Український футбол
Вадим ПЛОТНИКОВ: «У Алчевську зараз військові, тому збираємося лише перед матчами»
Головний тренер «Сталі» щиро розповів, як команда виступатиме в чемпіонаті, зважаючи на те, що всі підопічні пороз’їжджались по домівках

«За тиждень до чемпіонату в Алчевськ почали масово з’їжджатися військові»

— Вадиме В’ячеславовичу, напружена ситуація в Алчевську змушує запитати: де зараз базується команда?

— Тут потрібно пригадати одну подію. До 21 липня ми тренувались у себе, в Алчевську. Цього дня, за тиждень до чемпіонату, сюди почали масово з’їжджатися військові. Наші хлопці злякалися, тому ми не стали ризикувати їхнім здоров’ям і життям. Відтак відпустили всіх додому. Зібрались у Карлівці напередодні гри, зрозуміло, що не тренуючись до цього часу. Мої підопічні вийшли на поле та проявили характер. Хоча ми перебували не в найкращих фізичних кондиціях, нам посміхнулась удача, що забезпечило нашу перемогу над «Зіркою». Далі в нас матч у Києві проти «Динамо-2». Зазначу, що ми не маємо можливості утримувати команду в іншому місті — це дуже великі витрати: готелі, проживання… Поки що наш клуб не може впоратись із проблемами, котрі звалилися на плечі. Команді залишається лише давати багато вихідних днів. Зберемось уже перед поєдинком, орієнтовно за два дні.

Отож говорити про тренувальний процес навіть не доводиться…

— Так, виходить, що разом тренуємося лише перед іграми. До того ж, лише незадовго до старту першості з’явилися деякі футболісти. Чесно, навіть не знаємо можливостей усіх гравців: де та як їх краще використовувати на полі. Усе вирішуватимемо та визначатимемо лише в матчах. Поки лише свою інтуїцію можна використовувати.

Наше завдання — зберегти клуб. Доводиться йти всупереч усім проблемам. Як знаєте, команду залишили вісім гравців основи. Зізнаюся, сам здивований, що ми зуміли виграти в такого сильного колективу, котрий нині сформувався в Кіровограді. Ось така ситуація: збиратимемося перед двобоєм, аби представляти наш край. Маємо велику надію, що найближчим часом війна завершиться. Дуже хочемо грати в Алчевську.

— До речі, зараз ви в Алчевську?

— Команду ми розпустили зразу після гри в Карлівці. А ми, алчевці (три футболісти, тренери та керівництво), поїхали спочатку до нашого міста. На підступах до якого, побачивши підірваний міст, зрозуміли, що нам туди не дістатись. Тим паче, що потягом нині можна доїхати лише до Ясинуватої. Не знаю, як узагалі в Алчевськ можна потрапити. Відтак нам нічого не залишалось, як повернутись у Карлівку, де ми, власне, й перебуваємо. Поки так.

— Чи допомагають вам у Карлівці?

— Так. Питаннями проживання займається керівник команди Валерій Стоян. Зрештою, тут знімати помешкання значно дешевше, ніж у великих містах.

— Спортивний директор Анатолій Волобуєв порушував тему, щоби «Сталь» усі матчі зіграла на виїзді. Чи вдалося вирішити, де команда гратиме?

— Правильно, ми хотіли, щоби все було саме так. Тільки, до прикладу, в Кіровограді відмовились од цього задуму, позаяк у них там зараз відбуваються якісь змагання на стадіоні. Так нам принаймні пояснили. Натомість «Буковина» погодилася провести домашній замість виїзного матчу. Звичайно, ми хочемо, щоби всі пішли нам назустріч, відтак провести всі поєдинки в гостях. Зрозуміло, що це триватиме не довше, ніж бойові дії на сході. Причин, як на мене, більше, ніж удосталь. Тим паче, що в нас кошти на виїзні зустрічі заплановані бюджетом, тож могли би їх зараз використати, а потім грати постійно дома, щоби триматися на фінансовому плаву.

Як воно насправді відбудеться, не знаю. Єдине, що наразі відомо: після гри з чернівчанами (після третього туру чемпіонату) зразу поїдемо в Тернопіль, отож ми не будемо повертатись.

«Іще не всі футболісти встигли познайомитись один з одним»

— Функціонери ліги якось допомагають у цьому питанні?

— Певною мірою. Наскільки знаю, поки що відповідь дала лише «Буковина». Натомість є команди, котрі не погодились із запропонованим «обміном» матчів. Можливо, нам створюватимуть перепони. На мою думку, потрібно піти нам назустріч. Усе ж таки для них, суперників, це великого значення не має, а ми, у свою чергу, не отримуємо жодних дивідендів од цього. Усім же треба буде, за регламентом, провести один матч удома та в гостях. Хіба хтось у цьому може побачити вигоду для алчевців? Думаю, що у ситуації, яка зараз склалася, такий крок — єдине правильне рішення. Відтак очікую, що «Сталі» все ж підуть на поступки, позаяк ми небагато просимо.

— Розкажіть, як колектив, який зібрався напередодні сезону, виграв у команди, перед якою стоять максимальні завдання та немає жодних проблем?

— Більше скажу, в нас серйозні проблеми з комплектацією: місце правого півзахисника взагалі вакантне. У таких випадках прийнято говорити, що комусь поталанило. У мене язик не повернеться сказати, що «Зірка» — погана команда. Навпаки, кіровоградці добре діяли на полі. Просто цього разу удача повністю відвернулась од них. Вони створили безліч голевих моментів, але забили лише під завісу двобою, а ми всі нагоди, що мали, реалізували.

— Чи не помічали, що гості хочуть вас «на одній нозі» переграти?

— Ні, я цього сказати не можу. Вони грали дуже мобільно та зібрано. Неозброєним оком було видно, що кіровоградці фізично дуже добре підготувалися до першості. Додам, що сподобались їхні стандартні положення, котрі виконувалися на високому рівні. Тільки, як казав, реалізація їх підвела.

— Далі — матч із «Динамо-2». Чи не пропонував підтримку київський ФК?

— Цим, знову ж таки, займається керівник команди. Ми вже попросили, щоби нам допомогли в Києві з 31 липня по 2 серпня. Наскільки знаю, із синтетичним полем проб­лем не повинно виникнути. Гадаю, що його нам уже дадуть. Утім, хотілося, щоби займалися на ґрунтовому покритті. Й так рідко тренуємося. Не повірите, але ще не всі футболісти встигли познайомитись один з одним. Бачу, що дехто лише в обличчя знає свого партнера.

— Чи не підходили після останніх подій гравці з бажанням залишити команду, мовляв, вони не підписувалися на таке? Чи всі готові йти зі «сталеварами» до кінця?

— Зараз колектив перебуває поза межами території, на якій відбувається АТО. Відтак небезпека нині не загрожує їхньому життю. Відповідаючи на запитання: до мене ніхто не підходив. Усі хочуть грати. Звичайно, що без тренувального процесу довго ми не протягнемо, проте ми домовились із хлопцями, щоби вони тримали себе в формі, коли повернуться додому. Ось сьогодні всім телефонував: за їхніми словами, всі професіонально поставилися до мого прохання. Хоча не виключаю, що мене хтось трішки обманює. Утім це буде на їхній совісті. Думаю, що в будь-якому випадку вони отримують певне навантаження. Не те, щоби хотілося, але все ж таки. Зрозуміло, що «Сталь» у найближчих матчах буде не в найкращому функціональному стані: зборів майже не було, як і контрольних матчів, навіть не могли переглянути новачків. Так уже склалося, що поробиш? Будемо боротися, щоби не посісти останнє місце в турнірній таблиці.

«Усі бояться та уникають людей із автоматами»

— Чи були обіцянки з боку функціонерів клубу, що команду в нинішніх умовах не залишать?

— Тьху-тьху-тьху… Поки в нас немає заборгованостей перед колективом. Зарплатню всі отримують учасно. У цій площині все нормально. Єдине, що бюджетом не передбачалися такі витрати на житло та харчування, коли команда перебуває в іншому місці майже на постійній основі. Ось у цьому я вбачаю головну проблему. Ніхто не чекав, що воно так станеться. Якщо потрібна детальніша інформація, звертайся до генерального директора Віталія Чибіня — він займається кошторисом.

— Як уважаєте, наскільки довго можна витягувати сезон на морально-вольових якостях гравців?

— Мені тяжко відповісти. Щиро кажучи, я не вірив у перемогу на старті чемпіонату. Тим більше, що приймали «Зірку». Також здивувало, що весь склад витримав навантаження впродовж 90-хвилиного поєдинку. Зрештою, по-іншому й результату такого не було би. Як буде далі? Напевне, ніхто не візьметься сказати. Додам, що не все залежатиме від гравців, адже дії та рішення тренерського складу теж упливають на результат. Усе ж таки потрібно щоматчу добре налаштовувати команду. Подивимося. Не варто загадувати наперед.

— Чи є ще сподівання, що у вашому регіоні незабаром може завершиться збройне протистояння?

— Скажу так: зараз менше думаємо про футбол, аніж про ситуацію на сході. Тим паче, що в когось там залишилися сім’ї та рідна домівка. До прикладу, в мене квартира є в Луганську, бачив, що вже всі довколишні будинки розбомбили. Навіть не знаю, як зможу туди потрапити. Звичайно, що не можемо не хвилюватись. Усі думки та бажання пов’язані з тим, щоби мирне небо якнайшвидше з’явилося над нами.

— До слова, в Луганську з ПЗРК уже пошкодили тамтешній стадіон. Не знаєте, чи все в порядку з інфраструктурою «Сталі» в Алчевську?

— Також бачив, що влучили в «Авангард». Утім, скажу, що в Алчевську немає військових дій. Сподіваюся, що принаймні в нас усе обійдеться без цього. Проте велика кількість військових якось не вселяє оптимізму.

— Говорячи про військових, кого маєте на увазі? По який вони бік барикад?

— Та ми особливо не цікавимося: наші чи не наші. Вони всі ходять у камуфляжі. За кого та за які ідеї борються, я ніяк не зрозумію. Як і те, звідки вони взялися. Місцеві мешканці не знають, хто це. До того ж, вони ходять без розпізнавальних знаків. Звичайно, що ніхто не наважиться підійти до них із запитанням: «А ви, власне, хто такі»? Усі бояться та уникають людей із автоматами.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин