Олег ГУМЕНЮК: «У роботі з Кварцяним головне — не відповідати»

«Тому й обрав «Волинь», що хотілося пограти ще в Україні»

— Олеже, щойно з’явилась офіційна інформація, що ви стали гравцем «Волині». Як тривав цей процес?

— Та все відбулося традиційно. Запросили на перегляд у 20-х числах червня, познайомився з тренером, пройшов перший збір і, зрештою, підписав контракт.

— Спілкувались якраз на початку вашого візиту в Луцьк. Правда, тоді команду не називали, проте говорили, що до четверга підпишете контракт. Уже минули два тижні. Чи розраховували, що вдасться пришвидшити перехід?

— Ні. Справа в тому, що підпис під контрактом, може, поставив би швидше, проте керівники клубу були зайняті іншими, важливішими, справами. Довелося трішки зачекати. Утім, нічого страшного я у цьому не бачу.

— Одного разу «зловив» вас у Польщі. Чи не було, часом, можливості працевлаштуватись у сусідньому чемпіонаті?

— Ні. Згаданий візит був пов’язаний із тим, що нам відкривали візу, тож потрібно було «обкатати» її. Сьогодні ж маємо полетіти у Словенію, де пройде другий збір.

— Чи були інші варіанти?

— На мене виходили з Росії. Команду не називатиму, проте скажу, що це — представник ФНЛ. Та для трансферу туди мені треба було робити російський паспорт.

— І що ви відповіли?

— Звичайно, що відмовою. Тому й обрав «Волинь», що хотілося пограти ще в Україні. Не хочу нікуди їхати.

— Чи пов’язана відмова від російського паспорта з національною свідомістю?

— Називайте це, як хочете, але я хотів грати саме на Батьківщині.

— До речі, чи не пропонували продовжувати виступи в кримських клубах? Чи не зверталися до вас представники «Скіфа»?

— Мені телефонували, проте я, знову ж таки, відмовився. Можливо, якби в «Таврії» погасили перед командою заборгованості (зарплати та преміальні за п’ять місяців), то все відбулося би по-іншому.

— Щодо заборгованостей: чи не збираєтеся надсилати листи в Палату спорів?

— Звісно, що ні. Який у цьому сенс?

— Чи готові в такому випадку забути про майже піврічну зарплатню?

— А що ще мені залишається робити? Од кого я зможу її отримати? Уважаю, вже потрібно думати про майбутнє.

— У плані фінансів вас не образили в Луцьку?

— Ні. Не знаю, чому говорять, що у «Волині» проблеми із фінансами? Мене повністю задовольнили умови контракту.

— Щодо інших аспектів. Чи не хотілося у вашому віці отримати триваліший договір?

— Так у мене угода підписана за схемою «1+1». Отож, за контрактом, можу два роки провести у «Волині». Не сказав би, що це мало.

— Ви також багато років виступали у чемпіонаті Молдови. Чи не хотіли тамтешні клуби вас бачити у своїх лавах?

— Я ж лише за «Шериф» грав. Відповідаючи на запитання, скажу, що до мене ніхто не звертався. Хоча, зізнаюся, були думки підтримувати форму з тираспольським клубом, але якраз у цей час мені зателефонували з Луцька. Відтак одразу погодився на їхню пропозицію.

— Із Віталієм Кварцяним раніше не співпрацювали? Як вам наставник «хрестоносців» у роботі?

— Віталій Володимирович — хороший, кваліфікований спеціаліст, отож ніяких проблем не виникає. Більше того, мені подобається з ним працювати. Чесно кажучи, за цей час, що тренуюсь із командою, в мене накопичилися лише позитивні враження від нього.

— Разом із цим, Віталій Володимирович не проти гучно «виховувати» підопічних. Чи не проблема це для вас?

— Ні, абсолютно! У роботі з Кварцяним головне — не відповідати. Просто виходиш на поле та виконуєш поставленні перед тобою завдання. Якщо зробиш усе правильно, то в такому випадку ніхто тебе не кпинитиме. Повірте, все залежить винятково від дій футболіста.

«Я сюди приїхав
не на новачків дивитись, а себе показати»

— Знаю, що ви — універсальний гравець. Де вас бачить на полі Кварцяний?

— Наскільки розумію, мене награють на позицію центрального півоборонця. У нас іще не було багато спарингів, але досі я грав лише у центральній зоні.

— Якщо не помиляюся, ви віддаєте перевагу грі на фланзі. Чи не зверталися до тренера, щоби вас спробували на звичній позиції?

— Із Віталієм Володимировичем іще не говорили із цього приводу. Щоправда, думаю, що до цього ми ще повернемося. До того ж, багато чого може статися: хтось травмується, хтось перебуватиме в гіршій формі. Побачимо.

— Як вас прийняли в колективі?

— Добре. Раніше пліч-о-пліч грав із Симоненком і Недільком. Відтак, коли приїхав до розташування клубу, то перший час мав знайомих, які допомагали мені освоїтися. Зараз уже познайомився з усією командою. Одразу можу сказати, що в нас склалися хороші стосунки, без проблем спілкуюсь із всіма. Завжди приємно перебувати в дружньому колективі. Складається враження, що я у «Волині» не два тижні, а принаймні рік.

— Чи допомагатиме ФК із побутом? Чи все вирішуватимете самотужки?

— Та ні, складно у чужому місті самому облаштовуватися. До мене вже звертались із клубу: питали, де та як я хотів би мешкати. Тільки відповів їм, що краще цим питанням зайнятися після того, як повернемось із закордонного збору. Думаю, що після приїзду звернуся до них, і цей момент швидко вирішиться. Отож особливо цим не переймаюсь.

— Чи не простіше в плані адаптації, що до команди ви приєднаєтеся не один, а з групою нових виконавців?

— Можливо. Хоча ніколи не розглядав адаптацію під цим ракурсом. Адже я сюди приїхав не дивитися на них, правильно? Ти ж для себе граєш, виконуючи тренерські вказівки. Відтак треба себе показувати, а не перейматися грою інших.

— Говорили, що сьогодні вилітаєте до Словенії. Чи знаєте подальший план підготовки команди до поновлення змагань?

— Знаю одне — у Словенії буде шість спарингів. Саме таку кількість суперників (до назв справа не доходила) підшуковували для контрольних поєдинків. А що й як далі відбуватиметься, мені не відомо. Думаю, вже на місці нас ознайомлять із обсягом роботи, котрий на нас чекає.

— Певне, збір із шістьма спарингами — це значно краще, ніж те, що було до цього, коли більше уваги приділяли фізичній підготовці?

— Знаєте, в мене немає двох сердець, та й ні в кого немає. Хоча почуваюся молодим — у свої-то роки! Я повний бажання працювати та грати у футбол.

— Чи не було клубних зібрань упродовж підготовки, на яких перед командою ставили певні завдання?

— Ні, ще нічого такого не було: ні зустрічей із керівниками, ні із фанатами. Переконаний, що доцільніше зібратись уже безпосередньо перед стартом прем’єр-ліги.

— Чи можете оцінити рівень команди, котра нині формується у «Волині»? Відтак, на що можна розраховувати волинянам наступного сезону?

— Поки тяжко про це міркувати. До того ж, зараз передчасно про це говорити. Тим паче, що я нова людина в команді. Більше інформації для аналізу та попередніх прогнозів отримаємо на зборах у Словенії. Повірте, ми серйозно готуємось, аби згодом сподіватися на якомога кращі результати.

— Чи знайдуться відповідні виконавці на місця колишніх гравців Шикова, Масло, Скоби та Шершуна?

— Думаю, що в кадровому питанні не повинно виникнути проблем. Тим більше, що Віталій Володимирович обіцяв, що на цьому зборі до нас приєднається чергова «партія» гравців. Отож підсилення не за горами.

— Які у вас думки щодо майбутнього? Самі згадували, що вже 32 пішов…

— Наразі мені все подобається в луцькому ФК. Щодо майбутнього… Поживемо — побачимо.

Євген ДЕМЯН.