Сергій КОВАЛЕЦЬ: «Група у нас цікава, якоюсь мірою рівна»

Переглядів 27
UkrFootball.ua
UkrFootball.ua
0 голосів

Наставник молодіжної збірної України про шанси команди на вихід до чемпіонату Європи 2015 року та підготовку до гри зі збірною Хорватії

— 26 грудня 2012 року виконком ФФУ офіційно призначив вас головним тренером молодіжної збірної команди України. Чому погодилися працювати з молодіжкою?

— Для мене велика честь очолювати молодіжну збірну України. Узагалі був дуже задоволений, що мені довірили тренувати найкращих молодих гравців нашої держави. Це велика відповідальність, тому щасливий перебувати на цій посаді.

— Який результат президент ФФУ Анатолій Коньков вважатиме прийнятним для вашої команди?

— Ще до мого призначення ми з Анатолієм Дмитровичем поспілкувалися, й він сказав, що головною метою є підготовка кадрів для національної команди, але при цьому необхідно не забувати й про спортивні результати. Зрештою, ми представляємо віт­чизняний футбол на міжнародній арені, тому маємо презентувати його з найкращої сторони. Отже, участь у великих континентальних і світових форумах для нашої команди також має велике значення.

— Яким чином проводите відбір до молодіжки? Адже далеко не всі гравці представляють клуби прем’єр-ліги, тож слідкувати за кожним із кандидатів завдання, мабуть, не з легких?

— Це дуже цікавий процес, коли постійно перебуваєш у пошуку нових футболістів, знаходиш талановиту молодь. Уже одного разу казав, що наразі мене можна вважати одним із головних селекціонерів серед молодих українських гравців.

Приємно спостерігати за прогресом Сергія Болбата з донець­кого «Шахтаря». Він проходив збори з першою командою, тож, поспілкувавшись із тренерським штабом донеччан, зрозумів, що на нього розраховують. Хочеться йому й усім іншим молодим гравцям побажати подальшого розвитку та самовдосконалення, щоби в майбутньому вони виросли у виконавців екстракласу. Він людина обдарована, має всі можливості для зростання. Також необхідно, щоби й тренери йшли назустріч молодим футболістам, більше їм довіряли, надавали можливість частіше з’являтися на футбольному полі в матчах найвищого ґатунку.

— Першим серйозним випробовуванням став зимовий турнір у Санкт-Петербурзі «Кубок Співдружності». Українці у фіналі програли з рахунком 4:2 російським одноліткам. Що завадило вашим підопічним виступити вдаліше?

— Узагалі турнір мав високий рівень, із хорошим складом учасників. У Санкт-Петербурзі відбулося моє перше знайомство з командою. На цій першості футболісти проявили себе тільки з найкращої сторони. До того ж, наша команда недолічилася деяких футболістів, які проходили збори з першою командою. Але нам удалося перевірити велику кількість гравців, подивитися на них саме в ігровому плані, адже тренувальний процес і міжнародні поєдинки — це зовсім різні речі. Усі матчі провели на хорошому рівні, в тому числі й фінал.

А чому програли Росії? Гадаю, нам не вистачило свіжості. У півфіналі довелося прикласти чималих зусиль, аби здобути перемогу. Литовці забили першими, почали грати від оборони, діяли дуже щільно. Однак наприкінці поєдинку нам удалося їх дотиснути й вийти до фіналу. У ньому команда також виглядала непогано, проте титул здобути не змогла.

— У товариських іграх із сильними італійцями та чехами награвали склад на «Меморіал В. Лобановського»?

— Ми постійно перебуваємо в пошуку, намагаємося за рахунок нових футболістів посилити гру, награти певні комбінації, а для цього необхідно проводити спаринги. Таким чином, крізь призму товариських поєдинків, готуємося до відбіркового турніру Євро-2015. На матчі з італійцями та чехами викликали двадцять два футболіста. Необхідно було по кожному з них отримати інформацію, подивитися їх у справі, оцінити їхній рівень майстерності. Отож ці товариські зустрічі якнайкраще підходили для цього.

— На «Меморіалі В. Лобановського» українці знову поступилися у фіналі. На цей раз каменем спотикання стала збірна Австрії. Чи не боїтеся, що у футболістів може виробитися комплекс «другого номера»?

— Певна річ, програвати у фіналах удвічі прикро, відтак напередодні матчу з Грецією я сказав футболістам, що ті поєдинки були програні через наші помилки, своєрідну ігрову дисципліну. Адже й у Москві, й у Києві нас карали червоними картками. Та, гадаю, ці поразки тільки зміцнили нашу команду, загартували її. Мені як тренеру також прикро зазнавати поразок у фінальних поєдинках, але за правильного аналізу ці поразки можуть піти тільки нам на користь.

— А чому в молодих українців у вирішальних поєдинках постійно здають нерви? У чому причина?

— Цю проблему необхідно розглядати в комплексі. Ми напряму залежимо від клубів, де футболісти проводять більшість свого часу. Там тренери також постійно налаштовують гравців, прищеплюють їм ігрову дисципліну. Проте суддівство у внутрішній першості й міжнародних поєдинках значно відрізняється. У Європі судять набагато жорсткіше, там ніхто нікого жаліти не буде. Будь-які суперечки караються жовтими, а то й червоними картками. До цього необхідно звикати, привчатися. Дуже добре, що в нас є такі хороші турніри, в яких футболісти мають можливість пристосуватися до європейської манери суддівства. Нам ще необхідно пройти етап становлення, набути досвіду.

 Незабаром стартує відбір до Євро-2015. Разом із нами до 5 відбіркової групи потрапили команди Швейцарії, Хорватії, Латвії та Ліхтенштейну. Яка із цих збірних найскладніший суперник?

— Група цікава, якоюсь мірою рівна. Майже в усіх команд є шанси пробитися на континентальну першість. Швейцарія на Євро-2011 грала у фіналі з іспанцями, має у своєму складі виконавців серйозного рівня. У хорватів молодь також завжди була сильною. Тому все вирішиться на футбольному полі. Певен, ігри повинні бути цікавими.

— Розкажіть, як команда готуватиметься до першого поєдинку відбору із хорватами, що відбудеться 9 вересня?

— Першого й другого вересня збираємося в Києві. Проведемо п’ятиденний тренувальний цикл, зіграємо спаринг із «Динамо-2» у Кончі-Заспі. Сьомого вилітаємо до Львова, де заплановано ще два тренування, а вже дев’ятого — гра проти Хорватії на «Арені-Львів».

— В останньому контрольному поєдинку проти збірної Греції ваші підопічні виглядали вельми пристойно: забили чотири м’ячі, повністю контролювали хід поєдинку. Наскільки готові наші футболісти боротися за путівку на європейську першість?

— Перемога не була такою легкою, як виглядало збоку, адже Греція суперник дуже непростий. Влітку греки доволі непогано виступили на чемпіонаті світу, в їхньому складі виступають технічні й тактично підготовлені виконавці. Але мені приємно, що наші хлопці продемонстрували гарну фізичну готовність, зарядженість на гру. І це при тому, що за два дні до матчу наші футболісти виступали за свої команди в чемпіонаті країни. Тільки уявіть, які навантаження випали на них. Але нічого, молодці, впоралися, грали з азартом. У їхніх діях відчувалася розкутість і впевненість.

Та, попри всі ці приємні моменти, були й мінуси. Наприклад, отримали п’ять жовтих карток. Але нагороджували нас ними не за розмови, а за боротьбу, за чисті фоли. Звісно, над цим компонентом варто працювати, адже ці картки зайві, їх можна було уникнути. Необхідно обережніше діяти на футбольному полі, щоби не давати арбіт­рам приводу нагороджувати нас картками. Тому у цьому плані нам є над чим працювати. Узагалі пот­рібно детально проаналізувати дії кожної ланки, щоби в офіційних матчах наші футболісти діяли злагодженіше, мобільніше та результативніше.

— Чи є серед ваших підо­пічних ті, хто вже зараз міг би виступати в першій команді країни?

— Постійно спілкуємося з Михайлом Фоменком щодо того, кого вже зараз можна було би підтягнути до першої команди. Наставник національної збірної також слідкує за молодими гравцями: як вони виступають у своїх клубах, як прогресують, який результат демонструють. Тут у нас із Михайлом Івановичем повне порозуміння. Гадаю, в теперішній молодіжці, безумовно, є гравці, перехід яких до першої команди країни не за горами.

— Хто наразі є лідером молодіжки?

— Лідером має бути команда. Певна річ, у нашому колективі є свої лідери, адже за їхньої відсутності команда стає безхребетною. Можна виокремити гравців центральної ланки. Але я би не хотів загострювати увагу на комусь конкретно. Вони всі особистості, відтак хотілося, щоби кожен із них був лідером на футбольному полі. Поки що брали участь лише в товариських матчах, не було справжньої перевірки турнірної психології. Ось у офіційних поєдинках подивимося на їхні якості лідерів, наскільки міцний їхній характер. Адже офіційні ігри є офіційними, й тільки в них зможемо реально оцінити свої сили.

— У багатьох інтерв’ю ваші підопічні говорили про надзвичайну товариську атмосферу в команді. Чи справді це так?

— Приємно, коли гравці про це говорять. Проте тут багато чого залежить і від них. Гарний мікроклімат має бути в команді, адже він є основою для подальшого її розвитку. Тому мені любо, що футболісти це розуміють, створюючи товариську атмосферу в збірній.

— За рахунок чого вдається згуртувати колектив?

— За рахунок професіоналізму й людських якостей. Завжди говоримо своїм гравцям, що насамперед необхідно бути людиною. Адже спершу футболіста оцінюють за його людськими якостями, а вже потім дивляться, який він гравець.

— Наскільки легко працюється з молоддю?

— Мені цікаво працювати з молоддю. До них необхідно застосовувати більш тонкий підхід, аніж у роботі з досвідченими гравцями. Наприклад, ті, хто рідко грають за свої клуби, мають можливість через міжнародні поєдинки за молодіжну збірну прокласти собі шлях до основи клубу. І гравці це розуміють, намагаються максимально скористатися наданим їм шансом. Тим паче, що клубні тренери також слідкують за своїми виконавцями. Тож у цьому плані для наших гравців збірна — це місце, де можна проявити себе на найвищому рівні, змусити привернути увагу не тільки тренерів рідної команди, а й з інших клубів. Тут усе в руках самих футболістів. Тренери збірної роблять усе можливе, щоби гравці зростали професійно. Решта залежить тільки від них. Вони мають розуміти, що захищають честь нашої держави на міжнародній арені.

Роман КИРІЄНКО.