Володимир ЛИСЕНКО: «Краще постійно грати в «Говерлі», ніж сидіти на лавці у Харкові»

— Володимире, багато гравців нині перебувають у відпустці за кордоном. А у вас інші погляди на проведення часу впродовж антракту в чемпіонаті?

— Для мене немає кращого місця, ніж перебувати вдома, в Києві. На даний момент я нікуди не збираюся, тому що дуже скучив за рідним містом. Як знаєте, останні кілька місяців був у Ужгороді. Відтак зараз хочу провести якомога більше часу з рідними: з дружиною, дитиною та батьками.

— Уже підбивали підсумки цьогорічних виступів «Говерли»?

— У принципі, думаю, якщо збережеться нинішній тренерський і командний склад, то на клуб чекає хороше майбутнє. Бо для «Говерли» все ще попереду. Можу від себе сказати, що в Ужгороді в плані кваліфікації футболістів, тренерів і їхнього ставлення до роботи все чудово.

Добре, що набрали залікові пункти в останньому турі — допомогло втекти подалі від «зони вильоту». Поки що краще плідно зайнятися підготовкою до другої частини змагань, а до підсумків повернутися по завершенні сезону.

— А своєю грою в Ужгороді задоволені? Чи до особистої оцінки теж потрібно чекати наступного року?

— Та ні, вже можу сказати, що мені бракує забитих м’ячів. Передусім на зборах працюватиму саме над реалізацією моментів.

— Можете сказати, чому не вдається частіше відзначатися? Вочевидь, бракує холоднокровності?

— Можливо, маєте слушність: десь оце бажання реалізувати моменти занадто велике. Між тим, шанси забити в мене щоматчу виникають, а реалізація підводить. Що поробиш? Залишається лише працювати над цим.

— Чи не впливає на самопочуття той факт, що довгенько не можете спрямувати м’яч у ворота суперника?

— Ні, звичайно. Вірю, що вже в наступному матчі запишу до свого активу гол. Якщо би мене залишила віра, то завершував би з професійними виступами.

— Варто відзначити, що, попри все, брали участь абсолютно в усіх матчах закарпатського ФК. Чи багато сил витратили?

— Зрозуміло, що так. Чимало нових гравців, багато емоцій, тому й сили витрачаються. Завжди присутнє хвилювання за результат, спричинене бажанням зайняти якомога вище місце в турнірній таблиці. Зусиль витратили вдосталь, утім, нині маємо досить часу, щоби відпочити та збагатитися позитивними емоціями на заключну частину у сезоні.

— Зважаючи на це, вірогідно, не відчуваєте особливої конкуренції з боку ваших партнерів по амплуа?

— Скажу, що у «Говерлі» є місце конкуренції. У нас практично по два гравці претендують на кожну позицію. Тобто конкуренція надто серйозна. Тим паче, влітку до нас приєдналося чимало футболістів хорошого рівня, тож не варто говорити про безальтернативність мого місця в основі.

— Можете прояснити, наскільки у вас розрахована орендна угода із закарпатським ФК?

— Поки що вона розрахована до зимового міжсезоння. Зараз ще відпочиватиму, а незабаром телефонуватиму та дізнаватимуся щодо продовження контракту на орендній основі до завершення першості.

— У вас є бажання залишитися в Ужгороді?

— Так, у мене є бажання надалі виступати за «Говерлу».

— Нагадаю, в «Металісті» якраз бажають поповнити лави футболістами з українським паспортом. Упевнені, що харків’яни так легко продовжать орендний договір із ужгородським ФК?

— Мені складно про це говорити. Зі мною ще ніхто не зв’язувався із Слобожанщини, тому поки нічого не можу відповісти.

— Якщо не вдасться залишитися на Закарпатті, то, повернувшись до «Металіста», готові боротися за місце у старті?

— Звісно, в такій команді, як «Металіст», хотілося би проявити себе якнайліпше. Однак мені необхідна ігрова практика. Відтак краще постійно грати в «Говерлі», ніж сидіти на лавці у Харкові.

— Чи усвідомлюєте, що складно розраховувати в такому випадку на таку кількість ігрового часу, що отримували у «синьо-білих»?

— Ну, звичайно, так. Саме тому й хочу залишитися в Ужгороді.

— Коли конкретно вирішиться ваша доля та місце працевлаштування на наступних півроку?

— Думаю, що в найближчі чотири-п’ять днів і вирішиться, де я продовжу­ватиму кар’єру. Як самі знаєте, зараз усі пороз’їжджалися по відпустках, тому із цим питанням зверніться до мене пізніше. Найголовніше для мене — грати, а вже потім складати плани на майбутнє.

Євген ДЕМЯН.