Олег ФЕДОРЧУК: «Якщо нам не допомогли перед виборами, то після на підтримку годі сподіватися»

— Олеже Вікторовичу, минулого туру ваша команда створила міні-сенсацію, перегравши на виїзді «Зірку». Зізнайтеся, самі очікували такого результату?

— Читав уже, що рахунок у тому матчі назвали сенсаційним. Але я дещо іншої думки. Судіть самі, перед тією грою ми із «Зіркою» мали однакову кількість очок. До того ж, хотів би звернути увагу на успішність наших виступів у виїзних матчах. Перемога над «Буковиною» (3:1), нічиї з «Геліо­сом» (2:2), «Сталлю» Д (1:1), «Полтавою» (3:3) … Тож і в матчі з кіровоградцями скористалися цим козирем. Може, це й дивно прозвучить, але в гостях нам набагато легше грати. Одна із причин — краща якість полів у наших суперників.

— Кіровоградці ще з початку сезону ініціювали себе як клуб, який не проти підвищитися в класі. Ви у грі суперника побачили щось з натяком на прем’єр-лігу?

— З мого боку було б дещо некоректно коментувати роботу інших тренерів. В цілому ж, оцінюючи гру «Зірки», не варто забувати, що команду залишили кілька гравців, які були основою того колективу. Що ж до матеріально-технічної бази клубу, то на сьогодні вона одна з найкращих у лізі. Мабуть, звідси й висновки, що «Зірка» має бути лідером. На такого опонента й суперники налаштовуються відповідним чином. Гадаю, Бузнику просто забракло часу, аби почату справу в побудові команди довести до кінця.

Якщо все вищеперераховане взяти до уваги, то й отримаємо такі наразі невтішні для кіровоградців результати. Говорячи ж об’єктивно про подальші перспективи цього колективу, можу з упевненістю сказати, що за рік-два «Зірка» гратиме в прем’єр-лізі.

— А ось ваша команда хоча таких матеріально-технічних благ і не має, але не перестає дивувати. Як знаходите мотивацію для хлопців?

— Я вже неодноразово про це говорив: нині головний стимул для гравців — показати свої можливості та найкращі якості. Якщо в Миколаєві не хочуть розвивати футбол, то фахові виконавці обов’язково будуть затребувані в інших колективах. Отож і зараз намагаємося допомогти хлопцям розкрити найкращі якості, аби всі бачили, що і без грошей вони можуть демонструвати якісний футбол. Та й із гравцями мені пощастило, вони в мене справжні професіонали, які старанно та совісно, що особливо важливо за наших умов, ставляться до своїх обов’язків. Упевнений, що багатьом вдасться потім пограти в прем’єр-лізі.

— Цікава у вас команда: може обіграти «Зірку» на виїзді, а може й поступитися «Гірнику-Спорту» (0:5), як це було перед поєдинком з кіровоградцями. Чим пояснити таку синусоїдність результатів?

— Я ще нікому про це не говорив, тож вам першим відкрию секрет. У нас обмежена кількість виконавців. Ледве вдається зібрати 11 гравців, тоді як решта — це поки ще недосвідчена молодь. Якщо врахувати ще й травмованих хлопців та тих, у кого перебір із картками, то уявіть, в яких умовах можемо опинитися. Отож, коли бачу, що матч програємо й жодних перспектив у нас уже немає, я починаю випускати на поле молодих виконавців, яким, звісно, важко протистояти професіоналам. Змушений був так чинити й у матчі з «Гірником-Спортом», де в другому таймі вже думав про наступний календарний матч. Мене хтось може засуджувати, але я реально оцінюю ситуацію і дуже добре усвідомлюю, що для нас нині кожне очко на вагу золота.

— Ситуація з фінансуванням незмінна? Можливо, після виборів прийшло покращення?

— Ну, якщо нам не допомогли перед виборами, то після на підтримку годі сподіватися.

— Першу частину змагань, судячи з усього, ви дограєте. А як бути далі? Що з цього приводу говорять в Миколаєві?

— Я ж публічно заявив, що ми дограємо, то так і буде. Надія, звісно, залишається, але об’єктивно на якусь допомогу я не сподіваюся. Ситуація пригнічує. Абсолютно ніякого інте­ресу до клубу ні у керівництва міста, ні в інших. Навіть не знаю, з чим це пов’язано. Хоча зі мною перед приходом на тренерську посаду зустрічалися, вмовляли на цю роботу. А що маємо у підсумку? Не розрахувалися ще за минулий рік. Хоча ті кошти я навіть боргом не називаю, адже навряд чи вдасться їх побачити.

— Особисто ви налаштовані оптимістично?

— Є межа, за яку ніколи не можна опускатися. Якщо взявся за справу, її потрібно довести до кінця. Я і в «Наф­комі», і у вінницькій «Ниві», як скрутно не було, команду не кидав на півдорозі. Те, що не платять, це мої проблеми, а команда повинна дограти.

Олександр ТРАВЯНКА.