Адольф ТЕЙКУ: «Не очікував, що покличуть саме зараз, але вірив до останнього»

— Адольфе, недавно стало відомо, що вас уперше в кар’єрі викликали до національної збірної Камеруну. Як ви про це дізналися і які емоції при цьому відчували?

— Справа в тому, що раніше я постійно викликався до збірних команд Камеруну різних вікових категорій, тож певний досвід уже мав. Однак виклик в національну команду став для мене першим. Я довго цього чекав, й дуже радий, що тренерський штаб «нескорених левів» таки звернув на мене увагу. Відверто кажучи, не очікував, що покличуть саме зараз, але вірив до останнього.

— А як, власне, дізналися? Вам хтось із тренерів передзвонив чи надійшов лист від тамтешньої федерації до клубу?

— Спершу запрошення приходить на пошту клубу, а потім — телефонний дзвінок від представників федерації. Крім того, увесь список викликаних гравців є на сайті федерації, тож ніяких проб­лем з оповіщенням не було.

— У кваліфікації Кубка Африканських Націй ваша збірна гратиме проти ДР Конго та Кот-д’Івуару. Як гадаєте, максимум очок у протистоянні з доволі непростими суперниками зможете взяти?

— Насправді, нам не обов’язково вигравати обидва поєдинки. Наразі ми лідируємо у своєму квартеті, й для виходу в наступний раунд нам потрібно перемогти в першому матчі Конго. Тоді Камерун стане недосяжним для решти конкурентів, й зустріч з Кот-д’Івуаром перетвориться на просту формальність.

— Коли ви маєте вирушити у розташування збірної?

— Це питання тільки вирішується, тож поки чіткої відповіді дати не можу. Гадаю, поїду вже після матчу з «Ворсклою». Можливо, відправлюся на батьківщину 9 чи 10 листопада.

— У останніх трьох матчах ви перебували поза складом «Чорноморця». Що стало причиною вашої відсутності?

— Справа в тому, що в матчі проти «Дніпра» я зазнав ушкодження, й уперше зміг повноцінно провести тренування тільки минулого четверга. Тож на поєдинок проти Запоріжжя я поїхав, однак Роман Йосипович вирішив поберегти мене й залишив у запасі.

— Ви довгий час виступали у стані «Металурга». Можна сказати, що Запоріжжя стало для вас рідним містом?

— Так, я дуже радий, що мені пощастило пограти в Запоріжжі, й «Металург» має в моєму житті велике значення. У цьому клубі я сформувався як футболіст, у мене тут залишилося багато знайомих, друзів, постійно з ними підтримую зв’язок. Чесно зізнаюся, засмутився, що не зміг знову зіграти на «Славутич-Арені».

— Як вам працюється під керів-
ництвом Романа Григорчука? До його вимог швидко пристосувалися?

— З Романом Йосиповичем абсолютно нормально працюється. Він хороший тренер, гарна людина й максималіст. Тому немає нічого дивного, що й від футболістів він вимагає повної самовіддачі. Гадаю, під керівництвом цього фахівця кожен гравець може досягти серйозного прогресу.

— Вже найближчими вихідними «моряки» поміряються силами з «Ворсклою». Що можете сказати про цього суперника?

— Це дуже сильна і непроста команда. Як на мене, наразі «Ворскла» входить до числа фаворитів українського футболу, услід за «Динамо», «Дніпром» та «Шахтарем». Ми розуміємо, наскільки нашій команді буде непросто, однак без бою не здамося. Упевнений, «Чорноморець» зможе порадувати своїх уболівальників змістовним футболом і хорошим результатом. Однозначно, гратимемо на перемогу.

— Зіграти проти полтавського клубу вже зможете?

— Гадаю, що так. Я вже повністю відновився й готовий відіграти усі 90 хвилин.

— Адольфе, наостанок маю до вас дещо делікатне питання. Зважаючи на те, що ви африканець, хто вас нагородив таким зовсім не африканським іменем?

— Так батьки вирішили мене назвати.

— А вони також корінні аф-
риканці?

— Так. І батько, й мати корінні камерунці. Можливо, подібна ідея до них прийшла внаслідок того, що деякий час наша країна перебувала під впливом Німеччини, й була її колонією. Тому батьки й зупинили свій вибір саме на цьому імені. Та краще, звісно, спитатися про це в них.

Роман КИРІЄНКО.