«Їм забороняли спілкуватись навіть з рідними»: екс-лайнсмен розповів про повернення з полону арбітра Кубряка

Арбітр Дмитро Кубряк за основною роботою – нейрохірург. З початком війни він працював військовим лікарем у Маріуполі, де допомагав нашим воїнам. У квітні російські окупанти взяли його в полон, де Дмитро провів п’ять місяців. 

Лише учора його разом з героями «Азовсталі» обміняли на зрадника Віктора Медведчука та російських військових. Кубряк нарешті повернувся додому.

Редактор «Українського футболу» попросив Олександра Шамича, який добре знає Дмитра, розповісти про нього. 

Коли росіяни вчинили теракт в Оленівці, то ми знаходили людей, у яких запитували про Дмитра

– Олександре Миколайовичу, бачили ваш допис у Фейбуці, де ви написали, що зв’язувались із Дмитром Кубряком після його звільнення. Про що говорили?

– Звичайно я його привітав з тим, що він вже в Україні. Він сказав, що йому було дуже важко п’ять місяців у полоні. Дмитро знав, що про нього турбувались в Україні і переживали. До нього там доходили чутки.

От і все. Довго ми не розмовляли. По-перше – це телефон, а по-друге – зараз режим тиші і треба менше давати інтерв’ю. Тому я ніяких подробиць у нього не запитував. Домовились, що всі подробиці при зустрічі!

Сьогодні мені зателефонувала його дружина і подякувала за підтримку. Вони вже також поспілкувались. Вона молодець, вірила і молила Бога.

– Розкажіть, як ви познайомились з Дмитром.

– Він сам з Асоціації футболу Одеської області. Приблизно сім років тому Дмитро переїхав у Київ, він саме писав наукову роботу в Інституті нейрохірургії. Також був діючим лікарем і арбітром. 

Він звернувся до нас – у Київську асоціацію футболу, щоб продовжувати судити. Йому довіряли матчі чемпіонату Києва серед дорослих і юнаків, кубки. Крім того, він долучався до матчів юнацьких збірних України, які проходили у Щасливому і Конча-Заспі. Зазначу, що Дмитро був діючим арбітром Першої ліги чемпіонату України.

– Як він опинився на фронті?

– Років два тому він переїхав з Києва. Йому дали направлення у військовий шпиталь Дніпра. Знаю, що коли розпочалась війна, йому видали нове направлення і він поїхав у Маріуполь як військовий лікар. І вже там потрапив у полон. 

– Як ви дізнались, що він потрапив у полон?

– Вперше про це написала його дружина у соціальних мережах. Ми відразу з нею зв’язались і з того моменту почали відслідковувати, де він і що з ним. Було нелегко, але ми знайшли шляхи, щоб дізнатись, де перебуває Дмитро. 

Коли росіяни вчинили теракт в Оленівці, то ми знаходили людей, у яких запитували про Дмитра. Нам сказали, що він живий, з ним все нормально, питання вирішується. 

– У нього була змога зателефонувати з полону дружині?

– Ні, він нікому не телефонував. Їм забороняли спілкуватись навіть з рідними. 

Думаю, у Дмитра є всі шанси піднятись вище у футбольному арбітражі

– Як Дмитру вдавалось поєднувати суддівство з роботою нейрохірурга?

– Тут немає нічого незвичного. У нас дуже багато медиків поєднують роботу лікаря з арбітражем. Можу навести приклад Ігоря Ярменчука, який працював головним лікарем Лікарні вчених та був арбітром ФІФА. 

Сьогодні Олександра Даниленко та Олексій Гірс з Одеси є одночасно медиками та арбітрами.  Київський рефері Олексій Гаркуша, коли біля Києва були бойові дії, працював на швидкій цілодобово  і сьогодні виконує свої обов’язки з повною віддачею.

– Як думаєте, Кубряк повернеться до арбітражу після непростого періоду в своєму житті?

– Я не можу сказати про його професійні плани, тому що це лише його вибір. Думаю, що він точно повернеться до своєї роботи лікаря-нейрохірурга. А от що стосується суддівства, то скажу так. Я дуже хочу, щоб він повернувся до футбольного арбітражу, буду розмовляти з ним про це, але все залежить від нього. 

Дмитро – класний арбітр з хорошою репутацією, то чому б йому не спробувати себе в Прем’єр-лізі.  Але це буде залежати не тільки від нього, а й від комітету арбітрів УАФ – все ж таки він повинен відповідати певним критеріям.  Думаю, у нього є всі шанси піднятись вище у футбольному арбітражі. 

– Розкажіть, що Дмитро за людина?

– Він дуже спокійний і врівноважений, як і всі лікарі від своєї природи. Вони бачать смерті, хвороби і страждання, тому ці люди рідко видають свої емоції на широкий загал. Також у Дмитра міцний характер, який допоміг йому пройти непросте випробування у житті.