Владислав КУЛАЧ: «Легкої прогулянки з аутсайдером сподіватися не варто»

— Владиславе, в матчі в Загребі, здалося, що хорватські однолітки були кращими за українців. Із точки зору людини, яка безпосередньо брала участь у поєдинку, «картаті» справді виглядали потужніше, чи гра все ж таки була рівною?

— На початку гри з балканцями ми діяли від оборони, другим номером, намагалися щось створити попереду за рахунок швидких контратак. Власне кажучи, в комбінаційному плані в нас мало що виходило, також корективи внесла погода, яка не дозволяла подовгу тримати м’яч. Окрім того, суперник справді виявився класним, із хорошими виконавцями та чудово поставленою грою. Тож доводилося шукати свого шансу саме в контратаках. Як на мене, гадаю, результат для нас позитивний і відображає хід подій на полі.

— Можна сказати, що нічий рахунок — 1:1 — це саме той випадок, коли один пункт скоріше здобули, ніж два втратили?

— Певною мірою нам пощастило, що змогли відігратися. Однак практично всю небезпеку біля наших воріт ми створили самі собі, тож навряд чи це можна вважати досягненням «картатих». Так, вони двічі влучили в каркас воріт, проте й наша команда теж мала хороші нагоди, щоби відзначитися. Я ж кажу, що поєдинок був рівним, із обопільними моментами як біля наших, так і їхніх воріт. Тому нічия — саме той результат, на який заслужили обидва колективи.

— Хлопці, часом, не засмутилися, що не змогли виграти, фактично позбувшись шансів посісти першу сходинку?

— Не можу сказати, що хтось засмутився, адже 1:1 — результат для нас прийнятний. Звичайно, хотілося перемогти, взяти реванш за поразку в домашній зустрічі. Хоча, як на мене, нічия на полі сильного суперника — це також певною мірою досягнення, тож розчаровуватися та пригнічуватися нічого.

— Що сказав Сергій Ковалець після матчу?

— Сергій Іванович похвалив нас за самовіддачу, а також за виконання передматчової установки. Ми зіграли компактно, не вибігали по одному в пресинг, організовано зустрічали суперника. Гадаю, саме в командній грі ми мали дуже достойний вигляд.

— Як команда готується до матчу з Ліхтенштейном? Можливо, вже щось знаєте про суперника?

— Ми багато працюємо над теорією, достатньо часу приділяли детальному вивченню Хорватії, тепер нас тренерський штаб знайомить із Ліхтенштейном. Можу сказати, що підготовка до наступного матчу триває в такому ж режимі, в якому ми готувалися до протистояння з балканцями. Наразі слабких команд не залишилося. Гадаю, легкої прогулянки в Ліхтенштейні сподіватися не варто.

— Тобто до суперника ви ставитеся з повагою, й ніяких шапкозакидацьких настроїв немає?

— Ні, нічого такого немає. Гра дуже відповідальна, маємо обов’язково перемогти, тож готуємося та налаштовуємося належним чином. Те, що багато пропускають, це вже їхня справа, нам же головне — здобути троє очок. Тому говорити про недооцінку з нашого боку не варто, всі хлопці чудово розуміють відповідальність і значимість кожного матчу відбору. Нехай то будуть хорвати, швейцарці чи ліхтенштейнці — скрізь за перемогу нараховують по три бали, відтак вікторія однаково цінна в кожному матчі.

— Наскільки тяжко було переключитися з клубу на збірну, адже вас не завжди викликали до лав «молодіжки»?

— Не можу сказати, що це якийсь новий досвід, адже мене й раніше запрошував Сергій Ковалець. Просто був період, коли на деякий час я випав із обійми «молодіжки». Однак наразі всі клубні питання залишилися позаду, тож думки пов’язані лише зі збірною. Повірте, на сьогодні всі футболісти U-21 працюють тільки над тим, аби команда могла зіграти на чемпіонаті Європи. Ні про які інші питання навіть мова не йде.

— У складі «молодіжки», крім вас, достатньо вихованців донецького «Шахтаря» — Малиновський, Ордець, Болбат, Караваєв, Тотовицький… Наскільки це допомагає адаптуватися у складі збірної?

— Звісно, допомагає. Приємно, коли в новій команді тебе оточують колишні партнери з дубля «Шахтаря», відтак почуваєшся в збірній фактично своїм. Скажу відверто, працюється в такій компанії розкуто та приємно.