Скрипник рік очолює Ворсклу: команда, то перемагає Шахтар, то розгромно програє Руху. Чому їх так лихоманить?
5674 
Ворскла не те, щоб найбільш титулований клуб, але один із лише п’яти в Україні, хто здобував Кубок України. Ворскла ніби середняк, але двічі здобувала бронзові медалі – причому, в різні декади. 10 сезонів брала участь у єврокубках. Ворскла ніби постійно в перманентній кризі через проблеми головного інвестора, проте дозволяє собі підписувати легіонерів і далеко не останніх вітчизняних футболістів. Ворскла підписала одного з найбільш статусних українських тренерів, але ось прямо зараз знаходиться на восьмому місці в таблиці.
При цьому в минулому турі підопічні Скрипника обіграли Шахтар, до того відбирали очки в Динамо та Дніпра-1. Ворскла – команда парадоксів. «Як живеш, командо?», ‒ замислився сайт «Український футбол». І спробував пояснити виняткову нестабільність ворсклян у сучасних змаганнях.
Здавалося, після Зорі Ворскла – це оаза стабільності
Адже Зоря не лише при ван Леувені чи Лалатовичі втрачала лідерів і брала на їхнє місце нерозкритих новачків – Скрипнику також довелося впродовж кількох трансферних вікон латати дірки, вигадувати заміну награним лідерам і входити в сезон із пасьянсом, який не факт, що складеться у підсумку.
Ворскла, на відміну від луганців, має можливість зберігати тих, кого хоче. Тільки якщо це не Різник, за якого Шахтар пропонує рекордні для клубу гроші, або не футболісти на давно підписаних дорогих контрактах – таких у наші часи будь-який клуб охоче спише на берег і візьме згодних грати за менші гроші.
Проте від самого початку виявилося, що в роботі нового клубу Віктора Анатолійовича також багато від теорії космічного хаосу. Почати б із самого процесу зміни головного тренера. Ще в червні минулого року інсайдери повідомили, що Віктор Скрипник очолить Ворсклу з 1 липня (після завершення контракту з Зорею).
Віктор Скрипник. Фото: Ворскла
Але Юрію Максимову про це повідомити «забули»:
«Буквально вчора ввечері розмовляли з Лисаком (віце-президент Ворскли – примітка «УФ»), але цієї теми не стосувалися. Про те, що мій контракт з Ворсклою добіг кінця, мені сьогодні сказав сусід по дачі. Життя таке, але хотілося б, щоб хтось із клубу зі мною зв'язався з цього приводу, сказав «дякую» за виконану роботу. Все-таки частинка мого життя пройшла в Полтаві. А так виходить, що я дізнався про це від сторонніх людей. Якось не по-людськи», ‒ говорив в інтерв’ю FanDay Юрій Максимов, попередник Скрипника.
Це – епізод у житті колективу, але промовистий, прошу вас, епізод. Із таких дрібних, але важливих подробиць починається загальна атмосфера в команді, ставлення до співробітників (тим більше, такого рангу посади). Тому Ворскла – це непроста історія, і, напевно, Скрипник зрозумів це з перших днів роботи на новому місці.
У ворсклян багато «золотого пилу» ‒ як у історичних грандів
З початком війни Ворскла втратила більшість легіонерів – деякі з них ще залишилися на матчі єврокубків, але ранній виліт від шведського АІКа показав – Віктор Скрипник не зможе розраховувати на братів Тіллів, Ранжела, Пуцліна та ще відразу кількох гравців, які донедавна визначали сам стиль полтавської команди.
Гірше того, селекційна кампанія з новими легіонерами також не виправдала затрат. Приклад македонського захисника Зайкова, який прийшов, зіграв кілька матчів, травмувався й знову відправився за кордон, це далеко не найгірший випадок. Як вам вихованець Тоттенхема Родель Річардс, який один раз вийшов на заміну, травмувався, потім поїхав на перегляд у Чорноморець, травмувався і там – але, за даними спеціалізованих ресурсів, залишається на контракті в Ворсклі до літа 2025 року?
А як албанці Тотре та Толі, які за півроку так і не вписалися в гру команди? А як легендарний Марлісон, перехоплений у Металіста 1925? Вдома на відпочинку він отримав травму – і його більше не бачили в Ворсклі. А ветеран Рікардо Лопес, найкращі роки якого пройшли навіть не вчора?
Марлісон. Фото: Ворскла
От тут би цікаво дізнатися, чия ініціатива призвела до підписання цих футболістів. І скільки умовних Павлюків, Челядіних і Нестеренків можна було б підписати натомість, якби Ворскла вела такий скаутинг, як Кривбас Вернидуба чи Чорноморець Григорчука? Ми хотіли задати таке питання віце-президенту Ворскли Олегу Лисаку, проте не змогли – після вильоту з єврокубків (цього разу від Діли) він поки не знаходив часу для серйозної бесіди з «УФ». А жаль.
Між тим, склад полтавської команди неоднорідний. Не тягнули весь календарний цикл ветерани – Чеснаков, Яворський (він уже завершив кар’єру). Не могли рівноцінно замінити колишніх лідерів ті ж Ісенко, Хрипчук, Крупський. От тут би, замість відверто провальних легіонерів, пильніше звернути увагу на свій ареал існування – тим більше, поряд функціонує підходящий для ролі фарм-клубу Гірник-Спорт. Але за часів Жабченка, коли Горішні Плавні круто працювали з молоддю, прямо з-під носа Ворскли Твердохліба та Петрусенка вивезли в ФК Минай, Батюшина – в Металіст 1925, Понєдєльніка – в Кривбас, Суханова – в Оболонь.
Це колись Ворскла оперативно підхоплювала з Кременя Безуса, Кунєва, Локтіонова. Зараз сусідні клуби скаутять хіба що вторинним поглядом – як у випадку воротаря Єрмолова, якому, щоб потрапити з Кременя в Ворсклу, довелося спершу провести успішну оренду в Металісті.
Той же Ковталюк колись грав і навіть дещо забивав за ФК Полтава. А коли помітила його Ворскла й хотіла запросити? Коли Микола у складі грузинської Діли вибив полтавців із єврокубків. А нічого, що він не перший рік багато забиває в чемпіонаті Грузії? Може, таких гравців треба перехоплювати ДО ТОГО, як вони завдадуть твоїй команді клопоту? Хоча, про що ми… Лукас Ранжел мусів фінському КуПСу допомогти перемогти Ворсклу, щоб його помітили ті, хто мав готуватися до нього в єврокубках…
В кадровому плані стабільністю Ворскла точно не зможе похвалитися.
Скрипник старається, але самі обставини проти нього
Не можна сказати, що відкриттів у Скрипника не було, ні. Першим спадає на думку Сефері, який набив 13 м’ячів у дебютному сезоні й відправився заробляти в нафто-ліги. Другим – Кравець, якого в Полтаві перерозкрили й оперативно відпустили в Дніпро-1. Кроком у правильний бік був Юрченко – і, якби не травми, Владлен грав би на рівні, як у нічийному матчі з Динамо. Розкішно розкрили в Ворсклі Скрипника того ж Павлюка – маловідомого хлопця, який і в Першій лізі в Кривбасі-то не дуже вирізнявся. Зараз, здається, Віктор Анатолійович зіграє позитивну роль у футбольній кар’єрі Кане та Якубу – перший уже вийшов на рівень очікувань, другий, як запевняють знайомі полтавські фахівці, виходить на рівень себе кількарічної давнини.
Таулант Сефері. Фото: Ворскла
Сам Скрипник також не стоїть на місці. Відмовився навіть від улюбленого «діамантового ромбу», побачивши, що кадри в Ворскли не зовсім під 4-4-2:
«Я не можу сказати, що сумую за ромбом, але час змінюється і всі вчаться, дивляться вперед, експериментують. Можливо, колись це знову буде актуальним», ‒ відзначив Віктор Анатолійович в інтерв’ю sport-express.ua.
Проте значна робота, яку виконує в Полтаві Віктор Скрипник, розбивається о чотири головних біди Ворскли, з якими боротися – не зовсім у повноваженнях головного тренера.
• перше – особливості менеджменту. Це і запрошення гравців із немалим відсотком промахів, і чутки про особливий режим економії, який то вмикається, то вимикається в стосунках із найманим персоналом.
Цитуємо інтерв’ю Скрипника для «УФ»:
‒ Журналіст Дмитро Вєнков: Протягом цього сезону навколо Ворскли ходили чутки про дисбаланс зарплат в команді. Мовляв, новачки, що прийшли за вашої каденції, отримали набагато кращі фінансові умови, аніж старожили. І це погано позначалося на мікрокліматі. Як ви можете це прокоментувати?
‒ Головний тренер Ворскли Віктор Скрипник: Я не займаюся фінансовою складовою клубу. Це треба запитувати у гравців та керівництва. Я знаю, що зарплата виплачується. Також є бонуси за виконану роботу.
- друге – труднощі в організації. Ворскла минулий сезон починала не в Полтаві, а в Ужгороді. Там і проживала. Це першолігові СК Полтава, Кремінь і Гірник-Спорт отримали право приймати суперників у рідній області. Навіть аматорські команди з Полтавщини грали вдома. Ворскла, вилетівши із єврокубків після першого ж раунду, чомусь минулий сезон провела наполовину на Закарпатті.
- третє – мінливість кадрів. Ми можемо зрозуміти втрату більшості легіонерів з початком повномасштабної фази війни – це була проблема не однієї Ворскли. Проте пізніше, коли конкуренти стабілізувалися, в Ворскли продовжилася практика втрати по 15 гравців за сезон. І добре б – коли це успішний продаж Різника в Шахтар або не безкоштовна оренда Сефері в ОАЕ. Проте чому, наприклад, Ранжел в Україну повертається в Колос, а не в Ворсклу, а Якубу вперше потрапляє в заявку на матч аж в середині вересня? Чому, при продажі Різника, Ворскла не бореться за якогось більш досвідченого воротаря (типу Непогодова, Сарнавського, Шевченка), тоді як поруч із молодим Ісенком – не набагато досвідченіший Єрмолов і Домолега? У восьми матчах Ворскли Скрипник тільки раз зміг використати всі п’ять дозволених регламентом замін, ще пару разів – по чотири, але, здебільшого, лише по 1-3. Нам здається, чи головний тренер хоче нам щось сказати? Про недокомплектацію, кадрові проблеми, нестачу гравців на підсилення основної обойми під час матчу.
- четверте – і воно найголовніше – це ситуація довкола Костянтина Жеваго. Що чуємо ми в останні місяці? Судові справи, арешти майна, обшуки, навіть гелікоптер постраждав! А як же бути Ворсклі, яка завжди була соціальним проектом, інвестицією в дозвілля, пробачте за цинізм, іграшкою? Хто дасть гарантію в довгостроковому та прогнозованому розвитку клубу?
Костянтин Жеваго. Фото: Google
* * *
З однієї сторони, в Ворскли є очевидні досягнення. Ми бачили сміливі матчі з Шахтарем, Динамо та Дніпром-1. Прогресують і розкриваються гравці – як давно відомі (типу Кравця), так і нові в нашій лізі (як Сефері), так і початківці (як уже згадані Павлюк, Нестеренко, Крупський).
З іншого боку – Ворскла вкотре працює в мінус для всеукраїнського євро-рейтингу, рано вилітаючи в єврокубках від нічим не сильнішого суперника. Команда дійсно чергує хороші матчі з сірими, минулого року мала навіть 5-матчеву безвиграшну серію, цього сезону зривається з крайнощів у крайнощі (по чотири перемоги та нічиї, багато пропускає – на рівні аутсайдерів).
Прямо скажемо, Ворскла не сповна використовує навіть наявний кадровий потенціал, а що вже говорити, якби уявити «ідеальну Ворсклу Скрипника» ‒ тобто, ту команду, яка вимальовувалася, проте так і не проявилася в Полтаві. За що боролася б команда з таким підбором гравців? Різник (Ісенко) – Пердута, Павлюк (Чеснаков), Кравець (Зайков), Корнієнко (Бацула) – Челядін (Пуцлін, В.Тілль) ‒ Якубу, Юрченко (Нестеренко, О.Тілль), Кане – Сефері (Ранжел), Степанюк (Марлісон). Ми можемо тільки гадати. Через причини, про які ми говорили вище, такої Ворскли у всій її красі ми так і не побачили. Поки що?
- Сьогодні, 7 жовтня, у рамках десятого туру УПЛ Ворскла на виїзді зіграє проти Колоса. Початок гри запланований на 17:00.
