Вистраждане чемпіонство «міщан»

ЧЕМПІОНСЬКЕ ЩАСТЯ «СІТІ»

Погодьтеся, минулий сезон у англійській прем’єр-лізі мав, напевно, найбільшу інтригу за всю історію цього турніру. Коли ми ще бачили таку фантастичну розв’язку на фінішній прямій? Здавалося, «Ліверпулю» вже немає куди діватись од свого омріяного чемпіонства вперше за двадцять чотири роки, але у справи, як це часто буває у сьогочасному футболі, втрутився сеу Жозе. Власне, один-єдиний матч за участю його «Челсі» вирішив долю чемпіонства цього сезону, хоча сам Моуриньо не претендував на «золото», він лише підставив підніжку «червоним», і, натомість, зробив подарунок «Манчестер Сіті».

Але ж чи можна назвати чемпіонство команди Мануелле Пеллегріні незаслуженим? Думаю, ні. Команда впродовж сезону демонструвала яскравий, атакувальний футбол, забивши у чемпіонаті більше всіх м’ячів. Так, були провали періодами, але саме за якістю гри, стабільністю виступів що вдома, що в гостях — «Сіті» справді був найкращий. І величезна заслуга у цьому Мануелле Пеллегріні. Чилієць, який керує командою лише один рік, зміг за сезон створити грізний колектив, по-справжньому чемпіонський. Скажу чесно, жодних симпатій до «Сіті» не плекаю, але дивитися за їхніми розкішними атаками впродовж усього календарного року було справді приємно. Швидкі прориви флангами, ідеальні розрізні паси та осмислена гра у центрі поля стали запорукою тих яскравих перемог, які здобували гравці «міщан». І це при тому, що минулого літа команда зазнала прикметних кадрових змін, тож для Пеллегріні першочерговим завданням було об’єднати цей колектив у єдине ціле. І йому це вдалося! Чилійський фахівець, якого всерйоз багато хто не сприймав після його роботи в «Малазі», нині змусив замовкнути критиків, адже здобути «золото» у чемпіонаті Англії у своєму ж першому сезоні вдавалося далеко не всім.

Як казав вище, одну з головних ролей у цьому тріумфі команди Пеллегріні відіграли її кадри. Точніше, один неповторний гравець — Яя Туре. Івуарійський півзахисник став взірцем для багатьох цього сезону, продемонструвавши, що вміє робити на полі ледь не все. Забити двадцять м’ячів за сезон? Будь ласка! Віддати голеві передачі? Не питання. На пару із Фернандіньо вони створили такий собі «залізний кулак» у центрі поля, який успішно відбивав усі намагання суперників будувати атаки саме через цю зону. Відтак більшість своїх м’ячів «міщани» пропускали після стандартів і навісів із флангу. Але повернімося до Яя. Гравець, який свого часу став непотрібним «Барселоні», зараз сміливо може претендувати не тільки на титул найліпшого півзахисника у світі, а й на звання найкращого футболіста планети. Упродовж цього року було помітно, що «Сіті» з Туре та «Сіті» без нього — це зовсім різні команди. Можливо, саме тому зараз перед Пеллегріні стоїть найголовніше завдання прийдешнього літа — зберегти у своїх лавах цього невтомного бійця, який може принести ще чимало користі в майбутньому.

ВІДКРИТТЯ ЧЕМПІОНАТУ

«Ліверпуль». Якби не фатальні помилки в останніх турах сезону, команда Роджерса була б у попередній нашій рубриці під вивіскою «чемпіони». Але історія не терпить умовностей, тому «червоні» змушені задовольнитися лише званням одного із цьогорічних відкриттів. І справді, вже у своєму другому сезоні керування мерсисайдцями Роджерс зумів привнести у цей колектив зовсім нове — повернути віру футболістів у власні сили. Пригадайте, у скількох поєдинках вони переконливо перемагали, скільки суперників були розгромлені з непристойним рахунком, скільки вже нових імен ми зуміли почути завдяки роботі пана Брендона (до речі, недавно керівництво клубу уклало з ним нову угоду). Так, «Ліверпуль» не виграв золотих нагород, але те, що команда рухається в правильному напрямку — безсумнівно. Тоді, спитаєте, у чому ж причини такого драматичного завершення сезону для «червоних», коли все було в їхніх ногах? Причин, як на мене, кілька: перша — серйозні проблеми в обороні, через які мерсисайдці втрачали стратегічні пункти в першій частині сезону, нагадали про себе саме під кінець першості. Наприклад, нічийний матч із «Суонсі» (2:2), домашній програш «Саутгемптону» (0:1), нічия з «Ньюкаслом» (2:2), поразка від «Халла» (1:3) — це все очки, яких «Ліверпулю» не вистачило для чемпіонства. Відтак отой ключовий матч із «Челсі» взагалі би не мав жодного значення, але… Друга причина: відсутність довгої лави запасних, а звідси — відсутність ротації, що призвело до банальної втоми гравців під завісу чемпіонату. Провівши слабку зимову трансферну кампанію, Роджерс був змушений виїжджати на «старому матеріалі». Хтозна, яку вже молодість переживає Джеррард, котрий, безперечно, більше за всіх заслужив на золоту медаль АПЛ, проте його та шалених зусиль Суареса було замало. У такій ситуації не дивно, що в другій частині сезону розкрився талант молодого правого півзахисника Стерлінга, який вже в дев’ятнадцять років заявив про себе на всю країну, отримавши запрошення до національної збірної від Роя Ходжсона на чемпіонат світу в Бразилії.

І, нарешті, третя причина — психологічна. «Ліверпуль» банально не зміг упоратися з тим тиском, який на його гравців чинився, коли вони за кілька турів до завершення ще були на першому місці. Тому осічки в матчах проти «Челсі» та «Крістал Пелес» мали саме психологічний характер, які, зрештою, й призвели до підсумкового другого місця.

«Евертон». Приємно здивував цього сезону й інший клуб із Ліверпуля — «іриски», трансферний бюджет яких навіть не входить до першої десятки англійської прем’єр-ліги, зуміли посісти п’яте підсумкове місце. Звичайно, головна заслуга у цьому нового наставника Роберто Мартінеса. Іспанський фахівець, який очолив команду минулого сезону, зумів створити неможливе — прищепити команді атакувальний стиль, який дозволив клубу проводити більшість поєдинків саме з позиції сили. Це був вже не той «Евертон», що розраховував на контратаки чи стандартні положення. Грою «ірисок» справді милувалось око — стрімкі флангові комбінації у виконанні Лейтона Бейнса та Шеймуса Коулмена, швидкісні рейди Роса Барклі та голи Ромеу Лукаку — це було щось. Зрештою, «Евертон» і так стрибнув вище голови, адже боротися за місце в Лізі чемпіонів із такими гігантами, як «Челсі» та «Арсенал», було майже нереально. Хоча «іриски» билися за четверту путівку до останнього, як їм і притаманно. Упевнений, якщо Мартінес збереже ключових гравців улітку та знайде ще бодай одного-двох здібних на позиції в захисті та нападі, «ірискам» буде до снаги зламати ще кілька престижних «щелеп» наступного сезону.

«Саутгемптон». «Святі» недаремно опинились у цій рубриці, адже їхня гра за змістом була навіть цікавішою та видовищнішою, ніж у деяких топ-клубів. Маурісіо Почеттіно вдалося «зліпити» досить симпатичний колектив, переважно з талановитої молоді славнозвісної академії «Саутгемптона». Люк Шоу, Адам Лаллана, Морган Шнайдерлін уже зараз є бажаними футболістами для провідних клубів Англії, які вишикувались у чергу за обдарованими виконавцями. Важливо, що у цій команді не залишилися непомітними й визнані ветерани, приміром, Рікі Ламберт. Досвідчений нападник відігравав неабияку роль у атакувальних діях своєї команди. Можна по-різному ставитися до фінального результату «Саутгемптона» у сезоні. Хтось скаже, що восьме місце — це стеля для цієї команди, а хтось буде переконувати, що вони здатні й на більше. Головною темою зараз для вболівальників «святих» є пошук нового наставника команди. Відомо, що Почеттіно вже уклав угоду з «Тоттенхемом» щодо свого переїзду до Лондона із наступного сезону. У зв’язку з цим, не виключений і відтік провідних гравців команди, а це вже призведе до того, що керівництву клубу, по суті, доведеться будувати новий колектив із новим наставником на майбутній сезон. Що із цього вийде? Пропоную дочекатися бодай середини літа, коли вже будуть вимальовуватися певні тенденції щодо цієї, безумовно, самобутньої команди.

РОЗЧАРУВАННЯ ЧЕМПІОНАТУ

«Манчестер Юнайтед». Мабуть, нікого не здивує, що у цій рубриці беззаперечно перемагає вже колишній чемпіон Англії. «Дияволи» не просто не зуміли відстояти свій титул, вони примудрилися ганебно пройти увесь сезон, не зумівши порадувати своїх багатотисячних уболівальників результатами і грою. Звичайно, що в такому випадку усіх собак спустили на нового наставника Девіда Мойєса, який не знав, що й як робити з таким клубом, який довірив йому сам Фергюсон. Гра МЮ була побудована лише від захисту, винятково на контратаках, од яких не було жодної користі. Звідси й доволі безбарвний футбол, на який шанувальникам «дияволів» було прикро дивитися. Для прикладу: «Юнайтед» примудрявся грати другим номером не лише в матчах проти топ-команд (які програвав також), а й проти відвертих середняків, до того ж, на своєму полі. Домашні провалені зустрічі з «Вест Бромвічем», «Сандерлендом», «Ньюкаслом» ще довго залишатимуться в пам’яті вболівальників «червоних». І це попри ганебні розгромні поразки на «Олд Траффорд» од історичних супротивників — «Ліверпуля» (0:3) та «Манчестер Сіті» (0:3). Загалом, Мойєсу не вдалося чітко передати своє бачення розвитку клубу під його керівництвом. Постійна ротація складу (який вже давно потребував тотального очищення та змін) та розрахунок на боягузливі контратаки вилились ось у такі ганебні результати: «Юнайтед» залишається поза Лігою чемпіонів — уперше з 1995 року. І це лише один із багатьох антирекордів, які устиг наштампувати шотландець за цей рік. Інша проблема, яку ми зачепили, це — питання кадрів. Очевидно, що нинішній склад уже давно себе вичерпав, і не міг чимось приємно здивувати. Лише зараз (із запізненням) розпочалися справді якісні зміни в клубів — виправити минулі негаразди покликаний нідерландець Луї ван Галь, який зможе наступного сезону повернути манкуніаців до боротьби за золоті нагороди.

Але все ж, шановні читачі, давайте завершимо цей сезон на позитивній ноті. Дозвольте запропонувати вам символічну збірну чемпіонату Англії сезону-2013/2014: Тім Крул («Ньюкасл») — Шеймус Коулмен («Евертон»), Венсан Компані («Манчестер Сіті»), Гаррі Кехілл («Челсі»), Лейтон Бейнс («Евертон») — Рахім Стерлінг («Ліверпуль»), Яя Туре («Манчестер Сіті»), Стівен Джеррард («Ліверпуль»), Адам Лаллана («Саутгемптон») — Луїс Суарес («Ліверпуль»), Едін Джеко («Манчестер Сіті»).

Володимир БОБИР.