«За нашу команду грав Алієв. Ми й Шацьких кликали!»: Богодєлов відповів на соромні питання про збірну вільних агентів
2800 
Цього літа у Києві пройшов традиційний навчально-тренувальний збір для футболістів зі статусом вільних агентів. Його учасники мали змогу підтримати спортивну форму, отримати ігрову практику у матчах проти професійних команд, привернути до себе увагу тренерів і селекціонерів, а головне – знайти новий клуб та продовжити кар’єру.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» тренер збірної вільних агентів В’ячеслав Богодєлов для наших читачів максимально просто та доступно пояснив, що насправді собою являє його команда.
На початку року ми записали із Богодєловим класне інтерв’ю на інші теми. Рекомендуємо до вашої уваги:
Частина перша: «Коли Трубін вперше приїхав у збірну України, був як чапля. Навіть падати не вмів», – В’ячеслав Богодєлов про юність зірок
Частина друга: «У Насафі нас із Дем’яненком запитали: «А коли Шевченко із Ребровим під’їдуть?»: як українці Кубок АФК-2011 здобували
«Українська збірна вільних агентів тричі потрапляла до топ-8 за версією FIFPro»
– В’ячеславе Павловичу, не так давно завершився збір для футболістів зі статусом вільних агентів, де ви виконували роль головного тренера. Розкажіть, хто займається організацією цих заходів?
– Є така всесвітня організація FIFPro, куди у важких ситуаціях можуть звертатися футболісти. Наприклад, коли від них відмовилися агенти чи клуби, їм надається юридична та іноді матеріальна допомога. В нас з FIFPro співпрацює Всеукраїнська асоціація футболістів-професіоналів, яка й організовує ці збори вже протягом десяти років завдяки керівнику організації Іреку Гатаулліну.
– Фінансує все також FIFPro?
– Фінансує це спочатку Всеукраїнська асоціація футболістів-професіоналів, яка потім надає звітність у FIFPro. Там люди перевіряють, чи не був збір фіктивним. Обов’язковою умовою є зіграти як мінімум два-три матчі із професійними командами. Також треба показати, який відсоток футболістів зумів працевлаштуватися.
За цими результатами FIFPro і виділяє певну суму. Ми тричі попадали до найкращої вісімки у Європі.
– Як виглядає такий збір?
– Я займаюся комплектацією команди. Протягом двох тижнів проводяться щоденні тренування, потім граються матчі. Раніше орендували поля, а не цей раз нам надали можливість займатися на базі Будинку футболу на штучному газоні.
Є обов’язкове страхування, одноразове харчування кожен день, медичне обслуговування, адміністратор, транспорт, аби діставатися на ігри. Це як професійна команда на три тижні.
– Як давно ви тренуєте цю збірну?
– З 2016 року. Раніше ми завжди збиралися взимку, в перших числах січня, пару тижнів готувалися й виступали в Меморіалі Макарова. Там ми двічі доходили до півфіналів, де змагалися із командами УПЛ, – влетіли 0:6 Колосу та з Олімпіком також 0:6 завантажилися. На цей раз взимку провести не вдалося, тому перенесли на літо.
– Наскільки високим був ажіотаж в цьому році?
– В цьому році пройшло дуже важко. Все ж літня пауза коротша за зимову. Також багато футболістів, які залишилися без команд, влаштувалися на інші роботи із нормальними зарплатами. Їм потрібно за щось жити, і вони не бачать себе у професійному футболі. На тренуванні завжди було 17-18 людей.
Я зробив акцент на молоді, адже ще й у зв’язку із мобілізацією багато хто кинувся вступати до інститутів, деякі люди бояться їздити. Було таке, що подзвонив, домовилися, через пару днів людина мене набирає: «Та ні, Паличу, я закінчую із футболом».
В’ячеслав Богодєлов. Фото: Facebook
«Коли звертався до Алієва та Шацьких, чув: «Та ні, Паличу, які ще вільні агенти?!»
– Які найбільш зіркові імена пройшли через вашу команду за ці роки?
– За нашу команду грав Олександр Алієв. Ми й Максима Шацьких кликали! Він, правда, за нас так і не зіграв, бо турнір на штучному покритті проходив – був ризик рецидиву старої травми. Я такою людиною не міг ризикувати. Вова Гуменюк, який виступав у збірній України, Таврії та Металісті, теж приїздив та грав за нашу команду.
Також був Женя Чумак. Він так яскраво дебютував за Динамо, зіграв у Лізі Європи, а потім кар’єра пішла на спад, на жаль. Я йому пропонував один клуб, але він обрав інший варіант. Надалі опинився в Узбекистані й пропав із виду. Навіть не знаю, де він зараз. Футболіст хороший, але щось не склалося.
– Як Алієв поводився у вас? Не було проблем із ним?
– Я не знаю, чому до нього так скептично ставляться. Ось у мене із ним чудові відносини. Я його тренував і керував ним. Якщо його не провокувати на цю всю фігню, то він є цілком адекватною людиною. Він іноді жорсткий та грубий? Не знаю, зі мною такого не було. Ми абсолютно нормально працювали.
– Ну, такий вже в нього скандальний образ у ЗМІ.
– У моєму та вашому оточенні п’ють усі. Однак одних називають п’яницями, а про інших нічого не кажуть. Цього я ніколи не розумів. Не буду називати прізвища, але знаю професійних гравців, які паралельно з Алієвим та Артемом Мілевським також дуже добре гуляли. Проте вони ніде не світилися. Хтось вміє це скрити й не попастися, а хтось ні.
Я до Сані добре ставлюся. Особливо останнім часом. Бачу, що він допомагає армії. Думаю, що все це реально й не популізм. З Алієвим в мене взагалі не було ніяких проблем. З Мілевським я також у нормальних відносинах.
Коли я працював у Динамо-3, а вони підходили до основи, то в них було зверхнє ставлення. Мовляв, хто ти такий? А коли подорослішали та їх трохи побило життя… Мені здається, що вони нормальні пацани. Просто вони зірки й до них багато уваги. Один зараз допомагає ЗСУ, інший зайшов у команду медіаліги IGNIS. Люди не спилися, не пропали. Це також добре.
– Як Алієв виглядав у тренуваннях та іграх під вашим керівництвом?
– Хто б що не казав, але він – футболіст! У тебе може бути людина, яка буде дивитиметься тобі в очі, старатиметься, але вона не зробить результат. Алієв потребує трохи іншого ставлення. Це не означає, що до нього потрібно підлещуватися чи в дупу лізти, але важлива нормальна повага.
– Для Алієва та Шацьких не було нижче їхньої гідності приїздити до вашої команди?
– Звичайно, було таке. Не можу сказати, що для них це було приниження, але коли я звертався, то чув: «Та ні, Паличу, які ще вільні агенти?!». Ну, якось знаходили спільну мову.
Максим Шацьких. Фото: ФК Динамо
«Тільки в нас з’явилася дівчина – одразу тут як тут Шахтар та Кривбас!»
– Які ще, можливо, менш зіркові гравці, але з досвідом виступів в УПЛ, пройшли через збірну вільних агентів?
– Діма Шастал з Полісся, який у минулому сезоні також грав в оренді за Верес. Діма Махнєв – був у Карпатах, ЮКСА… Перед початком повномасштабного вторгнення в нас був Льоша Литовченко. В нього у Гірнику-Спорт не склалося і він хотів завершувати. Поговорили, він прийшов до нас, і його забрала Чайка. Через пів року перейшов у Лівий берег.
Після наших зборів понад 50%, іноді й 75% влаштовувалися у команди. Це корисна практика, адже дійсно є багато людей, у яких одразу не вийшло. Проте це ж не означає, що треба вже кидати.
Я навіть думав над тим, аби створити таку команду на постійній основі, аби вона виступала на першість міста чи області. Були варіанти, але постійно зіштовхувався із небажанням людей. Усі одразу хочуть якийсь навар.
– Наскільки відомо, вперше в історії цих зборів у вас займалася дівчина. Хто така?
– Звати її Карина Скіпчук. Їй 17 років і вона з окупованої території. Вона ніколи раніше не займалася футболом. Трохи грала у футзал на рівні Сумської області.
Як вона тільки в нас з’явилася – одразу тут як тут Шахтар та Кривбас! Особливо останні гаряче нею цікавилися. Я кажу: «Та дівчинка тільки починає. Одразу результат вона вам не дасть. Лише якщо ви готові взяти її в команду та чекати».
А так вона із нами тренувалася дуже добре та відповідально. Хоча, все одно важко. Я і хлопців попередив, аби трохи їй поступалися. Виставив її у стартовому складі на першу нашу гру проти команди медіаліги PROFAN.
– Як її подальша доля склалася?
– Вона на мене образилася, що я не взяв її на ігри проти Оболоні та Зорі:) Просто засумнівався, чи підуть мені на зустріч? Якби я підійшов до тренерів команд суперників та сказав, що в мене буде грати дівчина, то мене могли б і послати.
Ще й в Оболоні та Зорі багато людей було на перегляді. А якби я її випустив, і хтось у підкаті стрибнув? Що тоді?
Нею займається класний агент Костя Сосенко. Подивимося, що буде.
– Як пройшли товариські матчі?
– Із PROFAN вийшло чудове та цікаве шоу для глядачів. Ми зіграли на НТК імені Віктора Баннікова в присутності багатьох глядачів. Була навіть трансляція. На жаль, через атаку на Київ матч на один день перенесли, і в нас не змогли зіграти усі найкращі через різні накладки.
У грі проти Оболоні нам протистояла переважно молодь. Думаю, найперспективніші виконавці з U-19 залучені до тренувань із першою командою. Дали гідний бій та навіть вели 2:0. Попри неймовірну спеку обидві команди створили багато гольових моментів. Це було схоже на футбол.
В останньому матчі із Зорею також вели 2:0, але наприкінці знову упустили перемогу. Думаю, причиною стало те, що в нас вже багато людей роз’їхалося на той час. А в Зорі було багато гравців на перегляді, і фактично набралося два склади.
Хороші та корисні вийшли ігри для команд. Усе пройшло без травм, що найголовніше, бійок та претензій тренерів один до одного.
– Наскільки вмотивованими були ваші суперники?
– Проти нас професійні команди завжди виходять заведеними. Самі розумієте, якщо вони нас обіграють, то про це навіть ніхто не згадає. А якщо ми їх, то будь-який президент спитає: «Як так? Вони тренуються лише два тижні й ви їм програли».
В нас два роки тому був божевільний матч проти Чайки. Ми 1:0 вели після першого тайму, а у підсумку поступилися 2:3. Ви б бачили ту бійню, яку нам влаштував суперник!
«Зарплати в деяких клубах 10-12 тисяч гривень. Зараз більше охоронці в супермаркетах отримують»
– У якому стані були ваші підопічні на початок збору? Наскільки люди здатні самостійно тримати себе у формі?
– Коли пацани прийшли на перше тренування, то в мене очі на лоба вилізли! Люди бігти не можуть. Вони ходити не можуть! Навіть не знав, як буду з ними грати. Дякую, що дали два тижні на підготовку. Сказав: «Ви позиціонуєте себе як профі? Подивіться, у якому ви стані! Ви повзаєте! На які гроші ви претендуєте?». Зрозуміло, що вони усі самі винуваті у ситуації, в якій опинилися, і, напевне, не коштують великих грошей. Але, повторюся, навіть вони заслуговують на ще один шанс.
За три чи чотири дні до першої гри я їх зібрав на полій та сказав: «Треба вирішити, як ми будемо грати». На цей раз мені дозволили взяти декілька людей, які не мали професійних контрактів, аби дати їм шанс проявити себе. І ось один з таких виходить в центр поля й каже: «Паличу, я вважаю, що ми повинні зустрічати середнім блоком». Я йому: «Слухай ти, блін, блоки – це на будівництві. Треба просто домовитися, як ми один одному будемо передавати м’яч». Ось вони навчилися цих розумних слів! Якби вони усе це ще й виконували.
– Хто протягом збору зарекомендував себе найкраще?
– Дуже добре проявив себе лівий захисник Давид Арутюнян, який був капітаном команди. Він поїхав на перегляд до Діназу. Гідно виглядав Стас Пестрецов. Він начебто із іншим професіональним клубом підписав контракт. Чудово показав себе Владислав Клименко. Не знаю, чому не бачать цього футболіста. Він худенький, маленький, але біжить як електричка – забив за нас три голи. Поїхав влітку на перегляд до команди Ревера 1908. Ще був у нас центральний півзахисник Денис Гулевський. Також, я вважаю, хлопець заслуговує на увагу. Центральний захисник Максим Півторак поїхав до команди Вільхівці.
Проте усі вони потребують доведення. Треба чекати. А люди в клубах, починаючи від спортивного директора – закінчуючи тренером, одразу хочуть результату. При цьому варто розуміти, що готових футболістів зараз знайти важко.
– Наскільки легко футболістам зараз влаштуватися в українські клуби? Селекція якісно проводиться?
– Процес селекції в більшості наших команд зараз мені взагалі не подобається. Буває, людина за два дні показує себе неймовірним бразильцем, а коли починається сезон, то її з біноклем на полі неможливо знайти.
Як зараз проходить перегляд? Дають в перший день потренуватися, а на другий людина вже грає. Ну, на третій. І вже приймається рішення. Я вважаю, що треба подивитися гравця тиждень-два, поговорити із ним, розібратися, чи він дихає.
– Умови в нижчих лігах також, мабуть, зараз не фонтан.
– Умови мінімум в половині команд нефутбольні. Усі звикли казати: «Ой, футболісти ніфіга не роблять та отримають величезну зарплату!». Однак це також праця. Люди кожен день тренуються, постійно на іграх та зборах, через що не перебувають зі своїми сім’ями. А зарплати в деяких клубах 10-12 тисяч гривень. Зараз більше охоронці в супермаркетах отримують. Так не може бути. Як з людини взагалі щось можна вимагати, якщо ти її навіть не можеш нагодувати?
– Бувають і такі випадки?
– Та в мене ось людина поїхала в одну команду. Його заселили у дитячий садок, де немає ні харчування, ні світла… Він мені каже: «Я у село ходжу, якась бабка наливає мені їжу з каструлі, і ось це я їм». Що це за команда Другої ліги? Президенти декларують: «Ми хочемо! Через сім років будемо грати в Лізі чемпіонів!». Ви спочатку дайте людям нормальні умови, а потім вони будуть працювати.
Років п’ять тому я хлопцям пояснював: «Треба потерпіти. Не одразу ви сядете у багатий автобус, не одразу адміністратор буде возити за вами валізи з формою». А тепер я не можу їх дурити, бо таке життя, що потрібно вже зараз.
Чому нині в Поліссі великий ажіотаж? Бо там є усе і з футболістів можна вимагати. Мені ось дуже цікаво, як вони зіграють в цьому році.
