Не було в одеситів головного — швидкості в грі

Загальні враження. Перемога «Динамо» цілком закономірна. Кияни в усіх компонентах ігрової майстерності переважали конкурента. «Блакитно-білі» були швидші, зіграніші, грали з великим запасом міцності. Отож рахунок відображає реальний хід подій на полі.

Чому «Чорноморець» грав так погано? Головна причина — кадрові втрати, які мали місце в неділю, відтак продовжились улітку. Джедже, Антонов, Рієра, Матос… Ці люди до недавнього часу визначали обличчя одеситів, а ті, хто прийшов, виявилися нездатними замінити їх. Адже хто прийшов? Або ті, хто, належачи одеситам, до недавнього часу виступали в оренді (Слинкін, Балашов), або вікові виконавці, котрі більше нікому не були потрібні (Назаренко). Як приклад, візьміть оборонну лінію: із чотирьох беків троє (крім Зубейка) — нові, тобто про зіграність не може бути мови. Унаслідок цього всього різко впав передусім загальнокомандний рівень «Чорноморця». Тому логічно, що кияни переграли одеситів практично без варіантів. Навіть такий тренер-чарівник, як Григорчук, нічого не зміг удіяти. Або зверніть увагу на деякі кадрові рішення, припустімо, Сиваков, який у суботу опинився у центрі оборони: досі, в усіх інших своїх командах, діяв на позиції опорника. Як вважаєте, Роман Григорович од доброго життя ставить його у центрі оборони?.. Не було в одеситів головного — швидкості в грі, звідси всі проблеми.

Про Сергія Назаренка. Чому Назаренко грав правого хавбека? Чому на позиції, котра насамперед вимагає прудкості, діяв 34-літній футболіст, який не мав швидкості навіть у молодості? Знову-таки, не від хорошого життя. Значить, не було в Григорчука вибору — ось і все! Так, це тренерська рішення не спрацювало, проте треба розуміти, чим воно спровоковане.

Про Кирила Ковальчука. Недавно Михайло Фоменко сказав, що йому насамперед потрібні стабільні виконавці, а цей Ковальчук відповідає зазначеній вимозі. Плюс до того, Михайло Іванович любить гравців роботящих, які виконують багато чорнової роботи, а Кирило — якраз із таких. Тому я не здивований, що його викликали до табору національної збірної. У суботу він відіграв у своєму стилі, не був найгіршим із-поміж партнерів. Так що матимемо цікаву ситуацію: молодший Ковальчук виступає за збірну Молдови, старший — за національну команду України. Й обидва — одесити.

Про Лукаша Теодорчика. Уперше про нього я почув іще два роки тому. А сьогодні, спілкуючись із своїми польськими колегами (один із них — спортдиректор клубу екстракласи), неод­норазово чую про чудові можливості цього хлопця. Високий, потужний, багато працює на команду, виконує хороший обсяг роботи, націлений на ворота, не жаліє віддати пас партнерові, котрий у кращій позиції. А головне — вмотивований (цієї якості бракує більшості динамівських легіонерів). Не хочу називати його «другим Робертом Левандовскі», то тільки час покаже, але перспективи в Лукаша хороші.