Фінансовий «Фейр-плей»: чи можлива здорова конкуренція?

Переглядів 192
Аватар UkrFootball.ua UkrFootball.ua
0 голосів
«УФ» намагається розібратись, чи впровадження такої потрібної фінансової концепції для європейських клубів буде насправді працювати

Зимове трансферне вікно у Європі в самому розпалі. Саме тому ми вирішили проаналізувати, як провідні клуби Старого Світу останнім часом проводять свою трансферну політику і чи збігається вона із тією філософією, яку останніми роками продовжує втілювати у життя УЄФА. Мова йде про славнозвісний фінансовий «фейр-плей», ідея створення якого у сучасному футболі виглядає дуже потрібним та своєчасним заходом, особливо у світлі продовження шалених трансферів найбагатшими клубами Європи. Тож, що таке цей фінансовий «фейр-плей» і коли він почне дія­ти? Спробуємо розібратися.

Для початку зазначимо, що говорить із цього приводу офіційний сайт УЄФА: «у 2009 році Виконавчий комітет УЄФА затвердив концепцію фінансового «фейр-плей», яка є направленою на довгостроковий розвиток європейського футболу. Основними завданнями такої концепції є: зробити фінансову політику клубів більш дисциплінованою та раціональною, знизити інфляційний ефект, заохотити здорову конкуренцію між клубами у фінансовій області, зробити європейські клуби більш стабільними в довгостроковій перспективі та сприяти своєчасному погашенню заборгованостей клубами».

Згідно з цим, клуби у перспективі мають урегулювати рівень власних витрат до рівня доходів. Простіше кажучи, клуб не може постійно витрачати більше, ніж він заробляє — це є, мабуть, головною тезою цієї програми. Крім цього, наголошується, що перевірка по усіх трансферах та виплатах співробітникам клубів, які беруть участь у турнірах УЄФА, йде ще із 2011 року. Також по ходу сезону-2013/2014 буде дана оцінка тому, чи зуміли клуби вийти на рівень беззбитковості у період із 2012 по 2013 роки.

Тож давайте тепер на прикладах трансферів топ-клубів Європи поглянемо, чи дійсно вони проводять здорову конкуренцію щодо менш заможних клубів. Одразу згадується нещодавній рекордний трансфер в історії футболу — перехід валлійця Гарета Бейла із «Тоттенхема» до мад­ридського «Реала» за 91 мільйон євро. І це при тому, що наприкінці минулого року іспанська футбольна ліга зая­вила, що борг королівського клубу становить майже півмільярда євро. У той же час ліга зазначила, що доходи команди дозволяють клубу нормально функціонувати і це не порушує правил фінансового «фейр-плей».

Інший приклад — каталонська «Барселона», яка також цього літа здійснила значущий трансфер — купівля Неймара більш ніж за 50 мільйонів євро. До того ж, борги каталонців є також немаленькими. І таких прикладів можна привести чимало, коли клуби витрачають значно більше, ніж заробляють. Ті ж «Челсі», «Манчестер Сіті» чи ПСЖ витрачають неймовірні гроші на купівлю одного гравця, за які б посередній клуб міг би не тільки оновити усю свою команду, але й ще б вистачило на створення сучасної тренувальної бази. Вийнятком є, напевно, хіба клуби бундесліги. Приміром, мюнхенська «Баварія», за словами голови правління клубу Карла-Хайнца Румменігге, є найбільш успішним та економічно незалежним проектом у футболі останнього часу.

Зрозуміло, що супертрансфери певним чином «відбиваються» за рахунок продажу тих же футболок новачків. Але у чому ж тоді полягає «здорова конкуренція між клубами», коли один футбольний кит може собі дозволити купувати гравців за шалені гроші, тоді як більш скромний клуб (приміром, «Еспаньол» чи «Сток Сіті») і близько не в змозі тягатись із подібними сумами. До того ж, є досить популярною опція, коли клуб може виплачувати за трансфер гравця не одразу, а розтягнути виплату на певний період. Це дуже вигідно, особливо коли йдеться про купівлю суперзірки. Так, цей спосіб, в принципі, був і раніше, однак із майбутнім пов­ним введенням фінансового «фейр-плей», він стане, напевно, головним.

Щодо введення ФФП, то президент УЄФА Мішель Платіні в інтерв’ю виданню «Bild» зазначив, що фінансовий «фейр-плей» вступить у силу із травня 2014 року. Тому цікаво, як саме він буде діяти щодо клубів, які продов­жують скуповувати за космічні ціни гравців? Можливо, першочергово така політика спрямована на те, щоб клуби брали менше кредитів і не збільшували свої борги. Однак знову ми повертаємось на початок — якщо у клубу є заможний власник, то він ці борги може покрити (хоча б за допомогою продажу прав за назву стадіону) і продовжити далі здійснювати солідні трансфери. Виявляється таке собі замкнене коло, в якому «здорова конкуренція» поки що є лише мрією…

Володимир БОБИР.