Юрій ВЕРНИДУБ: «Чому нормально те, що вчинили із «Зорею», а з «Динамо» так не можна?»

«Чи можете собі уявити, як це, тренуватися без половини основного складу?»

— Юрію Миколайовичу, ключовою темою нині є матчі головних команд країни. Зважаючи на те, що ваші футболісти беруть участь в грі збірних різних вікових категорій, певне, пильно стежите за їхніми виступами?

— Насамперед, слідкую за тим, як грає збірна України. Утім, те, що мої хлопці захищають честь країни, мені, звісно, приємно. Щодо «молодіжки», то в першій грі взяли участь четверо людей (Малишев, Малиновський, Будківський та Караваєв), а зараз на полі бачу ще Писка та Шевченка (розмова відбувалася під час матчу Україна — Ліхтенштейн. — Є.Д.). Спілкувався із Сергієм Ковальцем, отож удячний йому, що пішов нам назустріч і всім гравцям дав однакову ігрову практику. У принципі, Сергій Іванович завжди йде на контакт.

— Загалом, це позитивно впливає на ваших гравців?

— У даному випадку — так. Адже хлопці виконали своє завдання, посівши друге місце й потрапивши в плей-оф. Після всіх невдач, які спіткали наш клуб (виліт із Ліги Європи та безуспішний виїзд у Луцьк), думаю, це покращить настрій та психологічну складову. Тим паче, попереду нас чекає зустріч із грандом — «Динамо».

Наголошу, що ніколи не скаржився, що футболісти їдуть до збірних, повертаються — це нормальне явище. Хоча, звичайно, хотілось, аби вони завжди були в розташуванні ФК: у повному складі награвали би тактичні схеми та задуми. А так — поїхали восьмеро виконавців: можете собі уявити, як це, тренуватися без значної частини основного складу? Але нічого! Чекаю їх із нетерпінням. Сподіваюсь, усі уникнуть травм.

— Якщо більшість отримали ігрову практику, то Хомченовський, скоріше за все, просидить на лаві запасних. Це проблема для вас?

— Це не найкращий варіант, погоджуюсь із вами. Дмитро отримує виклики в збірну, проте майже не виходить на поле. Та що я можу вдіяти? Це Фоменку вирішувати, хто гратиме з тих найсильніших гравців, яких він запросив. Тому засуджувати такі рішення я теж не можу. Думаю, це зайвий привід для того, щоби Хомченовському переосмислити все, проаналізувати, чому так, зрештою, виходить. Діма — розумний хлопець, тому, маю надію, він зробить правильні висновки. Йому потрібно продовжувати підтверджувати свій клас. Будемо відверті, зараз Хомченовському не все вдається: хоча грає в усіх матчах, але м’ячів у ворота суперників цього сезону він іще не забивав. Тому, можливо, в головній команді країни довіряють більше іншим футболістам.

Ігрова практика? За останній місяць у нас був такий складний графік, що із цим проблем не виникне.

— Позавчора «чорно-білі» заповнили паузу у чемпіонаті, зігравши із запорізьким «Металургом». Чи зміг найближчий резерв у цьому матчі покращити свої шанси на участь у серйозніших протистояннях, зокрема в прем’єр-лізі?

— Зізнаюсь, у мене велика надія на цих гравців. Захисники Сухаров і Шершень уже починають грюкати в двері старшого колективу. Припускаю, що за ними — майбутнє «Зорі». Отож за їхні позиції в майбутньому можна не хвилюватися. Знаючи про проблеми в нападі, ще раз переглянув наших молодих форвардів (1997 р. н.) Слюсаря (можливо, згодом ви його побачите) та Луканова (1995 р. н.). Нам бракує таких виконавців атакувальної групи. Прийшов час і на них робити ставку. Не скажу, що скоро, але працювати будуть точно з нами.

«Ми що, нікому не потрібні в Україні?»

— До речі, чи відомо, коли повністю відновляться Віталій Вернидуб, Любенович і Гордієнко?

— Що стосується Вернидуба та Любеновича, вони вже почали працювати в загальній групі. Не випускав їх із «Металургом», аби не ризикувати. Нехай уже остаточно одужають, щоби розраховувати на них у матчі з киянами.

Гордієнко? Ось це проблема вагоміша. Наче вже й достатньо часу минуло, щоби залікувати складну травму. Я на нього сподіваюся, незабаром він приєднається до тренувального процесу.

— У команді з’явився новий-старий воротар Левченко. Певне, чемпіон молодіжного чемпіонату Європи 2009 року покликаний посилити конкуренцію на останньому рубежі?

— Так, раніше Ігор виступав за нас і був наближеним до основ­ної команди: зіграв навіть непогано кілька матчів. Але потім нам не вдалося домовитися, тому він перейшов у «Олімпік». Там, як бачимо, він не знайшов себе, тому ми знову його запросили. Левченко — перс­пективний кіпер, із хорошими даними. Маю надію, що йому до снаги скласти конкуренцію партнерам на воротарській позиції. Ігор не просто так приєднався до луганців.

— Чи змогли вже повністю адаптуватися Пилявський та Сагбефія?

— Одразу скажу, що Принс зараз у розташуванні своєї збірної — Того. Сагбефія повернеться аж 12 числа, за день до поєдинку з «Динамо». Інше питання, чи він зможе зіграти?

Стосовно Пилявського: він серйозно працює. Гадаю, скоро він яскраво підтвердить, що ми не помилились, уклавши з ним трудовий договір.

— Якщо вони наберуть форму, луганці стануть сильнішими?

— Я у цьому переконаний. Також сподівання покладаю на своїх гравців із молодіжки. Думаю, вони усвідомлюють, що їх чекає попереду, чого вони прагнуть. Помітно, що в нас формується злагоджений та боєздатний колектив.

— Прийдешніми вихідними «Зорі» доведеться помірятися силами з «Динамо». Чи не змінилася позиція клубу щодо дати, тож команда все ж вийде на поле у суботу?

— Мені складно говорити на цю тему. Тим більше, після того, як сьогодні прочитав інтерв’ю Сергія Реброва. У мене запитання не виникло. Єдине, що цікавить: чому нормально те, що вчинили із «Зорею», а з «Динамо» так не можна. Цього зрозуміти не можу! Я вважаю, що всі повинні бути в рівних умовах. А говорити, що в мене футболісти приїдуть раніше, а в них — пізніше, як на мене, — некоректно.

Не хочу особливо заглиблюватись у це. Кожен може висловлювати свої думки. Проте я залишуся при своїх: так робити — це неправильно по відношенню до нас і всього українського футболу! Виходить, що луганці нікому не були потрібні, хоча ми зіграли в Роттердамі у четвер, а повернулися пізно в п’ятницю. І нам не змогли перенести матч на пізніший термін або принаймні з неділі на понеділок. Нам довелося зіграти. І це при тому, що в нашому складі виступають юнаки-збірники, яким лише виповнилося по 21-22 роки. Не знаю, як це можна сприйняти. Чомусь усе в один бік робиться. Ми що, нікому не потрібні в Україні?

«Напевне, всі забули — ми вже давно граємо не вдома! Наш дім — Луганськ!»

— Також Сергій Станіславович зазначив, що в звітному матчі у вас буде перевага, адже граєте «вдома».

— Напевне, всі забули — ми вже давно граємо не вдома! Наш дім — Луганськ! Так і напишіть! Не потрібно про це забувати! Двобій відбудеться в Запоріжжі, на нейтральному полі, тож про яку перевагу мовиться? Відтак даремно він порушив це питання. Можливо, перевага також полягає в тому, що в нас — одна з наймолодших команд, яка пройшла нелегкий шлях. І після цього нам не йдуть назустріч, а грандам — йдуть. Бог їм суддя. Думаю, що нічого страшного не відбулося — ми виберемось із цієї ситуації. Просто особисто мені неприємно читати та слухати такі речі, котрі не збираюся коментувати. Час нас розсудить.

— Така позиція сформувалася заради встановлення справедливості?

— Позиція одна — спортивний принцип! А ми що маємо? Подвійні стандарти. Вони були та досі існують. Правда, не знаю, із чим це пов’язано. Але воно є. Я ж не сам це вигадав. І коли головний тренер київського ФК каже, що він нічого не знає про наш лист, у якому ми відмовилися переносити матч на суботу, не розумію, кого вводить в оману? Самого себе? Сказав би, що ми просто відмовилися. Так було би принаймні чесно.

— Отож досі не відомо, чи відбудеться матч чи ні?

— Наскільки бачив, уболівальники вже написали відкритий лист. Відтак, маю надію, що матч усе ж таки відбудеться, і цьому нічого не завадить. Спорт повинен виконувати свої функції. Також потрібно розуміти, що в мене є керівництво. Яке рішення ми ухвалимо, так воно й буде. Особисто я сподіваюся, що зустріч із «синьо-білими» в Запоріжжі побачать.

— Чи цікавилися вашою думкою функціонери?

— Так. Я сказав, що це дуже неприємна ситуація. Однак потрібно відстоювати права нашого клубу. Головне, щоби не страждали наші вболівальники. У будь-якому випадку потрібно боротись. А як воно вийде — життя покаже. Ми повинні бути мудрішими за інших: не чинити так, як це зробили з нами.

— Утім, попри все, підготовка до поєдинку триває?

— Справді. Повторюся: розраховую, що матч відбудеться в той час, коли його запланували. Уже завтра, за винятком Сагбефії, збереться вся команда, щоби готуватися до протистояння з киянами. А ближче до матч-дею з’явиться конкретика.

— На завершення — тема єврокубків. Нині, коли емоції вже вщухли, що найперше згадується від цього дебютного етапу в житті клубу?

— Знаєте, на тлі всіх подій, що відбуваються на сході, коли почалися повномасштабні воєнні дії, нам доводилося грати у важливих поєдинках. Я дуже гордий за своїх хлопців, які не піддалися зайвим емоціям. Отож можу на їхню адресу висловити лише слова подяки, бо шлях до групового етапу був достойним. Десь трішки не вистачило, щоби подолати останній рубіж до виконання завдання. Якби були досвідченішими, вірогідно, не робили би тих помилок, які завадили нам цього досягти. У принципі, все нормально. Думаю, підопічним сподобалося виступати на євроарені. Отож вони знову захочуть туди потрапити. Вочевидь, не доведеться зайвий раз підганяти їх на тренуваннях і пояснювати, заради чого працюємо. Це той випадок, коли наші мрії реально виконати. Головне — вірити в них.

— Якби мали можливість, чи змінили би щось?

— Не скажу, що змінював би щось, але шкода, що напередодні такого випробування «Зоря» втратила трьох визначальних виконавців. Укотре пересвідчилися, що на такому рівні пот­рібно мати надійну підстановку на всіх позиціях. Варто визнати, що для всіх це — неоціненний досвід, який безслідно не прой­де. Зробимо вис­новки, тож у майбутньому помилки більше не повторюватимемо.

— На ваш погляд, чи зможуть такі ігри, як із «Мольде» та «Фей­єноордом», допомогти загартувати та фахово зростати вашим підопічним?

— Я впевнений у цьому! Вірю в кожного з моїх хлопчиків, які повинні подорослішати та порозумнішати. Спільними зусиллями нам до снаги покращити ситуацію, яка склалась у чемпіонаті. Усе буде добре.

— Отож успіху вам! Незвично бачити «Зорю» аж на 11 сходинці…

— А уявіть, як це мені — дивитись у турнірну таблицю…

Євген ДЕМЯН.