БАВАРСЬКА ЛАВИНА

Пауза в змаганнях якнайкраще підходить для того, щоби проаналізувати першу частину сезону, виокремивши ключові моменти та тенденції. Хто регулярно слідкує за бундеслігою, погодиться, що футбол у цій країні досяг неабиякого розвитку, відтак заслуговує місця на п’єдесталі найкращих європейських чемпіонатів.

«Баварія» все одно на голову вища за всіх

Складно байдуже ставитися до клубу, коли він здобуває п’ять звитяг у найпрестижніших змаганнях за рік (Ліга чемпіонів, національні чемпіонат і Кубок, Суперкубок і клубний чемпіонат світу). Він обов’язково викликає емоції. Тим паче, що «Баварію» є за що любити, а також через що й ненавидіти.

Усі нинішні здобутки — не заслуга однієї людини. Спочатку здобувати тріумф за тріумфом узявся Юпп Хайнкес, який у 68 влаштував феєричне завершення тренерської кар’єри. Однак усе ж нинішня «Баварія» з приходом нового наставника набула інших ігрових забарвлень. Запрошення Хосепа Гвардіоли виглядало неоднозначно, бо де таке бачено, щоби змінювати тренера після виграшу Ліги чемпіонів? (Одразу відповім, що приклад «Челсі» не підходить, позаяк має під собою інше підґрунтя). Проте все стало на свої місця, коли боси мюнхенців заявили, що прагнуть бачити успіх клубу в довгостроковому періоді, а на таку роль досвідчений німецький коуч уже, на жаль, не підходив.

Ще минуло мало часу, щоби давати об’єктивну оцінку роботі нового тренера, але зазначимо, що вже зі старту все відбувалося не надто гладко. Своє невдоволення не приховував навіть спортдир Маттіас Заммер: «Ми граємо, як уві сні. Пора із цим завершувати та виходити із зони комфорту. У суперників, які минулого сезону були розбиті нами з загальним рахунком 11:1, сьогодні ми насилу відбираємо залікові пункти. Такого бути не повинно». Та попри існування певних погрішностей у роботі Пепа через, найімовірніше, адаптацію до нового чемпіонату у «Червоної машини» фактично немає проб­лем у внутрішній першості.

Свою роль зіграло й те, що іспанський фахівець не приходив на неосвоєне робоче місце, навпаки, в мюнхенському ФК існує справжня система, котра свого часу допомогла захопити панівне становище в Європі. Відтак Гвардіолі залишається лише органічно влитись у цю концепцію. Нічого нового вигадувати не потрібно. До того ж, із попереднім місцем роботи в «Барселоні» в нього повинно бути чимало спільного: обидві команди побудовані за схожим принципом.

Варто згадати також про трансферну політику. Велике значення в Німеччині мають менеджери, котрі відповідають за дану галузь. Тут «Баварію» можна охарактерезувати одним словом — вампір, який постійно потребує чужої крові. Справа в тому, що лави «пивоварів» нерідко поповнюють провідні виконавці… прямих конкурентів. Уже налічується більше десяти випадків трансферів, коли в Мюнхен приїжджали гравці головних суперників, якими свого часу були «Вердер», «Штуттгарт», «Байєр», «Шальке» чи «Боруссія» з Дортмунда. Останнім перепало найбільше: приклади Гьотце та Левандовскі, котрий з наступного сезону одягне червону футболку, не потребують зайвого виокремлення. Складно собі уявити щось схоже в таких масштабах у інших чемпіонатах. Поодинокі випадки, звичайно, траплялись, але завжди зі значно більшим резонансом.

Узяти, до прикладу, основний склад «червоних», який нині формується переважно гравцями, кот­рі до цього вийшли на пік кар’єри у своїх клубах: Нойєр із «Шальке», Алаба у «Хоффенхаймі», Манджукич у «Вольфсбурзі», Гьотце та Данте в «Боруссії» із Дортмунда та Гладбаха відповідно. Це ще не весь список, який улітку поповниться ще польським нападником «жовто-чорних». Колись наш Тимощук казав: «Баварія» не копіює «Боруссію». А навіщо, адже мюнхенці просто перетягують їхніх футболістів до себе.

Отож із сказаного вище можна зробити висновок, що «Баварія» прямує своїм унікальним шляхом, який вивів її цьогоріч на Олімп світового футболу. Залишається лише відкритим питання: чи довго триватиме цей період і чи зможе Гвардіола продовжити шлях уторованою стежиною Хайнкеса? Підстави для сумнівів існують, тому що в «Зірки півдня» є проблеми зі стабільністю: востаннє більше одного сезону поспіль вона вигравала понад десятиріччя тому, у сезонах 1999–2001.

Наслідки травм і донорства «Боруссії» Д

Либонь, «жовто-чорних» у цьому проміжку можна назвати найбезталаннішою командою в Європі. На тлі чемпіонських титулів у 2011 та 2012 роках, а також травневого фіналу в Лізі чемпіонів, нинішня форма дортмундців є, м’яко кажучи, непереконливою. Передусім проблеми почали виникати через низку травм ключових гравців оборони. Перед початком змагань Клопп навряд чи думав, що за кілька місяців у його розпорядженні не буде жодного номінального захисника. Через це герру Юргену довелось екстрено приєднати до основного складу кількох молодих гравців із дубля (Сарр і Дурм) та шукати номер давнього знайомого (тоді ще безробітного) бека Фрідріха. Та навіть це не дозволило запобігти негативним наслідкам у завершальній частині року: команда опустилася на четверту сходинку.

Трансферний ринок — хвороблива тема в Дортмунді. Улітку тренер, придбавши Мхитаряна та Обамеянга, нівелював утрату Гьотце та повернув конкуренцію у центральну ланку. Захист у команді не викликав особливих побоювань, тому клуб навіть дозволив Сантані, кот­рий перебував під основою, спокійно перейти до «Шальке». Якщо «Боруссія» хоче надолужити втрачене в національних і європейських змаганнях, узимку конче необхідно дбайливіше підійти до кадрових питань. Навіть попри те, що Хуммельс, Бендер, Гюндоган, Шмельцер і Піщек, наскільки відомо, вже повернулися до лав і готові допомогти колективу, а для Суботича цей сезон уже закінчений.

Проблем вистачало, до речі, ще й у психології. Значною мірою вплинула на настрій серія поразок і втрата мотивації в провідного голеадора Левандовскі. Роберт, певне, ще тоді знав, що найближчим часом із Мюнхена надійде офіційне підтвердження про його трансфер, відтак не доклав зусиль, яких від нього так очікували. Отож, замінивши Суботича та Левандовскі під час міжсезоння, а також придбавши виконавців для ротації, дортмундці матимуть усі передумови для того, щоби повернути свій звичний вигляд у другій частині сезону.

«Байєр» неготовий до серйозної конкуренції

Упродовж першого кола «фармацевти» запам’яталися на міжнародній арені не тільки поразкою із загальним рахунком 2:9 від «Манчестер Юнайтед». Складно пригадати, коли ще леверкузенці так рівно проводили стартову частину сезону. Цього ж разу це допомогло їм посісти незвично високе друге місце. Заслуга у цьому також вищезгаданих дортмундських «бджіл», які не змогли регулярно відповідати своєму реноме переможців. Був і негатив у кінцівці: «червоно-чорні» половину своїх поразок у першості зазнали в останніх двох матчах року.

На цьому, здавалося б, усе, команда набере обертів навесні та зможе змагатись із баварцями, проте під час антракту пролунав неприємний дзвіночок для симпатиків «Байєра». Як це часто трапляється, коли ФК удало проводить матчі, займає високі місця, відповідно зростає й попит на їхніх гравців, особливо тих, хто сам часто створював результат. Мовиться про Сідні Сема, котрий став справжнім відкриттям турніру та взяв на себе роль лідера леверкузенської дружини. Вочевидь, не надовго. За півроку до завершення контракту керівництво пропонувало своєму футболісту можливість продовжити співпрацю, але Сідні категорично відмовився. Як виявилося пізніше, причина полягала у фінансових апетитах півоборонця, котрий знайшов уже нову команду — з Гельзенкірхена. Відтак напрошується висновок: поки в Німеччині не буде гідного конкурента «Баварії» у фінансовому плані, не скоро з’явиться такий і на полі.

«Вистріл» «Боруссії» М, «Вольфсбурга» та «Герти»

Перевершили сподівання в першу чергу підопічні Люсьєна Фавра. Команда, в якій немає відомих зірок, виграла всі домашні матчі. За винятком останнього — проти «Вольфсбурга». Колектив не був обтяжений жодним турніром, окрім бундесліги, та, рано вибувши з національного Кубка, вміло використав свої ресурси. А літнє підсилення в особі Рафаеля та Крузе стало доречним, адже обидва виконавці миттєво забронювали за собою місце у числі найкращих 11-ти. А ось підписання Люка де Йонга та Млапи було невдалим. У другій частині у складі «жеребців» нічого не зміниться, однак улітку Менхенгладбах, скоріше за все, залишить їхній кіпер Андре тер Штеген, який уже практично поставив підпис під контрактом із «Барселоною».

«Вольфсбург», який має одну з найбільших платіжних відомостей, нарешті почав відпрацьовувати свої гроші. Значною мірою це заслуга наставника Хеккінга. Дітер спромігся створити колектив, якому до снаги боротися за чільні місця. Цікаво, що нинішній чемпіонат «вовки» розпочали краще, ніж п’ять років тому, коли здобули «Срібну салатницю», а в команді сяяли вже колишні гравці Джеко та Графіте. Зазвичай, такий результат пояснюють тим, що в колективі навчилися грати без диригента атак і лідера колишніх звитяг Дієго. Водночас у команді почали більше довіряти молоді та своїм вихованцям, яскравим прикладом тому став 19-річний Арнольд, який 11 разів брав участь у матчах і п’ять разів у них відзначався.

Також хотілося би відзначити клуб, який постійно «борсався» між першою та другою бундеслігами, — «Герту». Перед початком сезону заяви про те, що «столичні» претендуватимуть на зону Ліги Європи, виглядали дещо гіперболізованими. Натомість час довів, що Лухукай, закріпившись із своїми підопічними на шостій позиції в турнірній таблиці, мав рацію. Сприяла такому успіху селекційна робота із запрошення нових виконавців. До прикладу, форвард Рамос, який зимував у ролі найкращого снайпера чемпіонату, вже став героєм безлічі чуток щодо переходів у сильніші клуби. Якщо у чемпіонаті все піде так і надалі, то наступного розіграшу європейських турнірів Німеччину представлятиме також берлінська команда.

Євген ДЕМЯН.