Сергій ЄСІН: «До побачення», а не «Прощавайте»

Переглядів 8
UkrFootball.ua
UkrFootball.ua
0 голосів
Екс-наставник «Геліоса» ексклюзивно для нашого видання дав перше інтерв’ю після звільнення

Спілкуватися з колишніми тренерами, документи про усунення яких зовсім недавно лежали на столі в президентів, завжди непросто. Цього разу екс-керманич харків’ян також без втіхи зустрів пропозицію пригадати минулі події. Спочатку Сергій Олександ­рович мотивував це тим, що не залишив яскравого сліду за собою,
і тим, що його емоції лише вляглися, тож не варто ворушити пережите. Проте, зрештою, молодий спеціаліст погодився щиро побесідувати на неприємну тему.
Додамо, що «УФ» намагався закрити тему «сонячних», поспілкувавшись із нинішнім в. о. тренера Сергієм Сизихіним. Однак у «Геліосі» відповіли категорично: «Іще рано». Цікаво, коли буде «саме враз», із огляду на те, що до завершення сезону менше двох місяців, а надалі команду, найімовірніше, очолить запрошений фахівець.

— Завжди пригадуватиму попередній етап із вдячністю: перед президентом, тренерсько-адміністративним персоналом і гравцями. Ми повсякчас працювали душа в душу, — згадує Сергій Олександрович. — Шкода, що все завершилося… Думаю, кожен тренер розуміє, що рано чи пізно з ним попрощаються. До цього потрібно бути готовим.

Після виступів у «Закарпатті» мене запросили в «Геліос» у якості асистента. На цій посаді набув неоціненний досвід. Щиро кажучи, можливо, мені потрібно було більше часу працювати помічником. Однак так склалася ситуація, що мені запропонували очолити команду. З іншого боку, якби не використав оцей шанс, то все життя б шкодував. Утім, наскільки використав таку можливість, судити не мені.

Вочевидь, не вистачало досвіду. Результат наче й був, але, водночас, і не було. Завжди сподівалися на стабільність, а виходило, що яскраві матчі перекреслювалися провальними. Певне, не вдалося пройти процес становлення. Робили ставку на збереження колективу: я багатьом гравцям дав нагоду проявити себе, проте вони цього не зрозуміли, тож змарнували шанс. Скоріше за все, була необхідність у новій крові (одного-двох новачків запросити), аби гравці розуміли, що існує серйозна конкуренція. Треба було демонструвати свій потенціал і займати відповідні місця. Проте, піднявшись на чолопок турнірки, хлопці відчули психологічний тиск і результати пішли на спад. Я наголошував, що можуть відбутися втрати як у середовищі тренерів, так і футболістів. На жаль, так усе й відбулося. Зрештою, я розумію рішення керівництва ФК. До того ж, із президентом паном Гельштейном добре розійшлися. Сказали наостанок «До побачення», а не «Прощавайте».

— Якби повернути час назад, то діяли б по-іншому?

— Можливо. Завжди хочеться зробити якнайкраще — це природне бажання. Проте час розставляє усе на свої місця. Зараз на часі — аналіз допущених помилок, аби в подальшому їх уникати. Однак, якщо чесно, не хочу про них розмовляти. Так сказати, ятрити незагоєні рани.

Яким бачите своє майбутнє?

— Скрутна ситуація в футболі вносить свої корективи. На даний момент я нічим не зайнятий, сиджу без роботи. Проте не збираюся залишати футбольну діяльність. Коли повернуся до неї, правда, складно відповісти. Усе залежатиме від випадку та талану. Прекрасно розумію, що тренерів усе більше, а клуби частіше зникають із мапи гри мільйонів. Навіть імениті фахівці не завжди знаходять відповідний проект. Щодо найближчих завдань: незабаром у мене завершується ліцензія, тож планую її продовжити та поліпшити кваліфікацію. Вчитися ніколи не пізно. Поки ж відпочиваю вдома та сподіваюся на краще.

Євген ДЕМЯН.