«Якби такі умови були у нас – ми б виграли чемпіонат світу»: Єзерський про збірну України, Мальдеру та Мудрика

Володимир Єзерський – легенда українського футболу. Він принциповий, свідомий та щирий. Уже майже десять років він працює в збірних України – неодноразово їздив з ними на великі турніри, здобував медаль Євро, а віднедавна приєднався до тренерського штабу першого в історії збірної України іноземного наставника Андреа Мальдери. Тож йому точно є чим поділитися з футбольною аудиторією. Тим паче напередодні старту нашої головної команди в Лізі націй.  

Коментатор Кирило Круторогов поспілкувався з Володимиром Єзерським в інтервʼю для сайту «Український футбол».

«Під час перших зборів, побувавши в Україні, хлопці набралися цієї енергії і були дуже задоволеними»

‒ Віднедавна ви працюєте асистентом головного тренера національної збірної України Андреа Мальдери. Як почуваєтеся в цій ролі? 

‒ По-перше, хотів би подякувати Андреа Мальдері та УАФ за довіру. Я дуже вдячний, що моя попередня робота була оцінена. З іншого боку, це велика відповідальність, більша, ніж була раніше, адже це вже обличчя українського футболу. Я готовий докладати максимум зусиль для того, щоб ми якомога частіше радували наших вболівальників. Мені здається, в цьому є необхідність. Я знайомий з багатьма ультрас, які зараз боронять нашу країну в різних підрозділах Збройних Сил України, я спілкуюся з ними, дуже часто відвідую їх, і я знаю, яку радість вони відчувають, коли збірна України досягає успіхів. Для них це позитив і наша велика відповідальність в тому, щоб приносити його.

‒ Як вам комунікація з першим в історії іноземним тренером збірної?

‒ Я швидко зрозумів, що потрапив в історичний колектив. Я знаю Андреа дуже давно – з того часу, коли він ще був асистентом Андрія Шевченка, ми спілкувалися, і вже тоді Андрій Миколайович прагнув, аби між збірними була системність, спільність, тож Андреа був дотичний до комунікації з різними збірними, молодіжними, юнацькими та їхніми тренерами, які хотіли розвиватися, отримувати інформацію, дуже цікаві ідеї. Мені дуже імпонувала гра, до якої прагнув Андрій Миколайович, і я вже тоді намагався багато чого повчитися в Андреа. Тому я вважаю, що він зараз – хороший і правильний вибір для збірної. Ви знаєте, з ким і де він працював як асистент. В нього хороші ідеї. 

Володимир Єзерський. Фото: УАФ

‒ Деталізуйте їх, будь ласка.

‒ Мальдера прагне грати в сучасний футбол, домінувати, грати на мʼячі, проявляти ініціативу, де потрібно. Гравець повинен швидко приймати рішення, розуміти, що робити. Скажу відверто, це те, чого нам бракує в чемпіонаті України. Багатьом футболістам це імпонує, вони сприймають інформацію дуже добре. Так, це непростий футбол. І, звісно, для його реалізації потрібен час. 

‒ Якою була атмосфера під час перших зборів?

‒ По-перше, хочу відзначити ідею керівництва УАФ організувати цей збір в Україні, адже практично упродовж п'яти років наші вболівальники не бачили збірної і гравців на власні очі, а більшість гравців не були в Україні. І ви пам'ятаєте відкрите тренування – скільки зібралося вболівальників та наскільки була теплою ця зустріч. Також ми всією командою відвідали військових у львівському шпиталі – разом із головним тренером та Андрієм Миколайовичем Шевченком. Ця зустріч була дуже приємною та корисною для всіх. 

‒ А що казали футболісти після цих зборів?

‒ Побувавши вдома, вони набралися цієї енергії і були дуже задоволеними. 

‒ Якою була мета перших зборів?

‒ Напевно, щоб за цей короткий, проміжний етап головний тренер і ми як його асистенти познайомилися з якостями гравців, донесли їм нашу ідею та пояснили, який футбол хочемо бачити в майбутньому.

‒ Як вони це сприйняли?

‒ З радістю! Ви могли бачити це по чудовій грі проти збірної Польщі. Показово, що за такий короткий період вже окреслився стиль, стало зрозуміло, в який футбол ми хочемо грати. Отже, ми отримали певну інформацію, познайомилися і бачимо якості гравців. 

«Якби такі умови були у нас, коли ми були гравцями – ми б напевно виграли чемпіонат світу»

‒ Володимире Івановичу, розкажіть, що саме входить у ваші функції в штабі? 

‒ Андреа від початку чітко визначив ролі, щоб у кожного тренера була своя зона відповідальності. Окрім загального тренувального процесу, в якому я беру участь, я більше роблю акцент на роботі з ланкою оборони разом із Паскуале, частково до цього долучаються і півзахисники. Також я відповідальний за стандарти.

‒ До тренерського штабу приєднався новий тренер з фізпідготовки Джанмартіно Франко, який працював у низці італійських клубів включно з Ромою. Тобто штаб розширюється… Це прохання Мальдери?

‒ Сучасний футбол не стоїть на місці, він прогресує дуже швидко. Містер Андреа добре знає цього фахівця, у нього гарний послужний список, тому це буде підсилення для збірної. І це показник того, що в  УАФ всі максимально налаштовані сприяти роботі головного тренера, втілювати в життя різні його ідеї, підтримувати у всьому. Якщо Андреа бачить, що команді потрібна конкретна людина чи посилення певного напрямку, йому одразу йдуть назустріч і створюють для цього всі необхідні умови. В мене великий досвід у різних збірних. Я був там і як гравець, і як тренер, але таких умов, як зараз, не пригадаю. Кількість стафу, рівень зборів – усе на дуже високому рівні попри важкі нюанси роботи для асоціації у цей час. Якби такі умови були у нас, коли ми були гравцями – ми б напевно виграли чемпіонат світу (сміється – прим. К.К.). 

Андреа Мальдера. Фото: УАФ

‒ Як відбувався перегляд гравців між зборами, наскільки часто комунікуєте між тренерами?

‒ У нас є група, ми постійно ділимося своїми думками, інформацією, кожен має свій обсяг роботи. Андреа постійно відвідує матчі, його сміливість прийняти цей виклик і приїхати в Україну заслуговує на велику повагу. Він дуже часто буває в Києві, де зараз неспокійно. Мальдера поруч з українським народом. Він адаптується до українського футболу, хоче його пізнати досконало, багато мандрує Україною, багато спілкується. Знаючи його перфекціонізм в усьому, це може принести багато користі нашому футболу.   

‒ Наскільки багато гравців буде викликано до збірної цього разу? 

‒ Давайте наберемося терпіння. Думаю, днями все буде відомо. Звісно, враховуючи необхідність провести чотири гри за короткий час, попередньої кількості гравців буде недостатньо. Загалом це великий виклик для асоціації і працівників навколо збірної – організувати цей збір. Адже через нововведення УЄФА ми тепер граємо аж чотири матчі поспіль, це вдвічі більше роботи й навантаження для всіх працівників. Логістика, відновлення, тренувальний процес – багато залишається за кадром і тепер вимагає нових підходів. Асоціація реагує на всі зміни і в збірній дуже якісно побудований увесь навколофутбольний процес, це важлива складова, хоча і не всі помічають. 

‒ Що планується на наступних зборах?

‒ Збірна – не про фізичну форму, не про технічний аспект. Це тактика, це відновлення, це атмосфера, донесення ідей.  

‒ Уболівальників та журналістів непокоїть те, що одразу велика група ключових футболістів як-от Малиновський, Яремчук, Ванат, Циганков та інші по суті ще не увійшли в сезон на клубному рівні — грають мало чи не грають зовсім. Наскільки це велика проблема?

‒ Враховуючи їхній досвід та їхній рівень, ми хотіли б, аби вони мали більше ігрового часу. Але вони хлопці, що віддані своїй справі, професійні, тому ми сподіваємося, що вони приїдуть з гарним настроєм та бажанням. 

‒ Михайло Мудрик стільки часу без гри. Де Дзербі прямо говорить, що він ще й близько не готовий. Є відчуття, що він все одно отримає виклик до збірної. Це буде авансом, підтримкою гравця чи ми просто не можемо розкидатися такими футболістами навіть без ігрового часу?

‒ Михайло потрапив у непросту ситуацію, через яку довгий час був поза футболом. Після такого непросто повернутися у великий футбол. Але ми знаємо можливості, ми знаємо якості Михайла, ми знаємо його бажання і дуже добре, що він зараз перейшов до тренера, з яким добре знайомий, який хотів його бачити в своїй команді. Крім того, це гравець такого рівня, яких у нас не так і багато. Ми ставимося до нього з повагою. Дай Боже, щоб він якнайшвидше набрав свої кондиції. Зі свого боку ми маємо підтримати його. Моя особиста думка, що такий гравець повинен бути в збірній.

Михайло Мудрик. Фото: УАФ

‒ Які цілі збірної на Лігу націй?

‒ Це офіційний турнір, він може відкрити дорогу на Євро. Тож ми ставимо максимальні цілі. Потрібно рухатися від матчу до матчу, покращувати гру та досягати результату.  

‒ Зараз в Лізі націй доведеться провести чотири матчі за дуже короткий період. Що думаєте з цього приводу?

‒ Для нас це виклик. Вперше входимо в такий період. Раніше в подібному режимі ми могли грати хіба що на Євро, і те не факт, що настільки щільно. Гратимемо дві гри через два на третій, потім через три на четвертий і знову через два на третій. Звісно, провідні збірні, які мають велику кількість гравців та конкуренцію всередині, матимуть перевагу. Для нас самих це буде гарний досвід. Але ми готуємося і маємо напрацювання, важливо реалізувати їх в тренувальному процесі, а потім і на полі. 

«З командою Михайленка ми пройшли кваліфікацію, потрапили на Чемпіонат Європи, стали бронзовими на Євро та кваліфікувались на Чемпіонат світу»

‒ Ви чимало років попрацювали в тренерському штабі юнацьких збірних України. Як можете охарактеризувати цей досвід для самого себе?

‒ Це дійсно великий досвід, адже ще у 2017 році я очолив юнацьку збірну U-19. За ту команду грали і Лунін, і Миколенко, і Шапаренко, і Лєднєв, і Русин, і Попов. Це футболісти, які згодом добре заявили про себе, багато з них стали гравцями національної збірної. Для мене це був перший такий досвід – в ролі головного тренера, адже до того я працював асистентом у Мирона Маркевича в Дніпрі, коли ми двічі ставали бронзовими призерами УПЛ і діставалися фіналу Ліги Європи. Тоді ми працювали з уже дорослими футболістами, причому з Футболістами з великої літери, гравцями різних збірних. Але повноцінним головним тренером я ще не був, тому був дуже радий, що УАФ надала мені таку можливість. 

‒ Що за цей період передусім можете відзначити?

‒ Я вдячний Руслану Ротаню за те, що довірився мені і включив у свій тренерський штаб – ми попрацювали на молодіжному Євро U-21 у 2023, де стали бронзовими призерами та вперше в історії кваліфікувалися на Олімпіаду. Потім я як асистент допомагав Унаї Мельгосі, з яким ми також кваліфікувались на Чемпіонат Європи. На самому Євро, вважаю, результати могли б бути й іншими. Також я працював асистентом у Карпатах і за регламентом не міг бути головним тренером, тож був асистентом у Дмитра Михайленка в збірній U-19. 

‒ Як оціните цей, найсвіжіший період? 

‒ Вважаю, що ми пройшли чудовий етап з ними. Подолали кваліфікацію, потрапили на Чемпіонат Європи, стали бронзовими на Євро, кваліфікувались на Чемпіонат світу. 

‒ Чим ви як тренер пишаєтеся найбільше?

‒ Я пишаюся тим, що працюю з найкращими гравцями України та в національній збірній. Отримую масу задоволення від цієї роботи, вже маю певний досвід і мені приємно, скажімо так, служити на благо українського футболу.

‒ Наскільки я розумію, в національній збірній ви тепер працюєте, зокрема, і з тими гравцями, з якими вже працювали значно раніше, коли вони були юнаками?

‒ Так, я дійсно отримую задоволення, коли працюєш із хлопцями 15-17 років і бачиш, як вони розвиваються та зростають не лише як футболісти, а й як особистості. Згодом спостерігаєш, як вони вже виступають за молодіжну збірну, а потім ми перетинаємося в національній. Зараз із теплотою згадуємо ті часи. Таких гравців у головній команді насправді чимало – тих, із ким я перетинався раніше на попередніх етапах.

«УАФ йдуть назустріч Андреа та й загалом всьому нашому штабу: ми оперативно отримуємо все необхідне»

‒ Влітку збірна U-19 грала на Євро і дійшла до півфіналу, де програла Німеччині, але вийшла на Чемпіонат світу. Цей турнір приніс більше позитиву попри відсутність медалей?

‒ Дивіться, збірна України увійшла до вісімки найкращих команд Європи. Туди не пробилися збірні Португалії, Франції, не було збірної Англії, не було ще низки топових збірних. А Україна була. Для нас велика честь потрапити туди, і це вже великий успіх. Але ми амбітні тренери і вже маємо великий досвід з Дмитром Михайленком, тому ми підготувалися найкращим чином і потрапили до четвірки найкращих команд Європи. 

Дмитро Михайленко. Фото: УАФ

‒ Що стало головним чинником цього успіху?

‒ Думаю, важливим фактором стало те, що УАФ створила найкращі умови для підготовки – як під час кваліфікації, так і під час самого чемпіонату Європи. На фінальному етапі це був аж дванадцятиденний збір в хороших умовах. В попередні роки такі збори були максимум тиждень. Це однозначно позначилося на результаті. Також, ми змогли взяти на збори більшу кількість гравців. Зараз було 23 гравці. Колись – максимум 18. І це, звісно, теж впливає на тренувальний процес. Можу сказати, що в цих аспектах підготовки зараз ми на рівні з топ-збірними. І, звичайно ж, були класні гравці, деякі з яких долучилися в останній момент. Тому ми отримали максимальне задоволення і прагнули потішити українських вболівальників, аби у такий складний час в Україні вони отримали трішки радості.

‒ В цій команді виступало чимало юних українських хлопців, які вже давно не перебували в Україні або не були там ніколи. Які настрої до рідної країни ви бачили в очах цих хлопців?

‒ Перед тим як приймати рішення щодо того або іншого гравця був проведений великий обсяг роботи. Всі прекрасно розуміють, що після початку повномасштабної війни багато гравців виїхало за кордон і грають в провідних чемпіонатах, і навіть за океаном. Звісно, їх непросто усіх відстежувати, але наші фахівці прагнуть не втратити цих футболістів, зберегти їх для України, тому робиться усе в цьому напрямку. Завдяки різним платформам нам вдається це робити. Крім того, ми багато спілкувалися з хлопцями, знали їхню позицію та велике бажання. Деяким з них пропонували виступати за збірні тих країн, де вони проживають і грають. Але хлопці прийняли таке сміливе рішення, і ми зрозуміли, що у них серце з Україною. Таке їхнє бажання також позначилося на результаті, якого ми досягли. 

‒ Наскільки перспективне це покоління?

‒ Є низка гравців, які потенційно можуть невдовзі потрапити до молодіжної збірної України, є й такі, хто має потенціал дорости і до національної. Значення має багато факторів – наскільки ти професійно ставишся до своєї справи, чи ментально готовий розвиватися, працювати і досягати нових вершин. Але багато чого залежить не лише від гравця, а й від середовища, в якому він працює. 

‒ Ви як футболіст починали в девʼяності роки, потім грали в так звану золоту епоху українського футболу, працювали тренером до початку повномасштабної війни і працюєте тренером вже в її розпал. Наскільки відрізняються умови та реалії роботи з нинішніми?

‒ Якщо порівнювати умови збірної з тим періодом, коли я сам був гравцем, то сьогодні ситуація, мені здається, в багатьох аспектах є значно кращою. Зміни відчуваються і в організації зборів, особливо в побутових умовах, і в підході до підготовки футболістів. Я вважаю, що за останні півтора року є очевидна позитивна динаміка в роботі всіх збірних. Для національної збірної наразі створені значно кращі умови, ніж три-п’ять років тому, щоб гравці могли повністю зосереджуватися на футболі. Поруч з ними працюють дійсно фахові люди, які відповідають за підготовку, мова про адміністративно-технічний персонал, про відновлення і медичний сектор, організацію тренувального процесу. УАФ збільшила кількість персоналу і покращила якість. За останні, напевно, два роки, а особливо цього року, якість зборів за кордоном і в Україні стала відчутно кращою. 

‒ А якщо говорити про юнацькі і молодіжні збірні?

‒ Це також помітно. Долучилася збірна U-15. Активно відстежують кандидатів, потім виїжджають на турнір, де знайомляться з хлопцями. Покращилися умови підготовки, розширився склад персоналу. Наприклад, коли я працював сім-вісім років тому, то адміністративно-технічний персонал складав сім-вісім чоловік. Зараз це щонайменше десять-дванадцять – саме на юнацькому рівні. Футболісти отримали можливість швидше відновлюватися та необхідну підтримку на кожному етапі. Робота стала значно більш системною. Також звернув би увагу, що наші юнацькі команди беруть участь у класних турнірах, з сильними суперниками. Нас хочуть запрошувати на такі турніри, ми там бажані гості, це результати роботи, яка активно ведеться.  

‒ Багато українських пабліків робили репости ваших щирих, емоційних промов перед футболістами. Скажу відверто, хотілося їх слухати, вловлюючи кожне слово. Зізнайтеся, ви продумуєте їх якось наперед чи це імпровізація від серця?

‒ Кожна гра – це свій настрій, свої обставини. Серед суперників є такі, де може бути, наприклад, політичний підтекст. Є збірні, які за рівнем та якістю вищі. Тож потрібно достукатися до наших хлопців, пояснити їм контекст, знайти слова, аби вмотивувати. Авжеж, десь так прокручуєш це все в голові, що потрібно донести до хлопців у той або інший момент – до, в перерві чи після гри. Враховуючи, що я попрацював із багатьма найкращими тренерами за всю історію українського футболу і набрався від них досвіду в плані підходу, мені справді є чим поділитися. 

«Хотілося б більше українських футболістів у Карпатах»

‒ Як вам старт сезону в українському футболі? 

‒ Я би передусім звернув увагу на ситуацію в єврокубках. Очікування були більшими, хотілося б, щоб українські команди якомога далі пройшли в кваліфікації і щоб в основному раунді було хоча би дві команди, а не лише один Шахтар. Розуміємо, що, напевно, на сьогоднішній день ці команди не готові конкурувати на європейській арені і тепер вони сфокусуються на чемпіонаті України.  

‒ Наскільки цього сезону буде конкурентною Українська Премʼєр-Ліга? Перед початком всі вішали золоті медалі Шахтарю, чи все так очевидно? 

‒ Старт чемпіонату цікавий, всі команди встигли втратити очки і навіть програти, включно з лідерами. Звісно, нам бракує когорти середніх команд, які мали б конкретні завдання до єврокубків. Це той локомотив, який вів би вперед весь чемпіонат. Шахтар дійсно вкомплектований якісними, проєктними гравцями – це політика клубу. Конкуренти Шахтаря матимуть повноцінні мікроцикли підготовки від матчу до матчу, тож Шахтарю буде непросто, але кількість, якість і потенціал гравців дозволяють їм успішно грати у кількох турнірах. Очікуємо цікавих ігор та серйозної конкуренції від Полісся, Харкова, ЛНЗ і Динамо. А можливо, зʼявляться ще команди, які додадуть інтриги чемпіонату.  

Гравці Шахтаря. Фото: Шахтар

‒ Зовсім не чужі вам Карпати багатьох приємно здивували на старті. Чи є хтось з гравців львівʼян, хто може бути в збірній, якщо не зараз, то в недалекому майбутньому?

‒ Старт дійсно доволі успішний, можливо, навіть неочікуваний. Але на початку їхній календар не був надто складний, зараз входитимуть у фазу важчих ігор. Думаю, оцінку логічніше буде давати приблизно після десяти турів. Але хотілося б більше українських футболістів у Карпатах. Адже умови, які створює в клубі президент Матківський, є одними з найкращих в Україні, тому й результат має бути. 

‒ Шахтар невдовзі стартує в Лізі чемпіонів. У них багато зовсім молодих бразильців і мінімум українців. Які очікування?

‒ Хочеться побажати їм успіхів і щоб їм вдалося гідно виступити та представити Україну. Я впевнений, що зовсім інший Шахтар ми побачимо в Лізі чемпіонів, ніж на старті сезону в УПЛ. Їм буде складно, доведеться багато мандрувати. Але в них є мотивація.

Читайте також: 

• «Гра команди Турана на початку сезону не вражає»: Сопко дав прогноз на матч Ліги чемпіонів ПСВ – Шахтар.
• Розгроми грандів, 77 мільйонів за лідерів і болючий спогад Шахтаря: усе про ПСВ перед матчем ЛЧ.
• «Хто виживе в цій м'ясорубці, той і повинен грати»: Кварцяний – про Динамо, Шахтар і збірну України.