«Уже мав контракт із зарубіжним клубом»: автор сенсаційного голу Зорі Марусич пояснив, як опинився в Інгульці
7197 
У матчі 12-го туру Української Прем’єр-ліги Інгулець здобув свою першу перемогу в чемпіонаті, обігравши луганську Зорю, яка перемагала в чотирьох останніх матчах. Автором голу, який приніс петровському клубу довгоочікуваний успіх, став Максим Марусич.
Сайт «Український футбол» взяв ексклюзивне інтерв'ю у нападника Інгульця. Форвард поділився цікавими деталями кар’єри, порівняв європейські чемпіонати з УПЛ, а також розповів про свою першу зустріч з Олександром Поворознюком.
«У цих простих речах ми й переграли Зорю»: Марусич ‒ про секрет сенсаційного успіху в матчі з луганцями
— Інгулець вперше переміг у новому сезоні УПЛ, та ще й обігравши одного з лідерів чемпіонату ‒ Зорю. Як ця перемога вплине на атмосферу та настрій в команді?
— Команда налаштована лише на позитив та подальші вдалі результати. Ми нікому в іграх не поступалися, проте результату не було. Ось нарешті довгоочікувана перемога. Ми і далі будемо боротися та вигризати кожне очко й намагатися перемогти.
— В чому секрет успішного результату в матчі проти луганців?
— Ми виконали поставлені задачі від тренерського штабу. Грали від оборони та ефективно вибігали в контратаки. Використали свій шанс і відстояли на нуль у захисті. Мабуть, в цих простих речах ми й переграли опонентів.
— Як тобі працювати під керівництвом Лавриненка?
— Я вважаю, що вся справа в колективі, адже він справді чудовий. Тренерський штаб вибудовує свою роботу від позитиву, у нас в команді немає такого поняття, як «пиханина». Тренування відбуваються із посмішками на обличчі, а так нічого надприродного немає. Мені все подобається.
— В останніх іграх Інгульця ти почав отримувати більше ігрового часу, як думаєш з чим це пов’язано?
— Тренерський штаб почав довіряти мені. Я вважаю, що моя робота на тренуваннях сприяла цьому. Або вони просто вирішили дати мені шанс показати себе і проявити свої здібності на полі. Я намагаюся використати ці можливості на максимум.
— Максиме, ти забив свій перший м’яч у новому сезоні УПЛ у ворота Зорі. Твій гол став вирішальним, які емоції відчував?
— Мій гол назрівав, я мав забити в одному із минулих турів, але не реалізував вихід сам на сам. Я налаштовував себе, що вже настав час приносити користь команді і відзначатися голами. Звичайно я дуже зрадів. Смоляков віддав чудову передачу, складніше було не забити, ніж забити.
— А скільки голів ти хочеш забити у цьому сезоні, які твої очікування?
— Я ніколи не загадував наперед, як станеться, так і станеться. Головне, щоб вони були і чим більше, тим краще. Сподіваюся буду приносити користь команді та радість уболівальникам.
«Я дуже поважаю Йовічевіча за це»: Марусич згадав час, коли тренувався під керівництвом нинішнього тренера Шахтаря
— Ти вихованець Ворскли, чому не зміг дебютувати за рідну команду?
— Чесно кажучи, я сам дуже засмучений з цього приводу. Мабуть, проблема була в мені, я отримував певні шанси, адже потрапляв у заявку основної команди. На жаль, дебютувати так і не вдалося.
— Після Ворскли ти перейшов до Карпат і тебе тренував нинішній головний тренер Шахтаря Йовічевіч. Опиши його, як людину та тренера. І що відрізняє його від інших наставників?
— Він дуже вимогливий тренер. У нього європейський підхід до тренувань та підготовки до матчів. В колективі чудово себе проявляв, адже завжди намагався підтримати гравців. Гарний тренер, мені сподобалося працювати з ним.
— А Йовічевіч тоді вже гарно володів українською мовою?
— Володів, але не так, як зараз. Весь тренувальний процес він намагався будувати українською. Я дуже його через це поважаю, адже людина приїхала з-за кордону та вивчила мову країни, в якій працює.
«Так вийшло, що він трохи зіпсував мою кар’єру»: про скандальний матч між Іллічівцем та Гірником-Спорт
— Вперше ти про себе заявив в Гірнику-Спорт. Чому саме в цьому клубі вдалося показати свої справжні можливості?
— Мені пощастило, адже я потрапив до гарного тренера ‒ Ігоря Жабченка. Він довіряв мені та давав можливості проявити себе. Саме при ньому я почав забивати та проявляти себе в Першій лізі.
— У 2016 році відбувся матч Іллічівець – Гірник-Спорт. Цей матч вважають договірним, а ти тоді безпосередньо знаходився на полі. Як ти думаєш, матч був фіксованим?
— Було багато розглядів, я навіть потрапив у список підозрюваних. Проте конкретних претензій до мене не було.
— Президент Гірник-Спорту Петро Каплун в ефірі Профутболу заявив, що гравці команди проходили детектор брехні. Справді було таке і як ти проходив цю процедуру?
— Так було таке, але поліграф проходили лише двоє конкретних футболістів, мене та інших не чіпали, адже до нас питань не було. Я не пам'ятаю, яке рішення було винесено щодо цього матчу.
Марусич в Гірник-Спорті. Фото Google
— Твого колишнього одноклубника в Гірник-Спорті Геращенкова довічно усунули від футболу. І ще один відомий тренер Севідов, який у тому матчі був наставником Іллічівця також пізніше отримав довічний бан.
— Ось воно і затихло, а після цього інциденту в мене були проблеми із працевлаштуванням в українських клубах.
— Також була інформація, що президент Гірник-Спорту хотів розпускати команду після цього підозрілого матчу, справді таке сталося?
— Так, він говорив таке, але частина гравців пішли самі по собі, з частиною він розірвав контракти. Я домовився з ним, щоб ми по взаємній згоді припинили мій контракт, адже так не буде ні в мене питань до клубу, ні в клубу до мене.
— Президент Гірник-спорту заявляв, що першим, хто почав говорити про договірний матч, був твій одноклубник Геращенков. Ти знаєш якісь деталі цієї ситуації?
— Мені це було не цікаво, так вийшло, що він трохи зіпсував мою кар’єру.
Балтійське турне Марусича: втратив першу позицію в бомбардирських перегонах в останньому турі
— Після Гірника ти потрапив у литовську Йонаву. Як ти опинився у Європі, а саме у Литві?
— Я туди потрапив завдяки Владиславу Немашкалу. Він мав зв’язки з помічником головного тренера Йонави. Через латвійського агента ми це все оформили і я потрапив на перегляд до цього литовського клубу. Гарно проявив себе і залишився у складі команди.
— Після Йонави ти провів феноменальний сезон в латвійському РФШ. Тобі не вистачило зовсім трішки, щоб стати найкращим бомбардиром Латвійської ліги. Чим можеш пояснити свій успіх в тому сезоні?
— Я потрапив до чудового тренера Валдаса Дамбраускіса. В нього був правильний підхід до всього. Я відчув його європейський менталітет. Він завжди казав мені, що ти повинен забивати і ось воно пішло.
Колись він сказав мені таку фразу: «Ти, як пташка, лети вверх і дивися звисока, потім тобі не захочеться спускатися до низу». Ось тоді все співпало так, що я забивав і команда гарно виступала.
— Ви тоді, здається, посіли третю сходинку?
— Так, взяли бронзові медалі. Мене в останньому турі випередив по м'ячах Дарко Лемаїч, який зараз грає в Генті, він забив тоді три м’ячі. Таким чином Лемаїч обігнав мене в бомбардирських перегонах на один м’яч.
— Можеш описати балтійські футбольні чемпіонати, чи суттєво вони відрізняються від УПЛ?
— Там багато ігор на штучних полях взимку. Рівень чемпіонату трішки гірше ніж в УПЛ. В Литві клуби, які мають схожу інфраструктуру до української — Жальгіріс та Судува. А в Латвії це ФК Рига і РФШ. А так всі інші команди суттєво слабші. Наш Інгулець склав би серйозну конкуренцію в балтійських чемпіонатах.
Марусич в Литві. Фото Google
— Чи боровся б Інгулець в чемпіонаті Латвії за єврокубки?
— Я думаю, так, чому б ні? Цей чемпіонат не такий аж і сильний. Але мені там подобалося, багато знайомих маю, з якими досі підтримуємо зв’язок.
— Після турне по Литві та Латвії ти потрапив в Казахстан до команди Каспій. Досить далеко…
— Тоді був карантин і я довго був без команди, мене набрав казахстанський агент, до речі, я не знаю звідки він дістав мій номер, і одразу запропонував контракт з ФК Каспій. Я погодився, адже гарних варіантів не було.
Пів сезону провів в цьому клубі, забив один гол у бойовому матчі. На жаль, похизуватися чимось особливим не можу, але мені там сподобалося і рівень чемпіонату був нормальним.
— Після Казахстану ти повернувся до Литви та Латвії, але провів лише по пів року в командах. В чому причина твого короткого перебування в останніх колективах до Інгульця?
— Я мав можливості продовжувати контракти, але мені хотілося чогось більшого від клубу. Цікава історія склалася після того, як взимку цього року я став вільним агентом. Я поїхав на перегляд в Казахстан до команди Аксу, де тренером є Костишин. Я непогано провів передсезонну підготовку.
Нам дали три вихідних дні після збору в Туреччині та 21 лютого я був в Україні. І 24 лютого я мав на руках білети до Казахстану. Але почалася війна і я залишився вдома. Я мав контракт з Аксу, ми вже все підписали, але я так і не полетів туди.
«Все за***сь, хлопці?»: перша зустріч Марусича з Поворознюком
— Як ти провів 24 лютого? Де ти знаходився та як реагував на події? Чи перебували твої рідні в Україні?
— Вся моя сім’я була в Україні. Вранці я був на валізах, щоб полетіти в Казахстан, а летіти я мав в обід, але мені зателефонували і сказали, що почалася війна. Я вийшов разом із другом перевірити, що відбувається на вулицях, а там був справжній хаос, який просто не передати словами.
— Тобі не було страшно повертатися в український чемпіонат, коли країна в стані війни?
— Взагалі, я мав чинний контракт з Аксу. Вони до кінця чекали поки ситуація урегулюється, але, як відомо, чоловікам не можна було виїжджати за кордон, а закон порушувати я не хотів.
Влітку зателефонували з Інгульця, сказали, що зацікавлені мною і щоб я приїхав на літні збори. З Аксу я розірвав контракт за взаємною згодою, а потім опинився в Інгульці.
— Ти вже спілкувався з президентом Інгульця Поворознюком? Можеш описати цю людину?
— Так, пам’ятаю, як на першому тренуванні він підійшов та привітався з усіма. Ми разом по сміялися, Поворознюк запитував чи все у нас добре, чи всього вистачає, але зробив це він у своєму стилі: «Все за***сь, хлопці?», а ми йому так і відповіли, що все ок.
Враження залишилися позитивні, нічого поганого про нього сказати не можу. Він підтримує армію, клуб, тому тільки респект.
— Які враження у тебе від села Петрового після твоїх пригод у Прибалтиці?
— Одразу було незвично, але поступово звик. З хлопцями тут час проводимо, граємо в карти, більярд та дивимося футбол на великому телевізорі. Колектив чудовий, постійно на позитиві.
— Інгулець будує новий стадіон, чи відомі тобі про нього, коли взагалі планують почати на ньому грати?
— На жаль, такою інформацією не володію. Проте стадіон будується, гарно виглядає ззовні, більша частина зроблена, але залишилося приміщення зробити в самому стадіоні — роздягальні, душові і так далі. Сподіваюся у наступному році команда буде грати на ньому.
— Як тобі колектив Інгульця і взагалі як пережив адаптацію в новому колективі?
— Колектив просто неймовірний, завдяки йому і тримаємося. Є багато знайомих, ті ж Володимир Одарюк, Сергій Ченбай, з якими я вже раніше перетинався.
— Які цілі в Інгульця в цьому сезоні?
— Головна задача ‒ набирати очки та закріпитися в середині турнірної таблиці, щоб потім не боротися за виживання. Я сподіваюся, що нам це під силу, ми вже відчули смак перемоги, тому думаю, що все у нас вийде.
