Україна стала чемпіоном світу U-20 п’ять років тому: тренер збірної Луніна, Супряги та Сікана – про історичний успіх
2902 
15 червня 2019 року збірна України вперше в історії виграла молодіжний чемпіонат світу, який проходив у сусідній Польщі. Наша команда з першого місця вийшла із непростої групи з США, Катаром і Нігерією, а в плей-оф пройшла Панаму, Колумбію та Італію. У фінальному матчі наші хлопці здобули вольову перемогу над ще однією темною конячкою – Південною Кореєю.
Редактор сайту «Український футбол» Андрій Піскун поговорив з одним із творців того успіху – тренером із фізичної підготовки В’ячеславом Руженцевим. Пропонуємо і вам, дорогі наші читачі, зануритися у спогади і ще раз пережити емоції тріумфу 2019 року.
Заявка збірної України U-20 на ЧС-2019
«Скажу чесно, я тоді і не знав Мудрика, а тільки чув про нього. Було багато відео з його фінтами у соцмережах»
– В’ячеславе Володимировичу, розкажіть, яка стояла ціль перед збірною України перед турніром?
– Тренерський штаб поставив задачу-мінімум для команди – вихід із групи. А далі вже повинні були дивитися, як буде виходити. Можна сказати, йшли крок за кроком. Ми грали на кожен третій день, та ще й з переїздом у нове місто. Це все з відновленням і підготовкою до наступного суперника. Було непросто.
– Давайте трохи пробіжимося по нашому складу. У Віталія Миколенка була травма, але він встиг відновитися. Чому він не поїхав на ЧС?
– Ми в той час знаходилися постійно на зв’язку із нашим медичним персоналом. Проаналізувавши його ушкодження і, поспілкувавшись з лікарями Динамо, було прийнято рішення дати Віталію більше часу на відновлення. Перед стартом ЧС він ще не відновився повністю, йому не вистачало декілька тижнів чи днів. На його позиції зіграв Бескоровайний, який впорався із завданням та надійно відіграв у захисті.
– Чому у той час у молодіжку не залучали Мудрика?
– Скажу чесно, я тоді й не знав Мудрика, а тільки чув про нього. Було багато відео з його фінтами у соцмережах. Тренери казали, що Мудрик кожного дня працює над собою, виділяється на фоні своїх однолітків і дуже добре грає на атаку, але на оборону не відпрацьовує. До того ж, наша команда була зіграною і згуртованою, тому ми не ризикнули запрошувати яскравого індивідуаліста, щоб не порушити баланс.
– У відборі на ЧС грав Кучерук, а у фінальній частині Лунін. Чи не ображалися воротарі, що першим номером на Мундіалі був Андрій, хоча у кваліфікації у воротах стояли інші голкіпери?
– В команді була настільки гарна атмосфера, що хлопці зовсім не ображалися, а навпаки – підтримували один одного. Різник не зіграв жодної хвилини, але після кожної гри з посмішкою займався у тренажерному залі, щоб бути готовим вийти, якщо це буде потрібно. Дмитро ніколи не опускав руки, бо розумів, що команда на першому місці.
– Розкажіть про забобони тренерського штабу. Знаю, що ви на фарт не голилися упродовж усього турніру. Може, ще щось було цікаве?
– Я про це і не згадав. Якщо б ви спитали, чи ми голилися, я б відповів, що так. Якщо б ви спитали, чи ми не голилися, я б відповів, що ні. Наскільки там було все швидко! Гру зіграли – хлопці відновлюються і одразу готуємося до іншого суперника. Найголовніше – це було зберегти мікроклімат в команді. Чим далі ми проходили, ти більше хотіли виграти наступну гру.
В’ячеслав Руженцев. Фото: Google
«Попов головою грав найкраще на тому чемпіонаті світу»
– Сікан чемпіонат світу починав запасним, а в підсумку став найкращим бомбардиром України на світовій першості, забивши чотири голи. Звідки у тренерського штабу була така чуйка, що його треба було випускати?
– На те він і тренерський штаб. Ми знали, відчували хлопців і слідували духу команди і гри. Сікан виконував величезний обсяг роботи і своєю працездатністю довів, що заслуговує на місце у старті. До того ж, Данило добре відпрацьовував у захисті і нікого не боявся, хоча він не форвард таранного типу. Праця нагороджує людину. З Сіканом саме так і вийшло.
– Основним нападником тоді вважався Супряга, але на світовій першості він зіграв не так яскраво, як від нього очікували, проте все компенсував дублем у фіналі. Що скажете про нього?
– Тренери дуже добре знали Супрягу і знали, коли він буде найефективнішим на полі. Ми у нього завжди вірили і Влад це відчував. Наскільки я пам’ятаю, у Супряги було невеличке ушкодження перед чвертьфіналом, тому він не повністю себе проявив.
– Як ви вважаєте, чому у Супряги не виходить себе проявити у дорослому футболі, на відміну від того ж Сікана?
– На це питання повинні відповісти клубні тренери, адже у збірній гравці знаходяться мало часу. Супряга забив у фіналі, показував свою швидкість і відчуття моменту, все виконував на тренуваннях. Влад – чудовий і позитивний хлопець. У нас до нього претензій не було, а як там у клубі, я не знаю. Щоб зрозуміти, чому Супряга не грає, треба бути Супрягою.
– Попов зараз основний гравець Динамо. Хоч він є захисником, але забив чимало важливих голів за українську молодіжку на ЧС. Розкажіть про нього.
– Попов – це людина, яка поставила перед собою мету і впевнено її досягає. Він завжди над собою працює і старається бути найкращим на своїй позиції. Його переслідували травми, але Денис йшов уперед, зціпивши зуби і стиснувши кулаки, і після ушкоджень він став ще сильнішим. Він завжди хотів довести, що гідний бути основним в Динамо.
У Попова була сила, впевненість, наполегливість, він – психологічно стійкий. Голи на світовій першості Денис в основному забивав головою, у нього був дуже гарний стрибок. Я вважаю, що Попов головою грав найкраще на тому чемпіонаті світу.
– Ви до стандартів якось по-особливому готувались, були якісь цікаві заготовки?
– За статистикою більшість голів забиваються зі стандартних положень, тому маючи в розпорядженні таких гравців, як Попов, Бондар, Бескоровайний, Сікан, ми не могли цим не скористатись. Звичайно, ми награвали стандартні положення.
– Лідером збірної України на ЧС-2019 за системою гол+пас став Булеца, на рахунку якого 3+2. В чому секрет його успіху?
– Треба завдячувати всьому тренерському штабу, який розкрив максимум потенціалу у гравців збірної. У роздягальні і на полі між футболістами було чудове взаєморозуміння і всі викладалися на повну.
Булеца прекрасно бачив гру, вмів віддати гострі передачі та гарно працював з м’ячем, швидко змінюючи напрямок. Він відчував довіру і просто творив на полі.
– Як команда проводила дозвілля у Польщі?
– Не було часу на дозвілля. Після матчу їхали на вечерю, потім відновлення. У цей час тренерський штаб вже розбирав минулу гру і починав готуватись до майбутнього суперника. Зранку – підйом, відразу після сніданку – поїздка в інше місто. Поки заселимось – уже обід, а далі відновлювальне тренування і вечеря. Наступного дня – передматчеве тренування і теорія.
– Хто був лідером роздягальні серед гравців та душею компанії?
– Лідером беззаперечно був Бондар, який міг об’єднати команду. Валерій постійно спілкувався з гравцями і налаштовував їх на матчі. Також під час перерви міг сказати декілька приємних і не дуже слів. Справжній капітан! За атмосферу в роздягальні відповідав Булеца, він часто вмикав енергійну музику.
Валерій Бондар. Фото: УАФ
«Після відміненого голу вся наша лавка на радощах побігла на поле святкувати, а італійці у цей момент почали кидати на поле все, що було в них під рукою»
– Давайте тепер перейдемо до матчів. У суперниках України на груповому етапі були США, Нігерія і Катар. Кого ви бачили основним конкурентом, з ким було складніше грати?
– У кожної команди були свої особливості. США користується останніми аналітичними технологіями та залучає досвідчених тренерів. Ця збірна старається крокувати в ногу із часом. Але ми добре підготувалися та перемогли їх – 2:1.
Що стосується Катару, то зі всіма збірними цієї країни довгий час працювали іспанські фахівці. Вони прививали команді іспанський стиль гри з контролем м’яча. Катар – це був міцний горішок в нашій групі і їх спротив нам вдалося зламати лише у другому таймі – 1:0.
А Нігерія – постійний учасник фінальної частини чемпіонату світу. Гравці цієї збірної завжди були фізично потужними, хоч в деяких моментах їм не вистачало організації. Світовий форум для нігерійців – це вітрина, через яку можна потрапити у європейські клуби, тож вони завжди викладаються на всі 100%. Ми зіграли з ними унічию, пропустивши з пенальті у другому таймі – 1:1. У підсумку ми вийшли з групи із першого місця.
– На шляху до фіналу наша збірна пройшла Панаму (4:1), Колумбію (1:0) та Італію (1:0). Який матч вам запам’ятався найбільше?
– Найскладніше було проти Італії у півфіналі. У мене досі перед очима момент, коли ми вигравали 1:0, граючи у меншості (вилучення отримав Попов, – прим. А.П.) і в компенсований час італійці забили гол, але арбітр пішов дивитися ВАР. Уже відчувалось, що наші хлопці грають через не можу і якби гол зарахували, то було б дуже важко вийти у фінал.
Ось ця хвилина, коли суддя переглядав ВАР, мені запам’яталася найбільше. Хтось із гравців молився, хтось завмер в очікуванні, хтось впав на коліна. Коли арбітр відходив від монітору, то я вже зрозумів, що він відмінить взяття воріт через фол з боку Скамакки, бо я бачив, що рефері йде не на центр поля.
Після відміненого голу вся наша лавка на радощах побігла на поле святкувати, а італійці у цей момент почали кидати на поле все, що було в них під рукою: бутси, щитки, пластирі, бинти, пляшки з водою. Цей момент я запам’ятав на все життя. Неймовірні спогади! Відмінений гол додав нашим хлопцям позитиву і перемогу ми вже не відпустили.
«Збірна Південної Кореї нас дуже здивувала, вони грали, як роботи – були єдиним механізмом»
– Що відчували перед фіналом з Південною Кореєю?
– Після Італії на душі було дуже легко. Дух українців такий, що коли до перемоги залишився один крок, то ми її вже не відпустимо, хоча перед після Італії була божевільна втома. Ми детально розібрали суперника, подивившись всі шість ігор корейців на турнірі. Ця команда нас дуже здивувала, вони грали, як роботи – були єдиним механізмом. Було важко знайти у них слабкі місця, але нам вдалося.
Південна Корея, як і ми, грала у п’ять захисників. Наш тренерський штаб побачив, що їх правий центральний був трохи повільний і вказав на це гравцям на теорії. Цитаїшвілі, забиваючи третій гол, цим скористався і втік від нього.
Також ми жили з корейцями в одному готелі і побачили, що для себе вони досягли максимуму і стрибнули вище голови. Було видно, що вони гордилися виходом у фінал і на тріумф особливо не розраховують. В України було набагато більше бажання перемогти.
– Південна Корея забила нам швидкий гол з пенальті. Які корективи тренерський штаб вніс у гру після пропущеного м’яча?
– Ніякої паніки не було. Ми попросили команду продовжувати грати у той футбол і стратегію, яку запланували на фінал. Хлопці завдання виконали. Україна грала впевнено і на лавці відчувався спокій. Ще у першому таймі Супряга зрівняв рахунок, у другому – вивів нас вперед, а Цитаїшвілі поставив крапку у матчі.
– Що відчули, коли пролунав фінальний свисток?
– Збірна України досягла неймовірного результату. Я сказав про себе: «Ми – чемпіони світу!». Але до кінця цього ще не усвідомлював. Я просто радів, як і вся команда. Я збився з підрахунку, скільки разів коло пошани зробила наша команда для вболівальників.
– До речі, як багато вболівальників нас підтримувало в Польщі?
– Що-що, а підтримку ми відчували у кожному матчі. На трибунах було дуже багато українських прапорів, ми чули пісні рідною мовою. Це додавало команді імпульсу у матчах.
– Як команда відсвяткувала перемогу на ЧС? Тренерський штаб дозволив випити шампанського чи пива?
– У нас була вечеря після матчу. Ми нікому нічого не забороняли, адже хлопці заслужили відсвяткувати тріумф. Вони були дорослі і самі розуміли, скільки кому треба. Обмежень щодо алкоголю не було, але кожен тримав себе в руках, адже чемпіони світу повинні вести себе гідно. Це спортсмени, з яких будуть брати приклад.
«Зеленський сказав, що йому дуже приємно, що він став першим президентом України, при якому наша команда виграла чемпіонат світу»
– Як нашу команду зустріли вдома?
– Ніякого шоу не було, нас зустріли по скромному. Мабуть, ніхто не очікував, що збірна України виграє чемпіонат світу. В аеропорту було небагато людей, потім команду відвезли в УАФ, де нас привітали, ми пройшлись по червоній доріжці та зробили спільне фото.
Вже згодом для команди влаштували гарний концерт в готелі, де виступали зірки нашої естради. Оце було круто! Гравці та тренери прийшли із сім’ями, ми чудово провели час.
– Президент України привітав команду?
– Нашу команду запросили на олімпійську базу в Конча-Заспу, де нас особисто привітав Володимир Зеленський зі своєю дружиною. Зеленський сказав, що йому дуже приємно, що він став першим президентом України, при якому наша команда виграла чемпіонат світу.
– Знаю, що були проблеми з виплатами призових команді, навіть підключався власник Ворскли Костянтин Жеваго, щоб допомогти з обіцяними фінансами.
– Затримка була, але в підсумку все обіцяне нам виплатили. Про Жеваго я також чув, але подробиць не знаю.
– З тієї чемпіонської команди ще всі в строю, ніхто не завершив кар’єру гравця.
– Наскільки я знаю, то всі ще грають, але на різних рівнях. І я цьому дуже радий. Коли ми починали кваліфікацію і грали у фінальній частині ЧС, то з наших хлопців ніхто не грав в основі своїх команд. Наприклад, більшість італійських збірників вже грали за дорослі команди своїх клубів. Перемога на чемпіонаті світу дала нашим хлопцям поштовх для подальшого зростання у футболі.
– Зараз багато гравців із вашої команди виступає за національну збірну України. Чого чекаєте від нашої команди на Євро-2024?
– Все залежить від багатьох факторів. Хочеться, щоб збірна України пройшла якомога далі і досягла поставленої мети. Чи можемо ми виграти Євро-2024? Звісно! Хто міг повірити, що ми станемо чемпіонами світу, але ми це зробили, то чому національній команді не виграти Євро?
– Погоджуєтеся з твердженням, що ця збірна найсильніша в історії незалежної України?
– На сьогоднішній день – так. Та я вірю в те, що наступні покоління мають бути ще сильнішими.
