«Шершуна запрошували в Динамо Лобановського»: разом із Кварцяним згадуємо ексзахисника Дніпра та збірної України
36461 
Інформаційний простір сколихнула сумна новина. У віці 42 роки пішов з життя Богдан Шершун. Він помер в один день з легендою футболу Францом Бекенбауером.
Причина смерті Богдана невідома, але, за інформацією прес-аташе УАФ Олександра Гливинського, Шершун довго боровся з тяжкою хворобою і лікувався за кордоном. Як пізніше повідомив колишній партнер Шершуна по ЦСКА Ролан Гусєв, у Богдана була пухлина мозку.
Сайт «Український футбол» вирішив згадати шлях становлення Шершуна. У цьому нам допоміг Віталій Кварцяний, який пересікався з футболістом у Кривбасі та Волині.
«Кілька разів я запрошував Шершуна потренуватися з Поділлям, але він завжди відповідав: «Спасибі, але ні. У мене є своя програма»
Богдан Шершун народився 14 травня 1981 року у Хмельницькому. Його батько був футбольним тренером і певний час працював асистентом Віталія Кварцяного у Поділлі. Проте свого сина він влаштував у Дніпро, адже у 90-х роках школа дніпровського клубу була однією з найсильніших в Україні.
«Батька Богдана я добре знаю, він у мене був помічником у хмельницькому Поділлі. Богдан у той час навчався в дніпропетровському інтернаті, його тренером був Ігор Ветрогонов, який виховав безліч талантів у Дніпрі», – згадує Кварцяний.
За словами легенди Волині, Богдан часто приїжджав додому і у вільний час приходив у Поділля. Кварцяному він тоді запам’ятався професійним ставленням до справи:
«Богдан часто приїжджав до батька і заходив до нас у клуб. Він був приємним і культурним хлопцем. Було видно, що він прагне чогось досягти у футболі. Шершун професійно стежив за собою і не мав шкідливих звичок - він ніколи не пив, не курив і не порушував режим».
Віталій Кварцяний, фото: з відкритих джерел
Кварцяний намагався затягнути юнака на тренування хмельницького клубу, але почув несподівану відповідь:
«Кілька разів я його запрошував потренуватися з Поділлям, але він завжди відповідав: «Спасибі, але ні, Володимировичу. У мене є своя програма». Він мав у Дніпрі індивідуальний графік тренувань на час відпустки і не хотів порушувати завдання тренера».
«У Динамо за Лобановського були тренування на виснаження, можливо, Шершун вибрав ощадливий режим, більш ігровий і тактичний, який сповідували Дніпро і ЦСКА»
В УПЛ Шершун дебютував восени 1997 року при В’ячеславі Грозному, який тоді очолював Дніпро. Але залізобетонним гравцем основи став уже за часів Миколи Федоренка. Тоді Шершун здобув і найвищу нагороду в Україні – бронзові нагороди чемпіонату з Дніпром у 2001 році.
Прогрес 21-річного захисника не залишився непоміченим і вже через рік Шершуна запросили до московського ЦСКА, у якому Газзаєв тільки починав формувати чемпіонську команду.
Але кар’єра Богдана могла скластися по іншому. За словами Кварцяного, інтерес до Шершуна проявляв український гранд футболу:
«Я точно знаю, що Шершуна запрошували в Динамо, коли головним тренером був Лобановський. Але він у підсумку вибрав Дніпро, а потім ЦСКА. У Києві за Валерія Васильовича були тренування на виснаження, можливо, Шершун вибрав ощадливий режим, більш ігровий і тактичний, який сповідували Дніпро і ЦСКА».
Богдан Шершун з трофеями у ЦСКА, фото: ПФК ЦСКА
З московським клубом Шершун став чемпіоном Росії, двічі вигравав Кубок РФ, а апогеєм його кар’єри став тріумф у Кубку УЄФА 2005 року. Хоч Богдан і не зіграв у фінальному матчі проти Спортинга (3:1), проте на шляху до трофею українець прийняв участь у п’яти матчах.
«Кривбас грав то в п'ять, то в чотири, то в три захисники, і Шершун вписувався в будь-які схеми»
У 2005 році Шершун повернувся до рідного Дніпра, який тоді тренував Олег Протасов. Далі був київський Арсенал Заварова, а потім Кучука, і у 2012 році – Кривбас. Даємо слово Кварцяному.
«Вдруге ми перетнулися із Шершуном в Кривому Розі, коли я працював у Кривбасі. Він прийшов до нас уже серйозним футболістом. Мої навантаження Богдан витримував без проблем, тому тренування йому давалися легко. Шершун-Лисицький – була цікава пара захисників, вони гармонійно виглядали.
Кривбас грав то в п'ять, то в чотири, то в три захисники, і Шершун вписувався в будь-які схеми. У нас тоді була хороша лінія захисту: Лобжанідзе, Пашаєв, Федорів, але Шершун завжди потрапляв до складу і виглядав пріоритетною опцією в захисті».
Після Кривбасу Кварцяний вкотре очолив Волинь і для підсилення захисту покликав добре знайомого, хоч і вікового, Шершуна.
«Втретє ми побачилися у Волині. Мені потрібен був досвідчений гравець у захист, і ми запросили Шершуна. Він одразу вписався в нашу команду і грав надійно. Ми з Богданом розуміли один одного з півслова, конфліктів ніколи не було».
Богдан Шершун у Волині, фото: з відкритих джерел
Волинь стала останньою професійною командою в кар’єрі Шершуна. З 2015 по 2017 роки він ще пограв за аматорський Случ і остаточно завершив з футболом, з’являючись лише на ТБ у якості експерта та граючі в матчах за ветеранів.
«Шершун відіграв за Волинь сезон, і ми розійшлися з різних причин. Точно вже не згадаю: або він не захотів продовжувати контракт, або ми, або я хотів омолодити команду. Але розійшлися ми нормально, потиснувши один одному руки», – каже Кварцяний.
«Напевно, у збірній були сильніші гравці, ніж Шершун, той же Головко в парі з Ващуком, Русол»
Попри стабільну ігрову практику у Дніпрі, за збірну України Шершун провів всього чотири матчі за Олега Блохіна. Кварцяний вважає, що потрапити до національної команди було нелегко, адже конкуренція у захисті була дуже високою:
«Напевно, там були сильніші гравці, ніж Шершун, той же Головко в парі з Ващуком, Русол. У деяких моментах внизу Богдан не встигав прийняти м'яч і спритний, різкий нападник міг піти у відрив. У Шершуна була в пріоритеті позиційна гра.
А коли Шершун грав у ЦСКА, то шансів потрапити до збірної в нього було ще менше, тому що пріоритет надавався місцевим футболістам».
Наостанок нашої розмови Кварцяний згадав, чим його привабив Шершун як футболіст.
«З огляду на його високий зріст, 192 см, він використовував свої сильні сторони на 100%. Завжди розраховував верхні передачі і знав, як зіграти правильно. Не кожен високий футболіст може координовано грати головою.
Також Шершун дуже здорово читав гру: перехоплення, напрямок атак, різного рівня передачі. Богдан ніколи не вибивав м'яч куди попало, а грамотно починав атаки.
Шершун завжди був психологічно врівноваженим, паніки в нього ніколи не було. Приймаючи м'яч, він заспокоював гру і діяв із розрахунком».
***
Сайт «Український футбол» висловлює співчуття рідним і близьким Богдана Шершуна. Вічна пам'ять.
