фіналу грав у всіх зустрічах, але у вирішальній за рішенням тренера залишився в запасі. Питання не до мене — можу дати його номер телефону. Мені також цікаво (посміхається. — Прим. «УФ»).
Ми цього не обговорювали. Він просто підійшов під час фіналу, коли всі заміни вже були використані, й вибачився, що не випустив мене на поле.

«З урахуванням бонусів виходить у рази більше»

— Наскільки відрізняються фінансові умови в Кривбасі та Ордабаси? Що, крім зарплати, казахстанський клуб забезпечує футболістові?

— Зарплата трохи вища, ніж у Кривбасі, але з урахуванням бонусів виходить у рази більше. Також, як і всюди, клуб виділяє гроші на квартиру та надає авіаквитки.

«Цього року вболіваю за Буковину»

— Чи стежите за нинішнім Кривбасом? Що в цій команді ще впізнаєте зі свого періоду, а що вже суттєво змінилося?

— Стежу за кожним туром чемпіонату, зокрема й за виступами Кривбаса. Клуб зараз переживає важкі часи, але вірю, що все налагодиться.
Змінилося все: залишилися тільки молодь і персонал. Радий, що хлопці почали грати й набиратися досвіду. Цього року вболіваю за Буковину.

Гравці Буковини. Фото: ФК Буковина

— Якби нинішній Ордабаси виступав в УПЛ, за які місця міг би боротися? За рахунок чого ваша команда могла б створити проблеми Шахтарю та Динамо?

— Думаю, точно увійшли б до топ-5. З нашими грандами було б важко. Але наша команда розвивається, тому все попереду.

— Цього року в Казахстані грали Нані та Віктор Мозес. Наскільки їхній клас залишався відчутним на полі? Такі переходи справді підсилюють чемпіонат чи головний ефект усе-таки дають гучні імена?

— Клас, звичайно, відчувався. Але загалом їхній вплив був мінімальним. Команда Мозеса взагалі завершила чемпіонат на останньому місці. Ми грали з нею у фіналі Кубка, але він, як і я, дивився матч із «VIP-місць».

Усе залежить від того, які завдання стояли перед клубами. Якщо мета — підвищити медійність, то це топ. Із футбольного погляду питання складне. Небагато футболістів після виступів у провідних чемпіонатах приїдуть на штучні поля, щоб щось тут доводити. Тим паче коли тобі під 40 років.

«Люди під копірку переказували наративи російського телебачення»

— Чи доводилося вам у Казахстані чути виправдання російської агресії або розмови про те, що «не все так однозначно»? Як реагуєте в таких ситуаціях і чи були випадки, коли після цього припиняли спілкування?

— Так, кілька разів. Але, слава Богу, Шимкент далеко від кордону з росією. Пропаганда тут не така сильна.

Утім, на жаль, траплялися неприємні ситуації, коли люди під копірку переказували наративи російського телебачення. Класичні фрази: «Політики не можуть домовитися», «У них не було вибору» і так далі.

«Зараз українським уболівальникам цей перехід здається дивним»

— Олексій Гуцуляк офіційно став гравцем Ордабаси. Ви знаєте клуб зсередини: наскільки це хороший варіант для гравця збірної України? Чим, окрім фінансових умов, команда змогла його привабити?

— Він ще до підписання контракту приїжджав сюди, спілкувався з керівництвом, дивився, що тут і як. Ми тоді трохи поговорили: я розповів про можливі нюанси та відповів на його запитання. Можливо, зараз українським уболівальникам цей перехід здається дивним.

Олексій Гуцуляк. Фото: ФК Ордабаси

Але якщо Ордабаси влітку разом із ним вийде до основного етапу Ліги чемпіонів, думаю, усі вже інакше на це дивитимуться. Власники клубу дуже амбітні й ставлять саме таке завдання. А для його виконання потрібні такі гравці, як Гуцуляк.

«Останнього разу Бетіс відскочив — не дотиснули його з Кривбасом»

— Днями вам виповнилося 29 років, і до цього рубежу ви підійшли з двома трофеями. Якої футбольної мети хотіли б досягти до тридцятиріччя? Що ще обов’язково хочеться встигнути в кар’єрі?

— Хочу залишатися голодним до перемог і бути професіоналом до останнього дня футбольної кар’єри. Єдина мета — зіграти на груповому етапі єврокубків. Уже тричі доходив до плей-оф, але завжди трохи не вистачало. Останнього разу Бетіс відскочив — не дотиснули його з Кривбасом (посміхається. — Прим. «УФ»).

• Юрій Вакулко перейшов із Кривбаса до Ордабаси влітку 2025 року. За казахстанський клуб півзахисник провів 44 матчі та віддав сім результативних передач.
• У сезоні 2026 року Ордабаси виграв чемпіонат і Кубок Казахстану. У фіналі 7 листопада команда перемогла Кайсар із рахунком 4:1. У Лізі чемпіонів
• 2027/28 клуб стартуватиме з першого кваліфікаційного раунду.
• 11 листопада Ордабаси оголосив про підписання Олексія Гуцуляка. Контракт вінгера збірної України розрахований до кінця 2028 року.

Читайте також:

• «Міг би отримати більше можливостей»: Шах — про Карпати, прорив у Лехії та збірну України.
• «Не мав права так діяти»: Краснопір про скандальний момент у матчі Полісся – Верес, Мальдеру та збірну України.
• «Збірна України в Ужгороді»: травма Пономаренка, 88-річна фанатка й автобус після Класичного – репортаж.